Рішення

від 14.05.2020 по справі 0940/2484/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. справа № 0940/2484/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

представника позивача - Пундика С.А.,

представника відповідача - Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0010921406, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" (надалі, також - позивач, ТзОВ "Галицька аграрна компанія") 26.12.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0010921406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 738 448 грн, у тому числі за основним платежем - 590 758 грн та за штрафними санкціями - 147 690 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що дизельне паливо для заправки сільськогосподарської техніки, якою оброблялись поля позивача, використане у власній господарській діяльності з обробки полів та вирощуванню сільськогосподарських культур, що підтверджено укладеними угодами та розрахунковими і обліковими документами щодо придбання, доставки та використання палива, саме у межах здійснення господарської діяльності позивачем. Крім того, позивач вважає, що господарські правовідносини, які мали місце між позивачем та ТзОВ «Техкомвест» щодо придбання засобів захисту рослин підтверджені належно складеними первинними документами, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та накладними-вимогами на внутрішнє переміщення товару.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

У результаті розгляду даної справи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.03.2019 ухвалено рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463) форми "Р" № 0010921406 від 12.12.2018 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (том 2, а.с. 139-154).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржили, товариство з обмеженою відповідальністю «Галицька аграрна компанія» та Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, подавши апеляційні скарги, за наслідками розгляду яких, Восьмим апеляційним адміністративним судом 16.07.2019 прийнято постанову, якою апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в справі № 0940/2484/18 - без змін (том 2, а.с. 237-246).

Надалі, ГУ ДФС в Івано-Франківській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019.

Так, в результаті розгляду вказаної касаційної скарги, Верховним Судом 16.12.2019 прийнято постанову, згідно із резолютивною частиною якої, касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволено частково: рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.12.2018 №0010921406 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням на 276' 595,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 69' 149,00 грн скасовано, справу в цій частині позовних вимог передано на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 залишено без змін (том 3, а.с. 34-45).

До Івано-Франківського окружного адміністративного суду справа №0940/2484/18 надійшла 24.12.2019.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Івано-Франківського окружного адміністративного суду, проведеного 24.12.2019, адміністративну справу №0940/2484/18 визначено головуючому судді Главачу І.А.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 постановлено призначити дану адміністративну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

21.01.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву №79/09-19-08-02 від 20.01.2020 (том 3, а.с. 66-74), в якому зазначено, що визначене контролюючим органом податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 276 595 грн з вартості придбаних нафтопродуктів (суми ПДВ під час такого придбання були включені до складу податкового кредиту), використання яких в господарській діяльності платника податку не підтверджено первинними документами, є законним, зроблене у відповідності до вимог чинного законодавства, тому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Під час судового розгляду справи 25.02.2020 позивачем заявлено клопотання про заміну відповідача на його правонаступника, за результатом розгляду якого судом 10.03.2020 постановлено ухвалу про заміну відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області правонаступником - Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області.

02.03.2020, 23.03.2020, 23.04.2020, 14.05.2020 представником позивача подано письмові пояснення та додаткові докази по справі на обгрунтування правомірності віднесення до податкового кредиту витрат на придбання пального (том 3, а.с. 89-120; том 3, а.с. 142-155; том 4, а.с. 58-61; том 4, а.с. 95-100; том 4, а.с. 107-108).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Додатково зазначив, що при виконанні сільськогосподарських робіт на полях пальне доставлялося до місць виконання робіт належними на праві власності Приватному сільськогосподарському підприємству Оскар паливозаправниками, підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" зареєстроване 12.07.2013 як юридична особа та перебуває на податковому обліку; здійснює діяльність у сфері сільського господарства, є товаровиробником сільськогосподарської продукції рослинництва, основний вид діяльності підприємства згідно КВЕД 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

На підставі наказів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 07.06.2018 №775, від 13.09.2018 №1293 та від 26.09.2018 №1386 (том 1, а.с.173 та зворотній бік, а.с.175, 176), відповідно до пункту 20.1 статті 20, статі 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Галицька аграрна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2015 по 31.03.2018.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11.10.2018 за № 903/09-19-14-06/38712660 (надалі, також - акт перевірки) (том 1, а.с.34-81), відповідно до змісту якого, перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Галицька аграрна компанія":

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 1 128 387 грн, в тому числі по періодах за серпень 2015 року в сумі 81 592 грн, за листопад 2015 року в сумі 53 429 грн, квітень 2016 року в сумі 33 319 грн, листопад 2016 року в сумі 553 656 грн, грудень 2016 року в сумі 249 267 грн, лютий 2017 року в сумі 74 013 грн, травень 2017 року в сумі 70 003 грн, жовтень 2017 року в сумі 13 108 грн;

пунктів 176.1, 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті відображення недостовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ за 2 квартал 2015 року, 2 квартал 2016 року та 2 квартал 2017 року.

На підставі порушень, зазначених в акті перевірки відповідачем 02.11.2018 винесено податкове повідомлення-рішення за №0009651406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" в загальній сумі 1 308 494 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 1 046 795 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 261 699 грн (том 1, зворотній бік а.с.33).

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2018 та висновками, викладеними у акті перевірки, ТзОВ "Галицька аграрна компанія" розпочало процедуру адміністративного оскарження та подало до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення від 19.10.2018 №32 (том 1, а.с.108-113)

За наслідками розгляду заперечення, відповідачем направлено позивачу листа від 30.10.2018 № 10828/10/09-19-14-06-19 (том 1, а.с.114-121), згідно з яким, висновок акта перевірки від 11.10.2018 №903/09-19-14-06/38712660 залишено без змін

Не погоджуючись із таким висновком контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою від 12.11.2018 №39 про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2018 №0009651406 до Державної фіскальної служби України (том 1, а.с.24-32).

За результатами розгляду Державною фіскальною службою України поданої позивачем скарги прийнято рішення від 07.12.2018 №39643/6/99-99-11-04-01-25 (том 1, а.с.14-23). Відповідно до змісту рішення, керуючись главою 4 Податкового кодексу України скаргу ТзОВ "Галицька аграрна компанія" задоволено частково: скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах із ТзОВ "Украгрохімтрейд" та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З огляду на рішення Державної фіскальної служби України від 07.12.2018 №39643/6/99-99-11-04-01-25 відповідачем 12.12.2018 складено податкове повідомлення-рішення №0010921406, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 738 448 грн, в тому числі за основним платежем - 590 758 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 147 690 (том 1, а.с.13).

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу, уповноважений представник позивача звернувся із позовною заявою до суду з метою захисту порушених ТзОВ "Галицька аграрна компанія" прав, шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як уже зазначалось вище судом, Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги ГУ ДФС в Івано-Франківській області на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняті у даній адміністративній справі, ухвалив рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.12.2018 №0010921406 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням на 276' 595,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 69 149,00 грн скасувати справу в цій частині позовних вимог передати на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 залишив без змін (том 3, а.с. 34-45).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд, зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій послалися на акти про використання (списання) пального як на достовірні докази, що підтверджують факт використання позивачем палива у господарській діяльності, залишивши поза увагою доводи відповідача, що зазначені в цих актах обсяги використаного пального не відповідають допустимим з точки зору розумних потреб нормам використання пального з урахуванням технічних характеристик сільгосптехніки, умов її експлуатації, обсягів виконаних робіт. Товариством не затверджено локальних документів, які б регламентували норми використання (списання) пального для виконання сільськогосподарських робіт з використанням техніки.

Також Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що судами попередніх інстанцій не взяті до уваги та не перевірені доводи відповідача щодо відсутності у Товариства документів, які б засвідчували рух пального від місця зберігання (село Підгір`я, Івано-Франківська область, Богородчанський район) до місця виконання сільськогосподарських робіт (населені пункти Калуського та Галицького районів Івано-Франківської області).

Окрім цього Верховний Суд зазначив, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишилося і те, що фактичне отримання палива та здійснення заправки через мережу АЗС має бути підтверджено розрахунковим документом установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт відпуску пального. Таким документом є документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Суд касаційної інстанції вважає, що наведені аргументи справедливо ставлять під сумнів доводи позивача про використання пального в обсягах, якого стосується спір, в операціях в межах господарської діяльності.

Таким чином, предметом нового розгляду судом першої інстанції даної адміністративної справи є встановлення правомірності та обґрунтованості оскарженого рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 276 595,00 грн, визначеного з вартості паливно мастильних матеріалів, списаних позивачем у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України; Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI; Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, визначення платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства передбачено Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі, також - ПК України).

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий цього пункту).

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі, також - Закон №996-ХІV) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (надалі, також - Положення №88).

Так, статтею 1 Закону №996-ХІV вказано, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2 статті 3 Закону №996-ХІV - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону №996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення №8), відповідно до змісту яких, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до статті 8 Закону №996-ХІV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

При цьому, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов`язань. Відповідно до п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту в нормах ПК не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.

При цьому не обов`язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного ПК поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та за наявності належного документального підтвердження як придбання товарів (послуг), так і їх подальшого використання в зазначених цілях.

Відповідно до положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК у разі якщо такі товари (послуги), необоротні активи в подальшому починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК, зведену податкову накладну за товарами (послугами), необоротними активами, придбаними (виготовленими) з ПДВ.

Зі змісту акту перевірки від 11.10.2018 за № 903/09-19-14-06/38712660 вбачається, що у ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ТзОВ "Галицька аграрна компанія" згідно з даними бухгалтерського обліку здійснило протягом 2015-2016 років списання нафтопродуктів (дизельного палива) на виробничі витрати у загальній кількості 135 474 літри на суму 1 736 423,34 грн, використання яких у господарській діяльності товариства не підтверджено первинними документами. Списання пального позивачем здійснено на підставі актів про використання (списання) палива, в яких зазначено причину списання "використання палива на виконання сільськогосподарських робіт спеціалізованою сільськогосподарською технікою (дискування, культивація, посів, внесення добрив, обприскування, обмолот, збір урожаю)" та зазначається вид сільськогосподарської культури, яка оброблялась, кількість витраченого пального та його вартість. Однак, згідно з даними бухгалтерського обліку на балансі ТзОВ "Галицька аграрна компанія" відсутні власні чи орендовані транспортні засоби, сільськогосподарська техніка. Позивачем не представлено відповідачу документів, які б засвідчували рух пального із місць зберігання (Богородчанський район, с. Підгір`я, вул. Фермерська, 21) до місця його безпосереднього використання (місце здійснення діяльності населені пункти Калуського та Галицького районів Івано-Франківської області). Також, відсутні документи, які б підтверджували фактичне використання такого пального та, відповідно, зв`язок списання цього пального із господарською діяльністю товариства, зокрема, не надано шляхових листів, ТТН чи інших документів, які б підтверджували використання пального.

Відтак, з врахуванням зазначеного та фактів, виявлених у ході перевірки позивача, відповідачем встановлено використання придбаного у ТзОВ "Вог Рітейл" дизельного пального у операціях поза межами господарської діяльності платника, внаслідок чого позивачем відображено в податковому обліку списання дизельного пального за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах.

Із матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що на підтвердження придбання ТзОВ "Галицька аграрна компанія" дизельного палива у ТзОВ "Вог Рітейл" позивачем долучено копії видаткових накладних (том 1, а.с.130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158) та товарно-транспортних накладних форми №1-ТТН (нафтопродукт) (том 1, а.с.131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159).

При цьому, як зазначив суд касаційної інстанції у постанові від 16.12.2019, фактичне отримання палива та здійснення заправки через мережу АЗС не підтверджено розрахунковими документами установленої форми на повну суму проведених операцій, які підтверджують факт відпуску пального, зокрема документом, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування.Ці Правила поширюються на суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку.

Відповідно до пункту 14 даних Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, заправка автотранспортних засобів проводиться через паливо-, оливо- та газороздавальні колонки оператором автозаправних станцій, автогазозаправних станцій, автогазозаправних пунктів або водієм самостійно.

Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.

Таким чином, за умови придбання пального на АЗС (такий спосіб заправки сільгосптехніки, використаної позивачем для виконання робіт, встановлений у справі) у позивача повинні бути документи, роздруковані реєстратором розрахункових операцій.

Однак ТзОВ "Галицька аграрна компанія" не надано таких документів ні при первинному розгляді даної адміністративної, ні при новому розгляді.

Непідтвердження позивачем належними документами (роздрукованих реєстратором розрахункових операцій) придбання у ТзОВ "Вог Рітейл" дизельного пального у кількості 135 474 л на сумі 2 096 927, 98 грн, в тому числі ПДВ - 347 285,00 грн (276 595,00 грн, з яких нараховано спірним рішенням) виключає можливість фактичного використання ТзОВ "Галицька аграрна компанія" такого пального у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що в між ТОВ "Галицька аграрна компанія" та ПСП "Оскар", яке є засновником позивача, укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 01.03.2015 №01/2015/1 (а.с. 200-202, т. 1), за умовами якого ТОВ "Галицька аграрна компанія" (суборендар) приймає у строкове платне користування (суборенду) для використання у господарській діяльності приміщення (споруди): нежитлові приміщення площею 20 кв. м, розташовані за по вул. Фермерська,21 в селі Підгір`я (Богородчанський район, Івано-Франківська область); резервуар (ємність) для зберігання нафтопродуктів об`ємом 26 куб.м. Приймання-передача приміщення здійснена відповідно до акта прийому-передачі до договору суборенди нежитлового приміщення.

Транспортування придбаного палива з с. Задарів Монастириського району Тернопільської області до орендованого резервуара та зберігання дизельного палива (село Підгір`я, Івано-Франківська область, Богородчанський район) підтверджено позивачем наявними у матеріалах справи копіями ТТН на відпуск нафтопродуктів: від 30.10.2015 №ВТР003, №ВТР001, №ВТР002, змінними звітами АЗС від 25.04.2016, 05.05.2016, 06.05.2016, 10.05.2016, 13.05.2016, 15.06.2016, 31.05.2016, 27.05.2016, 04.12.2015 та журналами обліку надходження нафтопродуктів на АЗС.

У зв`язку з відсутністю власних основних засобів та здійснення повного виробничого циклу вирощування сільськогосподарських культур (посів, обробіток та збір урожаю (зернових культур)) на орендованих сільськогосподарських угіддях протягом 2015 - 2017 років (у 2015 році на площі - 2556 гектарів, у 2016 році на площі - 1760 гектарів та у 2017 році на площі - 1555 гектарів сільськогосподарських угідь) ТОВ "Галицька аграрна компанія" залучено підрядників: ПСП "Оскар", ПП АП "Агро-Дружба", ТзОВ "Слав-Агро" (договори від 20.07.2015 №20/07/15-3, від 01.02.2014 №11/02-2014, від 20.01.2016 №20/01-2016 та від 16.09.2016 №136/3-09/16 відповідно). За умовами вказаних договорів підрядники (виконавці) зобов`язалися надати позивачу (замовнику) комплекс сільськогосподарських послуг щодо повного циклу вирощування сільськогосподарської продукції із використанням власної сільськогосподарської техніки, своєчасна заправка якої паливом передбачена за рахунок замовника. Виконання сільськогосподарських робіт ПП АП "Агро-Дружба", ПСП "Оскар" та ТзОВ "Слав-Агро" підтверджено копіями актів здачі-прийняття робіт (послуг) від 12.11.2015 №ОУ-0000178, від 07.10.2015 №ОУ-0000056, від 25.04.2016 №19, від 31.05.2016 №35. Відпуск нафтопродуктів ПП АП "Агро-Дружба", ПСП "Оскар" та ТзОВ "Слав-Агро" відображено позивачем у відомостях на відпуск-внутрішнє переміщення нафтопродуктів від 13.11.2015 (за період з 31.10.2015 по 12.11.2015), від 31.05.2016 (за період з 25.04.2016 по 31.05.2016), від 30.11.2016 (за період 18.10.2016 по 30.10.2016).

Списання палива на виконання сільськогосподарських робіт спеціалізованою сільськогосподарською технікою відображено позивачем в актах про використання (списання) палива від 31.07.2015 №1, від 06.08.2015 №2, від 13.08.2015 №3, №4, №5, №6.

Також при новому розгляду ТзОВ "Галицька аграрна компанія" надано копії дорожніх листів трактора про видачу трактористам палива (том 3, а.с. 90-93, 157-169, 173-182); копії реєстрів дорожніх листів трактора (том 3, а.с. 170-172, 183-191); копії лімітно-забірних карток (том 3, а.с. 192-237); копії товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (том 4, а.с.2-31), копії наказів ТОВ Галицька аграрна компанія №3 від 05.01.2016 та №1-10/15 від 31.10.2015 та №3 від 05.01.2016, №1-10/16 від 18.10.2016, якими затверджено індивідуальні норми витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу сільськогосподарської техніки (том 3, а.с. 90-93; том 4, а.с. 32, 34), копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів ПСП Оскар (том 4, а.с. 36-46, 62).

При цьому, судом встановлено, що позивачем не подано документів, які б засвідчували рух пального від місця зберігання (село Підгір`я, Богородчанський р-н, Івано-Франківська область) до місця виконання сільськогосподарських робіт у населених пунктах Калуського району Івано-Франківської області.

Також відповідно до укладеного з ПСП Оскар договору від 20.01.2016 року №20/01-2016 виконавець зобов`язується надати комплекс сільськогосподарських робіт, для виконання яких (пп. 1.3 договору) можуть бути використані товарно-матеріальні цінності обох сторін, які будуть відображатися в актах здавання-приймання про надані послуги. Згідно актів здачі- приймання робіт від 25.04.16 №19 та від 31.05.16 №35, зазначено певні види робіт, зокрема внесення добрив, дискування, посів, коткування, культивація, обприскування, проте в жодному акті не зазначено паливо, його кількість, ціна. Суду надано 12 відомостей на відпуск (внутрішнє переміщення) нафтопродуктів в період з 25.04.2016 по 31.05.2016, в т.ч. 25.04.2016 використано 15242 л палива для обробки 2300 га землі (по 460 га внесення добрив,двічі дискування, посів сої та коткування), тобто враховуючи те, що працювало 25 квітня 2016 року (згідно відомостей на відпуск палива) 12 тракторів, кожен з них обробив по 191 га землі за день та використав в середньому від 1250 до 1320 л пального. Згідно відомостей на відпуск пального, працювало два види тракторів: John Deere 8335R та John Deere 8310R. Згідно технічних характеристик зазначені трактори витрачають 67,4 та 60,2 л пального в годину, тобто для використання такої кількості пального їм необхідно було працювати по 20 год 25.04.2016, що є фактично неможливим та не підтверджує використання списаного пального у власній господарській діяльності позивача.

Таким чином, наявні в матеріалах даної адміністративної справи докази не підтверджують використання ТзОВ "Галицька аграрна компанія" пального в обсягах, якого стосується спір, в операціях в межах господарської діяльності.

Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд зазначає, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про фактичне використання пального в кількості 135 474 л в межах господарської діяльності.

Згідно зі змістом частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, в межах розгляду даної справи судом встановлено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0010921406 в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням на 276' 595,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 69' 149,00 грн., винесене контролюючим органом правомірно, обґрунтовано, в межах наданих повноважень, тому позовні вимоги ТзОВ "Галицька аграрна компанія" в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0010921406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, - задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із резолютивною частиною рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019, судом присуджено ТзОВ "Галицька аграрна компанія" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судові витрати в розмірі 5 186 (п`ять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 16 копійок

Вказане рішення суду постановою Верховного Суду від 16.12.2019 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12.12.2018 №0010921406 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням на 276' 595,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 69' 149,00 грн - скасовано.

Відповідно до статей 1, 2 та частини 1 статті 3 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 абзацу 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 №928-VII, встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1762 гривень.

Законом України "Про судовий збір" встановлено ставки судового збору, зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відтак, зважаючи на встановлений судом першої інстанції у рішенні від 13.03.2019 обов`язок відповідача відшкодувати позивачу сплачений судовий збір у розмірі 5186,00 грн та беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову в межах нового розгляду судом першої інстанції даної справи, з ТзОВ "Галицька аграрна компанія" необхідно стягнути судовий збір, розмір якого, відповідно до позовних вимог, залишених без задоволення, становить 5 186 (п`ять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 16 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2018 №0010921406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні,- відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" (код ЄДРПОУ - 38712660) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 186 (п`ять тисяч сто вісімдесят шість) гривень 16 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія", адреса: вул. Академіка Сахарова, буд. 23, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 38712660.

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43142559.

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 19 травня 2020 р.