Рішення

від 20.05.2020 по справі 340/882/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/882/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Миколо - Бабанська сільська рада (27250, Кіровоградська область, Бобринецький район, село Миколо - Бабанка, вул. Молодіжна, 22, код ЄДРПОУ 04365496)

про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через представника Чечуріна В.В., звернулася до суду з позовом до Миколо - Бабанської сільської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідно до статті 121 Земельного кодексу України Миколо - Бабанська сільська рада повинна була надати у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за її заявою від 03.02.2020 року. Однак, рішенням №852 від 03.03.2020 року відповідач відмовив у наданні позивачці у власність земельної ділянки, посилаючись зокрема на те, що вона зайнята кладовищем та іншими особами. Позивачка вважає вказане рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що порушує її права на отримання земельної ділянки. З цих підстав її представник просить суд:

- визнати неправочинними дії відповідача щодо ненадання позивачці у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати рішення №852 від 03.03.2020 року;

- надати позивачці право на розробку землевпорядної документації про отримання у власність земельної ділянки площею 2 га згідно наявних графічних матеріалів.

Ухвалою судді від 20.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що земельна ділянка, позначена позивачкою на графічних матеріалах, поданих нею разом із заявою, не може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства, позаяк з початку ХІХ століття там розташоване кладовище. Також представник відповідача зазначив, що рішенням №293 від 03.07.2019 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства. Наполягаючи на безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 , представник відповідача просив залишити її позовну заяву без задоволення.

Позивачка подала відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні позову, стверджуючи, що відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які доводять законність спірного рішення №852 від 03.03.2020 року.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 , через представника за довіреністю Чечуріна В.В., у лютому 2020 року звернулася до Миколо - Бабанської сільської ради із заявою, в якій на підставі статей 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та передати їй у власність земельну ділянку площею 2 га. Вказана заява з додатками була направлена цінним поштовим листом та зареєстрована Миколо - Бабанською сільською радою 06.02.2020 року за №18. (а.с. 3 - 4, 39 - 44)

На двадцять сьомій сесії Миколо - Бабанської сільської ради восьмого скликання 03.03.2020 року прийнято рішення №852 "Про звернення ОСОБА_1 ", яким позивачці відмовлено у задоволенні звернення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що на зазначеній на графічних матеріалах земельній ділянці знаходяться громадське кладовище, житлові будівлі та земельні ділянки, на які жителі с. Миколо - Бабанка отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. (а.с. 6, 38)

Не погоджуючись з цим рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частиною 8 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами 10, 11 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відтак, до повноважень відповідача, як представницького органу місцевого самоврядування, належить розпорядження землями комунальної власності територіальної громади села Миколо-Бабанка, у тому числі передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, за встановленими статтею 121 цього Кодексу нормами.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а виклав такі правові позиції щодо застосування статті 118 Земельного кодексу України:

"39…. Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

40. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

41. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. ...

65. Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

66. Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

67. Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

68. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

69. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

70. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

71. Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини 6 статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), Суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

72. При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови."

Перевіряючи дотримання порядку звернення за отриманням земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації із земель комунальної власності, суд установив, що ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача із заявою від 03.02.2020 року та прохаючи надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою та передати їй у власність земельну ділянку площею 2 га, у цій заяві всупереч вимогам частини 6 статті 118 ЗК України не зазначила цільове призначення бажаної до відведення земельної ділянки та вид її використання, передбачений частиною 1 статті 121 ЗК України.

На цю обставину відповідач уваги не звернув, не з`ясував, за яким саме видом використання (для ведення фермерського господарства; ведення особистого селянського господарства; ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); індивідуального дачного будівництва; будівництва індивідуальних гаражів) позивачка має намір отримати земельну ділянку у власність, натомість прийняв рішення №852 від 03.03.2020 року про відмову позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У цьому рішенні відповідач посилався на те, що на обраній земельній ділянці знаходяться громадське кладовище, житлові будівлі та земельні ділянки, на які жителі с. Миколо - Бабанка отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що унеможливлює надання дозволу ОСОБА_1 .

Як свідчить зміст заяви ОСОБА_1 від 03.02.2020 року, позивачка долучила до неї два екземпляри кольорових графічних матеріалів, на яких позначила бажане місце розташування земельної ділянки.

Разом з тим, до позову представник позивачки додав чотири скріншоти фрагментів Публічної кадастрової карти України, на яких позначено різні земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Миколо-Бабанської сільської ради (КОАТУУ 3520884800 ). Одна з них знаходиться у межах населеного пункту - села Миколо-Бабанка (містить прив`язку до земельної ділянки за кадастровим номером 3520884800:02:000:0223) (а.с. 7), а три інші - за межами населених пунктів (містять прив`язку до земельної ділянки за кадастровим номером 3520884800:02:000:5314). (а.с. 8, 9, 10)

Відповідач разом з відзивом надав копію заяви ОСОБА_1 від 03.02.2020 року з додатками, які 06.02.2020 року надійшли до Миколо -Бабанської сільської ради цінним листом з описом вкладення. (а.с. 39 - 44) Два графічні матеріали, які долучені до цієї заяви, являють собою скріншот фрагменту Публічної кадастрової карти України, на якому позначено земельну ділянку, розташовану у межах населеного пункту - села Миколо-Бабанка, що містить прив`язку до земельної ділянки за кадастровим номером 3520884800:02:000:0223. (а.с. 40- 41)

Тож під час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач саме за цими графічними матеріалами ідентифікував на місцевості обрану позивачкою до відведення їй у приватну власність земельну ділянку комунальної власності, розташовану у межах с. Миколо-Бабанка, та перевіряв відповідність місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Інші графічні матеріали позивачка чи її представник відповідачу не подавали.

Доводячи невідповідність місця розташування цієї земельної ділянки, відповідач зокрема стверджував, що на ній розміщене громадське кладовище, що підтверджується викопіюванням з карти с. Миколо-Бабанка .

Частиною 4 статті 83 ЗК України передбачено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до статей 28, 29 Закону України "Про поховання та похоронну справу" землі, на яких розташовані місця поховання, є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

На території місця поховання не можуть бути розташовані об`єкти іншої, крім комунальної форми власності, за винятком випадків, передбачених статтею 29 цього Закону.

Охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад.

Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.

Згідно з частиною 2 статті 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. (частина 2 статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Відповідач не надав суду містобудівну документацію, затверджену у встановленому законом порядку (генеральний план населеного пункту, план зонування території, детальний план території), яка б підтверджувала розташування на території села Микола-Бабанка кладовища або поширення на територію, позначену позивачкою на графічних матеріалах як бажане місце розташування земельної ділянки, планувальних обмежень, які б забороняли передачу її у приватну власність.

Наданий відповідачем фрагмент карти, на якій позначено кладовище в межах села Миколо -Бабанка, не є містобудівною документацією, розробленою та затвердженою у порядку, встановленому Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". (а.с. 48)

Доказів того, що відповідачем вживаються заходи щодо розроблення містобудівної документації з метою планування території села Миколо-Бабанка, встановлення на ній режиму використання та забудови земель, визначення їхнього функціонального призначення, суду не надано.

За таких обставин висновки відповідача про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та містобудівної документації є передчасними.

Крім того, у спірному рішенні №852 від 03.03.2020 року мотивами відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено те, що на цю земельну ділянку жителі с. Миколо-Бабанка отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність. На підтвердження цього представник відповідача разом з відзивом подав до суду рішення Миколо - Бабанської сільської ради №293 від 07.03.2019 року, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,60 га за рахунок земель комунальної власності на території Миколо - Бабанської сільської ради в селі Миколо - Бабанка по вул. Єленіна. (а.с. 45 - 47)

Суд зазначає, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як надання дозволу іншій особі, Земельним кодексом України, законами чи нормативно-правовими актами не передбачена.

Наявність рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності у власність (користування) громадянину або юридичній особі не є перешкодою для надання органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо цієї земельної ділянки іншій особі, яка звернулася у встановленому порядку.

Як вказав Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 року у справі №463/3375/15-а, від 27.02.2020 року у справі №120/1491/19-а, місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

Доказів того, що громадянин ОСОБА_3 чи інша особа набула суб`єктивних прав (права власності) на вказану земельну ділянку, що унеможливлювало б передачу її у власність позивачці в порядку безоплатної приватизації, відповідачем суду не надано.

Також відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що на обраній позивачкою земельній ділянці розташовані житлові будинки, про що зазначено у спірному рішенні №852 від 03.03.2020 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачених абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України.

Відтак, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у рішенні №852 від 03.03.2020 року, є протиправною, а позовну вимогу про скасування цього рішення слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимоги про визнання неправочинними дій відповідача щодо ненадання позивачці у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає, що згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України надання земельної ділянки у власність здійснюється шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого та погодженого у встановленому порядку. Оскільки ці етапи земельно-правової процедури її учасниками не виконані, тому у відповідача наразі не виник обов`язок по передачі земельної ділянки у власність позивачці. Тож у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про надання позивачці права на розробку землевпорядної документації про отримання у власність земельної ділянки, суд зазначає, що такий спосіб захисту не узгоджується з повноваженнями суду, передбаченими статтею 245 КАС України.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на недоліки заяви ОСОБА_1 від 03.02.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд не вправі зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання позивачці такого дозволу за цією заявою.

У межах спірних правовідносин, зважаючи на скасування рішення відповідача №852 від 03.03.2020 року, прийнятого за цією заявою, належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в зобов`язальній частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 849 грн. (а.с. 1)

За подання цього позову судовий збір обчислюється за ставкою, визначеною пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (установлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102 грн.). Тому судовий збір за подання цього позову до суду повинен становити 840, 80 грн. Решта 8,20 грн. (849 грн. - 840, 80 грн.) сплачені позивачкою зайво.

Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відтак, зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог (1/2), у сумі 420, 40 грн. Кошти зайво сплаченого судового збору у сумі 8,20 грн. можуть бути повернуті позивачці з Державного бюджету України за її клопотанням, за ухвалою суду.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколо - Бабанської сільської ради (27250, Кіровоградська область, Бобринецький район, село Миколо - Бабанка, вул. Молодіжна, 22, код ЄДРПОУ 04365496) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколо - Бабанської сільської ради №852 від 03.03.2020 року "Про звернення ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Миколо - Бабанську сільську раду не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (зареєстрована 06.02.2020 року за №18) та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 420, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Миколо - Бабанської сільської ради.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш