Постанова

від 13.11.2020 по справі 300/538/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/538/20 пров. № А/857/6702/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізка І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року, прийняте суддею Шумей М.В. в місті Івано-Франківську у справі № 300/538/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приват Гуцульщина до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ТзОВ Приват Гуцульщина (далі ТзОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №2-ФС від 05.12.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ТзОВ у розмірі 125190,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів щодо прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, або недоцільність проведення такого заходу.

Суд критично оцінив посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 за №509, оскільки вказаний Порядок передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Частиною 5 статті 265 КЗпП України фактично встановлено заборону накладення штрафу, якщо цьому не передувало здійснення заходу державного нагляду (контролю), з єдиним вищевказаним виключенням. У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.

При цьому суд врахував те, що норми частини 5 статті 265 КЗпП України мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №509, оскільки він є підзаконним нормативно-правовим актом і прийнятим саме на виконання статті 265 КЗпП України, а тому не може їй суперечити.

Суд дійшов висновку, що так як захід інспекційного відвідування відповідачем не здійснений, відтак відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень суд вважав суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу №2-ФС від 05.12.2019.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Управління подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно акта проведення фактичної перевірки позивача від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317, яким встановлено порушення законодавства про працю, серед іншого і статті 24 КЗпП України. Так, зокрема, на момент проведення фактичної перевірки у торговому закладі (магазину) Гуцульщина за адресою: м. Яремче, вул. Петраша, буд. 6, працювала касир торговельного закладу ОСОБА_1 , яка відмовилася від надання письмового пояснення від 01.10.2019. Директор ТзОВ Адамович Т.О. у своєму письмовому поясненні підтвердила, що на момент здійснення контрольного заходу у ТзОВ немає найманих працівників.

Апелянт вказує, що згідно Порядку №509 штрафи накладаються Головою Управління, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. З огляду на вказане, апелянт вважає, що оскаржувана постанова винесена на підставі норм Прядку №509, яким надано право територіальним органам ДПС з питань праці накладати штрафи на суб`єктів господарювання за порушення законодавства про працю. При цьому, Порядок №509 є чинним.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наведені обгрунтування подібні мотивам судового рішення. Маються покликання на позицію Верховного Суду.

Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.2 Закону №877-V).

Згідно із статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Як встановлено судом, листом від 17.10.2019 за №552/9/09-19-33-06 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області направлено на адресу відповідача копії матеріалів фактичної перевірки ТзОВ .

Вказані матеріали отримані відповідачем 24.10.2019 відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Також судом встановлено, що листом Головного управління Держпраці в Івано-Франківській області від 25.10.2019 за №05-07/15-10/6294 позивача повідомлено, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано Акт (довідку) про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317, за результатами якої виявлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України.

При цьому, додатково повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою вищевказаних документів.

Позивачем на адресу ГУ Держпраці в Івано-Франківській області скеровано відповідь на повідомлення, згідно змісту якої ТзОВ зазначило про безпідставність розгляду справи та складення постанови про накладення штрафу.

Колегія суддів зазначає, що статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення встановлює Порядок №509.

Абзацом п`ятим пункту 2 цього Порядку визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відомості, викладені в акті перевірки, підлягають перевірці та оцінці на підставі наявних доказів під час розгляду справи управлінням Держпраці в Івано-Франківській області. Це свідчить, що викладені в акті перевірки відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

З огляду на наведене доводи апелянта про те, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи повинен був брати до уваги висновки акта перевірки ДПС, як доказ того, що позивачем порушено законодавство про працю та приймати до уваги лише висновки акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області, є помилковими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 у справі №822/1037/18.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що так як актом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.10.2019 за №140/09-19-33-06/42726317 встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тому відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.

Оскільки такий захід відповідачем не здійснений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень є суттєвими, а прийняте ним рішення без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення штрафу №2-ФС від 05.12.2019.

Таким чином, на переконання колегії суддів, оскільки порушена процедура здійснення державного контролю, відтак прийнята постанова про накладення штрафу на підставі акта ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а не на підставі інспекційного відвідування Управління Держпраці в Івано-Франківській області є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 300/538/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч. 5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич