Постанова

від 13.05.2020 по справі 140/3222/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3222/19 пров. № А/857/3812/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (судді Валюха В.М. ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Луцьк) у справі №140/3222/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехніка до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Агротехніка 01.11.2019 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.10.2019 № 0000081202, № 0000101202.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що ТзОВ Агротехніка завищено суму податкового кредиту: за травень 2019 року (р. 10.1) на 119546,00 грн. та відповідно суму від`ємного значення на 119546,00 грн., в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) за травень 2019 року у розмірі 119546,00 грн.; за червень 2019 року (р. 10.1) на 389553,00 грн. та відповідно суму від`ємного значення (р. 19) на 509099,00 грн., в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) за червень 2019 року у розмірі 435107,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2019 року в сумі 73992,00 грн. ТзОВ Агротехніка відмовлено в отриманні сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2019 року в сумі 956250,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Представник відповідача направив до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи через запровадженні карантинні заходи, однак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки рекомендації Ради суддів України щодо утримання від явки до суду стосуються лише громадян, а не представників державних органів, робота яких відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не зупиняється, також беручи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для її належного розгляду і зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язкової участі сторін у справі.

Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ Агротехніка зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Волинській області, основним видом діяльності якого є 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.09.2018 (аркуш справи 118).

В період з 03.09.2019 по 11.09.2019 Головним Управлінням ДПС у Волинській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ Агротехніка з питань правомірності формування від`ємного значення з ПДВ за травень-червень 2019 року та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ заявленої на рахунок платника у банку за червень 2019 року, про що складено акт від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952 (аркуші справи 18-42).

Перевіркою не встановлено порушень ТзОВ Агротехніка вимог ПК України в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованої на рахунок платника у банку по декларації за червень 2019 року, в сумі 2199380,00 грн.

Проте, перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, абзацу б пункту 200.4, статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТзОВ Агротехніка завищено суму податкового кредиту: за травень 2019 року (р. 10.1) на 119546,00 грн. та відповідно суму від`ємного значення (р. 19) на 119546,00 грн., в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) за травень 2019 року у розмірі 119546,00 грн.; за червень 2019 року (р. 10.1) на 389553,00 грн. та відповідно суму від`ємного значення (р. 19) на 509099,00 грн., в результаті чого платником завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р. 21) за червень 2019 року у розмірі 435107,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2019 року в сумі 73992,00 грн. Крім того, ТзОВ Агротехніка відмовлено в отриманні сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2019 року в сумі 956250,00 грн.

11.10.2019, на підставі акту перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952, відповідачем прийняло такі податкові повідомлення-рішення: № 0000081202 (форма В4 ) про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 435107,00 грн. (аркуш справи 12); № 0000101202 (форма В1 ) про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму завищення бюджетного відшкодування в сумі 73992,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 18498,00 грн. (аркуш справи 14).

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із акту документальної позапланової перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952, до зазначених вище висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач дійшов за результатами дослідження фінансово-господарських операцій ТзОВ Агротехніка та ТзОВ Синевир постач . Зокрема, в акті перевірки зазначено про те, що господарські операції між ТзОВ Агротехніка та ТзОВ Синевир постач не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, маршруту поставки товару по здійснених господарських операціях, місцезнаходження майна транспортних засобів, складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності. ТзОВ Синевир постач здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди для ТзОВ Агротехніка з метою штучного формування податкового кредиту, без реального здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами. Результат, відображений у даних бухгалтерського та відповідно податкового обліку ТзОВ Агротехніка фактично не настав внаслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв`язку з імітацією купівлі-продажу у особи, яка фактично нічого не продавала, а також у зв`язку із невідповідністю ТТН, місця відвантаження товару та посвідчення якості, виданого ТзОВ Синевир постач . Податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту ТзОВ Агротехніка по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТзОВ Синевир постач за травень 2019 року на загальну суму ПДВ 119546,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення (р. 19) у розмірі 119546,00 грн., та за червень 2019 року на загальну суму ПДВ 389553,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення (р. 19) за червень 2019 року у розмірі 509099,00 грн.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками перевірки та виходить з такого.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (з змінами та доповненнями, далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 (справи № 826/15653, № 805/2316/16-а), від 19.09.2018 (справа № 2а-2104/12/1370), які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та доводів ГУ ДПС у Волинській області, судом при розгляді справи підлягали з`ясуванню обставини щодо реального здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом ТзОВ Синевир постач , за якими позивачем сформовано податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом травня-червня 2019 року (період, охоплений документальною позаплановою виїзною перевіркою), ТзОВ Агротехніка перебувало у господарських відносинах та здійснювало фінансово-господарські операції по придбанню макухи соняшникової у ТзОВ Синевир постач , а постачання товару здійснювалося у відповідності до укладеного договору поставки № ВП-121 від 01.04.2019 та специфікацій № 2 та № 3 до нього (аркуші справи 43-46).

Так, за умовами договору поставки № ВП-121 від 01.04.2019, укладеного між ТзОВ Синевир постач (постачальник) та ТзОВ Агротехніка (покупець), постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору); поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями, найменування товару, асортимент, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін, і становлять невід`ємну частину даного договору (пункт 1.2 договору); передача товару покупцеві здійснюється згідно правил Інкотермс-2010 , умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікації (пункт 2.1 договору); постачальник зобов`язується надати в момент передачі товару покупцю належно оформлені документи: оригінал накладних на відпуск товару, оригінали ТТН, податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог щодо її оформлення і реєстрації, завірені копії договорів та заявок на перевезення товару (пункт 2.2 договору) (аркуш справи 43).

Загальний обсяг поставки товару (макухи соняшникової) за травень-червень 2019 року становив 463,23 тон на загальну суму 3054594,00 грн. (в т. ч. ПДВ 509099,00 грн.), зокрема: у травні 2019 року було придбано макухи соняшникової в кількості 110,35 тон на загальну суму 717275,45 грн. (в т. ч. ПДВ 119545,91 грн.), у червні 2019 року придбано макухи соняшникової в кількості 352,88 тон на загальну суму 2337318,28 грн. (в т. ч. ПДВ 389553,1 грн.), що також відображено у пункті 3.15 на сторінці 20 акту перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952 (аркуш справи 27 зворот).

Факт поставки (передачі) товару підтверджується наданими до перевірки та до суду видатковими накладними №510 від 20.05.2019; №511 від 26.05.2019; №515 від 28.05.2019; №603 від 03.06.2019; №604 від 03.06.2019; №605 від 05.06.2019; №608 від 12.06.2019; №609 від 12.06.2019; №612 від 18.06.2019; №613 від 18.06.2019; №614 від 21.06.2019; №615 від 21.06.2019; №618 від 27.06.2019; №619 від 27.06.2019 (аркуші справи 47-60).

Факт транспортування товару підтверджується ТТН №19 від 19.05.2019; №24 від 24.05.2019; №28 від 28.05.2019; №1 від 01.06.2019; №3 від 03.06.2019; №11 від 11.06.2019; №14 від 14.06.2019; №20 від 20.06.2019; №26 від 26.06.2019 (аркуші справи 104-117).

При цьому, постачальник ТзОВ Синевир постач виписав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні №10 від 20.05.2019, №11 від 26.05.2019, №15 від 28.05.2019, №3 від 03.06.2019, №4 від 03.06.2019, №5 від 05.06.2019, №8 від 12.06.2019, №9 від 12.06.2019, №12 від 18.06.2019, №13 від 18.06.2019, №14 від 21.06.2019, №15 від 21.06.2019, №18 від 27.06.2019, №19 від 27.06.2019 на загальну суму ПДВ 509099,00 грн. (аркуші справи 61-74), реєстр вказаних податкових накладних, з описом їх змісту, наведено в акті перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952 (аркуші справи 29 зворот - 30), у якому також вказано про відображення зазначених господарських операцій записами у бухгалтерському обліку: Д-т 201 Сировина та матеріали - К-т 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , Д-т 644/4 Податковий кредит - К-т 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками (аркуш справи 24 зворот).

Розрахунки за отриманий товар частково проведені позивачем із постачальником відповідно до платіжних доручень (аркуші справи 75-103), станом на 30.06.2019 через розрахунковий рахунок в травні 2019 року проведено оплату на суму 717571,29 грн., у червні 2019 року в сумі 1845866,73 грн., та шляхом взаєморозрахунків в сумі 246675,00 грн. у травні 2019 року, кредиторська заборгованість становить 533940,71 грн., про що вказано в акті перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952 (аркуш справи 31).

Платником ТзОВ Агротехніка по зазначених господарських операціях з ТзОВ Синевир постач сформовано податковий кредит у травні 2019 року в сумі 119546,00 грн. та у червні 2019 року в сумі 389553,00 грн. (аркуш справи 29 зворот).

Колегія суддів враховує, що подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ Синевир постач та ТзОВ Агротехніка щодо поставки товару (макухи соняшникової) у травні-червні 2019 року у кількості 463,23 тон на загальну суму 3054594,00 грн. (в т. ч. ПДВ 509099,00грн.). Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону № 996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.

Щодо доводів податкового органу про відсутність у деяких накладних записів щодо посади особи, яка отримала ТМЦ, а також окремих записів в ТТН не дає можливості визнати первинні документи дійсними (аркуші справи 30 зворот, 33), оскільки такі недоліки є неістотними та не можуть бути підставою для невизнання господарської операції з огляду на те, що первинні документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Крім того, не спростовують висновків про реальність господарських операцій з поставки товару наявність окремих розбіжностей у видаткових накладних та ТТН щодо дати поставки товару, законодавством не заборонено постачальнику виписувати видаткові накладні після поставки товару.

Окрім того необхідно зазначити, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними) при проведенні перевірки платників податків, оскільки законодавством встановлено спеціальну судову процедуру для визнання правочинів нікчемними/недійсними, контролюючим органом, всупереч вимог процесуального законодавства, таких доказів надано не було, зокрема судового рішення, яким би було визнано договори позивача з контрагентом недійсними або нікчемними.

Як вбачається із акту перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952, податковий орган виключно за даними ІС Податковий блок та ЄРПН дійшов висновку про те, що ТзОВ Синевир постач реальної господарської діяльності не здійснює та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди для покупців, тим самим створюючи передумови для неправомірного формування ТзОВ Агротехніка податкового кредиту.

Разом з тим, за приписами пункту 75.3 статті 75 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків; забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки у випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу. Під час проведення зустрічної звірки з`ясовуються лише питання, зазначені у письмовому запиті контролюючого органу на проведення зустрічної звірки.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Отже, контролюючий орган в ході проведення перевірки одного платника податків може зробити висновки щодо його контрагента - іншого платника податків, який не перебуває у нього на обліку, про порушення таким платником податків вимог податкового законодавства на підставі довідки зустрічної звірки або акту перевірки, проведеної щодо контрагента.

В акті перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952 відсутні покликання на будь-які довідки зустрічної звірки або акт перевірки щодо ТзОВ Синевир постач . Крім того, вказаний акт перевірки не містить будь-яких даних про те, що ТзОВ Синевир постач не декларувало податкові зобов`язання з ПДВ по господарських операціях з ТзОВ Агротехніка чи не виконало податкового обов`язку із сплати ПДВ.

Крім того, ТзОВ Синевир постач (ідентифікаційний код 42689663) зареєстровано як юридична особа, знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, основним видом діяльності якого є 46.90 неспеціалізована оптова торгівля , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 20.12.2019 № 1006119729 (аркуші справи 137-139), відомості про перебування вказаної юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство чи у процесі припинення у вказаному реєстрі відсутні.

При вирішенні спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 (справа № 826/11879/13-а), відповідно до яких норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відтак, колегія суддів вважає спростованим, викладене в акті перевірки від 18.09.2019 № 1292/03-20-04-02/21750952 про те, що аналіз даних ЄРПН в частині походження товару (макухи соняшникової) свідчить про нереальність операцій по ланцюгу постачання такого товару, оскільки можливі порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту, позивач як платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів, а у межах цієї справи судом не встановлено будь-яких фактів, які могли б свідчити про обізнаність платника податків щодо можливої неправомірної поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Крім того, висновки про порушення вимог законодавства контрагентами у ланцюгу постачання зроблені відповідачем без покликання на будь-які довідки зустрічної звірки або акти перевірок щодо таких контрагентів.

Колегія суддів вважає, що ТзОВ Агротехніка не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, та враховує, що на час розгляду та вирішення справи не встановлено порушень в діях посадових осіб ТзОВ Синевир постач чи інших контрагентів в ланцюгу постачання з огляду на те, що відсутні відповідні судові рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючих обставин), що набрали законної сили.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що подані позивачем під час перевірки та до суду первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між ТзОВ Синевир постач та ТзОВ Агротехніка щодо поставки товару (макухи соняшникової) у травні-червні 2019 року у кількості 463,23 тон на загальну суму 3054594,00 грн. (в т. ч. ПДВ 509099,00 грн.), відтак, позивач правомірно формував податковий кредит по таких операціях, а тому зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ із застосуванням штрафних санкцій згідно із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями по вказаних операціях є безпідставним.

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.10.2019 № 0000081202, № 0000101202, судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 11.04.2019 по справі №П/811/1761/16, від 16.05.2019 по справі №2а-12327/11/2670, від 03.09.2019 по справі №826/15850/17, від 05.09.2019 по справі №520/10016/18, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі №140/3222/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 18.05.2020