Постанова

від 21.10.2020 по справі 0940/2484/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 0940/2484/18 пров. № А/857/7805/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №0940/2484/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя в 1-й інстанції - Главач І. А.,

час ухвалення рішення - 14.05.2020 року,

місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 19.05.2020 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ Галицька аграрна компанія звернулося в суд з позовом до відповідача- Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0010921406 від 12 грудня 2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 738 448 грн., у тому числі за основним платежем - 590 758 грн. та за штрафними санкціями - 147 690 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) форми Р №0010921406 від 12 грудня 2018 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржили ТОВ Галицька аграрна компанія та Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, подавши апеляційні скарги, за наслідками розгляду яких постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 16 липня 2019 року апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області та ТОВ Галицька аграрна компанія залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в справі № 0940/2484/18 - без змін.

ГУ ДФС в Івано-Франківській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року.

Верховний Суд постановою від 16 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задовольнив частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12 грудня 2018 року №0010921406 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням на 276 595,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 69 149,00 грн. скасував, справу в цій частині позовних вимог передав на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишено без змін.

За результатами нового розгляду справи рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №0940/2484/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Галицька аграрна компанія до Головного управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2018 року №0010921406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири гривні.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує на протиправне збільшення відповідачем суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає, що висновки, викладені відповідачем у акті перевірки від 11.10.2018 року №903/09-19-14-06/38712660 стосовно не підтвердження використання в господарській діяльності нафтопродуктів (дизельного палива), списаного протягом 2015-2016 років на виробничі витрати в загальній кількості 135 474 літри на суму 1 736 423,34 грн. є помилковими. В обгрунтування такого висновку зазначив, що на підтвердження використання придбаного палива у господарській діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції, відповідачу для перевірки надано укладені угоди і всі підтверджуючі розрахункові та облікові документи щодо придбання, доставки та використання палива саме у межах здійснення господарської діяльності. Відтак, позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0010921406 протиправним та винесеним з порушенням норм чинного законодавства України, а тому таке підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав письмові пояснення по суті справи, в яких зазначає, що при новому розгляді справи представниками позивача змінено позицію стосовно спірних правовідносин, а саме: надано пояснення про перевезення пального зі складу в с.Підгір`я на поля Галицького та Калуського районів і заправку сільськогосподарської техніки вже там, у порівнянні з позицією при первинному розгляді справи згідно з якою комбайни самостійно заїжджали в с.Підгір`я для заправки. Вважає рішення суду першої інстанції правильним, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Представники позивача (апелянта)- Гульчій Л. Г., Пундик С. А. у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача- Яремак Т. І. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обгрунтоване рішення, надав пояснення по суті апеляційних вимог, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові пояснення відповідача по суті справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Галицька аграрна компанія зареєстроване 12 липня 2013 року як юридична особа та перебуває на податковому обліку. Крім того, ТОВ Галицька аграрна компанія здійснює діяльність у сфері сільського господарства та є товаровиробником сільськогосподарської продукції рослинництва, зокрема зернових культур (КВЕД 01.11).

На підставі наказів Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 07.06.2018 року №775, від 13 вересня 2018 року №1293 та від 26 вересня 2018 року №1386 відповідно до пункту 20.1 статті 20, статі 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Галицька аграрна компанія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2015 року по 31 березня 2018 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 11 жовтня 2018 року за №903/09-19-14-06/38712660, відповідно до змісту якого перевіркою встановлено порушення ТОВ Галицька аграрна компанія :

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 1 128 387 грн, в тому числі по періодах за серпень 2015 року в сумі 81 592 грн, за листопад 2015 року в сумі 53 429 грн, квітень 2016 року в сумі 33 319 грн, листопад 2016 року в сумі 553 656 грн, грудень 2016 року в сумі 249 267 грн, лютий 2017 року в сумі 74 013 грн, травень 2017 року в сумі 70 003 грн, жовтень 2017 року в сумі 13 108 грн;

- пунктів 176.1, 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті відображення недостовірних даних у поданих розрахунках форми 1-ДФ за 2 квартал 2015 року, 2 квартал 2016 року та 2 квартал 2017 року.

На підставі порушень, зазначених в акті перевірки відповідачем 02 листопада 2018 року винесено податкове повідомлення-рішення за №0009651406 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 1 308 494 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 1 046 795 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 261 699 грн.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 02 листопада 2018 року та висновками, викладеними у акті перевірки ТОВ Галицька аграрна компанія розпочало процедуру адміністративного оскарження та подало до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення від 19 жовтня 2018 року №32.

За наслідками розгляду заперечення відповідачем направлено позивачу листа від 30 жовтня 2018 року №10828/10/09-19-14-06-19, згідно з яким висновок акта перевірки від 11 жовтня 2018 року №903/09-19-14-06/38712660 залишено без змін.

Не погоджуючись із таким висновком контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою від 12 листопада 2018 року №39 про скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2018 року №0009651406 до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду Державною фіскальною службою України поданої позивачем скарги прийнято рішення від 07 грудня 2018 року №39643/6/99-99-11-04-01-25. Відповідно до змісту рішення, керуючись главою 4 Податкового кодексу України скаргу ТОВ Галицька аграрна компанія задоволено частково: скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах із ТОВ Украгрохімтрейд та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З огляду на рішення Державної фіскальної служби України від 07.12.2018 року №39643/6/99-99-11-04-01-25 відповідачем 12 грудня 2018 року складено податкове повідомлення-рішення №0010921406, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 738 448 грн., в тому числі за основним платежем 590 758 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 147 690 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням контролюючого органу, ТОВ Галицька аграрна компанія звернулося з позовною заявою в суд з метою захисту порушених прав, шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду 18 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) форми Р №0010921406 від 12 грудня 2018 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Верховний Суд постановою від 16 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задовольнив частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 12 грудня 2018 року №0010921406 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ за податковим зобов`язанням на 276 595,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 69 149,00 грн. скасував, справу в цій частині позовних вимог передав на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишено без змін. Направляючи справу у суд першої інстанції, вказав, що товариством під час перевірки не були надані документи, які б підтверджували фактичне використання пального та, відповідно, зв`язок списаного пального із господарською діяльністю товариства, зокрема, не надані шляхові листи, товарно-транспортні накладні чи інші документи, що підтверджують використання пального в господарській діяльності.

У зв`язку з цим, предметом нового розгляду судом першої інстанції цієї адміністративної справи є встановлення правомірності та обґрунтованості оскарженого рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на 276 595,00 грн, визначеного з вартості паливно мастильних матеріалів, списаних позивачем у власній господарській діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками акту перевірки від 11 жовтня 2018 року за №903/09-19-14-06/38712660 про те, що ТОВ Галицька аграрна компанія згідно з даними бухгалтерського обліку здійснило протягом 2015-2016 років списання нафтопродуктів (дизельного палива) на виробничі витрати у загальній кількості 135 474 літри на суму 1 736 423,34 грн., використання яких у господарській діяльності товариства не підтверджено первинними документами. Списання пального позивачем здійснено на підставі актів про використання (списання) палива, в яких зазначено причину списання використання палива на виконання сільськогосподарських робіт спеціалізованою сільськогосподарською технікою (дискування, культивація, посів, внесення добрив, обприскування, обмолот, збір урожаю) та вид сільськогосподарської культури, яка оброблялась, кількість витраченого пального та його вартість. Однак згідно з даними бухгалтерського обліку на балансі ТОВ Галицька аграрна компанія відсутні власні чи орендовані транспортні засоби, сільськогосподарська техніка. Позивачем не представлено відповідачу документів, які б засвідчували рух пального із місць зберігання (Богородчанський район, с.Підгір`я, вул.Фермерська, 21) до місця його безпосереднього використання (місце здійснення діяльності - населені пункти Калуського та Галицького районів Івано-Франківської області). Також відсутні документи, які б підтверджували фактичне використання такого пального та, відповідно, зв`язок списання цього пального із господарською діяльністю товариства, зокрема, не надано шляхових листів, ТТН чи інших документів, які б підтверджували використання пального, а тому дійшов висновку про те, що відповідачем правильно встановлено використання придбаного у ТОВ Вог Рітейл дизельного пального у операціях поза межами господарської діяльності платника, внаслідок чого позивачем відображено в податковому обліку списання дизельного пального за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах. Крім того, вважає, що позивачем не підтверджено належними доказами придбання ТОВ Галицька аграрна компанія дизельного палива у ТОВ Вог Рітейл , оскільки на підтвердження цієї обставини ним подано копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних форми №1-ТТН (нафтопродукт), проте відповідні господарські операції повинні підтверджуватись документами, роздрукованими реєстратором розрахункових операцій. Оскільки наявні в матеріалах цієї справи докази не підтверджують використання ТОВ Галицька аграрна компанія пального в обсягах, якого стосується спір, в операціях в межах господарської діяльності, тому податкове повідомлення- рішення в цій частині прийняте правомірно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є помилковими, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормативно-правовими актами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосується виявленого у ході перевірки позивача відповідачем використання придбаного у ТОВ Вог Рітейл дизельного пального у операціях, як стверджує відповідач, поза межами господарської діяльності платника, внаслідок чого позивачем відображено в податковому обліку списання дизельного пального за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені в первинних документах.

Надаючи правову оцінку висновкам Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, що викладені в акті перевірки, стосовно використання придбаного у ТОВ Вог Рітейл дизельного пального у операціях поза межами господарської діяльності ТОВ Галицька аграрна компанія , колегія суддів виходить із таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

П.75.1 ст.75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України передбачає, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.198.6 ст.198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Так, ст.9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно да п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 4 цього Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Крім того, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення №8), відповідно до змісту яких господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Крім того, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку. Господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов`язань. Відповідно до п.п.14.-1.231. п.14.1. ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до тверджень відповідача визначальною обставиною, на підставі встановлення якої, він дійшов висновку про використання придбаного позивачем палива поза межами сільськогосподарської діяльності є не підтвердження останнім здійснення таких господарських операцій первинними документами, зокрема, не представлено документів, які б засвідчували рух пального із місць зберігання до місця його безпосереднього використання, а також, документів, якими підтверджується наявність будь-яких приміщень (споруд) для зберігання пального у кожному із пунктів розвантаження.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із такими твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні, і цей факт не заперечується сторонами, ТОВ Галицька аграрна компанія здійснює діяльність у сфері сільського господарства та є товаровиробником сільськогосподарської продукції рослинництва, зокрема зернових культур (КВЕД 01.11).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Галицька аграрна компанія здійснювало повний виробничий цикл вирощування сільськогосподарських культур (посів, обробіток та збір урожаю) на орендованих сільськогосподарських угіддях протягом 2015-2017 років. Зокрема здійснено вирощування зернових культур (пшениця, кукурудза, соя, соняшник) у 2015 році на площі - 2 556 гектарів, у 2016 році на площі - 1 760 гектарів та у 2017 році на площі - 1 555 гектарів сільськогосподарських угідь. Для виконання таких спеціалізованих сільськогосподарських робіт підприємство залучає підрядні організації, що володіють відповідними технічними та трудовими ресурсами, а також залучає необхідну техніку в оренду, у тому числі з водієм орендодавця. Зокрема, виконання сільськогосподарських робіт, що включають обробіток грунту, посів, внесення добрив та засобів захисту рослин, збору урожаю та транспортних перевезень здійснено підприємством шляхом залучення підрядників, зокрема, ПП АП Агро-Дружба (код ЄДРПОУ 37625037), ПСП Оскар (код ЄДРПОУ 31774096), ТОВ Слав-Агро (код ЄДРПОУ 39330730).

Копіями документів, які містяться у матеріалах справи підтверджується, що 20 липня 2015 року ТОВ Галицька аграрна компанія (замовник) уклало договір про надання послуг (збору врожаю 2015 року) №20/07/15-3 з ПП АП Агро-Дружба (виконавець). На виконання умов договору виконавцем у період з 31 жовтня 2015 року по 12 листопада 2015 року надано послуги зі збору урожаю (обмолоту) сої у кількості 1004,44 га. Згідно з умовами договору виконання робіт здійснювалося з використанням палива замовника. Для обмолоту 1004,44 га посівів сої замовником видано виконавцеві відповідно до відомостей на відпуск нафтопродуктів та лімітно-забірних карток дизпаливо у кількості 21 160 літрів. На виконання робіт виконавцем використано 21 160 літрів дизпалива з розрахунку 21,1 л. на 1 га площі посівів згідно з нормами витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу сільськогосподарської техніки, затверджених наказом №1-10/15 від 31 жовтня 2015 року. Виконання сільськогосподарських робіт виконаних ПП АП Агро-Дружба підтверджується складеним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг від 12 листопада 2015 року.

Крім того, на підтвердження первинного обліку роботи техніки та використання дизпалива позивачем долучено до матеріалів справи дорожні листи трактора (сільськогосподарської техніки) ПП АП Агро-Дружба за період з 31 жовтня 2015 року по 12 листопада 2015 року, а також товарно-транспортні накладні на перевезення пального до місць використання.

Також як встановлено в судовому засіданні, ТОВ Галицька аграрна компанія придбало дизпаливо у ТОВ Вог Рітейл (код 37821244) згідно з видатковою накладною №249453 від 30 жовтня 2015 року у кількості 21 160 л на суму 320 574,00 грн. з ПДВ. Доставку палива здійснено постачальником ТОВ Вог Рітейл за товарно-транспортною накладною ВРТ0249453 від 30 жовтня 2015 року у село Задарів Монастирського району Тернопільської області. Із села Задарів паливо доставлено до місця зберігання в село Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області перевізником ПСП Оскар відповідно до товарно-транспортних накладних: ВТР001 від 30 жовтня 2015 року у кількості 7 100 л.; ВТР002 від 30 жовтня 2015 року у кількості 7 260 л. та ВТР003 від 30 жовтня 2015 року у кількості 6 800 л. Придбане дизельне паливо товариством оприбутковане за місцем зберігання згідно з журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС в с.Підгір`я, Богородчанського району, Івано-Франківської області за жовтень-листопад 2015 року та змінних звітів АЗС в с.Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області за жовтень-листопад 2015 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 20 січня 2016 року ТОВ Галицька аграрна компанія (замовник) уклало договір з ПСП Оскар (виконавець) про надання послуг №20/01-2016. Згідно з умовами договору виконання робіт здійснювалося з використанням палива замовника. На виконання договору виконавцем у період з 22 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року надано послуги з передпосівної підготовки та посіву сої на площі 460,0 га, у тому числі по внесенню добрив у кількості 460,0 га, дискуванню поглибленому у кількості 460,0 га, дискуванню у кількості 460,0 га, посіву сої у кількості 460,0 га та коткуванню у кількості 460,0 га.

У зв`язку з наведеним вище для виконання цих робіт замовником видано водіям тракторів виконавця згідно з відомостями на відпуск нафтопродуктів та лімітно-забірними картками дизпаливо у кількості 15 242 літри. Виконавцем використано на виконання робіт дизпаливо у кількості 15 242 літри, зокрема на внесення добрив 552 л. з розрахунку 1,2 л. на 1 га площі посівів, на дискування поглиблене 5 720 л. з розрахунку 12,4 л. на 1 га. площі посівів, на дискування 4 600 л. з розрахунку 10,0 л. на 1 га. площі посівів, на посів сої 3 450 л. з розрахунку 7,5 л. на 1 га. площі посівів, на коткування 920 л. з розрахунку 2,0 л. на 1 га площі посівів.

Крім того, на виконання зазначеного договору виконавцем у період з 05 травня 2016 року по 31 травня 2016 року надано послуги з передпосівної підготовки та посіву соняшнику на площі 986,0 га та кукурудзи на площі 314,0 га, у тому числі по внесенню добрив у кількості 2600,0 га, дискуванню у кількості 1300,0 га, культивації у кількості 1300,0 га, посіву соняшнику у кількості 986,0 га, посіву кукурудзи у кількості 314,0 га та обприскуванню у кількості 2600,0 га.

Для виконання цих робіт замовником видано водіям тракторів виконавця згідно з відомостями на відпуск нафтопродуктів та лімітно-забірними картами дизпаливо у кількості 47 800 літрів. Виконавцем використано на виконання робіт дизпаливо у кількості 47 800 літрів, зокрема на внесення добрив 3120 л. з розрахунку 1,2 л. на 1 га площі посівів, на дискування 16 166 л. з розрахунку 12,4 л. на 1 га площі посівів, на культивацію 13 000 л. з розрахунку 10,0 л. на 1 га площі посівів, на посів соняшнику 9 367 л. з розрахунку 9,5 л. на 1 га площі посівів, на посів кукурудзи 3 014 л. з розрахунку 9,6 л. на 1 га площі посівів, на обприскування 3 133 л. з розрахунку 1,2 л. на 1 га площі посівів відповідно до норм витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу сільськогосподарської техніки, затверджених наказом №0201 від 05 січня 2016 року. Виконання сільськогосподарських робіт ПСП Оскар підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі наданих послуг №19 від 25 квітня 2016 року та №35 від 31 травня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження первинного обліку роботи техніки і використання дизпалива позивач долучив дорожні листи трактора (сільськогосподарської техніки) ПСП Оскар за період з 22 квітня 2016 року по 25 квітня 2016 року, а також за період з 05 травня 2016 року по 31 травня 2016 року та товарно-транспортні накладні на перевезення пального до місць використання.

Крім того, 20 січня 2016 року ТОВ Галицька аграрна компанія (замовник) уклало договір з ТОВ Слав-Агро (виконавець) про надання послуг №136/3-09/2016 від 20 січня 2016 року. За умовами договору виконання робіт здійснювалося з використанням палива замовника. На виконання договору виконавцем у період з 18 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року надано послуги по збору урожаю (обмолоту) соняшнику у кількості 530,0 га та послуги по збору урожаю (обмолоту) сої у кількості 460,0 га.

Для обмолоту 530,0 га посівів соняшнику та 460,0 га посівів сої замовником видано виконавцеві згідно з відомостями на відпуск нафтопродуктів та лімітно-забірними картками дизпаливо у кількості 24 977 літрів. На виконання робіт виконавцем використано всього 24 977 літрів дизпалива, у тому числі на обмолот соняшнику 10 600 л. з розрахунку 20,0 л. на 1 га площі посівів та на обмолот сої 9 660 л. з розрахунку 21,0 л. на 1 га площі посівів відповідно до норм витрат паливно-мастильних матеріалів на роботу сільськогосподарської техніки, затверджених наказом №1-10/16 від 18.10.2016 року. У зв`язку зі складними погодними умовами, що не дозволяли автомобільному транспорту добиратися полем безпосередньо до комбайнів для завантаження зерна, виконавець робіт поніс додаткові витрати палива на підвезення комбайнами зібраного урожаю до краю поля (автомобільної дороги) у кількості 4 717 л. Виконання сільськогосподарських робіт ТОВ Слав-Агро підтверджується складеними актами приймання-передачі наданих послуг №47 від 31.10.2016 року та №57 від 20 грудня 2016 року.

На підтвердження первинного обліку роботи техніки та використання дизпалива позивачем долучено дорожні листи трактора (сільськогосподарської техніки) ТОВ Слав-Агро за період з 18 жовтня 2016 року по 30 жовтня 2016 року і товарно-транспортні накладні на перевезення пального до місць використання.

Дорожній лист трактора є формою документу первинного обліку роботи трактора (сільськогосподарської техніки) та тракториста, підприємства яке здійснює виконання таких робіт та не є первинним бухгалтерським документом у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Матеріалами справи стверджується, що на підставі зведених даних про використання палива на виконання спеціалізованих сільськогосподарських робіт згідно з формами первинного обліку роботи трактора позивачем складені та підписані акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з виконавцями (підрядниками) та акти про використання (списання) палива у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Отже, форми первинного обліку роботи трактора (сільськогосподарської техніки) стали підставою для складання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та актів про використання (списання) палива, що є первинними документами.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, відповідач піддав сумніву використання у господарській діяльності палива, не заперечивши факту виконання робіт, зокрема щодо товаровиробництва та факту здійснення господарських операцій щодо виконання робіт (надання послуг).

Таким чином, документами щодо фактичного використання палива, які, відповідно, підтверджували зв`язок списаного пального з господарською діяльністю позивача, були відомості на відпуск (внутрішнє переміщення) нафтопродуктів представникам виконавців, акти приймання-передачі виконаних сільськогосподарських робіт (наданих послуг), складені на виконання укладених угод та акти про використання (списання) палива.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів не погоджується із доводами відповідача щодо неможливості надання послуг зі збору врожаю контрагентами позивача із використанням паливних матеріалів ТОВ Галицька аграрна компанія , опираючись при цьому на положення статей 901-907 Цивільного кодексу України. Колегія суддів зазначає, що наведеними приписами Цивільного кодексу України визначено істотні умови договору про надання послуг, однак при укладанні такого договору, сторони не позбавлені права вільного вибору умов останнього, що свідчить про те, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови, враховуючи при цьому положення статей 901-907 Кодексу, а тому з огляду на передбачену укладеними договорами можливість використання палива позивача при виконанні сільськогосподарських робіт технікою контрагента, висновки відповідача наведені у акті перевірки та відзиві на позов з цього приводу є необгрунтованими та спростовуються наведеним вище.

Безпідставним є також покликання відповідача про необхідність надання позивачем шляхових листів та товарно-транспортних накладних щодо використання палива виключно у межах сільськогосподарської діяльності. Так, типову форму подорожнього (шляхового) листа службового легкового автомобіля затверджену Наказом Держкомстату 17 лютого 1998 року за №74, а також типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля, затверджену Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистки України від 29 грудня 1995 року №488/346 Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля скасовано, на підставі Наказу Міністерства інфраструктури України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10 грудня 2013 року №1005/1454 та Наказу Державної служби статистики України від 19 березня 2013 року №95. Чинним законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які оформлюються при здійсненні тих чи інших операцій. А відтак, господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов`язкові реквізити та/або відповідає законодавчо установленим вимогам щодо його складення (у разі наявності таких вимог).

Крім того, передчасним та таким, що грунтується на припущеннях, є висновок суду першої інстанції, що фактично відповідна сільськогосподарська техніка не могла працювати більше визначеного нормативу, а саме: 20 годин на день. Ведення відповідних сільськогосподарських робіт у певній період часу могло здійснюватися працівниками виконавців позмінно або у порядку черговості.

У ході апеляційного розгляду позивачем долучено Звіт аудитора (Аудиторської фірми ТзОВ Фінаудит ) про фактичні результати узгодження процедур щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання та використання пального на вирощування сільськогосподарської продукції за 2015-2016 роки Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія , який підтверджує, що усі згадані господарські операції, які здійснені позивачем та відображені в бухгалтерському і податковому обліку пов`язанні з основним видом його господарської діяльності - вирощування сільськогосподарської продукції. Виконані замовниками роботи та спожите пальне використано для вирощування реалізованої сільськогосподарської продукції, вартість реалізації якої відображена у складі податкової та фінансової звітності. Таким чином, такий у сукупності з іншими наданими позивачем доказами спростовуються покликання відповідача на використання придбаного у ТОВ Вог Рітейл дизельного пального у операціях поза межами господарської діяльності платника, внаслідок чого позивачем відображено в податковому обліку списання дизельного пального за операціями, які фактично не відбулися.

Помилковими, на думку колегії суддів, є твердження в оскаржуваному рішенні про недотримання позивачем нормативних вимог щодо оформлення документами (роздрукованих реєстратором розрахункових операцій) придбання палива у ТОВ Вог Рітейл згідно з правилами роздрібної торгівлі пальним на АЗС, оскільки як фактично встановлено пальне позивачеві не відпускалося на АЗС, а було придбано згідно з видатковими накладними та доставлено позивачу до місць зберігання. Позивач не придбавав пальне на АЗС, однак у матеріалах справи наявні видаткові накладні та ТТН, які у повному обсязі підтверджують придбання, перевезення та отримання пального у відповідності до вимог законодавства. Передача пального позивачем виконавцям робіт теж не могла бути оформлена документами роздрукованих реєстратором розрахункових операцій, оскільки така видача пального є внутрішнім переміщенням пального в межах договору про надання послуг без передачі права власності на товар виконавцеві, а не роздрібною торгівлею та відповідно оформлена відомостями на відпуск нафтопродуктів та лімітно-забірними відомостями.

Також, у матеріалах справи наявні долучені позивачем копії товарно-транспортних накладних на перевезення (відпуск) нафтопродуктів паливозаправниками МАЗ 5549 (ДН НОМЕР_1 ) та МАЗ 5549 (ДН НОМЕР_1 ) перевізником ПСП Оскар на доставку пального з місця зберігання - села Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області до полів на яких здійснювалися виконання замовлених робіт, зокрема за періоди: жовтень-листопад 2015 року, квітень-травень 2016 року, жовтень 2016 року, а також копії свідоцтв про реєстрацію цих паливозаправних транспортних засобів. Тому апеляційним судом відхиляються висновки представника відповідача, викладені у письмових поясненнях по суті справи, про намір позивача ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи з метою прийняття рішення на свою користь під час надання пояснень стосовно перевезення пального зі складу в с.Підгір`я на поля Галицького та Калуського районів.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що позивачем у повному обсязі підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам для первинних документів, встановлених ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні використання палива у межах здійснених сільськогосподарських робіт, натомість, відповідач безпідставно відхилив як підтверджуючі, складені позивачем документи, на підставі яких позивачем здійснювалось використання та списання палива. Разом з тим, відповідачем жодним чином не обгрунтовано можливість використання палива позивачем в інший, ніж підтверджений ним спосіб, тобто поза межами господарської діяльності, а тому колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо заниження ТОВ Галицька аграрна компанія податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 276 595 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими і підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а також спростовують висновки суду з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обгрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Оскільки апеляційний суд ухвалює нове судове рішення, то відповідно до положень ч.6 ст.139 КАС України необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано- Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія судові витрати в розмірі 12965 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №0940/2484/18 скасувати та прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 12 грудня 2018 року №0010921406 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 276 595 (двісті сімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 69 149 (шістдесят дев`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень, що в загальному розмірі становить 345 744 (триста сорок п`ять тисяч сімсот сорок чотири) гривні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано- Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія (код ЄДРПОУ 38712660) судові витрати в розмірі 12965 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.