Рішення

від 13.05.2020 по справі 922/530/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/530/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт", с. Липове, Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт", м.Харків про стягнення 19620,00 грн. за участю представників сторін:

позивача -не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт", с. Липове, Чернігівської області звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт", м.Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 19620,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2020 року позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт", с. Липове, Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт", м.Харків про стягнення 19620,00 грн. залишено без руху; надано позивачу строк 7 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду: інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; докази відправлення відповідачу копії позовної заяви від 27 грудня 2019 року.

10 березня 2020 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" усунено недоліки шляхом надання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; докази відправлення відповідачу копії позовної заяви від 27 грудня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/530/20, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14 квітня 2020 року на 11:20 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

06 квітня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" подано відзив (вхідний № 8443) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

13 квітня 2020 року через канцелярію суду, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" подано відповідь (вхідний № 8971) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 14 квітня 2020 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 14 квітня 2020 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 13 травня 2020 року до 12 годин.

12 травня 2020 року через канцелярію суду, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" подано клопотання (вхідний № 10696) про розгляд справи без участі представники позивача за наявними в матеріалах справи документами. Також позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Суд приймає та долучає клопотання позивача до матеріалів справи.

Предствник позивача у судове засідання не з`явився, у наданому клопотанні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно рахунку № 121 від 02 жовтня 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" (позивач) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (відповідача) бочку 500 л. з нержавіючої сталі марки AISI 304 з люком, що підтверджується видатковою накладною № 68 від 30 жовтня 2019 року, дата отримання товару, згідно товарно-транспортної накладної - 01 листопада 2019 року, оплата товару здійснена в повному обсязі, згідно платіжних доручень № 5400 від 02 жовтня 2019 року на суму 13734,00 грн. та № 16 від 28 жовтня 2019 року на суму 5886,00 грн.

При замовленні товару сторони узгодили тип виробу та матеріал, з якого такий виріб виготовлено. Будь-які інші параметри поставленої продукції узгоджено не було.

При отриманні товару від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" зауважень та претензій не було.

Суд зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на положення Закону України "Про захист прав споживачів" який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, положення Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджуються на правовідносини сторін із поставки.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена оюов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункти 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі передати майно, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи, вбачається, що між сторонами існує зобов`язання, яке має ознаки договору купівлі-продажу, предметом якого є технічна обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було узгоджено предмет поставки, його найменування та характеристики у рахунку №121 від 02 жовтня 2019 року, який було прийнято та оплачене позивачем.

Сторони під час укладення договору узгодили предмет договору, визначивши виключно тип ємності, її об`єм та матеріал, із якого її виготовлено. Будь-які інші вимоги до предмету договору сторонами не узгоджувалися, в тому числі - сторонами не було узгоджено мету, спосіб наступного використання та цільове використання такого товару. Про наступне використання товару в умовах вакууму за певних характеристик та в певному устаткуванні із відповідачем узгоджено не було, такі вимоги сторонами погоджено не було, належні та допустимі докази такого в матеріалах справи відсутні. Посилання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" на фотографію не є належним, так як не свідчить про досягнення сторонами правочину згоди щодо певних умов поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 675 Цивільного кодексу України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Разом з тим, у випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, а також іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання по якості та комплектності, а також тари під продукцією чи товарами, до відносин застосовується Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена Постановою Держарбітражу СРСР № п-7 від 25 квітня 1966 року із внесеними змінами та доповненнями ( інструкція).

Згідно пункту 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів.

Отримувач також зобов`язаний викликати для участі в отриманні продукції та складанні двостороннього акту представника немісцевого виробника (відправника), якщо це передбачено основними чи особливими умовами поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі. При немісцевій поставці виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акту є обов`язковою.

Пунктом 17 Інструкції визначено, що в повідомленні про виклик направленому виробнику (відправнику) повинно бути вказано: найменування продукції, дата та номер рахунку чи номер транспортного документа, якщо до моменту отримання повідомлення рахунок не отримано; недоліки, що виявлені в продукції; час, на який призначено прийом продукції по якості чи комплектності; кількість продукції неналежної якості.

Відповідно до пункту 18 Інструкції повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (по телефону) не пізніше 24 годин, а відносно продукції, що швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари чи упаковки визначеним вимогам, якщо інші строки не визначені основними чи особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором.

Пунктом 19 Інструкції передбачено, що немісцевий виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою чи телефонограмою чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в визначений строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку явки представника виробника (відправника). Представник немісцевого виробника (відправника) зобов`язаний з`явитись не пізніше ніж в триденний строк після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший строк не передбачений в основних чи особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах чи договорі.

Згідно пункту 20 Інструкції у разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у визначений строк і у випадках, коли виклик представника немісцевого виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузі інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Відповідно до пункту 29 Інструкції за результатами приймання продукції по якості та комплектності за частю представників вказаних у пунктах 19 та 20 Інструкції складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. В акті про фактичну якість і комплектність одержаної продукції згідно пункту 29 Інструкції має бути вказано найменування одержувача продукції та його адреса, номер та дата акту, місце прийому продукції, час початку та закінчення прийому продукції, прізвища та ініціали осіб, які приймали участь в прийомі продукції по якості і в складенні акту, найменування та адреса виробника, дата та номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника, стан тари і упаковки на момент огляду продукції, кількість некомплектної продукції та інші дані, зазначені у цьому пункті, а також висновок про характер виявлених дефектів в продукції та причина їх виникнення.

Згідно пункту 30 Інструкції акт підписується усіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, що не погоджується із змістом акту, зобов`язана підписати його з відміткою про не погодження та викласти свою думку.

На виконання прийнятих зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіт" поставило, а позивач прийняв відповідну продукцію - бочку об`ємом 500 л. з нержавіючої сталі марки AISI 304 з люком, що підтверджується видатковою накладною №68 від 30 жовтня 2019 року.

Таким чином, поставка товару за договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Олівіт" здійснена у встановленому договором сторін порядку.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд вважає, що доводи позивача про те, що відповідач був обізнаний про поставку невідповідного товару, та ігнорував законні вимоги є безпідставними, оскільки не підтверджуються належними доказами та заперечуються стороною відповідача.

В той же час, позивач посилається виключно на поставку товару належної якості, який не підійшов Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Горизонт" для використання в його поточній діяльності, за що відповідач не несе та не може нести відповідальність, так як надав всю необхідну інформацію позивачеві ще до укладення відповідного правочину.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частни 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252, статті 4 Розділ X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Відповідно до статті 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено "18" травня 2020 р.

Суддя П.В. Хотенець