Рішення

від 14.05.2020 по справі 340/3342/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/3342/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку спрощеного провадження (письмового провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1

до відповідача : Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району про:

- визнання протиправним рішення Камбурліївської сільської ради №304 від 18.12.2019 р.;

- зобов`язання Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням законної сили надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Камбурлівської сільської ради Онуфріївського району за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на території колишнього КСП ім. Леніна. Позивач вказує, що з метою обслуговування своїх будівель він 26.11.2019 р. звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Камбурліївської сільської ради, однак 18.12.2019 р. на тридцять другій сесії Камбурліївської сільської ради прийнято рішення №304, яким відмовлено у задоволенні заяви, з мотивів невходження позивача до числа осіб, які, на думку депутатів, мають право на першочергове отримання землі. При цьому позивач зауважує, що відповідачем не роз`яснено, яким чином сільська рада планує віддати землю на якій розміщені господарські споруди позивача іншим особам. Позивач наголошує на тому, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а тому, на думку позивача, отримавши заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (видати відповідний наказ) або надати мотивовану відмову. Позивач вважає правильним способом захисту своїх порушених прав саме зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому заперечено щодо задоволення позову (а.с.36-42). Відповідач вказує, що рішенням Камбурліївської сільської ради №288 від 21.11.2019 р. ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки під господарською будівлею із земель сільськогосподарського призначення для передачі в оренду орієнтовною площею 0,14 га, які перебувають в комунальній власності Камбурліївської сільської ради, за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість, 27.11.2019 р. позивач звернувся до відповідача з іншою заявою від 26.11.2019 р., в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району за межами населеного пункту, поряд з господарською будівлею, яка належить йому на праві приватної власності. Відповідач наголошує на тому, що викладене в позовній заяві твердження позивача про те, що він з метою обслуговування його будівель 26.11.2019 р. звернувся із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, не відповідає фактичним обставинам, оскільки з тексту заяви від 26.11.2019 р. слідує, що вона подана позивачем в порядку вимог частин 6-7 статті 118 Земельного кодексу України з метою реалізації права на отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, а не з метою обслуговування будівлі. Відповідач наголошує на тому, що 12.12.2019 р. до відповідача надійшла заява СТОВ Родіна в якій вказане товариство просило надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у розмірі 19,3876 га сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у фактичному користуванні СТОВ Родіна розташованої на території Камбурліївської сільської ради АДРЕСА_1 . Відповідач зазначає, що рішенням Камбурліївської сільскої ради №304 від 18.12.2019 р. відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його заяви від 26.11.2019 р., оскільки земельна ділянка на яку ОСОБА_1 просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, на даний час знаходиться на території молочнотоварної ферми СТОВ Родіна ; першочерговість надання земельних ділянок учасникам бойових дій та працівникам соціальної сфери села, які на даний час не отримали земельної ділянки для ведення ОСГ площею до 2,0 га в зв`язку з відсутністю вільних земель на території сільської ради. Відповідач вказує, що рішенням Камбурліївської сільської ради №318 від 18.12.2019 р. надано господарству СТОВ Родіна дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 19,3876, зайнятою під господарськими будівлями (МТФ, вагова) за межами населеного пункту, для подальшої передачі в оренду площею 19,3876 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в комунальній власності Камбурліївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зауважує, що в доданих до заяви ОСОБА_1 від 26.11.2019 р. графічних матеріалах не вказані кадастрові номери суміжних або поряд розташованих земельних ділянок, або інші ідентифікуючі ознаки місця розташування земельної ділянки, що значно ускладнює ідентифікацію бажаного місця розташування земельної ділянки стосовно якої ОСОБА_1 подана заява, у зв`язку з чим відповідач міг взагалі відмовити позивачеві виключно з підстав порушення ним порядку подання клопотання згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України. Однак, враховуючи, що в заяві від 26.11.2019 р. ОСОБА_1 вказав на розташування ділянки поряд з його будівлею (хоча і не вказано адресу будівлі), порівнявши графічні матеріали додані до заяв СТОВ Родіна і ОСОБА_1 та співставивши їх з офіційною інформацією, яка міститься у відкритому доступі на Публічній кадастровій карті, вбачається, що земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_1 знаходиться в межах земельної ділянки на яку претендує СТОВ Родіна . Відповідач стверджує, що в силу положень норм статей 120, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України СТОВ Родіна , як власник нерухомого майна, має переважне першочергове право на отримання у свою власність чи користування земельної ділянки на якій розташоване його нерухоме майно. Вказана обставина, серед іншого, і стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення. На думку відповідача, наявність вказаної обставини узгоджується з підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначено ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, зокрема, статті 120 Земельного кодексу України. Відповідач вважає, що норми ст.ст.118, 123, 124 Земельного кодексу України не передбачають можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо однієї і тієї ж земельної ділянки різним особам, оскільки в іншому випадку створюється правова невизначеність через фактичну неможливість реалізації ч.9 ст.118, ч.6 ст.123 Земельного кодексу України в разі подання на затвердження декількох погоджених проектів землеустрою, оскільки відповідачеві було подано дві заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на які претендують дві особи (позивач та СТОВ Родіна ), то саме в даній конкретній ситуації у відповідача виникли дискреційні повноваження. Окрім того, відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 29.08.2019 р. у справі №420/5288/18 відповідно до якої законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність, а тому в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність. З посиланням на правову позицію Верховного Суду наведену у постанові від 08.11.2019 р. у справі №420/914/19 відповідач зазначає, що позивачем не виконано вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки до свого клопотання позивач додав графічні матеріали, які не дають змоги з достовірністю ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому самостійна ідентифікація відповідачем земельної ділянки на яку претендує ОСОБА_1 , не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку виконання вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки до повноважень сільської ради не віднесено пошук земельної ділянки.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначено, що для того, щоб графічні матеріали відповідали вимогам ст.118 Земельного кодексу України і вважалися зрозумілими та належними, заявнику достатньо подати роздруківку із Публічної кадастрової карти України, на ній окреслити межі та вказати площу земельної ділянки, яку він планує приватизувати в межах безоплатних норм. Як зазначає Верховний Суд у постанові від 09.01.2020 р. у справі №812/1264/17, такий висновок базується на ст.1, 8, 9, 15 Закону України Про державний земельний кадастр . Позивач наголошує на тому, що надав відповідачу викопіювання з Публічної кадастрової карти, де була розташована належна йому будівля, вказав адресу зазначеної земельної ділянки, тому помилитися і не визначити де ця земельна ділянка знаходиться відповідач не міг. Більш того, відповідач і сам зазначає, що зміг ідентифікувати місцезнаходження земельної ділянки. Позивач вказує, що всупереч логіці і закону, незважаючи на ту обставину, що заяву відповідачу про надання дозволу на розробку проекту землеустрою він надав раніше, його заяву відхилили та задовольнили заяву СТОВ Родіна . Окрім того, позивач вважає, що СТОВ Родіна не має жодного пріоритету перед ним, як мешканцем села, а рішення про передачу в оренду їм землі, на якій розташовані і його споруди суттєво порушує права позивача (а.с.67-68).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (а.с.21).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху (а.с.24).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а.с.1-2).

28.02.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.75).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (а.с.76).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області із заявою від 26.11.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району за межами населеного пункту, поряд з господарською будівлею, яка належить йому на праві приватної власності (а.с.10, 48-49). До заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.6-9, 50-53).

Рішенням тридцять другої сесії сьомого скликання Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 18.12.2019 р. №304 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 2,0 га відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для подальшої передачі її безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності Камбурліївської сільської ради за межами населеного пункту с. Камбурліївка, які перебували в колективній власності КСП ім. Леніна та на даний час знаходиться на території молочнотоварної ферми СТОВ Родіна , а також за першочерговістю надання земельних ділянок учасникам бойових дій, та працівникам соціальної сфери села, які на даний час не отримали земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в зв`язку з відсутністю вільних земель на території сільської ради (а.с.11, 57).

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З огляду на ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, відповідно до змісту пп. в ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктами а , б ч.1 ст.12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, розпорядження земельними ділянками комунальної власності територіальної громади Камбурліївка Онуфріївського району Кіровоградської області відноситься до повноважень Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до ч.1-3 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

З системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Підставами для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства Камбурліївська сільська рада вказала: земельна ділянка на яку ОСОБА_1 просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, на даний час знаходиться на території молочнотоварної ферми СТОВ Родіна ; першочерговість надання земельних ділянок учасникам бойових дій та працівникам соціальної сфери села, які на даний час не отримали земельної ділянки для ведення ОСГ площею до 2,0 га в зв`язку з відсутністю вільних земель на території сільської ради.

Відповідно до відзиву на позовну заяву знаходження земельної ділянки на території молочнотоварної ферми СТОВ Родіна відповідачем розцінено як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, зокрема, статті 120 Земельного кодексу України. При цьому відповідач вважає, що в силу положень норм статей 120, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України СТОВ Родіна , як власник нерухомого майна, має переважне першочергове право на отримання у свою власність чи користування земельної ділянки на якій розташоване його нерухоме майно.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів знаходження на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність, нерухомого майна належного СТОВ Родіна . Натомість, відповідно до Публічної кадастрової карти України ( https://map.land.gov.ua/?cc=3717479.0407925383,6250793.250733993&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all) встановлено, що на земельній, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, будівель не міститься.

Окрім того, з Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/?cc=3717479.0407925383,6250793.250733993&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all) судом встановлено, що земельна ділянка, яку позивач бажає одержати у власність знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3524682500:02:000:9052 площею 19,3876 га. При цьому, зазначена земельна ділянка з усіх боків оточує будівлі належні на праві власності ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що сама по собі наявність в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3524682500:02:000:9052 площею 19,3876 га господарських будівель, належних СТОВ Родіна за умови відсутності жодних будівель на земельній ділянці, яку позивач бажає отримати у власність, не може розцінюватися як переважне право СТОВ Родіна на першочергове одержання земельної ділянки та як не відповідність розташування відповідної земельної ділянки вимогам законів, для цілей застосування ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Стосовно першочерговості надання земельних ділянок учасникам бойових дій та працівникам соціальної сфери села, які на даний час не отримали земельної ділянки для ведення ОСГ площею до 2,0 га в зв`язку з відсутністю вільних земель на території сільської ради, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Чинним законодавством не встановлено пільг щодо першочергової передачі земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, зокрема учасникам бойових дій та працівника соціальної сфери села.

Статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій, зокрема, пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (п.14 ч.1 ст.12). Однак, Земельним кодексом України розрізняються земельні ділянки призначені для ведення особистого селянського господарства, земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва, як за цільовим призначенням, так і за нормами їх безоплатної передачі громадянам.

Суд зауважує, що посилання на переважне право інших осіб не може бути ілюзорним, тобто зробленим без врахування прав конкретних осіб, які звернулися з відповідними заявами.

Матеріали справи не містять доказів, що на час розгляду заяви позивача та прийняття оскаржуваного рішення, до Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області звернулися особи із категорії учасників бойових дій чи працівників соціальної сфери села із заявами про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Натомість, відповідачем фактично надано перевагу правам СТОВ Родіна , оскільки рішенням тридцять другої сесії сьомого скликання Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 18.12.2019 р. №318 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки господарству СТОВ Родіна для подальшої передачі в оренду площею 19,3876 га надано господарству СТОВ Родіна дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 19,3876 га, зайнятою під господарськими будівлями (МТФ, вагова) за межам населеного пункту, для подальшої передачі в оренду площею 19,3876 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ А.01.01) з земель сільськогосподарського призначення, які перебувають в комунальній власності Камбурліївської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.58).

З огляду на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 28.11.2018 р. у справі №826/5735/16 (провадження №11-986апп18) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Таким чином, надходження до повноважного органу декількох заяв щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно однієї і тієї ж земельної ділянки не породжує у такого органу дискреційних повноважень щодо обрання заяви, яку належить задовольнити.

Суд наголошує на тому, що у даній справі повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи мотивованої відмови, регламентовано ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, у тому числі визначено підстави для відмови у наданні дозволу. Однак, якщо такі підстави відсутні, орган зобов`язаний надати особі відповідний дозвіл.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про наявність підстав щодо відмови у задоволенні заяви позивача з порушенням ним порядку подання клопотання згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки графічні матеріали не містять кадастрових номерів суміжних або поряд розташованих земельних ділянок, або інших ідентифікуючих ознак місця розташування земельної ділянки, що значно ускладнює ідентифікацію бажаного місця розташування земельної ділянки стосовно якої ОСОБА_1 подана заява.

Суд бере до уваги, що зауваження щодо оформлення графічних матеріалів не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на абз.2, 3, 10 ч.1 ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 р. №3613-VI (далі за текстом - Закон №3613) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.ч.1, 8 ст.9 Закону №3613 внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Згідно з ч.1 ст.15 Закону №3613 до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

При цьому суд враховує, що Земельним кодексом України не встановлюється жодних вимог до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, надання особою графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздрукованих з Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена повноважним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 09.01.2020 р. у справі №812/1264/17 (провадження №К/9901/46454/18).

Як встановлено судом, позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані з Публічної кадастрової карти України (а.с.9). Суд бере до уваги, що з графічних матеріали, поданих ОСОБА_1 , можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості. Такі висновки суду узгоджуються з тим, що відповідачем також ідентифіковано земельну ділянку щодо якої звернувся позивач.

Натомість, посилання Камбурліївської сільської ради на те, що самостійна ідентифікація відповідачем земельної ділянки на яку претендує позивач, не звільняє ОСОБА_1 від обов`язку виконання вимог ч.6 ст.118 Земельного кодексу України в частині подання належних графічних матеріалів, є надмірним формалізмом, який не спрямований на досягнення мети з якою надані відповідні повноваження.

Щодо правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 29.08.2019 р. у справі №420/5288/18, на яку вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, відповідно до якої законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність, а тому в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність, суд враховує, що такі висновки зроблені з посиланням на правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018 у справі №814/741/16, постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16.

Однак, Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 р. у справі №509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18) відступив від правового висновку, висловленого у постанові від 14.03.2018 р. у справі №804/3703/16 (провадження №К/9901/1529/17), що рішення суб`єкта владних повноважень на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має правового значення і не порушує прав особи та сформував новий правовий висновок.

Так, з огляду на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 17.12.2018 р. у справі №509/4156/15-а (провадження №К/9901/7504/18), частина десята статті 118 ЗК України у взаємозв`язку із положеннями Кодексу адміністративного судочинства і конституційним правом особи на судовий захист, свідчить про те, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути предметом судового оскарження, оскільки, фактично, створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу. У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 18.12.2019 р. №304 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 2,0 га прийнято відповідачем за відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області із заявою від 27.11.2019 р. виконано усі умови встановлені ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Камбурлівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. (а.с.3), а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Камбурлівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зважаючи на те, що рішення суду зобов`язує відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає за необхідне встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови - один місяць з дня набрання законної сили рішенням суду.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Камбурліївської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області від 18 грудня 2019 року №304 Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 2,0 га .

3. Зобов`язати Камбурліївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області за заявою ОСОБА_1 від 26 листопада 2019 року надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Камбурлівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Камбурліївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Камбурлівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04366407, с. Камбурліївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, сквер Перемоги, 1).

Зобов`язати Камбурліївську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №340/3342/19.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Дата складання повного рішення суду - 14 травня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт