Рішення

від 19.05.2020 по справі 910/3852/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2020Справа № 910/3852/20

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного підприємства "Кабельна арматура та мережі", м. Черкаси

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфель Груп", м. Київ

про стягнення 228 867,60 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2020 роу Приватне підприємство "Кабельна арматура та мережі" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфель Груп" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 194 184,24 грн, суми 3% річних в розмірі 11 532,74 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 23 150,62 грн, що загалом ставновить 228 867,60 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов усного договору поставки, в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04211, м. Київ, вул. Приозерна, будинок 8-Б, направлялась ухвала суду від 20.03.2020 року.

До суду повернулось зворотне рекомендоване повідомлення про вручення пощштового відправлення №0103054108358 відповідно до якого відповідачем отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2020 року 31.03.2020 року.

Проте, відповідач, у відповідності до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, правом на подачу до суду відзиву, у визначені ухвалою строки, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, як постачальником, було поставлено відповідачу, як покупцю, товар на загальну суму в розмірі 657 141,60 грн. згідно наступних видаткових накладних:

- №РН-0073/1 від 31.08.2017 року на суму 134 128,98 грн;

- №РН-0076 від 12.09.2017 року на суму 11 970,47 грн;

- №РН-0082 від 10.10.2017 року на суму 2 579,06 грн;

- №РН-0073/2 від 19.07.2017 року на суму 134 785,86 грн;

- №РН-0104 від 15.12.2017 року на суму 4 241,68 грн;

- №РН-2 від 30.01.2018 року на суму 323 256,00 грн;

- №РН-34 від 05.06.2018 року на суму 46 179,65 грн.

Товар було отримано уповноваженими предстаниками відповідача, згідно довіреностей: №34 від 31.08.2017, №36 від 12.09.2017, №37 від 10.10.2017, №38 від 19.10.2017, №49 від 15.12.2017, №3 від 29.01.2018, №8 від 31.05.2018.

Відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого від позивача товару на суму в розмірі 462 957,46 грн, що підтвержується банківськими виписками по рахунку позивача:

- 31.08.2017 року здійснено платіж на суму 53 000,00 грн;

- 01.09.2017 року здійснено платіж на суму 109 777,50 грн;

- 21.09.2017 року здійснено платіж на суму 11 970,47 грн;

- 10.10.2017 року здійснено платіж на суму 2 579,06 грн;

- 18.10.2017 року здійснено платіж на суму 100 050,00 грн;

- 15.12.2017 року здійснено платіж на суму 4 241,68 грн;

- 15.01.2018 року здійснено платіж на суму 48 259,00 грн;

- 24.01.2018 року здійснено платіж на суму 6 087,24 грн;

- 24.01.2018 року здійснено платіж на суму 29 912,76 грн;

- 30.05.2018 року здійснено платіж на суму 22 000,00 грн;

- 30.05.2018 року здійснено платіж на суму 46 179,65 грн;

- 04.06.2018 року здійснено платіж на суму 7 000,00 грн;

- 13.06.2018 року здійснено платіж на суму 13 500,00 грн;

- 27.06.2018 року здійснено платіж на суму 6 000,00 грн;

- 27.07.2018 року здійснено платіж на суму 2 400,00 грн.

Проте, за твердженням позивача, обов`язок щодо оплати повної вартості отриманого товару відповідачем виконано не було, у зв`язку із чим в останнього наявна заборгованість в розмірі 194 184,24 грн.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача з претензією №26 від 24.05.2019 року.

Зазначену вимогу було залишено боржником без відповіді, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, внаслідок чого останній звернувся із даним позовом до суду.

Позивач звертаючись до суду з цим позовом вказує на те, відповідач, отримавши від позивача товар, в повному обсязі його не оплатив, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу суму основного боргу у розмірі 194 184,24 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 23 150,62 грн та суму 3% річних в розмірі 11 532,74 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме вказаними вище підписаними представниками сторін видатковими накладними підтверджено, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято у власність товар без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як зазначалося вище, видана відповідачем довіреність містить відомості про уповноваження на отримання цінностей від позивача, таким чином, інформація, зазначена в довіреності та видатковій накладній, дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій за спірною поставкою.

Матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача претензій щодо якості та/або комплектності поставленого за накладними товару, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач повинен був оплатити зазначений у видаткових накладних товар в день його отримання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 194 184,24 грн, у встановлені строки погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 194 184,24 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач на підставі статті 625 ЦК України також просив суд стягнути з покупця 11 532,74 грн 3% річних та 23 150,62 грн інфляційних, нарахованих за період з 01.03.2018 по 27.01.2020.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок, заявлених позивачем до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат суд зазначає, що вони відповідають встановленим строкам виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості отриманого товару, а тому, за вказаний період до стягнення з відповідача підлягають сума 3% річних в розмірі 11 532,74 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 23 150,62 грн.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, надавши оцінку всім аргументам у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/3852/20 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 194 184,24 грн основного боргу, 11 532,74 грн 3% річних та 23 150,62 грн інфляційних втрат.

Судовий збір, у розмірі 3 433,01 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежною відповідальністю Асфель Груп (ідентифікаційний код 38483562, місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Приозерна, буд. 8-Б) на користь Приватного підприємства Кабельна арматура та мережі (ідентифікаційний код 37106277, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 172, кв. 7) суму основного боргу в розмірі 194 184,24 грн (сто дев`яносто чотири тисячі сто вісімдесят чотири гривні 24 копійки), суму 3% річних в розмірі 11 532,74 (одинадцять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 74 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 23 150,62 грн (двадцять три тисячі сто п`ятдесят гривень 62 копійки) та суму судового збору в розмірі 3 433,01 грн. (три тисячі чотириста тридцять три гривні 01 копійку).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов