Рішення

від 12.05.2020 по справі 300/538/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. справа № 300/538/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Приват Гуцульщина до Державної служби України з питань праці в особі Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №2-ФС від 05.12.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Приват Гуцульщина (надалі, також - позивач, ТзОВ Приват Гуцульщина ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №2-ФС від 05.12.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ТзОВ Приват Гуцульщина у розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою на ТзОВ Приват Гуцульщина накладено штраф за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, при цьому підставою для винесення даної постанови став акт (довідка) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317. В той же час, частиною 5 статті 265 КЗпП України встановлено заборону накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), тобто інспекційного відповідачем, за єдиним виключення - накладення штрафу без здійснення відповідного заходу можливо виключно на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та яким встановлено період такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації. Оскільки, відповідачем інспекційне відвідування не призначалося та не проводилося, тому підстав для прийняття оскаржуваної постанови не було.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 02.04.2020. Представник відповідача у відзиві від 30.03.2020 за №17-09/15-10/2615 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначив, що відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення однією з підстав накладення штрафу є акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлено порушення законодавства про працю. Відповідачем від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області отримано акт проведення фактичної перевірки позивача від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317, яким встановлено порушення законодавства про працю, серед іншого статті 24 КЗпП України. Так, зокрема, на момент проведення фактичної перевірки у торговому закладі (магазину) Гуцульщина за адресою: м. Яремче, вул. Петраша, буд. 6 , працювала касир торговельного закладу ОСОБА_2. У своїх письмових поясненнях директор Товариства ОСОБА_3 підтвердила, що на момент здійснення контрольного заходу у ТзОВ Приват Гуцульщина не має найманих працівників. Головне управління Держпраців Івано-Франківській області за складеним актом перевірки від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317 розглянуло справу, за результатами якої винесло постанову про накладення штрафу №2-ФС від 05.12.2019 на ТзОВ Приват Гуцульщина у розмірі 125190,00 грн. За таких обставин, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

01.10.2019 на підставі наказу №151 від 30.09.2019 працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами даної перевірки було складено акт перевірки від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317, в якому зафіксовані порушення, серед іншого, статті 24 КЗпП України.

01.10.2019 ОСОБА_2 від пояснень відмовилась, а ОСОБА_3 надала письмові пояснення, які долучені до акта перевірки від 10.10.2019.

Акт перевірки містить підпис директора позивача щодо незгоди із висновками фактичної перевірки.

Листом від 25.10.2019 за №05-07/15-10/6294 позивачу надіслано інформацію про те, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано Акт (довідку) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317, за результатами якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України. Додатково повідомлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищевказаних документів.

На повідомлення від 25.10.2019 за №05-07/15-10/6294 позивачем надано відповідь, згідно змісту якої ТзОВ Приват Гуцульщина зазначає, що відповідач немає підстав для розгляду справи та складення постанови про накладення штрафу.

Надалі, начальником Управління Держпраці за результатами розгляду справи, 05.12.2019 винесено оскаржену постанову №2-ФС, якою накладено на позивача штраф у розмірі 125190,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог статей 21, 24 КЗпП України.

На переконання позивача, дана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, і як наслідок, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, вжите законодавцем словосполучення у спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 за №877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці , відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У зв`язку із втратою чинності 14.05.2019 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю від 21.08.2019 за №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі, також - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (надалі, також - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 за №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 за №1986-IV, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

У відповідності до пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до змісту підпункту 6 пункту 5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.

Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.

Відповідно до пункту 6 Порядку №823, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 18 Порядку №823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 24 Порядку №823 передбачено, що разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об`єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень, може бути вжито заходів до притягнення винної у допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів щодо прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, або недоцільність проведення такого заходу.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 17.10.2019 за №552/9/09-19-33-06 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області направлено на адресу відповідача копії матеріалів фактичної перевірки ТзОВ Приват Гуцульщина , які отримані відповідачем 24.10.2019 відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Також судом встановлено, що листом Головного управління Держпраці в Івано-Франківській області від 25.10.2019 за №05-07/15-10/6294 позивача повідомлено, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано Акт (довідку) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317, за результатами якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України. Також додатково повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищевказаних документів.

Позивачем на адресу ГУ Держпраці в Івано-Франківській області скеровано відповідь на повідомлення, згідно змісту якої ТзОВ Приват Гуцульщина зазначило про безпідставність розгляду справи та складення постанови про накладення штрафу.

Суд звертає увагу на те, що критично оцінює посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509 (надалі, також - Порядок №509) з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509, цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення (надалі, також - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 3-7 цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 4-6 цього пункту) (надалі, також - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Отже, Порядок №509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині 4 цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Вказана норма встановлює специфічну особливість процедури притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у випадку допущення ними конкретно визначеного порушення законодавства про працю, яке полягає саме у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, як в даному спірному випадку.

Аналіз зазначеної норми вказує, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Тобто, частиною 5 статті 265 КЗпП України фактично встановлено заборону накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), з єдиним вищевказаним виключенням. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.

При цьому слід врахувати, що норми частини 5 статті 265 КЗпП України мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №509, оскільки він є підзаконним нормативно-правовим актом і прийнятим саме на виконання статті 265 КЗпП України, а тому не може їй суперечити.

Аналогічна правова позиція з подібних правовідносин викладена в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 по справі №540/180/19.

Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки в ході здійснення контрольних заходів податковим органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.

Враховуючи, що такий захід відповідачем не здійснений, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу №2-ФС від 05.12.2019.

При цьому, суд не надає оцінку по суті виявленого правопорушення податковим органом вимог трудового законодавства позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов`язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Оскільки здійснення заходу державного нагляду (контролю), а саме - проведення інспекційного відвідування після надіслання ГУ ДПС в Івано-Франківській області акту фактичної перевірки, відноситься до виключної компетенції Головного управління Держпраці в Івано-Франківській області, як наслідок, суд не вправі перебирати на себе його повноваження, а оцінка виявлених порушень трудового законодавства може бути надана судом виключно після проведення відповідачем інспекційного відвідування та прийняття з урахуванням зауважень об`єкта відвідування відповідних рішень у встановленому порядку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №2-ФС від 05.12.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на позов товариство з обмеженою відповідальністю Приват Гуцульщина у розмірі 125190,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39784625) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Приват Гуцульщина (вул. Подина, 270, с. Паляниця, м. Яремче, Івано-Франківська обл., 78593, код ЄДРПОУ 42726317) сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, в тому числі, статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.