Рішення

від 19.05.2020 по справі 371/380/19

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.05.2020 Єдиний унікальний № 371/380/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Миронівка

ЄУН 371/380/19

Провадження № 2/371/373/20

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Сахненко О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миронівкаводоканал про визнання незаконною відмови у наданні послуг, зобов`язання укласти договір про надання послуг,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання незаконною відмови КП Миронівкаводоканал в обслуговуванні вигрібної ями зі знижкою плати, зобов`язання відповідача підготувати договір з проведення робіт по відкачуванню вигрібної ями зі знижкою вартості та надавати послуги зі знижкою вартості в межах 8 куб. м стоків на місяць.

Позов обґрунтував тими обставинами, що проживає в будинку, де водовідведення проводиться через вигрібну яму з періодичним відкачуванням. В управлінні соціального захисту населення його сім`я перебуває на обліку як така, що маєь право на пільги відповідно до статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Управління соціального захисту населення визначило на свій розсуд, що сім`я з двох осіб може мати право на вивезення рідких нечистот в 4 куб. м на одне домогосподарство, та відмежувалось щодо сутності знижок вартості послуг до обслуговування вигрібної ями (відкачування).

Вважає, що терміни сім`я і домогосподарство не є тотожними.

Постанова КМУ № 409 від 06.08.2014 встановлює норму води 4 куб. м на особу, а значить 8 куб. м на сім`ю з двох осіб, що мають право на знижки.

КП Миронівкаводоканал , з огляду на висновки управління соціального захисту населення, у листі від 3 жовтня 2018 року № 69 зазначило, що послуга з викачки рідких нечистот нараховуєтьсґя в повному обсязі, тобто без знижок.

Пільгою є повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, та пільговик не може бути обмежений до користування послугами непільгового споживача послуг, послуг загального користування.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до постанови НКРЕКП № 307 від 22.03.2017 та постанови № 8 від 09.01.2018 визначають (формують) водовідведення як єдиний технологічних процес відведення в диференційованих проявах: постачання та/або відведення.

Частиною другою ст. 13 Закону України Про статус ветенранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, що пільги за комунальні послуги надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла.

Держава взяла зобов`язання, що здійснення будь-якого передбачуваного законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою .

Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення термін водовідведення подається як діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод. Послуга водовідведення формується як причинно-наслідковий зв`язок до водопостачання, а значить водокористування, що формує результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 24 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

27 вересня 2019 року відповідачу копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками направлено за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання.

1 жовтня 2019 року копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками вручено відповідачу.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Відзив на позовну заяву

11 жовтня 2019 року начальником КП Миронівкаводоканал подано відзив на позов.

Заперечуючи проти заявлених вимог, представник відповідача вказав, що КП Миронівкаводоканал відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачами даних послуг.

На письмове звернення ОСОБА_1 про заключения договору на обслуговування вигрібної ями була надана відповідь, в якій заявника було запрошено з`явитися в КП Миронівкаводоканал для заключения договору з надання послуг викачки нечистот у вигрібній ямі.

Позивач проігнорував пропозицію, для заключения договору не з`явився.

Зазначив, що у позивача відсутнє централізоване водопостачання та водовідведення, тому з ним КП Миронівкаводоканал немає жодних договірних зобов`язань.

Всі пільги повинні відшкодовуватися за рахунок державних коштів.

Підприємство не має права надавати послуги зі знижкою вартості, якщо вони не відшкодовуються державою. В даному позові відповідачами повинні виступати органи державної влади, що є розпорядниками коштів в частині надання пільг та компенсацій. В жодній статті Конституції України, в жодному нормативно-правовому акті не закріплено за підприємствами-надавачами послуг обов`язок забезпечення матеріальних гарантій пільговим категоріям споживачів.

Таким чином, якщо державний орган, а в даному випадку це Управління соціального захисту населення, буде відшкодовувати обслуговування вигрібної ями з врахуванням знижки і в об`ємі згідно законодавства, то і КП Миронівкаводоканал буде проводити такі нарахування з врахуванням пільгової знижки.

Фактичні обставини справи

Судом встановлені такі фактичні обставини.

На звернення позивача про надання послуг з викачки рідких нечистот начальник КП Миронівкаводоканал повідомив, що комунальне підприємство надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також послуги з викачки рідких нечистот, накопичених у замовника цих послуг.

Управління праці та соціального захисту населення, що є розпорядником державних коштів в частині надання пільг захисникам Вітчизни та іншим пільговим категоріям населення, відшкодовує лише пільги на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Тому послуга з викачки рідких нечистот нараховується замовнику в повному обсязі.

Вартість цієї послуги становить 286,99 гривень за одну бочку нечистот в літній період та 291,52 гривні за одну бочку нечистот в зимовий період.

Для заключення договору з надання послуг з викачки рідких нечистот пропонував позивачу з`явитися в КП Миронівкаводоканал .

Такі обставини підтверджені даними листа № 69 від 3 жовтня 2018 року.

На письмове звернення позивача щодо надання пільг по водовідведенню від 16 жовтня 2018 року начальник Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області повідомив, що до державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунальною обслуговування належить соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги. Гарантії надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування .

Підпунктом 4 пункту 3 вищезазначеної постанови установлено у разі відсутності централізованого водовідведення (за відсутності системи централізованого водовідведення та за наявності централізованого водопостачання і вигрібних ямі) для вивезення рідких нечистот - 4 куб. на одне домогосподарство на місяць.

Розрахунки за надані пільговикам послуги проводять підприємства та організації, що надають зазначені послуги. КП Миронівкаводоканал надає послуги для населення відповідно до тарифів, затверджених рішенням міської ради від 16 березня 2017 року № 66 Про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення .

Порядком надання пільг, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 року № 94 Про порядок надання пільг, передбачених Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , визначено, що до комунальних послуг належить також і обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків.

Відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлення норм споживання і якості житлово-комунальних послуг, контроль за їхнім додержанням належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Такі відомості містить лист начальника управління № 01-17/94 від 23 жовтня 2018 року.

На письмове звернення позивача щодо надання пільг по водовідведенню від 7 лютого 2019 року Миронівська міська рада повідомила, що до державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування належить соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги.

Гарантії надаються в межах норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування . Підпунктом 4 пункту 3 постанови установлено у разі відсутності централізованого водовідведення (за відсутності системи централізованого водовідведення та за наявності централізованого водопостачання і вигрібних ям) для вивезення рідких нечистот - 4 куб. на одне домогосподарство на місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавцем послуг з централізованого водовідведення є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Таким суб`єктом господарювання на території міста Миронівка є КП Миронівкаводоканал , яке і надає послуги для населення відповідно до тарифів, затверджених рішенням Миронівської міської ради від 16 березня 2017 року № 66 Про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення .

Для отримання послуги (відкачати вигрібну яму) заявнику було запропоновано звернутися до КП Миронівкаводоканал .

Такі фактичні дані містить лист Миронівського міського голови № 921 від 4 березня 2019 року.

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Предметом спору в даній справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача КП Миронівкаводоканал підготувати договір з проведення робіт по відкачуванню вигрібної ями зі знижкою вартості та надавати послуги зі знижкою вартості як особі, яка має відповідну пільгу.

Згідно пункту 5 ч. 1 ст. 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року (із наступними змінами) особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги у виді 100-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Частиною другою ст. 13 вказаного Закону встановлено, що пільги за комунальні послуги надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла.

Пунктом 1 постанови КМУ від 16 лютого 1994 року № 94 Про порядок надання пільг, передбачених Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту установлено, що передбачені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту пільги щодо оплати житла та комунальних послуг надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, і особам, на яких поширюється чинність зазначеного Закону, незалежно від того, хто є наймачем і яка форма власності житлового фонду, з урахуванням членів їх сім`ї, які проживають разом з ними, виходячи із встановлених чинним законодавством норм житла та розміру плати за користування ним.

Порядком надання пільг визначено, що до комунальних послуг належить також і обслуговування вигрібних ям загального та особистого користування в садибах житлових будинків.

Позивач є особою, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 24 грудня 2003 року (а.с. 1).

З огляду на вказаний статус на наведену норму закону, позивач має право на пільги за користування комунальними послугами.

Поряд з цим, суд зазначає, що предметом регулювання Закону України Про житлово-комунальні послуги від 9 листопада 2017 року є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавець послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Відповідно до ст. 11 Закону при наданні житлово-комунальних послуг застосовуються державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування, встановлені законодавством. Гранична норма витрат на оплату комунальних послуг для громадян, які відповідно до законодавства мають пільги або користуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передбачені законодавством пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виплачуються споживачу в грошовій формі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ст. 12 закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Дія Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення від 10 січня 2002 року № 2918-III (з наступними змінами та доповненнями) поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Статтями 1 та 4 вказаного Закону передбачено, що водовідведенням є діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод. Суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Згідно зі ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , в тому числі, на підставі договору з власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

КП Миронівкаводоканал надає послуги для населення відповідно до тарифів, затверджених рішенням міської ради від 16 березня 2017 року № 66 Про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення .

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову про зобов`язання відповідача підготувати договір про надання послуг з водовідведення зі знижкою сплати їх вартості, суд враховує наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права слід розуміти державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності у відповідача обов`язку укласти з позивачем договір з викачки рідких нечистот від житлового будинку зі знижкою вартості послуги, або ж безоплатно.

Відповідач КП Миронівкаводоканал надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також послуги з викачки рідких нечистот, накопичених у замовника цих послуг.

Судом встановлено, що у будинку позивача відсутнє централізоване водопостачання та водовідведення.

Послуг з водопостачання та водовідведення відповідач позивачу не надає, жодних договірних зобов`язань сторони не мають.

Оскільки позивач не є замовником послуг з водопостачання та водовідведення, відповідач не надає йому послуги з викачки накопичених рідких нечистот.

Згідно вказаних обставин та наведених правил, жодних зобов`язань перед позивачем у відповідача як суб`єкта господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення, не виникає.

Суд зазначає, що приписами ЦК України передбачено право саме сторони за договором, укладання якого є обов`язковим в силу прямої вказівки закону, на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В силу положень ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України)

Згідно п. 2 розділу ІІ Статуту КП Миронівкаводоканал , затвердженого рішенням Миронівської міської ради № 422-11-УІІ від 26 липня 2019 року, підприємство може надавати платні послуги з викачки рідких нечистот від житлового сектору та підприємств міста.

За правилами пункту 3 розділу ІІ Статуту підприємство діє згідно з договорами, що укладені з мешканцями міста.

Тарифи з водопостачання та водовідведення визначаються підприємством згідно з порядком формування тарифів і затверджуються сесією міської Ради. Ціни на всі інші послуги затверджуються керівником підприємства, що встановлено п. 7 Статуту підприємства.

Факт відсутності у відповідача обов`язку укладати договір про надання послуги з викачки рідких нечистот, накопичених у позивача, сторони не позбавлені можливості укласти такий договір за спільним волевиявленням та на умовах, щодо яких дійдуть згоди.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що всі обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є доведеними.

Передбачений обов'язок виконавця укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором не поширюється на відповідача.

Крім того, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов`язання особи до укладення відповідних договорів).

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України за результатами розгляду справи № 6-110цс12, предметом якої був спір про зобов`язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території (постанова від 10 жовтня 2012 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-5, 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миронівкаводоканал про визнання незаконною відмови у наданні послуг, зобов`язання укласти договір про надання послуг відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство Миронівкаводоканал , код ЄДРПОУ 03346644, місцезнаходження : будинок під номером 1А, вулиця Захарченка, місто Миронівка, Київська область.

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2020 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук