Рішення

від 14.05.2020 по справі 380/1563/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1563/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ВІТАДЕНТ до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ВІТАДЕНТ ( далі - ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ , позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4767/894/АВ/ФС від 23.01.2020.

Ухвалою від 25.02.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф за допущення до роботи працівника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) без укладення трудового договору. ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ вважає висновки відповідача про те, що подана позивачем цивільно-правова угода є такою що містить ознаки трудового договору помилковими, а отже і порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України збоку позивача відсутні. Зазначено, що відповідні зауваження на Акт перевірки подані позивачем, не були взяті до уваги ГУ Держпраці у Львівській області, що мало наслідком прийняття оскаржуваної постанови. Штрафні санкції які накладено на позивача оскаржуваною постановою, на думку ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ , є надмірним та економічно необґрунтованим втручанням у майнові права останнього. Також позивач вказує, що у відповідача були відсутні підстави вважати правовідносини, які виникли між ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ та ОСОБА_1 трудовими, оскільки вона не зараховувалася до штату товариства, позивач не здійснював облік робочого часу та не видавав розпорядчого документа про прийняття її на певну посаду, не вносив записів до трудової книжки, тощо. Водночас позивач зазначає, що сплатив виконавцю винагороду на підставі Акта приймання виконаних робіт, військового збору, податку на доходи, єдиного внеску згідно ЦПД за ОСОБА_1 , в якому встановлено обсяг робіт у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що свідчить про виконання роботи, спрямованої на одержання матеріального результату. Крім того, позивач наголошує, що укладена між ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ та ОСОБА_1 . Угода не є нікчемною, а також не визнавалася недійсною в судовому порядку.

ГУ Держпраці у Львівській області надало відзив на позов (вх. №16140 від 24.03.2020). Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі з огляду на наступне. У управління були наявні правові підстави для проведення інспекційного відвідування за наслідками якого, на переконання відповідача, правомірно та підставно винесено оскаржувану постанову. В Акті інспекційного відвідування уповноваженими особами було зафіксовано порушення ТзОВ АБМ-ВІТАНЕНТ ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ №413, а саме допущено до роботи ОСОБА_1 на підставі договору про виконання робіт, який містить ознаки притаманні трудовому договору. Зазначає, що основним видом діяльності позивача є медична практика, і ОСОБА_1 залучалася товариством до роботи яка збігається з видом такої діяльності. Відповідач вказує, що ним повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру проведення контрольного заходу та процедуру притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності.

ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ надало відповідь на відзив (вх. №2369ел від 07.04.2020). Зазначає, що ОСОБА_1 виконувала роботу згідно цивільно-правової угоди лише 11 днів, тоді як Правилами внутрішнього трудового розпорядку товариства встановлено 5-ти денний робочий день. При цьому діяльність медсестри, про виконання обов`язків якої зазначено в Угоді, не збігається з жодним видом економічної діяльності позивача. Також зазначено, що укладення цивільно-правових угод між закладами охорони здоров`я та медичними працівниками, на відміну від інших категорій працівників, не лише не заборонено, а й прямо передбачене приписами чинного законодавства України.

Також позивач у заяві від 07.04.2020 (вх. №2353ел) доповнив підстави позову. Вказав, що оскаржуваною постановою накладено штраф на ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, проте у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення позивачем порушення, за яке передбачено відповідальність, визначену вказаною нормою.

Відповідач надав відзив на означену заяву (вх. №2353ел від 07.04.20) у якому на спростування вищевикладених тверджень позивача, зазначив, що об`єктивною стороною правопорушення передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

У судове засідання по розгляду справи сторони не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату , час та місце його проведення.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи за наведених вище обставин, суд зокрема виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи передбачені КАС України строки розгляду адміністративних справ, беручи до уваги приписи ст.119 КАС України, дослідивши обсяг наявних у справі доказів, зважаючи на те що провадження справі було відкрито 25.02.2020, суд прийшов до висновку що розгляд справи можна продовжити за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази суд встановив.

ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ є суб`єктом господарської діяльності, здійснює медичну практику на підставі Ліцензії Серії АГ №571905. Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_1 є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування.

На підставі доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу нагляду за додержанням законодавства про працю від 26.11.2019 №5662/1 та листа ГУ ДПС у Львівській області від 26.11.2019 вих. №2878/9/33.07-07, ГУ Держпраці у Львівській області 27.11.2019 видало Наказ від 27.11.2019 №2317-П Про проведення інспекційного відвідування ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ .

Відповідно до Направлення ГУ Держпраці у Львівській області від 27.11.2019 №2317 посадові особи управління були направлені для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

У період з 29.11.2019 по 03.12.2019 інспектором праці Вовк Н.Я. відповідно до ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пп. 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю у присутності ОСОБА_3 було проведено інспекційне відвідування у ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ .

За наслідками перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ4767/894/АВ від 03.12.2019.

Згідно вищезазначеного Акта у ході перевірки встановлено що на робочому місці при виконанні трудових функцій медичної сестри знаходилася працівник ОСОБА_1 , що зафіксовано засобами відеофіксації.

В ході проведення інспекційного відвідування адміністрацією ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ надано Цивільно-правову угоду №01/11-19 від 01.11.2019 (Договір) укладений між ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець).

П. 1.1. вказаного Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи: виконання обов`язків медичної сестри у стоматологічному центрі за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами Договору ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ забезпечує ОСОБА_1 всіма необхідними засобами та інвентарем для виконання покладених на неї обов`язків та організовує і координує її роботу.

Так, відповідно до п.п. 1.2. Договору Замовник зобов`язується забезпечити Виконавця безпечними і не шкідливими умовами праці для виконання прийнятих на себе зобов`язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог, надати необхідний інвентар, робочий одяг.

Відповідно до п. 5 Договору, координація процесу виконання роботи покладається на уповноваженого представника Замовника в особі головного лікаря ОСОБА_4 . Координація полягає в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання та якості.

За виконану роботу, згідно п.п. 2.2. Договору Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в сумі 200 грн. в день.

Крім того відповідно до п.п. 3.1. Договору, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань .

В Акті зазначено, що вищенаведеним цивільно-правовим Договором, не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, також у ньому не міститься відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати Виконавець Замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

В Акті зазначено, що відповідно до ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно висновків викладених в Акті в порушення вимог ч.1 , ч. 3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413 керівником ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ допущено до роботи працівника ОСОБА_1 без укладення трудового договору .

ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ 06.12.2019 скерувало до відповідача зауваження на Акт №ЛВ4767/894/АВ на підставі п. 21 Порядку №823 оскільки вважає, що у діях товариства відсутні порушення законодавства. Зазначило, що між ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ та ОСОБА_1 укладено Цивільно-правову угоду №01/11-19 від 01.11.2019 про виконання робіт. ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ вважає, що відповідачем помилково зроблено висновки про те, що вищевказана Цивільно-правова угода має ознаки трудового договору. До зауважень позивачем було долучено Акт приймання виконаних робіт від 02.12.2019 до Цивільно-правової угоди №01/11-19 від 01.11.2019 на загальну вартість послуг 2200,00 грн.

На вищевказані заперечення до Акту ГУ Держпраці у Львівській області надало відповідь від 10.12.2019 №12865/4/04.3-09. Відповідач додатково зазначив, що відповідно до наданого Акту приймання виконаних робіт, у якому встановлено обсяг виконаної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, 29.11.2019 ОСОБА_1 здійснювала прибирання кабінету лікаря-стоматолога, однак, як зазначає відповідач під час інспекційного відвідування 29.11.2019 о 12:00 год. ОСОБА_1 асистувала лікарю-стоматологу під час надання медичної допомоги пацієнту.

11.12.2019 ГУ Держпраці у Львівській області винесено Припис про усунення виявлених під час інспекційного відвідування порушень №ЛВ4767/894/АВ/П.

Як встановлено під час розгляду справи та не спростовується сторонами, 26.12.2019 на адресу відповідача надійшла скарга від ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ на Припис про усунення виявлених порушень №ЛВ4767/894/АВ/П від 11.12.2019.

23.01.2020 Рішенням ГУ Держпраці у Львівській області про розгляд скарги на Припис №ЛВ4767/894/АВ/П від 11.12.2019 відмовлено у її задоволенні.

ГУ Держпраці у Львівській області за порушення ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ законодавства про працю, а саме ч. 1 та 3 ст.24 КЗпП України, Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ4767/894/АВ/ФС наклало на позивача штраф у розмірі 125190,00 грн.

Не погоджуючись з означеною Постановою, вважаючи її протиправною, а штраф таким, що накладений безпідставно, ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340 визначено, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Серед основних завданнями Управління Держпраці, визначених в 3 Положення, зокрема, є: - реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; - здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема за інформацією ДФС та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності. Саме на підставі вищевказаної інформації було проведене інспекційне відвідування у ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ .

Як вже встановлено судом, оскаржуваною постановою, винесеною за наслідками проведення державного контролю та складеного на її підставі Акта, було накладено на ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ штраф, на основі висновку про допущення порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України - а саме допущення працівника ( ОСОБА_1 ) до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Акту інспекційного відвідування відповідач дійшов до вищезазначеного висновку, вважаючи, що наявний факт підміни трудових відносин цивільно-правовими.

Щодо цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Тоді як Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

На переконання позивача, посадовими особами відповідача безпідставно було встановлено порушення ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ норм трудового законодавства, оскільки між ним та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правову угоду, яка виключає факт виникнення трудових правовідносин.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Проте, суд вважає за доцільно зазначити, Угода між ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ та ОСОБА_1 була укладена на певний строк (з 01.11.2019 по 30.11.2019). Тобто, протягом цього часу ОСОБА_1 повинна була виконати певну роботу самостійно організувавши її і виконуючи таку на власний ризик. Однак, як вбачається із змісту підпунктів 5.1., 5.2. Угоди, координація процесу виконання роботи покладалася на уповноваженого представника ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ , а координація полягала в організації процесу робіт, контролю за ходом виконання та якістю, що свідчить про те, що позивачем здійснювалося регулювання процесу організації трудової діяльності ОСОБА_1 і тим самим виключалася можливість виконання певної роботи нею самостійно організовуючи її і виконуючи таку на власний ризик, що і є основною ознакою яка відрізняє цивільні відносини від трудових.

Також варто зазначити, що за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці а її конкретні результати. Однак, з наявної в матеріалах справи Угоди вбачається, що вона не містить відомостей про те, який саме результат повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо, зазначено лише, що виконавець бере на себе зобов`язання виконувати обов`язки медичної сестри у стоматологічному центрі за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд вважає за необхідно наголосити на наступному.

Інструкція для посади "Сестра медична зі стоматології", (під визначення якої на переконання суду підпадає посада медична сестра у стоматологічному центрі ), передбачена - "ДОВІДНИКОМ кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров`я. (Із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства охорони здоров`я N 131-О від 18.06.2003 р. N 277 від 25.05.2007 р. N 153 від 21.03.2011 р. N 121 від 14.02.2012 р.)", що затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.03.2002 р. N 117. Погоджений Міністерством праці та соціальної політики України.

Так медична сестра зі стоматології керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я, організацію стоматологічної допомоги дорослому та дитячому населенню.

Бере участь у лікувально-діагностичному процесі. Виконує призначення лікаря-стоматолога. Асистує лікарю під час проведення стоматологічних операцій. Надає невідкладну долікарську допомогу. Комплектує набори стоматологічного інструментарію. Готує зліпочний та пломбувальний матеріал. Проводить туалет порожнини рота та готує хворого до проведення наркозу. Володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі отруєнні, утопленні, механічній асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах. Веде медичну документацію. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення щодо профілактики стоматологічних захворювань та їх ускладнень. Дотримується принципів медичної деонтології. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Отже відповідно наданої цивільно-правової угоди ОСОБА_1 зобов`язувалася виконувати обов`язки саме медичної сестри у стоматологічному центрі, що позивачем не спростовується. Однак, як вбачається з Акта приймання виконаних робіт, на який посилається позивач, як на підтвердження того, що обсяг робіт у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню було встановлено, ОСОБА_1 виконувала роботи з прибирання кабінету лікаря-стоматолога; миття підвіконь, вікон, підлоги; очищення поверхонь меблів та устаткування; миття вхідних дверей. Характер вищезазначених робіт, на думку суду, не відповідає обов`язкам які ОСОБА_1 зобов`язувалася виконувати згідно Угоди. При цьому суд бере до уваги покликання відповідача, на ті обставини що відповідно до цивільно-правової угоди за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцю винагороду в сумі 200 грн. в день (п.п.2.2.), тобто оплата роботи здійснювалася незалежно від їх обсягу, що притаманно трудовим відносинам. При цьому, як стверджує відповідач, під час інспекційного відвідування 29.11.2019 ОСОБА_1 асистувала лікарю-стоматологу піч час надання медичної допомоги пацієнту, позивачем вказані обставини, жодними допустимими доказами не спростовано.

Крім того, суд наголошує, що особа яка виконує обов`язки медичної сестри зі стоматологі повинна мати відповідну кваліфікацію (неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа". Спеціалізація за фахом "Стоматологія").

При цьому працівник означеною посадою має знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність закладів охорони здоров`я; організацію стоматологічної допомоги дорослому і дитячому населенню; права, обов`язки та відповідальність сестри медичної зі стоматології; симптоматику поширених стоматологічних захворювань, принципи їх лікування; послідовність дій лікаря-стоматолога; особливості догляду за стоматологічними хворими та пораненими з ушкодженнями щелепно-лицевої ділянки; призначення стоматологічного інструментарію та комплектування наборів за видами надання допомоги; основи фармакології, сумісність ліків засоби індивідуального захисту від гострих вірусних захворювань та особливо небезпечних інфекцій; санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в стоматологічному кабінеті-правила безпеки під час роботи зі стоматологічним обладнанням-правила оформлення медичної документації; сучасну літературу за фахом.

Незважаючи на наведене позивач сам не заперечує того факту, що не ознайомлював ОСОБА_1 з правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної безпеки.

Вищезазначене в сукупності надає підстави для висновку що виконання обов`язків передбачених цивільно-правовою угодою укладеною між ТзОВ "АБМ-ВІТАДЕНТ" та ОСОБА_1 має здійснюватися на підставі трудового договору. Щодо покликань позивача на обставини встановлені під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 в ході розгляду іншої справи, суд зазначає наступне. Свідок лише зазначила, що усвідомлювала правову природу цивільно-правового договору, та той факт, що не вступає з позивачем у трудові відносини, а фактично зобов`язувалася виконувати певну роботу. Проте, вказане не спростовує того факту що з обставин встановлених під час розгляду даної адміністративної справи, зокрема зі змісту Угоди, вбачається, що ОСОБА_1 була позбавлений можливості самостійно організовувати виконання роботи та забезпечувати отримання замовником певного результату.

У зв`язку з вищевикладеним, суд критично ставиться до тверджень позивач про те що між ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ та ОСОБА_1 існували відносини, що регулюються в межах цивільно-правової угоди, на них не поширювалася дія норм трудового законодавства і відсутній факт підміни трудових відносин цивільно-правовими.

Крім цього, суд бере до уваги, що згідно Угоди Замовник зобов`язувався забезпечити Виконавця безпечними і не шкідливими умовами праці для виконання прийнятих на себе зобов`язань, обладнати робоче місце, відповідно до вимог, надати необхідний інвентар, робочий одяг (п.п.1.2.), що теж свідчить про здійснення організації роботи працівника саме роботодавцем, а не Виконавця Замовником.

Як вже встановлено судом, ТзОВ АБМ-ВІТАДЕНТ здійснює свою діяльність за Кодом КВЕД 85.12. Медична практика . Згідно практики Верховного Суду у разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб`єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору. Проте позивач зазначає, що даний вид діяльності не включає діяльність середнього медичного персоналу, зокрема медсестер, а отже діяльність медсестри, про виконання обов`язків якої зазначено у Угоді не збігається з жодним видом економічної діяльності позивача. Суд критично ставиться до таких тверджень, позаяк Угодою передбачено виконання обов`язків медсестри стоматологічного центру, і вказана професія передбачена ДОВІДНИКОМ кваліфікаційних характеристик професій працівників ВИПУСК 78. Охорона здоров`я.

При цьому суд зазначає, що притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю має здійснюватися відповідно до редакції ст. 265 КЗпП України, яка діяла на день виявлення порушення, а положення нової редакції статті 265 КЗпП України щодо часткової сплати штрафу, зміни його розміру, а також попередження, на які посилається позивач, застосовуються до порушень виявлених після набуття чинності Закону України Про внесення змін до Кодекс законів про працю України . Вказане підтверджується висновком до якого прийшов Конституційний Суд у рішенні у справі №1-7/99 від 09.02.1992 про те що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються людини і громадянина (фізичних осіб) і не поширюються на юридичних осіб.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи в процесі повного та всебічного з`ясування обставин, суд приходить до висновку про відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

З огляду на зазначене, адміністративний позов задоволенню не підлягає

Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255, п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2020.

Суддя В.М. Сакалош