Постанова

від 20.05.2020 по справі 420/8047/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/8047/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року, прийняте у складі суду судді Токмілової Л.М. в місті Одеса по справі за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2019 року Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ , в якому просила суд застосувати заходи реагування, а саме повністю зупинити господарську діяльність приватного підприємства ЛІСБУД-СВ до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено планову перевірку приватного підприємства ЛІСБУД-СВ . Під час перевірки встановлено, що підприємством здійснюється провадження господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , про що складено відповідний акт. З вказаних підстав позивач просить суд вжити заходи реагування до ПП ЛІСБУД-СВ шляхом повного зупинення господарської діяльності до отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ про застосування заходів реагування задоволено. Застосовано заходи реагування, а саме повністю зупинено господарську діяльність приватного підприємства ЛІСБУД-СВ до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство ЛІСБУД-СВ звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду таким, що винесене з неповним з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків,викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до встановленої законодавством України процедури отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за строк менше, ніж два місяця не можливо, проте приписом від 20.12.2019 р. № 86/14 Держінспектором було встановлено завідомо нереальний строк виконання для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин на наступні джерела викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря, при тому, що офіційна процедура розробки Звіту про інвентаризацію джерел викидів, обгрунтовуючих документів для отримання дозволу, повідомлення громадськості тощо, триває значно довше. Апелянт вказує, що в Акті перевірки відсутній один з обов`язкових реквізитів Акту перевірки - дата його складання, що на його погляд є суттєвим недоліком цього документу. Апелянт зазначає, що оскільки верстати деревообробні не експлуатуються ПП Лісбуд-СВ , а на викиди забруднюючих речовин зі стаціонарного джерела - котла, є дозвіл, то контролюючим органом та судом першої інстанції безпідставно зроблений висновок про необхідність отримання будь-якого іншого дозволу на викиди. Крім того, апелянт вважає, що судове рішення про застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення господарської діяльності відповідача буде недоцільним, порушить принцип пропорційності, оскільки повне зупинення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не відповідає важкості тих порушень, які виявлені під час перевірки.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ПП ЛІСБУД-СВ зареєстроване 01.06.2005 року за № 1 531 107 0008 000358. Заміна свідоцтва про державну реєстрацію від 24.06.2010 р. Видам діяльності підприємства за КВЕД 2010 визначено: 20.30.0 - виробництво дерев`яних будівельних конструкцій та столярних виробів; 51.53.1 - оптова торгівля деревиною; 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами; 60.24.0- діяльність автомобільного вантажного транспорту; 51.90.0- інші види оптової торгівлі; 52.43.9 - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

Наказом від 28.09.2017 року №652 та на підставі річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2018 №262, відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого Державною екологічної інспекції України проведено планову перевірку Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ .

В ході перевірки встановлено провадження господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що є порушенням ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , за результатами якої складено Акт №21/14 (а.с.12-17).

Відповідно до вказаного акту, при перевірці виявлено, що відповідачем здійснюється господарська діяльність без спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно Опису виявлених порушень:

- виявлені невраховані джерела викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря, а саме: вісім деревообробних верстатів. Котел, який працює на твердому паливі - опилках;

- склад і властивості відходів, що утворюються не визначені;

- декларація на утворення відходів за 2018 рік відсутня;

- журнал первинного обліку відходів за формою 1-ВТ не заповнюється;

- не надає місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи;

- на підприємстві виявлено змішування відходів, для яких в Україні є відповідна технологія по утилізації.

Крім того, в розділі Акту № 79/14 VIII «пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та цього акту відсутні будь які записи.

Акт підписано державними інспекторами з ОНПС Одеської області ОСОБА_1 А.К.

Директор ПП ЛІСБУД-СВ Слободзяна В.О. від підписання Акту відмовилась (а.с 20).

Примірник Акту направлений на адресу ПП ЛІСБУД-СВ засобами поштової кореспонденції 16.12.2019 р. (а.с 47).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 02.12.2019 року по 13.12.2019 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області Островським А.К. 20.12.2019 року складено припис №86/14 (а.с. 57 - 59).

Будь-яких доказів на виконання відповідачем припису № 86/14, в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до суду не надано.

Враховуючи викладене, Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась із позовом до суду про застосування до ПП ЛІСБУД-СВ заходів реагування шляхом повного зупинення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП Лісбуд-СВ не отримано дозвіл на використання джерела забруднення до введення його в експлуатацію, як встановлено приписами ст. 10 Закону Про охорону атмосферного повітря . Враховуючи викладене та той факт, що відповідачем, всупереч вимогам ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря використовуються стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу на викиди такими стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Одеській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України № 877-V від 05.04.2007 року Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 877-V).

Згідно зі ст. 1, ч. 5, ч.11 ст. 4 Закону України № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною 1 статті 5 Закону України № 877-V встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

Відповідно до ст.1 Закону України №2707-ХІІ забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і(або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Відповідно до ст. 5 Закону України №2707-ХІІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються зокрема нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел: технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Згідно вимог ст. 7 Закону України №2707-ХІІ нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів.

Відповідно до ст. 10 Закону України №2707-ХІІ підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок. Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об`єктів.

Статтею 11 Закону України №2707-ХІІ встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України №2707-ХІІ, господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря , забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб`єктам господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Єдиний механізм проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлює Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302. Відповідно до даного Порядку, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Отже, законодавець встановив обов`язок отримувати даний дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 березня 2018 року (справа №820/12120/15).

Згідно розділу VI. Опис виявлених порушень Акту перевірки №79/14, виявлено невраховані джерела викиду забруднюючих речовин у атмосферне повітря, а саме деревообробні верстати

Вказані об`єкти є джерелами викидів забруднюючих речовин, під час дії яких в атмосферне повітря можливі викиди твердих пилових частинок, ангідриту сірчистого, сірководню, діоксиду азоту, оксиду та речовин у вигляді суспендованих твердих частинок, мікрочастинок та волокон.

Згідно п. 2.1., п. 2.4. Нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.06.2006 N 309, визначено нормативи граничнодопустимих викидів пароподібних та газоподібних неорганічних сполук (діоксид сірки, оксиди азоту (у перерахунку на діоксин азоту), оксид вуглецю), суспендованих твердих частинок забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу ПП Лісбуд-СВ №02/12/2019 від 02.12.2019, основні засоби станок 4-х сторонній, витяжна система Циклон , пила торцовочна вводяться в експлуатацію з 03.12.2019 року (а.с. 137);

Також, згідно наказу ПП Лісбуд-СВ №14/01/2019 від 14.11.2019, основні засоби станок стругальний, станок Ремус, циркулярна пила вводяться в експлуатацію з 18.11.2019 року (а.с. 138).

Із зазначених наказів вбачається, що вищезазначені деревообробні верстати, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, були введені в експлуатацію суб`єктом господарювання, проте дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не отриманий.

Доводи апелянта у цій частині ґрунтуються на тому, що верстати деревообробні не експлуатуються ПП Лісбуд-СВ згідно наказів ПП Лісбуд-СВ № 14/11/2019 року від 14.11.2019 року та №02/12/2019 від 02.12.2019 року (а.с. 116-117), водночас такі доводи апелянта судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки вказаними наказами деревообробні верстати було прийнято на баланс та у зв`язку із тимчасовою відсутністю необхідності їх використання, в експлуатацію не введено до особливого розпорядження директора ПП Лісбуд-СВ . Водночас, в якості таких особливих розпоряджень про введення в експлуатацію виступають накази ПП Лісбуд-СВ №14/01/2019 та №02/12/2019 (а.с. 137-138) відповідно. Посилання апелянта, що в Акті перевірки не вказані накази по підприємству, які були надані при проведенні перевірки ПП Лісбуд-СВ , а також накази, які надані позивачем до суду, зроблені на бланку підприємства, який вже давно не використовується, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані обставини, при тому що сторонами по справі достовірність вказаних наказів під сумнів не ставиться, не можуть бути підставами для визнання їх неналежними доказами.

З урахуванням встановленого суд зазначає, що ПП Лісбуд-СВ не отримано дозвіл на використання джерела забруднення до введення його в експлуатацію, як встановлено приписами ст. 10 Закону Про охорону атмосферного повітря , що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині, оскільки введення в експлуатацію стаціонарних джерел забруднення без відповідного дозволу вже свідчить про наявність викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок факту експлуатації обладнання та не потребує додаткового підтвердження методами лабораторно-інструментального контролю . факт наявності на балансі підприємства основних засобів не означає, що вони є джерелами забруднення.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що на котел, який працює на твердому паливі - опилках, у позивача є чинний дозвіл №5121084200 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданий на строк з 17.05.2013 року по 17.05.2018 року. Зазначений дозвіл є дійним в силу положень п.1-1 ст.1 Прикінцевих положень Закону України №2707-ХІІ, відповідно до яких строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до третьої групи, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" та який на момент набрання чинності зазначеним Законом є дійсним, є необмеженим.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що відповідно до встановленої законодавством України процедури отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за строк менше, ніж два місяця не можливо, проте приписом від 20.12.2019 р. № 86/14 держінспектором було встановлено завідомо нереальний строк виконання для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин, з огляду на наступне. Так, у разі незгоди апелянта із приписом від 20.12.2019 р. № 86/14, апелянт наділений відповідним правом для оскарження його в судовому порядку, проте у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду з адміністративним позовом, при цьому оцінка правомірності вимог припису 20.12.2019 р. № 86/14 в частині встановленого проміжку часу для виконання вимог припису до предмету доказування у межах даної справи не входить.

Посилання апелянта на те, що Акті перевірки відсутній один з обов`язкових реквізитів Акту перевірки - дата його складання, колегія суддів оцінює критично, оскільки датою складення Акту №79/14 є дата завершення перевірки - 13.12.2019 року, при цьому відсутність дати складання Акту перевірки, на переконання колегія суддів, не є таким порушенням, що свідчить про неправомірність проведення самої перевірки та неврахування її висновків.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта, що Приписом від 20.12.2019 р. № 86/14 відповідачу було встановлено термін для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до 15.02.2020 року, разом з тим адміністративний позов про застосування заходів реагування Державною екологічною інспекцією в Одеській області було подано 27.12.2019 року, тобто до закінчення терміну на добровільне виконання вимог зазначеного документу. Суд апеляційної інстанції, частково погоджуючись з представником апелянта зазначає, що передбачені законом заходи реагування направлені на припинення порушення, а вимоги припису - на усунення порушення та причин, за якими воно допущене. Разом з тим рішення суду першої інстанції було прийняте 20.03.2020 року, тобто вже після спливу терміну на добровільне виконання вимог Припису, проте до суду першої інстанції, як і до суду апеляційної інстанції жодних доказів добровільного виконання відповідачем вимог Припису № 86/14, зокрема в частині отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами надано не було.

Щодо посилань апелянта на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 28.01.2020 року по справі №496/5041/19, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаною постановою встановлені процедурні порушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно директора відповідача - ОСОБА_2 , разом з тим сам факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без отримання дозволу Біляївським районним судом Одеської області не досліджувався та предметом розгляду у справі № 496/5041/19 не виступав.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами апелянта, що судове рішення про застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення господарської діяльності відповідача порушує принцип пропорційності з огляду на наступне.

Так, згідно положень ст. 12 Закону України №2707-ХІІ, господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

Таким чином, законодавцем встановлена певна градація заходів реагування у разі порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, яке застосовується відповідно до законодавства з урахуванням впливу окремого порушення на навколишнє середовище.

Разом з тим, положеннями ч. 5 ст. 4 Закону України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V), передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

При цьому, згідно положень ч. 7 ст. 4 Закону №877-V, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що застосування заходів реагування, зокрема шляхом повного зупинення господарської діяльності підприємства є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Вжиття заходів реагування щодо порушення тих чи інших правил слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно - Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Жодна особа не може бути позбавлена свого майна, окрім як в інтересах держави та на умовах, передбачених законодавством і загальними принципами міжнародного права.

За нормою пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Таким чином, колегія суддів вважає що застосовані заходи реагування у вигляді повного зупинення господарської діяльності підприємства не є пропорційними та не відповідають важкості тих порушень, які виявлені під час перевірки.

Враховуючи викладене, оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем, всупереч вимогам ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» використовуються стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу на викиди такими стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, при встановлених обставинах непропорційності застосованих заходів реагування у вигляді повного зупинення господарської діяльності підприємства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволення шляхом повного зупинення експлуатації приватним підприємством ЛІСБУД-СВ деревообробних верстатів до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 249, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року по справі за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Приватного підприємства ЛІСБУД-СВ про застосування заходів реагування - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області задовольнити частково.

Застосовувати до приватного підприємства ЛІСБУД-СВ заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приватним підприємством ЛІСБУД-СВ деревообробних верстатів до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О. О. Кравець