Рішення

від 19.05.2020 по справі 916/616/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р.Справа № 916/616/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/616/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксер Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф.139; адреса для листування: 01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16, оф.614) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс» (68001, Одеська область, смт.Овідіопіль, вул. Євгена Колісніченка, 140) про стягнення 264041,53грн., із яких 217500грн. основного боргу, 750грн. штрафу, 29172,29грн. пені, 8981,40грн. інфляційних втрат, 7637,84грн. три відсотки річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 04.06.2018р. між ТОВ Аксер Груп та ТОВ «Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс» було укладено договір поставки №04/0602, згідно п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця мінераловатний субстрат Белагро , який визначений в Специфікаціях (додатки до даного договору, які є його невід`ємною частиною), в подальшому товар , а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар на умовах даного договору. Також позивач вказує, що специфікацією №1 визначено, що покупцю поставляється наступний товар: субстрат мінераловатний Belagro Кубик, розмір мм 100*100*65 (отвір 25/37), за ціною 2,85грн./шт. з ПДВ, у кількості 255680шт. на суму 73188грн. та субстрат мінераловатний Belagro Мат, розмір мм 1000*200*100, за ціною 41грн./шт. з ПДВ, у кількості 4800шт. на суму 196800грн. Позивач вказує, що відповідач мав здійснити розрахунки за наступним графіком: 25% до 15.11.2018р., 25% до 15.12.2018р., 25% до 15.01.2019р., 25% до 15.02.2019р. на підставі рахунків постачальника. За видатковою накладною №398 від 01.11.2018р. позивач поставив відповідачу товар на суму 269988грн., який відповідачем був оплачений частково в сумі 59988грн., у зв`язку з чим відповідач заборгував позивачу 217500грн. Нездійснення відповідачем повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар стало підставою для нарахування позивачем на суму заборгованості 750грн. штрафу, 29172,29грн. пені, 8981,40грн. інфляційних втрат, 7637,84грн. три відсотки річних.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, незважаючи на те, що ухвалу суду від 20.03.2020р. було вручено відповідачу поштою ще 02.04.2020р., тобто, у відповідача була наявна достатня можливість скористатись правом на подання відзиву на позов. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 20.03.2020р. відкрито провадження у справі №916/616/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

04.06.2018р. між ТОВ Аксер Груп (постачальник) та ТОВ Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс (покупець) було укладено договір поставки №04/0602, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця мінераловатний субстрат Белагро , який визначений в специфікаціях (додатки до даного договору, які є його невід`ємною частиною), в подальшому товар , а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар на умовах даного договору. Розрахунки за відвантажений товар здійснюються на підставі рахунків постачальника у національній валюті України - гривні. Покупець здійснює оплату за товар на підставі виставленого (направленого факсимільним або електронним повідомленням) постачальником рахунка-фактури в порядку, визначеному у специфікаціях до даного договору (п.п.1.1., 6.1., 6.2. договору).

У п.7.3. договору поставки №04/0602 від 04.06.2018р. сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати за кожний день прострочення платежу та штраф в розмірі 10% від простроченого платежу.

До договору поставки №04/0602 від 04.06.2018р. сторони підписали додаток №1 від 04.06.2018р. - Специфікацію №1, за якою сторони погодили поставку товару - субстрату мінераловатного Кубик та Мат на загальну суму 269988грн., у строк до 20.08.2018р. Порядок розрахунків за специфікацією: 25% оплата до 15.11.2018р., 25% оплата до 15.12.2018р., 25% оплата до 15.01.2019р., 25% оплата до 15.02.2019р.

За видатковими накладними №398 від 01.11.2018р. на суму 269988грн., №75 від 26.04.2019р. на суму 3000грн., №76 від 26.04.2019р. на суму 4500грн. позивач поставив відповідачу обумовлений договором №04/0602 від 04.06.2018р., специфікацією №1 товар.

У вказаних видаткових накладних наявні посилання на рахунки №157 від 01.11.2018р., №72 від 10.04.2019р., №92 від 03.05.2019р. Таким чином, вбачається, що відповідач був обізнаний із рахунками №157 від 01.11.2018р., №72 від 10.04.2019р., №92 від 03.05.2019р.

До справи позивач на підтвердження реєстрації у ЄРПН подав податкові накладні №28 від 26.04.2019р., №29 від 26.04.2019р., №9 від 01.11.2018р., квитанції про реєстрацію вказаних податкових накладних від 14.05.2019р., від 29.11.2018р.

Також відповідачем було проведено часткову оплату за поставлений товар за платіжними дорученнями №1220 від 18.12.2018р. на суму 34994грн., №1343 від 25.03.2019р. на суму 14994грн., №1399 від 24.04.2019р. на суму 10000грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір поставки №04/0602 від 04.06.2018р., специфікація №1, видаткові накладні №398 від 01.11.2018р., №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р., рахунки №157 від 01.11.2018р., №72 від 10.04.2019р., №92 від 03.05.2019р., платіжні доручення №1220 від 18.12.2018р., №1343 від 25.03.2019р., №1399 від 24.04.2019р. свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 277488грн., його оплату відповідачем в сумі 59988грн., у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 217500грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою товару позивач нарахував до стягнення з відповідача 750грн. штрафу, 29172,29грн. пені за період з 03.03.2019р. по 16.07.2019р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (видаткова накладна №398), зроблений позивачем, суд встановив, що він не є вірним, у зв`язку з тим, що позивачем пеня нарахована за заборгованістю наростаючим підсумком, тоді як у специфікації №1 сторони визначили наступний порядок оплати: 25% оплата до 15.11.2018р., 25% оплата до 15.12.2018р., 25% оплата до 15.01.2019р., 25% оплата до 15.02.2019р., тобто, заборгованість виникала поступово окремими сумами, у зв`язку з чим пеня із кожної суми заборгованості має бути порахована окремо.

За поставкою по видатковій накладній №398 судом здійснено власний розрахунок пені в межах заявленого загалом позивачем періоду її обрахунку (з 03.03.2019р. по 16.07.2019р.), з врахуванням часткових оплат, але із дотриманням положень ч.6 ст.232 ГК України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, за розрахунком суду сума пені складає:

Сума боргу Період нарахування пеніКількість днівОблікова ставка НБУСума пені 32503грн. 03.03.2019р. - 24.03.2019р. 22 18% 705,27грн. 17509грн. 25.03.2019р. - 23.04.2019р. 30 18% 518,07грн. 6515грн. 24.04.2019р. - 25.04.2019р. 2 18% 12,85грн. 6515грн. 26.04.2019р. - 16.05.2019р. 21 17,5% 131,19грн. 67497грн. 03.03.2019р. - 25.04.2019р. 54 18% 3594,91грн. 67497грн. 26.04.2019р. - 16.07.2019р. 82 17,5% 5307,30грн. 67497грн. 03.03.2019р. - 25.04.2019р. 54 18% 3594,91грн. 67497грн. 26.04.2019р. - 15.07.2019р. 81 17,5% 5242,58грн. 67497грн. 03.03.2019р. - 25.04.2019р. 54 18% 3594,91грн. 67497грн. 26.04.2019р. - 15.06.2019р. 51 17,5% 3301грн. Всього 26002,99грн. Таким чином, за розрахунком суду всього по заборгованості за видатковою накладною №398 сума пені складає 26002, 99грн., тоді як по цій накладній пеню заявлено позивачем у сумі 28318,23грн.

Що стосується нарахування позивачем пені та штрафу по поставкам за видатковими накладними №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р. суд зазначає про наступне. Відповідні поставки специфікацією №1 не передбачені. У п.6.2. договору поставки №04/0602 від 04.06.2018р. сторони передбачили, що порядок розрахунків, тобто, їх строки, визначаються у специфікаціях. Натомість, позивач не подав до справи специфікацію, яка б передбачала поставку товару у кількості та вартістю, що визначена у видаткових накладних №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р., а отже, момент виникнення заборгованості із поданих позивачем до справи доказів визначити неможливо. Тоді слід було б спиратись на положення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Між тим, належних доказів надсилання/вручення відповідачу вимоги у розумінні ч.2 ст.530 ЦК України позивач суду не подав. Наявні у справі претензія, від 26.09.2019р., акт звіряння розрахунків на 02.03.2020р., підписаний у односторонньому порядку позивачем та роздруківка з поштової скриньки із проханням про сплату заборгованості не можуть слугувати доказами отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості, оскільки у договорі сторони не погодили, яка електронна поштова адреса ними визнається як офіційна задля вимог виконання вказаного договору.

За умови відсутності доказів, що підтверджують момент настання обов`язку відповідача оплатити вартість поставленого за накладними №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р. товару, не можуть бути нараховані до стягнення з відповідача у такому випадку пеня та штраф.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 29172,29грн. пені за період з 03.03.2019р. по 16.07.2019р. підлягає судом частковому задоволенню в сумі 26002,99грн., що обрахована за період з 03.03.2019р. по 16.07.2019р.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості по договору поставки №04/0602 від 04.06.2018р. позивач нарахував до стягнення з відповідача 8981,40грн. інфляційних втрат загалом за період з січня 2019р. по січень 2020р. включно, 7637,84грн. три відсотки річних загалом за період з 16.11.2018р. по 03.03.2020р.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що, як при обрахунку пені, так і при обрахунку трьох процентів річних та втрат від інфляції за видатковою накладною №398 від 01.11.2018р., позивач припустився однакових помилок, порахувавши їх від сум наростаючим підсумком, тоді як у специфікації №1 сторони визначили наступний порядок оплати: 25% оплата до 15.11.2018р., 25% оплата до 15.12.2018р., 25% оплата до 15.01.2019р., 25% оплата до 15.02.2019р., тобто, заборгованість виникала поступово окремими сумами, у зв`язку з чим три проценти та втрати від інфляції з кожної суми заборгованості мають бути пораховані окремо.

Судом було самостійно здійснено розрахунок трьох процентів річних, з врахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості та визначеного позивачем періоду нарахування: з 16.11.2018р. по 03.03.2020р.

Розрахунок суду наступний:

Сума боргу Період прострочення Кількість днів прострочення Сума трьох процентів річних 67497грн. 16.11.2018р. - 17.12.2018р. 54 299,58грн. 32503грн. 18.12.2018р. - 24.03.2019р. 97 259,13грн. 17509грн. 25.03.2019р. - 23.04.2019р. 30 43,17грн. 6515грн. 24.04.2019р. - 03.03.2020р. 315 168,68грн. 67497грн. 16.02.2019р. - 03.03.2020р. 382 2119,22грн. 67497грн. 16.01.2019р. - 03.03.2020р. 413 2291,20грн. 67497грн. 16.12.2018р. - 03.03.2020р. 444 2463,18грн. Всього 7644,16грн. Таким чином, за розрахунком суду сума трьох відсотків річних складає 7644,16грн., однак, оскільки заявлена позивачем сума відсотків річних за накладною №398 складає 7546,10грн., тобто, є меншою, ніж та, що визначена судом, а суд не має права виходити за межі позовних вимог позивача, задоволенню судом підлягає позовна вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних за заборгованістю по видатковій накладній №398 від 01.11.2018р. саме в сумі 7546,10грн. за період з 16.11.2018р. по 03.03.2020р.

Також суд самостійно здійснив розрахунок втрат від інфляції, з врахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості та визначеного позивачем періоду нарахування: з січня 2019р. по січень 2020р. включно.

Розрахунок суду наступний:

Сума боргу Сукупний індекс інфляції Період існування заборгованості Період нарахування втрат від інфляції Сума втрат від інфляції 32503грн. 1,0242 18.12.2018р. - 24.03.2019р.січень - березень 2019р. 786,57грн. 17509грн. 1,01 25.03.2019р. - 23.04.2019р.квітень 2019р. 175,09грн. 6515грн. 1,0099 24.04.2019р. - 31.01.2020р.травень 2019р. - січень 2020р. 64,50грн. 67497грн. 1,0292 16.02.2019р. - 31.01.2020р.лютий 2019р. - січень 2020р. 1970,91грн. 67497грн. 1,0344 16.01.2019р. - 31.01.2020р.січень 2019р. - січень 2020р. 2321,90грн. 67497грн. 1,0447 16.12.2018р. - 31.01.2020р.січень 2019р. - січень 2020р. 3017,12грн. Всього 8336,09грн. Отже, за розрахунком суду сума втрат від інфляції складає 8336,09грн., обрахованих за період з січня 2019р. по січень 2020р. включно, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за заборгованістю по накладній №398 від 01.11.2018р. підлягає судом частковому задоволенню в сумі 8336,09грн.

Що стосується нарахування позивачем трьох процентів річних та втрат від інфляції по поставкам за видатковими накладними №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р. суд зазначає про наступне. Як судом встановлено вище, у справі відсутні докази, що підтверджують момент, з якого у відповідача з`явився обов`язок оплатити вартість поставленого за накладними №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р. товару, що спричиняє до неможливості визначити строк, від якого почалось прострочення, у зв`язку з чим не можуть бути нараховані до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляція на заборгованість по накладним №75 від 26.04.2019р., №76 від 26.04.2019р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8981,40грн. інфляційних втрат загалом за період з січня 2019р. по січень 2020р. включно, 7637,84грн. три відсотки річних загалом за період з 16.11.2018р. по 03.03.2020р. підлягають судом частковому задоволенню, а саме: 7546,10грн. три проценти річних за період з 16.11.2018р. по 03.03.2020р., 8336,09грн. втрат від інфляції за період з січня 2019р. по січень 2020р.

За попереднім розрахунком позивача він просить суд відшкодувати йому судові витрати на судовий збір в сумі 3960,62грн., на правничу допомогу адвоката в сумі 25500грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач подав до справи договір про надання правової допомоги №28/02/2020 від 28.02.2020р., укладений між Адвокатським об`єднанням Пронін та партнери та ТОВ Аксер Груп , рахунок-фактуру від 28.02.2020р., платіжне доручення №4237 від 02.03.2020р. на суму 25500грн., акт надання послуг №1 від 02.03.2020р., ордер на надання правничої допомоги від 03.03.2020р.

Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи акт №1 від 02.03.2020р., платіжне доручення №4237 від 02.03.2020р. на суму 25500, а також встановлений у договорі про надання правової допомоги №28/02/2020 від 28.02.2020р. фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді твердої грошової суми не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Наразі, з наданого заявником до заяви акту надання послуг №1 від 02.03.2020р., що містить детальний опис виконаних адвокатом робіт, вбачається, що для представництва інтересів позивача в Господарському суді Одеської області по договору №28/02/2020 від 28.02.2020р. адвокатом були виконані наступні роботи:

№Найменування робіт, послугК-тьОд.ЦінаСума 1Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань 4год. 1250 5000 2Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) 4год. 1500 6000 3Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензії позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства), зокрема, складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №04/0602 від 04 червня 2018 року з ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОЛОДІЖНЕНСЬКИЙ МЛИНАРСЬКО ЗЕРНОВИЙ КОМПЛЕКС" 1послуга 11500 11500 4Представництво та захист Інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а та коле у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністраціє правопорушення, органах церковної виконавчої служби, приватних виконавців, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх Інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань, зокрема, щодо стягнення заборгованості за Договором поставки N204/0602 від 04 червня 2018 рої ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МОЛОДІЖНЕНСЬКИЙ МЛИНАРСЬКО ЗЕРНОВИЙ КОМПЛЕКС" 1послуга 3000 3000 Між тим, дослідивши та проаналізувавши поданий позивачем акт №1 від 02.03.2020р., суд вважає, що за вказані в п.1 акту послуги з надання надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, заявником необґрунтовано визначено тривалість цих послуг (4 години). Так, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань не потребують вказаної кількості часу з огляду на характер правовідносин сторін, що опосередковується договором поставки, за яким сторонами оформлені всі документи щодо здійснення господарських операцій за ним.

Стосовно зазначених в акті №1 від 02.03.2020р. послуг по складанню звернень (заяв, скарг, пропозицій), то суду не подано доказів витрачання адвокатом 4 години на такі дії, оскільки єдине, що подано адвокатом по справі, крім позову, є заява про надання оригіналів документів для огляду суду від 30.03.2020р. за вх.№7961/20.

Також значно завищеною є вартість послуги, зазначеної у п.3 таблиці, а саме, щодо складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензії позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства), зокрема, складання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за договором поставки №04/0602 від 04.06.2018р. з ТОВ Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс , оскільки складено адвокатом було лише позовну заяву.

Так, у п.4 таблиці акту №1 від 02.03.2020р. сторони визначили факт прийняття позивачем від адвоката послуг по представництву та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а саме, у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністраціє правопорушення, органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань, зокрема, щодо стягнення заборгованості за договором поставки №204/0602 від 04.06.2018р. з ТОВ Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс . За даною позицією акту №1 представництво адвокатом інтересів позивача у Господарському суду Одеської області обмежилось лише фактом підписання позову та надсилання його до суду.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 8500грн., який може вважатись розумним і співмірним по даній справі.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3960,62грн.

Враховуючи часткове задоволення позову позивача, йому за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме, в сумі 3890,77грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксер Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф.139; адреса для листування: 01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16, оф.614) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс» (68001, Одеська область, смт.Овідіопіль, вул. Євгена Колісніченка, 140) про стягнення 264041,53грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс» (68001, Одеська область, смт.Овідіопіль, вул. Євгена Колісніченка, 140, код ЄДРПОУ 36851782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксер Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф.139; адреса для листування: 01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16, оф.614, код ЄДРПОУ 40817480) 217500 (двісті сімнадцять п`ятсот шість) грн. основного боргу, 26002 (двадцять шість тисяч дві) грн. 99 коп. пені, 7546 (сім тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 10коп. три проценти річних, 8336 (вісім тисяч триста тридцять шість) грн. 09 коп. втрат від інфляції, 3890 (три тисячі вісімсот дев`яносто) грн. 77коп. судового збору, 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. витрат на правову допомогу.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аксер Груп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф.139; адреса для листування: 01021, м. Київ, вул. Мечнікова, 16, оф.614) у задоволенні решти частини позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 травня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук