Постанова

від 19.05.2020 по справі 824/1662/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1662/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

19 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної Казначейської служби України у м.Чернівці Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління Державної Казначейської служби України у м.Чернівці Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Чернівецькій області щодо формування та подання до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області висновку про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного внеску.

Також, позивач просив зобов`язати Головне управління ДПС в Чернівецькій області сформувати та подати до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного внеску в розмірі 23107,86 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Чернівецькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про повернення помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04 грудня 2019 року.

Зобов`язано Головне управління ДПС в Чернівецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про повернення помилково сплачених коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04 грудня 2019 року відповідно до вимог Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, з урахуванням висновків суду, зроблених у цьому судовому рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000121 від 24 березня 2017 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Чернівецької області №78/19 від 23 лютого 2017 року, позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС у Чернівецькій області як платник єдиного соціального внеску з 27 вересня 2017 року.

Згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) серії НОМЕР_2 , останній з 01 лютого 2017 року був переведений на посаду головного юрисконсульта юридичного департаменту керуючої компанії (Товариство з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України , (код ЄДРПОУ - 39143745). 31 липня 2017 року позивача звільнено за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

У період з 01 серпня 2017 року по 10 листопада 2017 року позивач працював головним юрисконсультом у товаристві з обмеженою відповідальністю Ф.К.С. (код ЄДРПОУ - 41299013).

Протягом 13 листопада 2017 року по 13 березня 2019 року позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальність Ашан Україна Гіпермаркет (код ЄДРПОУ - 35442481).

З 07 травня 2019 року позивач прийнятий на посаду начальника юридичного відділу у Товариство з обмеженою відповідальністю Ексім Лоджистікс (код ЄДРПОУ - 41708826).

З матеріалів справи вбачається, що у період з січня 2017 року по липень 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України , (код ЄДРПОУ - 39143745) було сплачено страхові внески за позивача. З серпня 2017 року по листопад 2017 рік страхові внески за позивача сплачувалися товариством з обмеженою відповідальністю Ф.К.С. (код ЄДРПОУ - 41299013). Товариство з обмеженою відповідальність Ашан Україна Гіпермаркет (код ЄДРПОУ - 35442481) сплачувало страхові внески за позивача у період з листопада 2017 року по березень 2019 року.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7 судом встановлено, що позивач самостійно сплачував страхові внески у період з березня 2017 року по грудень 2017 року, з травня по 2019 року по жовтень 2019 року.

Крім того, як видно з матеріалів справи, позивачем сплачувався єдиний страховий внесок у наступні періоди, що підтверджується такими доказами:

- квитанція №7 від 10 лютого 2018 року - сплачено суму в розмірі 7040,00 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ4098723 від 14 квітня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ5271800 від 09 липня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ6516965 від 01 жовтня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ8315003 від 14 січня 2019 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №0.0.1321218233.1 від 14 квітня 2019 року - сплачено суму в розмірі 3816,12 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;71040000; Єдиний соціальний внесок; реєстраційний № НОМЕР_3 ; ОСОБА_1 ;

- дублікат квитанції №0.0.1418018065.1 від 23 липня 2019 року - сплачено суму в розмірі 2754,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;71040000; ЄСВ; ОСОБА_1 ; апреля 2019-июня 2019 року;

- меморіальний ордер №МВ35905335 від 02 грудня 2019 року - сплачено суму в розмірі 2754,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;ЄСВ; ОСОБА_1 ; липень 2019-вересень 2019.

04 грудня 2019 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ДПС в Чернівецькій області, в якій, керуючись положеннями статті 43 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №6 від 16 січня 2016 року Про затвердження Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів , просив повернути помилково сплачені суми єдиного внеску, в розмірі 23196,12 грн.

Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області листом №3067/ФОП/24-13-56-07 від 17 грудня 2019 року повідомило позивача про те, що відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Мінфіну від 14 квітня 2015 року №435, повернення сплаченого єдиного внеску в розмірі 23196,12 грн. здійснити неможливо.

Поряд з цим, у вказаному листі також міститься інформація про те, що станом на 17 грудня 2019 року згідно інтегрованої картки платника заборгованість зі сплати єдиного внеску (код 71040000) становить 1754,06 грн.

Крім цього, відповідачем у листі зазначено, що позивачу необхідно з`явитися до каб. №121 Чернівецького управління ГУ ДПС у Чернівецькій області за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 є застрахованою особою, і, як вбачається з матеріалів справи, єдиний внесок за нього в період 2017 - 2019 років нараховувався та сплачувався роботодавцями в розмірі не менше мінімального. Зазначене виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску ОСОБА_1 ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, про помилковість сплати ним упродовж 2017 - 2019 років єдиного внеску на загальну суму 23107,86 грн.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, повернення помилково сплачених коштів єдиного соціального внеску здійснюється за результатами розгляду заяви платника. При цьому така заява повинна бути розглянута у відповідності до п.7 Порядку № 6.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 04 грудня 2019 року про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску, не розглянута відповідачем відповідно до вимог п.7 Порядку №6, оскільки в листі №3067/ФОП/24-13-56-07 від 17 грудня 2019 року не зазначено про залишення без задоволення заяви позивача, як це передбачено п. 7 Порядку № 6, із наведенням при цьому конкретних підстав для відмови, передбачених у п. 7 Порядку № 6.

Вказаний лист і по своїй назві Про надання інформації , і по своєму змісту не відповідає вимогам п. 7 Порядку № 6.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неформування та неподання до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області висновку про повернення помилково сплаченої суми єдиного внеску, та зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної Казначейської служби України у м. Чернівцях Чернівецької області висновок про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми єдиного внеску в розмірі 23107,86 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тобто, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині задоволених позовних вимог і лише в межах доводів апеляційної скарги. В свою чергу доводи апеляційної скарги полягають лише в спростуванні рішення суду першої інстанції щодо належної сплати ЄСВ позивачем, як самозайнятою особою (адвокатом) та подані звітів.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Як передбачено пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.2 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як передбачено п.5 ч.1 ст.4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз.1 п.1,2 ч.1 ст.7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не врегульовано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі вказаного суд приходить до висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується судом першої інстанції, у період з січня 2017 року по липень 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Група Рітейлу України , (код ЄДРПОУ - 39143745) було сплачено страхові внески за позивача. З серпня 2017 року по листопад 2017 рік страхові внески за позивача сплачувалися товариством з обмеженою відповідальністю Ф.К.С. (код ЄДРПОУ - 41299013). Товариство з обмеженою відповідальність Ашан Україна Гіпермаркет (код ЄДРПОУ - 35442481) сплачувало страхові внески за позивача у період з листопада 2017 року по березень 2019 року.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7 судом встановлено, що позивач самостійно сплачував страхові внески у період з березня 2017 року по грудень 2017 року, з травня по 2019 року по жовтень 2019 року.

Як видно з матеріалів справи, позивачем сплачувався єдиний страховий внесок у наступні періоди, що підтверджується такими доказами:

- квитанція №7 від 10 лютого 2018 року - сплачено суму в розмірі 7040,00 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ4098723 від 14 квітня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ5271800 від 09 липня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ6516965 від 01 жовтня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №МАВ8315003 від 14 січня 2019 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; Єдиний соціальний внесок; ОСОБА_1 ; реєстраційний № НОМЕР_3 ;

- квитанція №0.0.1321218233.1 від 14 квітня 2019 року - сплачено суму в розмірі 3816,12 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;71040000; Єдиний соціальний внесок; реєстраційний № НОМЕР_3 ; ОСОБА_1 ;

- дублікат квитанції №0.0.1418018065.1 від 23 липня 2019 року - сплачено суму в розмірі 2754,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;71040000; ЄСВ; ОСОБА_1 ; апреля 2019-июня 2019 року;

- меморіальний ордер №МВ35905335 від 02 грудня 2019 року - сплачено суму в розмірі 2754,18 грн.; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ;ЄСВ; ОСОБА_1 ; липень 2019-вересень 2019.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вище зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольнивши позовні вимоги в частині (з якою не погоджується апелянт), з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо доводів апелянта в частині звітів, які були подані позивачем, колегія суддів зазначає, що оскільки існує Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, то саме подання звітів не може вказувати на підставу, що особа не має право на повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. Отже, даний довід апелянта не є суттєвим при вирішені спору та не впливає на рішення по суті.

В частині процедури, а саме повторного перегляду заяви позивача, апеляційна скарга не містить жодних доводів, а тому в цій частині колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову в частині.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.