Постанова

від 18.05.2020 по справі 904/3581/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3581/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 (повний текст рішення складений та підписаний 05.02.2020, суддя Ніколенко М.О.) у справі

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 168 560,08 грн., пені у розмірі 18029 грн., 3% річних у розмірі 1 551,68 грн., інфляційної складової у розмірі 331,22 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М", м. Дніпро

про стягнення штрафу у розмірі 103 215,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог та зустрічних позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСП-М" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про стягнення суми заборгованості у розмірі 168 560,08 грн., пені у розмірі 18 029 грн., 3% річних у розмірі 1 551,68 грн., інфляційної складової у розмірі 331,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № СТМ1141 від 06.12.2016 щодо оплати поставленого товару.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" подано до господарського суду зустрічну позову заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М" штрафу у розмірі 103 215,20 грн., у зв`язку з порушенням постачальником зобов`язань за договором поставки № СТМ1141 від 06.12.2016 з поставки товару у встановлені строки.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 у даній справі первісний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М" суму основної заборгованості у розмірі 168 560,08 грн., пеню у розмірі 18 029 грн., 3% річних у розмірі 1551,68 грн., інфляційну складову у розмірі 331,22 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 827,08 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. Судові витрати за подання зустрічного позову покладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Омега".

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано посиланням на те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлений позивачем товар у встановлені строки у повному обсязі.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факт надсилання та отримання відповідачем заявок на поставку товару. Відповідно, позивачем за зустрічним позовом, не доведено прострочення відповідачем строків поставки товару.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Омега штрафу у розмірі 103 215,20 грн.; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М" судові витрати у розмірі 2 881,50 грн. та 4 240,62 грн.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу в підтвердження правомірності нарахування пені, а саме: реєстр про прийняття документів, передбачених п.7.3 договору, який підтверджує факт надання позивачем цих документів до Центру обробки накладних з якого можна визначити дату з якої позивач починає здійснювати нарахування пені.

При розрахунку пені, 3% річних, інфляційних витрат позивачем взято до розрахунку період порушення грошового зобов`язання відповідачем з 20.04.2019, однак, на думку апелянта, не надано жодного належного доказу в підтвердження факту порушення грошового зобов`язання відповідачем саме з цього періоду.

Скаржник стверджує, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено, що ТОВ АСП-М не виконав у повному обсязі та у визначений в умовах договору строк замовлення (заявки) ТОВ Омега : №46829 від 13.02.2019 щодо поставки - борошно пшеничне у кількості 44 000 кг на суму 368 720,00 грн., яка мала бути здійснена в строк - 19.02.2019 та №112430 від 18.02.2019 щодо поставки - борошно пшеничне у кількості 66 000 кг на суму 551 760,00 грн., яка мала бути здійснена в строк - 26.02.2019.

Отже, зі сторони ТОВ АСП-М мало місце прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, у кількості обумовленій договором, зокрема й за замовленнями (заявками) №46829 від 13.02.2019 та № 112430 від 18.02.2019. Тому, ТОВ АСП-М за прострочення поставки товару у строки встановлені замовленням (заявками) повинен сплатити ТОВ Омега штраф у розмірі 103 215,20 грн.

Також скаржник посилається на порушення господарським судом його права на справедливий судовий розгляд, з огляду на відсутність будь-якого аналізу з боку суду змісту зустрічної позовної заяви, додаткових пояснень з боку відповідача, відсутність жодної відповіді на аргументи відповідача

3.2 Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "АСП-М" у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач наголошує, що він своєчасно надавав відповідачу всі вказані у первісному позові належним чином оформлені видаткові та товарно-транспортні накладні, що підтверджується відповідними печатками та підписами уповноважених представників покупця на вказаних накладних.

Також позивач зазначає, що 31.03.2019 між сторонами було підписано акт звіряння розрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність у нього станом на 31.03.2019 заборгованості у загальному розмірі 393 881,69 грн., зокрема, і за видатковою накладною №РН-0000021 від 21.03.2019.

Позивачем правомірно визначено період нарахування пені, 3 % річних та інфляційного збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату покупцем товару, починаючи з 20.04.2019.

Щодо зустрічних позовних вимог, позивач зауважує, що п.5.4 договору не передбачає такий спосіб направлення покупцем замовлень постачальнику як надсилання електронного листа із замовленням з конкретної адреси електронної пошти покупця на конкретну адресу електронної пошти постачальника з обов`язковим повідомленням постачальником покупця про отримання цього листа, а лише містить поняття надсилання замовлення в електронному вигляді .

На думку позивача, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення постачальником строків постачання товару за договором.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.03.2020.

Відповідно до інформаційної довідки від 24.03.2020, у зв`язку з встановленням тимчасово на період з 18 березня по 3 квітня 2020 року особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" зі змінами, враховуючи Рекомендації Ради суддів України викладених у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1, оформленого протоколом зборів суддів від 17.03.2020, розгляд справи, призначеної на 25 березня 2020 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.05.2020, розгляд справи призначено на 18.05.2020.

18.05.2020 у судове засідання з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення.

18.05.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням внесених змін) установлено карантин до 22 травня 2020 включно.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заявник не повідомляє про намір його представника взяти участь у судовому засіданні та не зазначає причин, які безпосередньо перешкоджають цьому, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, колегія суддів залишає клопотання скаржника про відкладення розгляду справи без задоволення.

18.05.2020 ту судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АСП-М" (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (надалі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № СТМ1141 від 06.12.2016.

Відповідно до п. 1.3 договору, постачальник зобов`язується в порядку та строки, передбачені даним договором, виготовити, поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар, у відповідності до умов цього договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що товаром за цим договором є продукція, яка вказана у специфікації постачальника (надалі - специфікація), яка узгоджується з покупцем та підписується сторонами. Специфікація погоджується сторонами у встановленій формі (додаток № 1 до цього договору) і є невід`ємною частиною цього договору.

З урахуванням умов договору між сторонами було підписано специфікацію № 1, у якій було погоджено найменування товару, ціну за одиницю товару.

Згідно з п. 7.1 договору, загальна вартість договору складається із сум товарів, вказаних в накладних.

На виконання умов договору позивач у період з 15.02.2019 по 22.03.2019 поставив товариству з обмеженою відповідальністю "Омега" товар на загальну суму 2 207 507,56 грн., що підтверджується видатковими накладними (том 1, а.с. 18 - 51).

Пунктом 7.3 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар через 21 календарний день від дати прийняття до оплати видаткової накладної у Центрі обробки накладних, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. А. Поля, буд. 104-а.

Для постачальника підтвердженням про прийняття вказаних вище документів є підписаний реєстр, який формує оператор у Центрі обробки накладних.

У випадку надання переліку коректних документів у встановлений строк, датою приймання до сплати видаткової накладної вважається дата фактичної передачі товару покупцю.

Згідно з п. 14.1 договору (в редакції додаткової угоди від 27.12.2018), договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019.

Відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти за поставлений товар у загальному розмірі 2 038 947,48 грн. Неоплаченим залишився товар на суму 168 560,08 грн., поставлений за видатковою накладною № РН-0000021 від 21.03.2019 на суму 187 000,44 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Відповідно до п.5.2 договору, поставка товару постачальником до підрозділу (магазин/РЦ) покупця здійснюється на підставі замовлення покупця.

Згідно з п.5.7 договору, поставка товару здійснюється на протязі (міститься пуста графа) днів з дати отримання замовлення постачальником, якщо інше не встановлено у самому замовленні, цьому договорі чи додатках до нього.

Пунктом 5.4 договору погоджено, що замовлення оформлюється покупцем на підставі погодженої сторонами специфікації та надсилається постачальнику одним з кількох перелічених нижче засобів:

а) шляхом вручення замовлення у письмовій формі офіціальному представнику постачальника;

б) факсом;

в) в електронному вигляді;

г) телефонограмою з підтвердженням особи, що передала та прийняла замовлення;

д) листом, направленим засобами поштового зв`язку.

Відповідач вважає, що постачальник прострочив поставку товару за замовленням №46829 на 5 днів, а за замовленням №112430 на 1 день.

У зв`язку з порушенням постачальником зобов`язань за договором поставки №СТМ1141 від 06.12.2016 з поставки товару у встановлені строки, відповідачем нараховано позивачу штраф у розмірі 103 215,20 грн.,

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України унормовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частинами 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не виконано зобов`язання з оплати товару у розмірі 168 560,08 грн., поставленого за видатковою накладною № РН-0000021 від 21.03.2019 на суму 187 000,44 грн.

Факт отримання товару за наведеною накладною відповідачем не заперечується, а також зафіксовано сторонами у акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2019. Відповідно до вказаного акту відповідач підтвердив наявність у нього станом на 31.03.2019, зокрема, за видатковою накладною № РН-0000021 від 21.03.2019 у розмірі 187 000,44 грн.

