Постанова

від 19.05.2020 по справі 923/755/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/755/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевська, С.В. Таран,

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області та заяву Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області про приєднання до даної апеляційної скарги

на рішення Господарського суду Херсонської від 09.01.2020 (суддя Нікітенко С.В., м. Херсон, повний текст рішення складено 17.01.2020)

у справі № 923/755/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД"

до відповідачів:

- Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області,

- Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВ Трейд"

про стягнення 78847,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" (далі також - ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД", Товариство) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області (далі також - Управління УМВС, відповідач-1) та Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області (далі також - Управління державної казначейської служби, відповідач-2) 78847,56 грн. вартості вилученого, але не повернутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності Управління УМВС не було забезпечено збереження та повернення вилученого у позивача слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів України в Херсонській області Саратовським М.О. у ході розслідування кримінального провадження № 12013230090001848 алкогольної продукції, чим Товариству заподіяно шкоду у вищевказаному розмірі.

У правове обґрунтування позивач послався на ст.ст. 321, 1166, 1176 Цивільного кодексу України.

Ухвалою місцевого господарського суду від 13.11.2019, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВ Трейд".

Рішенням Господарського суду Херсонської від 09.01.2020 у справі №923/755/19 позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись із рішенням суду, Головне управління державної казначейської служби України у Херсонській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Серед доводів скаржника наведені наступні:

- місцевим господарським судом не перевірено наявність встановлення факту незаконності дій або бездіяльності працівників ГУНП в Херсонській області щодо неповернення вилученої продукції, яка була передана на відповідальне зберігання директору ТОВ "КВ Трейд";

- в даному випадку спірні правовідносини виникли між позивачем та ТОВ "КВ Трейд", тому шкода повинна відшкодовуватись в порядку ст. 1166 ЦК України особою, яка її завдала;

- безспірне списання коштів Державного бюджету України здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у держбюджеті на зазначену мету, проте суд першої інстанції проігнорував клопотання відповідача-2 про залучення Державної казначейської служби України в якості співвідповідача.

Також апелянт вказав, що наділення органів Казначейства повноваженнями щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з рахунків бюджетних установ, а Державної казначейської служби України - з Державного бюджету України не вказує на безумовний обов`язок останніх нести юридичну відповідальність за діяння держави та створених нею органів. Відтак, на думку скаржника, стягнення коштів з Державного бюджету України через ГУ Казначейства є необґрунтованим та таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

Херсонське міське управління УМВС України в Херсонській області також звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської від 09.01.2020 у справі №923/755/19, яку ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 залишено без руху, а ухвалою від 16.03.2020 - повернуто у зв`язку з тим, що Управлінням УМВС не усунуто в повному обсязі недоліки, визначені ухвалою від 04.02.2020.

У подальшому Херсонське міське управління УМВС України в Херсонській області звернулось із заявою про приєднання до апеляційної скарги Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області, в якій, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просило задовольнити дану скаргу, скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Назване управління вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України через завдання шкоди позивачу внаслідок неправомірних дій/бездіяльності органу державної влади. Ну думку відповідача-1, саме на директора ТОВ "КВ Трейд" Мироненка В. М . покладений обов`язок відшкодування шкоди (збитків) у разі втрати речового доказу, який переданий йому на відповідальне зберігання. Як стверджує заявник, позивачем не доведено наявності підстав, визначених ЦК України, для відшкодування майнової шкоди (бездіяльність слідчого ХМУ УМВС України в Херсонській області та причинний зв`язок між діями/бездіяльністю відповідача і заподіянням шкоди (втратою майна та обов`язком його повернення).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України справа №923/755/19 розглядається поза межами встановленого строку - у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні карантину через спалах у світі короновірусу "COVID-19".

04.05.2020 Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив рішення про продовження карантину в Україні до 22.05.2020, однак з карантинними послабленнями з 11.05.2020, зокрема, дозволено працювати за певних умов адвокатам, нотаріусам тощо.

Враховуючи викладене, прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу "COVID-19", колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заяви Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області про приєднання до даної апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга та заява не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.05.2014 в приміщеннях складу - магазину ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД в м. Херсон за адресою м. Херсон, вул. Сенявіна, 27, на виконання ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона Головка О.В. від 13.05.2014, винесеної в рамках кримінального провадження № 12013230090001848 від 06.12.2013, слідчим з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів України в Херсонській області Саратовським М.О. було проведено обшук, за результатами якого вилучено належну Товариству АЛМІ-ТРЕЙД" алкогольну продукцію в кількості 1372 пляшки.

Вилучене майно було передане на відповідальне зберігання ТОВ "КВ Трейд".

ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" звернулось зі скаргою до Міністерства внутрішніх справ України та до Генеральної прокуратури України стосовно повернення Товариству вилученої під час вказаного вище обшуку алкогольної продукції.

У отриманому Товариством внаслідок розгляду скарги листі від 07.06.2017 № 5293/8/03-2017 СУ ГУНП в Херсонській області повідомило, що вилучена алкогольна продукція в кількості 1338 пляшок 14 травня 2014 року відповідно до акта прийому-передачі слідчим з ОВС СУ ФР ТУ Міндоходів в Херсонській області Саратовським М.О. була передана на відповідальне зберігання директору ТОВ КВ ТРЕЙД Мироненко В.М., при цьому визначено місце зберігання майна - м. Одеса, 2-й Локомотивний провулок 21. Крім того, у даному листі зазначалось, що з 11.09.2014 підслідність у кримінальному проваджені № 32014230000000160 від 05 вересня 2014 року визначена за СВ Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області, однак дане кримінальне провадження припинено відповідно до постанови про закриття кримінального провадження ще від 10.07.2015, винесеної слідчим СВ Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області лейтенантом міліції Веретельниковою А.В. Також у листі вказано, що відповідно до пункту 5 вказаної постанови слідчого про закриття кримінального провадження, власники алкогольної продукції ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" мають право отримати вилучену алкогольну продукцію, яка була передана на відповідальне зберігання за адресою м. Одеса, 2-й Локомотивний провулок, 21.

ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" також звернулось до ТОВ КВ-ТРЕЙД з листом, у якому просило погодити час та місце повернення належного позивачу майна, переданого на зберігання 14 травня 2014 року. При цьому лист було надіслано Товариством за наступними адресами: - за місцем зберігання вилученого майна - 65013, м. Одеса, провулок 2-й Локомотивний, 21, який повернуто з довідкою від 25.08.2017 з відміткою за закінченням терміну зберігання ; - за юридичною адресою ТОВ КВ-ТРЕЙД відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань -65026, м. Одеса, вул. Софіївська, 2-Б, який повернуто з довідкою від 25.07.2017 з відміткою за зазначеною адресою не проживає ; - за зазначеною у вищенаведеному ЄДР адресою місцезнаходження керівника ТОВ КВ ТРЕЙД Мироненка Валерія Миколайовича - АДРЕСА_1, який повернуто з довідкою від 18.08.2017 з відміткою за закінченням терміну зберігання ;

Як стало відомо позивачу, ТОВ КВ-ТРЕЙД дійсно було відсутнє за місцем своєї реєстрації, не є власником складських приміщень за адресою: м. Одеса, пров. 2-й Локомотивний, 21, які він орендував у ТОВ ФАУНДСТРОЙ (код ЄДРПОУ 34643692) за договором №1/1 від 03 січня 2014 року, починаючи з 2016 року, фактично не подає податкову звітність, та відносно службових осіб ТОВ КВ ТРЕЙД було зареєстровано ряд кримінальних проваджень (№32014160000000233 від 29.09.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем); №32014250000000147 від 12.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації); № 32014230000000190 від 04.12.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України; №32015150000000001 від 05.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 388 КК України.

Враховуючи вищевикладене, Товариство звернулось до Головного управління Національної поліції в Херсонській області з листом №16/02/18-1 від 16 лютого 2018 року, в якому просило надати ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД документальне підтвердження повідомлення ТОВ КВ ТРЕЙД про припинення кримінального провадження 32014230000000160 від 05 вересня 2014 року та зобов`язання повернути ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД належне Товариству майно; документальне підтвердження від ТОВ КВ ТРЕЙД щодо наявності у останнього на зберіганні належного ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД ; документальне підтвердження повідомлення Товариства про припинення кримінального провадження 32014230000000160 від 05 вересня 2014 року, безпосередньо після винесення постанови про припинення вищенаведеного провадження; пояснення щодо сучасного стану вищевказаних кримінальних проваджень; документальне підтвердження проведення перевірок стану зберігання належного Товариству майна, що знаходилось на відповідальному зберіганні ТОВ КВ ТРЕЙД ; пояснення щодо вжитих заходів щодо збереження належного ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД майна, яке знаходилось на відповідальному зберіганні ТОВ КВ ТРЕЙД ;

Однак, за твердженням позивача, у своїй відповіді за № 2302/8/03-2018 від 19 березня 2018 року, СУ ГУ НП в Херсонській області не було наведено жодних підтверджень ані виконання вимог законодавства щодо своєчасного повідомлення ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД про припинення кримінального провадження № 32014230000000160 від 05 вересня 2014 року, ані повідомлення ТОВ КВ ТРЕЙД про припинення кримінального провадження № 32014230000000160 від 05 вересня 2014 року та зобов`язання повернути ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД належне Товариству майно, ані проведення перевірок стану зберігання належного Товариству майна, що знаходилось на відповідальному зберіганні у ТОВ КВ ТРЕЙД

Відтак, позивач наполягав на тому, що Управлінням УМВС було допущено порушення Наказу від 27 серпня 2010 року №51/401/649/471/23/125 Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) , внаслідок чого не було забезпечено схоронність вилученого у Товариства майна. Більш того, внаслідок службової халатності та недбалості посадової особи відповідача-1 не було з`ясовано, що належне позивачу майно протягом майже року до моменту припинення кримінальної справи знаходилось на зберіганні юридичної особи, відносно посадових осіб якої відкрито кримінальні провадження за вищевказаними статтями Кримінального кодексу України. При цьому, як вказав позивач, саме з дати надіслання Листа СУ ГУНП в Херсонській області від 07.06.2017 № 5293/8/03-2017 ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД дізналось про порушення своїх прав та законних інтересів в розумінні ч.1. ст. 261 Цивільного кодексу України.

Зазначені вище обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: лист СУ ГУНП в Херсонській області від 07.06.2017 № 5293/8/03-2017, постанова Суворовського РВ ХМУ про закриття кримінального провадження від 10.07.2015, акт прийому передачі майна від 14.05.2014, лист ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД щодо надання інформації, лист СУ ГУНП в Херсонській області від 19.03.2019 №2302/8/03-2018, ухвали слідчого судді Суворовського районного суду міста Херсон у справі № 668/6227/14-к від 13.05.2014, протоколом обшуку від 14.05.2019.

На підтвердження права власності ТОВ АЛМІ-ТРЕЙД на вилучено майно позивачем надано копію договору поставки №32 від 09.05.2013, договору поставки №10/07-01 від 10.06.2013, відповідні специфікації та видаткові накладні.

Наведені вище обставини зумовили звернення Товариства з позовною заявою до Господарського суду Херсонської області.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною першою статті ст. 225 Господарського кодексу України визначено, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 ЦК України.

Частиною шостою статті 1176 даного Кодексу встановлено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Тобто, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, частиною першою статті ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку - Херсонське міське управління УМВС України в Херсонській області), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 ЦК України).

У статті 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 4 ст. 168 цього Кодексу після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У силу пункту 27 Порядку зберігання речових доказів схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

За змістом частини 1 статті 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 5 статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Згідно з ст. 6 Закону України Про Національну поліцію поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 7 Закону України Про Національну поліцію передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

В силу ст. 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 17 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

За приписами статті 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У статті 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, Закону України Про Національну поліцію , та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області, як особа, відповідальна за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсона від 13.05.2014, винесеної в рамках кримінального провадження № 12013230090001848 від 06.12.2013 надано дозвіл слідчому з особливо важливих справ управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів України в Херсонській області на проведення обшуку складських приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД", з метою відшукання та вилучення незаконно виготовлених підакцизних товарів. Строк дії ухвали один місяць.

У подальшому постановою слідчого Суворовського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 10.07.2015 закрито кримінальне провадження, пунктом 5 вказаної постанови зазначено, що власники алкогольної продукції ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" мають право отримати вилучену алкогольну продукцію, яка була передана на відповідальне зберігання за адресою м. за адресою м. Одеса, 2-й Локомотивний пров (ТОВ "КВ Трейд").

Відтак, арешт на належне позивачу майно був скасований, проте майно Товариству не повернуто, незважаючи на звернення власника майна про його повернення.

Судова колегія зазначає, що станом на день прийняття рішення у даній справі докази повернення відповідачем-1 позивачу вилученого майна відсутні, а отже, у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача-1 - неповернення майна його законному власнику, як того вимагають положення ст. 169 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому причини невиконання відповідачем-1 приписів ст. 169 КПК України не мають значення для вирішення даної справи, так як вони можуть тільки свідчити про наявність або відсутність вини завдавача шкоди, встановлення якої у даному випадку не вимагається.

Як вище зазначалось, ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" надано належні докази на підтвердження вартості вилученого майна (специфікації, видаткові накладні).

Що стосується причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача-1 та завданою шкодою, то позивачем доведено прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Управління УМВС, яке полягає у неповерненні майна, зі шкодою, яку становить вартість неповерненого майна, яке було вилучено.

Відтак, визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний, що не спростовано відповідачем-1, і Державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення заподіяних позивачу збитків з Державного бюджету України розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Головне управління Державної казначейської служби України в Херсонській області.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" належним чином доведено факт порушення його прав у вигляді заподіяння йому майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів вартості вилученого, але на повернутого позивачу майна у сумі 78847,56 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що, стверджуючи про необхідність наявності судового рішення, в якому має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійсненні кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржник не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку із неповерненням тимчасово вилученого майна, що не опосередковано регулюванням положень КПК України. Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин між потерпілим і державою, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Посилання Управління УМВС на відсутність причинно-правового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача-1 та заподіянням шкоди не може бути взято до уваги, оскільки як вище встановлено, наслідком невиконання посадовими особами відповідача-1 вимог законодавства щодо збереження вилученого майна є незабезпечення його зберігання, тобто між неправомірною бездіяльністю слідчого та шкодою наявний причинний зв`язок.

Доводи скаржника та заявника про те, що в даному випадку спірні правовідносини виникли між позивачем та ТОВ "КВ Трейд", тому шкода повинна відшкодовуватись в порядку ст. 1166 ЦК України особою, яка її завдала, також до уваги не приймаються, оскільки відповідальність за збереження тимчасово вилученого майна покладається саме на відповідача-1, який передав алкогольну продукцію ТОВ "КВ Трейд" на зберігання, і майно було втрачено. ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" не знаходилось в договірних відносинах стосовно зберігання вилученого слідчим майна з ТОВ "КВ Трейд".

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до цієї скарги, не спростовують висновку господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника та заявника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги та заяви не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області та заяву Херсонського міського управління УМВС України в Херсонській області про приєднання до апеляційної скарги Головного управління державної казначейської служби України у Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської від 09.01.2020 у справі № 923/755/19 залишити без змін.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, у строк, встановлений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран