Рішення

від 10.08.2007 по справі 44/117пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/117пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.08.07 р.                                                                               Справа № 44/117пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – не з”явився

від відповідача – не з”явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Золота рибка”  м.Донецьк

до виконавчого комітету Донецької  міської Ради м. Донецьк

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Золота рибка” звернулася до господарського суду з позовною заявою до виконавчого комітету Донецької міської Ради м. Донецьк про визнання права власності на прибудови до ресторану під літерою А1-1 площею 36,9 кв.м., приміщення 1- тамбур площею 0,7 кв.м., 1а – коридор площею 2.2. кв.м., П-кладова площею 8, 1  кв. м. Ш-кладова площею 3,4 кв.м., 1У-щитова площею 3,1 кв.м., У-підсобна площею 5,9 кв.м., У1 - підсобна площею 7,5 кв.м., УП- тамбур площею 2,7 кв.м. які розташовані на прибудинковій території житлового будинку № 27 по вул. Університетська у м. Донецьку.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України

У відзиві на позов виконавчий комітет Донецької міської Ради просив відмовити позивачеві у задоволені позову з огляду на те, що товариство самовільно без дозволу державних органів та  без відводу землі , без проектної документації, здійснило прибудови до ресторану.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року позовні вимоги задоволені. Вказане рішення було залишено без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2006 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2006 року  рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням по справі від 30.01.2007 року позовні вимоги були задоволені

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2007 року рішення по справі  від 30.01.2007 року  скасовано, справу направлено на новий розгляд

Під час нового розгляду позивач свої позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Позивач звернувся до суду з усним клопотанням щодо надання часу для мирного врегулювання спору.

В судове засідання. призначене на 10 .08.2007 року  представники сторін не з”явилися. Доказів мирного врегулювання спору не надали.

Через канцелярію суду надійшло клопотання позивача щодо відкладання розгляду справи та продовження строку її розгляду.

Враховуючи, що строк розгляду справи може бути продовжено за згодою сторін , відсутність згоди відповідача на продовження строку розгляду справи, суд в задоволені клопотання відмовляє.

Враховуючи сплив двомісячного строку розгляду справи та достатність документів для вирішення спору по суті, суд приймає рішення у відсутності представників сторін

Дослідивши обставини справи,  вислухав пояснення представників сторін судом встановлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Золота Рибка” відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 26.01.2001 року № Н-49/01 було придбано на біржових торгах Київської універсальної біржі приміщення в будинку № 27 по вул. Університетська у м. Донецьку, загальною площею 366,7 кв.м. та здійснено самочинне будівництво прибудови до ресторану від літерою А1-1 площею 36,9 кв.м., приміщення 1- тамбур площею 0,7 кв.м., 1а – коридор площею 2.2. кв.м., П-кладова площею 8, 1  кв. м. Ш-кладова площею 3,4 кв.м., 1У-щитова площею 3,1 кв.м., У-підсобна площею 5,9 кв.м., У1 - підсобна площею 7,5 кв.м., УП- тамбур площею 2,7 кв.м.   з метою розташування в них закусочної “Бістро”

29.12.2004 року між виконкомом Донецької міської ради та позивачем по справі укладений договір резервування земельної ділянки площею 0,01га предметом якого є зобов”язання виконкому не надавати зарезервовану земельну ділянку іншим юридичним та фізичним особам, а інвестора ( забудовника та позивача по цій справі)  сплачувати передбачені договором кошти, розробити за період резервування проект будівництва та звернутися до Донецької міської ради із клопотанням про надання цієї земельної ділянки.

Пунктом 5.1. вказаного договору передбачено, що земельна ділянка резервується для будівництва прибудови закусочної “Бістро” до існуючого ресторану по вул. Університетська, 27 у м. Донецьку.

Згідно матеріалів справи, 01.01.2003 року між позивачем , як орендарем,  та виконавчим комітетом Донецької міської Ради  підписано договір оренди земельної ділянки № 494б № Ю-10789/2003 року, згідно якого позивач приймає у строкове платне користування без виділення в натурі ( на місцевості) земельну ділянку площею 323,46 кв.м.,  що знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька  по вулиці Університетська,27 із прибудинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету орендної плати. Невід”ємною частиною вказаного договору є довідка про грошову оцінку земельної ділянки та розрахунок орендної плати.

В матеріали справи також додана додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 494б Ю-8592/2006, згідно якої сторони у зв”язку зі зміною коєфіціенту індексації грошової оцінки землі, коєфіціенту функціонального використання земельної ділянки, уточненням загальної площі будівлі, площі власного приміщення та відповідними перерахуванням в пропорційному відношенні, площі земельної ділянки, в певні  умови договору внесли зміни, зокрема,  площа земельної ділянки  стала складати 188,35 кв.м.  Вказана угода зареєстрована в книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № В/2-2103  від 21.12.2006 року.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено загальні підстави набуття права на землю. Громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об”єкти,  які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок в користування юридичним особам регламентовано   статтею 123 Земельного кодексу України,  відповідно до якої надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності звертається з відповідним клопотанням до районної , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної , міської ради.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Частина 15 ст.151 цього кодексу визначає, що до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали погодження місця розташування об”єкта повинні включатися :  викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об”єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається та умови її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно –епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об”єктах,  які їй підлягають,  подається до відповідної державної адміністрації або ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності  чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Кодексу передбачено, що  право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельної ділянкою посвідчується державним актами. Форми державних актів затверджується Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформлюється договором який реєструється відповідно до закону.

З цими нормами кореспондуються і приписи Закону України “Про оренду землі” ( зі змінами та доповненнями)

Статтею ст.14 Закону визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально

Невід”ємною частиною договору оренди землі є згідно зі ст.15 цього Закону:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості)

- акт приймання-передачі об”єкта оренди

-          проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі, якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи спрямовані на охорону та поліпшення об”єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Порядок укладання договору оренди землі регламентується ст.15 Закону і визначає, що особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву ( клопотання).  Розгляд заяви ( клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у прядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог  цього Закону.

Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі ( на місцевості) в оренду без змін її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Укладання договору резервування земельної ділянки не передбачено приписами Земельного кодексу України , останній не є підставою для набуття права користування земельної ділянкою.

Крім того, ч.2 ст.5.1.1 договору резервування визначено, що використання земельної ділянки дозволяється тільки після передачі у користування та одержання інвестором ( забудовником) документів, які посвідчують право користування зарезервованою земельною ділянкою.  

Суд зазначає, що   предметом додаткової угоди до договору оренди землі № 494б № Ю-10789/2003 від 03.02.2004 р. якою позивач обгрунтовує  своє право користування земельною ділянкою,  є визначення прибудинкової території для обслуговування без виділення землі в натурі.

На думку суду,  вище зазначена додаткова угода не може вважатися документом, що посвідчує права позивача на земельну ділянку під самовільно прибудовою до ресторану, оскільки договір оренди земельної ділянки № 494б надавав позивачу лише право строкового платного користування без виділення в натурі ( на місцевості) земельної ділянки із прибудинкової території. Проте земельна ділянка в натурі позивачу не виділялася, частка земельної ділянки в натурі позивачу не виділялася,  а розрахунок  ідеальної частки  зроблено з метою визначення розміру орендної плати.

Враховуючи приписи чинного законодавства, виділення землі в оренду позивачу під самовільно збудовану прибудову до ресторану мало відбутися шляхом розроблення відповідного проекту землеустрою,  затвердження його рішенням  виконкому та наступного укладання договору оренди земельної ділянки, його  державної реєстрації та винесення меж ділянки в натурі.

Як вже зазначалося вище, ст. 125 Земельного кодексу України забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі та до одержання документу,  що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Договір оренди,  на  якій посилається позивач не надав йому права використання будь-якої площі земельної ділянки для забудови,  через це, дії позивача щодо самовільного будівництва є порушенням вимог ст. 153 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Особа яка здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. ( частина 2 ст. 376 ЦК України)

Частина 5 ст. 376 ЦК України передбачає, що на вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Позивач не довів в судових засіданнях,  що ним у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою під самовільно побудованим приміщенням, що унеможливлює визнання за ним права власності  спірні  приміщення  на підставі ст. 376 ЦК України.

Судові витрати покласти на позивача

На підставі ст. 376  ЦК України та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

                                      ВИРІШИВ

В задоволені позовних вимог відмовити.

Суддя