Відповідно до частини другої ст.193, частини першої 1 ст.216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.14 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного чи неповного перерахування грошових коштів у відповідності до п.7.3. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від простроченої суми за кожен день прострочення.

З урахуванням п.7.3, договору строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000021 від 21.03.2019 (отриманий покупцем 22.03.2019) настав - 12.04.2019.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за період з 20.04.2019 по 09.08.2019 у розмірі 18 029,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 551,68 грн. за період з 20.04.2019 по 09.08.2019 та інфляційну складову у розмірі 331,22 грн. за період (фактично) з травня 2019 по червень 2019.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вони зроблені вірно та відповідають вимогам чинного законодавства.

Посилання скаржника проте, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження факту порушення відповідачем грошового зобов`язання саме з 20.04.2019, спростовується встановленими вище обставинами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про порушення позивачем п.7.3 договору щодо надання разом із товаром усіх необхідних документів у визначені строки, оскільки відповідачем частково оплачено товар, поставлений за спірною видатковою накладною. Отже, своїми діями відповідач фактично підтвердив виконання постачальником свого обов`язку з поставки товару (в тому числі з надання супроводжувальних документів до такого товару) та погодився з наявністю у нього обов`язку оплатити товар.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів враховує таке.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що 13.02.2019, на виконання умов договору поставки № СТМ1141 від 06.12.2016, він направив на електронну адресу товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М" prokurator6666@ukr.net замовлення № 46829 на поставку товару на загальну суму 368 720 грн. Датою поставки товару в підрозділ покупця було визначено 19.02.2019.

За видатковою накладною № РН-0000008 від 18.02.2019 постачальник, 19.02.2019 здійснив часткову поставку товару на суму 184 360,44 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000013 від 22.02.2019 постачальник, 25.02.2019 здійснив допоставку товару на суму 185 617,44 грн.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає, що постачальник прострочив поставку товару за замовленням № 46829 на 5 днів.

В подальшому, за твердженням позивача за зустрічним позовом, 18.02.2019 він направив на електронну адресу товариства з обмеженою відповідальністю "АСП-М" prokurator6666@ukr.net замовлення № 112430 на поставку товару на загальну суму 551 760 грн. Датою поставки товару в підрозділ покупця було визначено 26.02.2019.

Згідно видаткової накладної № РН-0000011 від 22.02.2019 постачальник, 23.02.2019 здійснив часткову поставку товару на суму 183 920,88 грн.

Згідно видаткових накладних № РН-0000014 від 25.02.2019 та № РН-0000015 від 25.02.2019 постачальник, 27.02.2019 здійснив допоставку товару на загальну суму 359481,73 грн.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом вважає, що постачальник прострочив поставку товару за замовленням №112430 на 1 день.

Законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України Про електронні документи та електронний документообіг та Закон України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно ст.5 Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Умовами договору № СТМ1141 від 06.12.2016 не передбачено можливості офіційного обміну сторонами електронними листами, не посвідченими електронним цифровим підписом.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту направлення на електронну адресу постачальника замовлень на поставку товару № 46829 від 13.02.2019 та № 112430 від 18.02.2019 в порядку, встановленому чинним законодавством (з посвідченням таких листів електронним цифровим підписом).

Крім того, за договором електронною адресою постачальника є адреса: prokurator6666@mail.ru. Покупцем вказано, що спірні заявки ним було направлено на електронну адресу prokurator6666@ukr.net. При цьому, змін до договору в частині реквізитів сторін не вносилось.

Також, із документів, наданих позивачем за зустрічним позовом, не вбачається можливим встановити кому належить ел.поштова адреса prokurator6666@ukr.net , чи отримав власник цієї скриньки пошту від позивача за зустрічним позовом, неможливо встановити зміст файлів які надсилались позивачем за зустрічним позовом. А отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факт надсилання та отримання відповідачем заявок на поставку товару.

Колегія суддів також приймає до уваги, що у п.5.7 договору сторонами не узгоджено строк поставки товару, а лише зазначено про можливість встановлення цього строку у самому замовленні, цьому договорі чи додатках до нього.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем за зустрічним позовом, не доведено прострочення відповідачем строків поставки товару, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд порушив його право на справедливий судовий розгляд, з огляду на відсутність будь-якого аналізу з боку суду змісту зустрічної позовної заяви, додаткових пояснень з боку відповідача, відсутність жодної відповіді на аргументи відповідача, необґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2020 у справі №904/3581/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 19.05.2020

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

А.Є.Чередко