Постанова

від 13.05.2020 по справі 282/143/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/143/18 Головуючий у 1-й інст. Гуцал П. І.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 282/143/18 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання укладеним договору про розірвання договорів оренди землі

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року , яке ухвалене під головуванням судді Гуцала П.І. у смт Любарі,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . Просив визнати укладеним 04 лютого 2017 року між ним та відповідачем договір про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2011 року площею 5,4963 га та договору оренди землі від 10 серпня 2011 року площею 6,6543 га, за згодою сторін із 01 січня 2018 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 квітня 2011 року уклав із відповідачем договір оренди земельної ділянки площею 5,4963 га, а 10 серпня 2011 року уклав договір оренди земельної ділянки площею 6,6543 га. Він є власником зазначених земельних ділянок. У лютому 2017 року між сторонами в письмовій формі досягнуто спільної згоди про розірвання зазначених вище договорів оренди за взаємною згодою. Зокрема, він звернувся до відповідача із заявою про припинення договорів оренди, на що отримав власноручно написану відповідачем розписку про те, що після збору врожаю 2017 року він оформить відповідні документи. Оскільки розписку про згоду на розірвання договорів оренди він отримав 04 лютого 2017 року, то вважає, що саме з цієї дати договір про розірвання договорів оренди є укладеним.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Представник ОСОБА_3 в інтересах позивача подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.640 ЦК України, незважаючи на те, що був встановлений факт відповіді на звернення про розірвання двох договорів оренди та власне зобов`язання відповідача особисто оформити відповідні документи щодо такого розірвання, тобто виготовити бланки договорів, передати їх на підпис позивачу та подальшу реєстрацію припинення речових прав на нерухоме майно. Висновок суду про те, що розписка повинна відповідати вимогам закону як двосторонній документ та розцінена судом як такий документ є хибним. У даному випадку розписка повинна розцінюватися як відповідь відповідача на звернення позивача про розірвання договорів оренди за згодою сторін та підтверджує факт такого звернення позивача і згоду відповідача розірвати договори оренди землі з вказівкою на події, з якими пов`язане розірвання договорів і містить чітке зобов`язання на оформлення документів. Натомість суд оцінював розписку як двосторонній документ - безпосередній договір про розірвання договорів оренди землі, хоча підставою позову не є визнання розписки двостороннім договором. Окрім того, суд першої інстанції проігнорував наявність у договорах оренди землі пункту 38, відповідно до змісту якого дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Даний пункт договорів оренди землі корелюється з положеннями ст.ст.651 та 604 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Розписка не є текстом двостороннього договору, а є доказом факту та моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропорції відповідачем. Окрім того, судом не були застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, ст.ст.16,251,252,640,653 ЦК України, що призвело, на думку скаржника, до постановлення неправильно за суттю рішення.

ФОП ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Наголошує на тому, що під час судового засідання в суді першої інстанції позивач підтвердив, що договори оренди земельних ділянок тривають, орендну плату за 2018-2019 роки він отримав у повному обсязі, а тому відсутні підстави вважати такі договори розірваними.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок на території Юрівської сільської ради Любарського району Житомирської області: площами 5,4963 га та 6,6543 га, що підтверджується копіями державних актів про право власності на земельну ділянку від 19 червня 2003 року серій ЖТ №№0011651, 001652 (а.с. 9,14).

Між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 04 квітня 2011 року укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач надав відповідачу на десять років в платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Юрівської сільської ради загальною площею 5,4963 га (а.с.5-8). Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Любарському районі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за №182310004000.

10 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди землі, за яким позивач строком на 10 (десять) років надав відповідачу в платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Юрівської сільської ради загальною площею 6,6543 га (а.с.10-13). Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень підтверджується, що договір оренди землі від 10 серпня 2011 року зареєстрований 29 січня 2015 року (а.с.43).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 розпискою від 04 лютого 2017 року зобов`язався, що ОСОБА_2 після зібрання врожаю 2017 року розірве договір оренди землі з ОСОБА_1 (два пая, загальною площею приблизно 12 га) і оформить відповідні документи (а.с.44).

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

За загальними правилами частин першої та другої ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідно також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до положень ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У пунктах 38 та 39 обох договорів оренди землі прописано, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін ; рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно з приписами частин першої та третьої ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Всупереч положень частини другої ст.638 та частини першої ст.641 ЦК України позивач не направляв відповідачу документи з пропозицією достроково припинити укладені між сторонами договори оренди землі, із зазначенням істотних умов такого припинення (з якої дати пропонується припинити договір оренди землі; які конкретно договори оренди землі та відносно яких земельних ділянок порушується питання щодо припинення; у які строки підлягає поверненню предмет оренди та який порядок його повернення; чи підлягають компенсації орендарю збитки від дострокового припинення договорів оренди землі та в якій сумі тощо). У свою чергу відповідач, як сторона правочину та орендар, був позбавлений можливості на реалізацію права, передбаченого частиною першою ст.642 ЦК України, тобто надання відповіді. Відповідач з даного приводу не направляв позивачу відповіді та письмових документів у підтвердження повного та безумовного прийняття пропозиції.

Отже, посилання у контексті апеляційної скарги на положення ст.640 ЦК України є безпідставними, приймаючи до уваги ті обставини, що письмової пропозиції від позивача у формі заяви, листа тощо з істотними умовами щодо дострокового припинення договорів оренди землі не існує (позивачем відповідачу не надсилалася). Відповідно відповіді на неї також не існує (погодження-відповідь відповідачем позивачу також не надсилалася). За таких обставин відсутні підстави вважати існування повного і безумовного прийняття відповідачем неіснуючої пропозиції позивача та укладення за взаємною згодою сторонами договору про розірвання договорів оренди землі.

На підтвердження укладення сторонами договору про розірвання договорів оренди землі та його умов розписка відповідача від 04 лютого 2017 року представлена бути не може, оскільки вона є юридично дефектною та не містить: прізвища, імені та по батькові особи, на користь якої видано розписку та яка має право вимагати виконання; строку, до якого має бути виконано зобов`язання; ідентифікуючих даних особи, яка склала розписку та предмету розписки (дат укладення договорів оренди землі, кадастрових номерів земельних ділянок, їх площ тощо). Окрім того, має місце суперечність щодо правового статусу особи, яка видавала розписку - зобов`язання щодо вчинення певних юридично значимих дій покладено на громадянина ОСОБА_2 , як фізичну особу, а підписана розписка ФОП ОСОБА_2 , як суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас розписка не доводить обставин досягнення сторонами згоди на припинення конкретних договорів оренди землі конкретних земельних ділянок та з конкретної дати, а поки-що є одностороннім наміром однієї із сторін правочину на майбутнє оформити відповідні документи щодо можливого припинення договорів оренди землі, чим не виключається необхідність додаткового оформлення відповідних документів та потребуватиме укладення сторонами в письмовій формі двосторонніх додаткових угод, у яких будуть відображені усі необхідні істотні умови для того, щоб достроково розірвати договори оренди землі (слідує зі змісту ст.638 ЦК України).

Разом із тим, заслуговує на увагу й та обставина, що договірні відносини між сторонами продовжують тривати. Відповідач (орендар) використовує землю за цільовим призначенням (обробляє та збирає врожай), а позивач (орендодавець) отримав орендну плату за 2018-2019 роки, що підтверджується платіжними відомостями про видачу орендної плати (а.с.133,152).

Фактичні договірні відносини між сторонами, які тривають після збору врожаю 2017 року, спростовують твердження скаржника про досягнення сторонами згоди щодо дострокового розірвання договорів оренди землі з 01 січня 2018 року та начебто укладення договору про дострокове припинення договорів оренди землі шляхом їх добровільного розірвання з 01 січня 2018 року і досягнення з даного приводу згоди щодо усіх істотних умов.

Посилання на те, що судом до спірних правовідносин не були застосовані норми матеріального права, зокрема, ст.ст.16,251,252,640,653 ЦК України спростовуються вищевикладеним відносно положень ст.640 ЦК України, а також тим, що суд відмовив у задоволенні позову не з точки зору способів захисту цивільних прав та інтересів. Правові наслідки розірвання договору враховані щодо визначення моменту, з якого зобов`язання припиняється. Існування механізму правового регулювання і захисту цивільних прав здійснено судом першої інстанції з урахуванням фактору часу. Можливість вдатися до засобів захисту порушеного права пов`язано з певними моментами та періодами часу.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з огляду на вищевикладене доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 18 травня 2020 року.