Постанова

від 18.05.2020 по справі 927/847/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа№ 927/847/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 (повний текст складено 26.11.2019)

у справі №927/847/19 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ"

про стягнення 32813,12 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" про стягнення 32813,12 грн, з яких 23994,60 грн сума основної заборгованості, 3647,26 грн пені, 317 грн 3% річних, 55,34 грн інфляційних втрат, 4798,92 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки №2177 від 07.04.2017 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що відповідач не підписував договір № 2177 від 07.04.2017 поставки продукції; на доданій до позовної заяви копії вказаного договору міститься не зрозумілий підпис та не міститься даних про підписанта.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що між сторонами був укладений договір № 2177 від 07.04.2017, за яким позивач постачав товар відповідачу протягом двох років; на підтвердження вказаних обставин позивачем надано накладні від 07.04.2017, 05.01.2019, 11.01.2019, 12.01.2019, 16.01.2019, 17.01.2019 на загальну суму 6624,39 грн, за якими відповідачем було прийнято товар та в яких зазначено, що даний товар поставлявся за договором № 2177 від 07.04.2017.

Представник позивача надав клопотання від 07.11.2019 про долучення оригіналу договору № 2177 від 07.04.2017 з додатковими документами, які долучені місцевим господарським судом до матеріалів справи.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" 23994,60 грн боргу, 310,60 грн. 3% відсотків річних, 3566,39 грн пені, 4798,92 грн штрафу та 1912,65 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором № 2177 від 07.04.2017 поставки продукції. При цьому, за здійсненим судом перерахунком сум 3% відсотків річних, пені, штрафу, стягненню підлягають 310,60 грн. 3% відсотків річних, 3566,39 грн пені, 4798,92 грн штрафу. Відмовляючи в у позові в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 55,34 грн, суд виходив з того, що при розрахунку інфляційних втрат за період з квітня по серпень 2019 р. не було враховано дефляцію за період червень - серпень 2019 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі № 927/847/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначив, що враховуючи позицію представника апелянта щодо не підписання договору, суд першої інстанції не дослідив, чи знав відповідач про умови договору, викладені в п.8.1 договору щодо строків оплати товару, та чи дійсно такі умови були зазначені в момент підписання договору, оскільки розділ 8 договору "Комерційні умови" частково містить рукописний текст. Також апелянт вказував на те, що місцевим господарським судом не досліджено реальний стан розрахунків між сторонами, що в свою чергу призвело до здійснення неправильного розрахунку штрафних санкцій, які стягнуто з відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Коротун О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі № 927/847/19.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" у справі №927/847/19 у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Майданевича А.Г. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" у справі №927/847/19 колегією суддів у складі: суддів Коробенка Г.П. (головуючий, доповідач), Козир Т.П., Шаптали Є.Ю., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

07.04.2017 між ТОВ "АНД-Груп", як постачальником, та ТОВ "ЛІЗКОВ", як покупцем, укладено договір № 2177 поставки продукції (далі - Договір), у відповідності до пункту 1.1 якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього Договору.

У відповідності до пунктів 3.3, 8.1 Договору покупець зобов`язаний оплачувати постачальнику кожну партію товару протягом 30 днів з дати поставки товару даного виду.

Додатковою угодою №1641 до Договору сторонами доповнено Договір пунктом 8.1.1, який викладено в наступній редакції: Покупець зобов`язаний оплачувати поставлені постачальником товари, а саме категорії Алкогольні напої , торгівельних марок Жан-Жак , Клинков , Green Day , Золота Амфора , Nemiroff та інші протягом та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки постачальником кожної партії товару.

Заперечення відповідача щодо не підписання повноважним представником відповідача договору №2177 від 07.04.2017 не приймається судом до уваги з огляду на недоведеність доводів відповідача, що підпис, який міститься на договорі в розділі 10 "Юридичні адреси, банківські реквізити сторін" виконано від імені покупця невстановленою особою. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний підпис скріплено печаткою ТОВ "ЛІЗКОВ".

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у відповідних правовідносинах. Відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки при укладенні договору чи доказів її втрати, не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи її викраденням.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Доводи відповідача про не встановлення судом першої інстанції обставин обізнаності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" з умовами договору, викладеними в п.8.1 договору щодо строків оплати товару та чи дійсно такі умови були зазначені в момент підписання договору, оскільки розділ 8 договору "Комерційні умови" частково містить рукописний текст, є безпідставними, оскільки підписавши договір та скріпивши їх печатками, сторони досягли згоди з зазначених в ньому умов. Водночас відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження погодження сторонами п.8.1 договору в іншій редакції, ніж зазначена в договорі, наявному в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 23994,60 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

від 19.03.2019 № ЧЕР-011002 на суму 2424,00 грн;

від 19.03.2019 № ЧЕР-011003 на суму 3373,20 грн;

від 19.03.2019 № ЧЕР-011004 на суму 2419,50 грн;

від 19.03.2019 № ЧЕР-011016 на суму 2291,10 грн;

від 19.03.2019 № ЧЕР-011005 на суму 1653,78 грн;

від 20.03.2019 № ЧЕР-011366 на суму 1020,00 грн;

від 20.03.2019 № ЧЕР-011367 на суму 1481,88 грн;

від 26.03.2019 № ЧЕР-012087 на суму 369,24 грн;

від 26.03.2019 № ЧЕР-012088 на суму 1030,80 грн;

від 27.03.2019 № ЧЕР-012341 на суму 3054,90 грн;

від 02.04.2019 № ЧЕР-013039 на суму 1423,50 грн;

від 03.04.2019 № ЧЕР-013423 на суму 1095,00 грн;

від 03.04.2019 № ЧЕР-013447 на суму 1162,80 грн;

від 09.04.2019 № ЧЕР-014205 на суму 1194,90 грн.

Також поставка позивачем відповідачу товару на суму 23994,60 грн підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних.

Заперечень відповідачем щодо не отримання товару за вищевказаними видатковими накладними у відзиві на позов та апеляційній скарзі не висловлено.

Відповідно до абз. 5, 6, 11 ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Зобов`язанням є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Саме первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна є первинним документом, яка фіксує факт поставки товару і є належним доказом здійснення господарської операції з поставки товару згідно зі ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п. 1.1 договору поставки. Оформлена в установленому порядку накладна є підставою виникнення зобов`язань з оплати товару, передача якого підтверджена накладною.

З огляду на правову природу видаткової накладної та положення ч. 1 ст.664 ЦК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання встановленим факту отримання відповідачем товару вартістю, визначеній у вказаних вище накладних - 23994,60 грн.

Проте відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання ним свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого за вищевикладеними накладними товару.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором, яка становить 23994,60 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості товару, позивачем на підставі п.5.3 договору здійснено нарахування пені в загальній сумі 3647,26 грн за період з 19.04.2019 по 27.09.2019 та штрафу в розмірі 4798,92 грн, також на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в загальному розмірі 317 грн за період з 19.04.2019 по 27.09.2019, інфляційних втрат в загальному розмірі 55,34 грн за період з 19.04.2019 по 27.09.2019.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Як встановлено вище, відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті вартості виконаних позивачем послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Колегія суддів вважає, що розрахунок заявлених позивачем до стягнення штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4798,92 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок заявлених позивачем до стягнення пені та 3% річних є арифметично не вірним, а тому, за перерахунком суду апеляційної інстанції стягненню підлягають сума 3% відсотків річних в розмірі 310,60 грн (за заявленим позивачем періодом), сума пені в розмірі 3566,39 грн (за заявленим позивачем періодом), а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті позовні вимоги про стягнення 80,87 грн пені та 6,40 грн 3% річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення 55,34 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з квітня по серпень 2019 р., не підлягають задоволенню, оскільки при розрахунку інфляційний втрат за вказаний період позивачем не враховано дефляцію у період червня - серпня 2019 р.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗКОВ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.11.2019 у справі №927/847/19 залишити без змін.

Матеріали справи №927/847/19 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Є.Ю. Шаптала