Постанова

від 12.05.2020 по справі 826/19939/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19939/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Парінова А. Б., Собківа Я. М.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року

у справі №826/19939/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить з урахуванням заяви по збільшення позовних вимог: скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005034201 без дати; №0005044201 від 02.11.2016 року; № 0006994201 від 28.12.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволені: визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0005034201 без дати; податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0005044201 від 02.11.2016 року; податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0006994201 від 28.12.2016 року.

Постановою Верховного суду від 06.06.2018 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.07.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 24.10.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом зазначено, що судами належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом позивача податкових накладних, повноважною особою.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0005034201 без дати. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0005044201 02.11.2016 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28.12.2016 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено та встановлено, що позивачем під час перевірки та під час розгляду справи не було надано всю первинну документацію, зокрема: розрахункові документи; товарно-транспортні накладні на поставлення ТОВ Укртрейдтоп товару.

Також, апелянт зазначає, що в силу вимог норм права податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Крім того, Офісом великих платників податків Державної податкової служби заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537.

Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 утворено, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на Офіс великих платників податків Державної податкової служби.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду просить залишити без змін.

В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги по суті представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, після перерви в судове засідання представник відповідача не з`явився (12 травня 2020 року), проте був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності до початку судового засідання - не надходило.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі та просили відмовити відповідачу.

У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши учасників процесу та допитав свідка, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Співробітниками Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фудмережа" щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Укртрейдтоп (код ЄДРПОУ 40057267), а також дотримання валютного та іншого законодавства за весь період здійснення господарських взаємовідносин, за результатом перевірки складено Акт перевірки №1585/28-10-42-01/36387249 від 06.10.2016 року (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 134.1,1 п. 134,1 ст. 134 Кодексу в результаті чого занижено податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 5433370 грн.; п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Кодексу в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6037077 грн. за звітний період січень 2016 року.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.2016 р. (не зазначена дата) №0005034201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 8150055,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6520044,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1630011,00 грн.; від 02.11.2016 р. №000504201, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 9055616,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6037077 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3018539,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано Скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 08.12.2016 р. №26540/6/99-99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення та збільшено на 510,00 грн. штрафні санкції за не подання скаржником до контролюючого органу оригіналів документів та їх копій, а скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення ДФС України Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 р. №0006994201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Позивач вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджується первинними документами. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що контролюючим органом за одне і теж порушення застосовано двічі штрафні санкції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

В частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005034201 без дати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що між ТОВ Фудмережа (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Укртрейдтоп (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договори поставки, які за змістом є ідентичними, а тому не підлягали окремому дослідженню: №10/12-15 від 10 грудня 2015 року; №10/12-15 від 15 грудня 2015 року (надалі - Договори поставки).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, 6.1, п. 8.1 Договорів поставки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки: 10 календарних днів з дати надання усної заявки Покупцем. Заявка Покупцем подається з використанням телефонного або електронного зв`язку. Оплата за поставлені товари/обладнання здійснюється шляхом переказу Покупцем (тобто Товариством) грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (тобто ТОВ Укртрейдтоп ) у термін, не більший, ніж 180 банківських днів з дати підписання видаткової накладної. Товар відвантажується Покупцю за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано суду наступні документи: Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 717294; Податкові накладні; Видаткові накладні, копії, яких судом залучено до матеріалів справи.

Як вбачається з вищезазначених документів, по Договорам поставки сторонами складено видаткові накладні на загальну вартість поставлених товарів/обладнання у розмірі 36222464,40 грн. , із яких: за Договором поставки № 10/12-15 від 10.12.2015 року на сума 15125582,00 грн. ; за Договором поставки №15/12-15 від 15.12.2015 року на суму 21096882,40 грн .

З аналізу матеріалів справи та норм права колегія суддів приходить до висновку, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин відповідачем надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що отримання та оприбуткування товару в бухгалтерському обліку Товариства: на суму 15125582,00 грн. відображено наступним чином: Д-т28110000 - К-т 63110000 ТОВ Укртрейдтоп - 12604651,67 грн., Д-т 64401000 - К-т 63110000 ТОВ Укртрейдтоп - 2520930,33 грн.; на суму 21096882,40 грн. відображено наступним чином: Д-т 15200098 - К-т 63140000 ТОВ Укртрейдтоп - 17580735,33 грн., Д-т 64401000 - К-т 63140000 ТОВ Укртрейдтоп - 3516147,07 грн.

В Акті перевірки Контролюючим органом зазначено, що визнані ТОВ Фудмережа зобов`язання перед ТОВ Укртрейдтоп не підлягають погашенню та відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку такі зобов`язання включаються до складу доходу (п. 15 Положення затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року).

Так, між Позивачем (Первісний боржник), з однієї сторони, та ТОВ ПОЛІС 2014 (Новий боржник), з іншої сторони, та ТОВ УКРТРЕЙДТОП (Кредитор) укладено Договір про переведення боргу від 29.04.2016 року (надалі - Договір про переведення боргу).

У відповідності до п. 1 - п. 6 Договору про переведення боргу, цим Договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникло між Первісним боржником та Кредитором за договорами поставки №10/12-15 від 10.12.2015р. та №15/12-15 від 15.12.2015. (далі Основні договори) Первісний боржник переводить на Нового боржника грошове зобов`язання, що виникло на підставі договору поставки №10/12-15 від 10.12.2015р, у розмірі 15125582,00 грн. (п`ятнадцять мільйонів сто двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві грн. 00 коп.) та за договором поставки №15/12-15 від 15.12.2015р. в розмірі 21096882,40 грн. (двадцять один мільйон дев`яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 40 коп.). Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основних договорах і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із Основними договорами, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основними договорами між Первісним боржником та Кредитором. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов`язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Крім того, між Позивачем (первісний боржник), з однієї сторони, та ТОВ Полюс-2014 (Новий боржник), з іншої сторони, 29.04.2016 р. укладено Угоду Про виконання зобов`язання по Договору про переведення боргу б/н від 29.04.2016р. (надалі - Угода).

У відповідності до п. 1 - п. 3 Угоди Сторони погодили, що при виконанні зобов`язання по Договору про переведення боргу б/н від 29.04.2016р., Первісний боржник зобов`язаний розрахуватися з Новим боржником у розмірі зобов`язання, що складає 36222464,40 грн., перерахувавши вказану суму протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги від Нового боржника. Інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов`язання. Дана Угода, складена у двох примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони, і вступає в силу з моменту підписання Сторонами.

Колегія суддів звертає увагу, що переведення боргу з урахуванням Угоди від 29.04.2016 року про виконання зобов`язання по Договору про переведення боргу б/н від 29.04.2016 року для цілей бухгалтерського обліку є заміною кредитора з ТОВ Укртрейдтоп на ТОВ ПОЛЮС-2Р14 , що було відображено в бухгалтерському обліку Товариства наступним чином: Д-т 63110000 ТОВ Укртрейдтоп К-т 63110000 ТОВ ПОЛЮС-2014 15125582,00 грн.; Д-т 63140000 ТОВ Укртрейдтоп К-т 63140000 ТОВ ПОЛЮС-2014 21096882,40 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган, обґрунтовуючи погашення зобов`язань Товариства укладенням Договору від 29.04.2016 року, одночасно вказує, що Договір про переведення боргу від 29.04.2016 р. не може вважатися дійсним, оскільки Кредитор (первісний) не підписав Договір, останній не набув чинності.

Колегія суддів зауважує, що в даному випадку твердження контролюючого органу є суперечливими, оскільки спочатку останній зазначає про погашення боргу, шляхом укладання Договору про переведення боргу від 29.04.2016 р., а потім визнає такий договір нікчемним.

Беручи до уваги висновки контролюючого органу, що Договір про переведення боргу від 29.04.2016 р. є нікчемним, то в даному випадку за позивачем рахується заборгованості перед ТОВ Укртрейдтоп (Первісним кредитором), а тому сума вартості (товару) не підлягає включенню до доходу Товариства.

Так, у відповідності до статті 527 ЦК України до нового боржника перейшов обов`язок про виконання своїх зобов`язань перед кредитором (позивачем), а отже зобов`язання по спірним операціям не є погашеними, а тому сума таких зобов`язань не підлягає включенню до складу доходу.

Колегія суддів звертає увагу, що Договором поставки товару та Договором про переведення боргу сторонами не обумовлено строк виконання зобов`язання боржником, відтак, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час і боржник повинен виконати такий обов`язок у 7-денний строк від пред`явлення вимоги у відповідності до положень Цивільного кодексу України. Оскільки вимога кредиторами на адресу позивача не направлялася, тому підстави вважати кредиторську заборгованість протермінованою відсутні, а відображення позивачем у складі доходу є необґрунтованим.

Контролюючий орган пов`язує заниження Товариством податкових зобов`язань з податку на додану вартість із неправомірним формуванням податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ Укртейдтоп , оскільки вони, на думку контролюючого органу, складені за результатами фіктивних операцій.

Відповідно до п. 201.1 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.п. 6, 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 року (надалі - Порядок) після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає її засобами телекомунікаційного зв`язку до ДФС, яка здійснює розшифрування, перевіряє електронний цифровий підпис, визначає відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводить її реєстрацію.

Згідно з пп. 5 п. 9 вказаного Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є порушення вимог, установлених п. 201.1 ст. 201 ПК України, тобто, зокрема і вимог щодо електронного підпису уповноваженою платником особою.

Пунктом 1 Порядку, встановлено, що подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженого в установленому порядку.

Подання податкової накладної ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв`язку, а саме - Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 року (надалі - Інструкція, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із п. 5.1 розділу III Інструкції, платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб підприємства, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатки підприємства. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці.

Відповідно до Інструкції платник податку може надіслати до органу доходів і зборів засобами телекомунікаційного зв`язку податкові документи в електронному вигляді, після того як з органом доходів і зборів укладено договір про визнання електронних документів, а також органу доходів і зборів надано посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган не заперечує, що контрагентом позивача було надіслано в електронному вигляді податкові накладні та дані документи зареєстровані в базі ДФС, доказів зворотного контролюючим органом під час розгляду справи суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товарів отриманих від даного контрагенту не може бути спростуванням реальності здійснення господарських операцій з даним контрагентом з огляду на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом і визначає взаємовідносини по виконанню перевезень вантажів для обліку транспортної роботи, а у даному випадку позивачем здійснювались операції з придбання товару и позивач не виступав у якості замовника за договором перевезення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року по справі №804/12807/13-а.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платників податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі Булвес проти Болгарії , яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Щодо посилання контролюючого органу щодо ненадання оцінки судом першої інстанцій вироку по кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 30.05.2016 року по справі №761/16902/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 28 квітня 2016 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Льовкіним Вячеславом Леонідовичем та підозрюваною ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагента позивача, оскільки воно не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, станом на 2016 рік інформація про набрання Вироком у справі № 761/16902/16-к законної сили відсутня також і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Разом з тим, відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до Реєстру не пізніше наступного дня після набрання чинності таким рішенням.

Вищенаведене свідчить, що вирок у справі № 761/16902/16-к не набрав законної сили, а тому встановлені ним обставини не звільняються відповідача від доказування.

Так, Верховним Судом України у постанові 02 квітня 2019 року по справі №826/6245/18 (адміністративне провадження №К/9901/3279/19) викладена аналогічна позиція.

Щодо вимог викладених у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року, з приводу необхідності перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентом позивача податкових накладних, повноважною особою.

В судовому засіданні 12 травня 2020 року був допитаний в якості свідка - ОСОБА_2 , який обіймав посаду бухгалтера ТОВ Укртрейдтоп (надалі - свідок).

Свідок надав пояснення, в яких зазначав, що був присутній під час передання товару на складах представнику позивача, а в подальшому в бухгалтерській відомості відображав всі відомості по відвантаженому товару та готував первинну документацію по відвантаженому товару. Всю інформацію заносив у програму бухгалтерського обліку, яка містилася на його комп`ютері.

Крім того, зазначав, що товар видавався по видатковим накладним особами (кладовщиками), які знаходилися на складах в присутності свідка та представника позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch ) ТОВ "УКРТРЕЙДТОП" (40057267) не перебуває у процесі припинення та керівник даного підприємства - ОСОБА_1 .

В матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними Контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом апеляційної інстанції витребувано у контролюючого органу висновок експерта, який підтверджував нереальність операцій між позивачем та контрагентом. Проте, контролюючий орган в судове засідання не з`явився та не надав витребувані документи, а отже, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення №0005034201 без дати з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у позивача витребовувалася вся первина документація, проте останній зазначив про неможливість надання запитуваних документів пов`язана із їх відсутністю у Товариства, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 09.02.2016 року, відповідно до якого оригінали документів по взаємовідносинах між Товариством та ТОВ Укртрейдтоп були передані старшому слідчому СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В. (стор. 71 том І).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції контролюючий орган посилався, що позивачу повернуті первинні документи, що підтверджується листами з правоохоронних органів.

На адресу суду апеляційної інстанції 02 квітня 2020 року надійшли додаткові пояснення від контролюючого органу з додатками, в яких останній посилається на те, що доданими документами підтверджується повернення позивачу правоохоронними органами первинної документації.

Колегією суддів досліджено надані контролюючим органом додатки та встановлено, що в листі ГУ Національної поліції у місті Києві від 12 серпня 2016 року № 13924/125/23/3-16 зазначається про повернення Товариству документів 08 квітня 2016 року, а в Листі від 14 грудня 2016 року №13697/05/24-2016 зазначено про повернення Товариству документів, проте, відсутні дані коли саме повернуті документи та кому вони були повернуті.

Крім того, Контролюючим органом надано суду копію розписки директора Товариства про повернення йому документів СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В., колегія суддів критично ставиться до даної розписки, оскільки даною розпискою підтверджується передача директором Товариства документів слідчому, а не навпаки.

Крім того, у вищезазначеній розписці відсутня дата складання, що унеможливлює встановити точної дати передачі документів СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005034201 без дати.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005044201 від 02.11.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, що згідно з розрахунку доданого до податкового повідомленням-рішенням № 0005044201 від 02.11.2016 року Контролюючим органом було застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов`язання, яка, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, застосовується при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

При застосуванні розміру санкції, контролюючий орган посилається на Акт № 510/26-55-22-10/36387249 від 31.11.2015 року.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано апелянтом, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 року по справі №826/8492/16 скасовано податкове повідомлення-рішення №81126552210 від 24.12.2015 року, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та яке було прийнято на підставі Акту № 510/26-55-22-10/36387249 від 31.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва - залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року - залишено без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України (в редакції станом на 2016 рік), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічний зміст даної норми міститься у ч. 4 ст. 78 КАС України (в реакції, яка діє з 15.12.2017 року)

Отже, Контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні санкції у розмірі 50%, оскільки попереднє донарахування по податку на додану вартість було визнано протиправним та скасовано рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005044201 від 02.11.2016 року.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006994201 від 28.12.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 08.12.2016 р. №26540/6/99-99-99-11-01-02-25, як залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення та збільшено на 510,00 грн. штрафні санкції за не подання скаржником до контролюючого органу оригіналів документів та їх копій, а скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення ДФС України контролюючим орган прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 року №0006994201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за не подання до Контролюючого органу документів.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2016 року) передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2 - 56.3 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2016 року), у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2016 року) визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8 - 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2016 року), контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 1 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну № 916 від 21.10.2015 року (надалі - Порядок № 916), відповідно до якого Контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Окрім того, положення Порядку № 916 не надають контролюючому органу, що розглядає скаргу, повноважень для нарахування (збільшення) нових грошових зобов`язань.

У відповідності до п. 2 розділу IX Порядку № 916 За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов`язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що за результатами адміністративного оскарження можливе лише зменшення (збільшення) тих грошових зобов`язань, які були нараховані рішенням, що оскаржувалося. Збільшення інших грошових зобов`язань та прийняття нових податкових повідомлень-рішень щодо таких зобов`язань законодавством не передбачено.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є на думку Контролюючого органу порушення позивачем п. 121.1 ст. 121 ПК України, відповідно до якого підставою для накладення штрафу є незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Як вбачається з рішення Державної фіскальної служби України від 08.12.2016 року № 26540/6/99- 99-11-01-02-25 та Акту перевірки, що позивачем не надані Контролюючому органу оригінали документів чи їх копій по взаємовідносинах із ТОВ Укртрейдтоп .

Позивач зазначає, що неможливість надання запитуваних документів пов`язана із їх відсутністю у Товариства, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 09.02.2016 року, відповідно до якого оригінали документів по взаємовідносинах між Товариством та ТОВ Укртрейдтоп були передані старшому слідчому СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В. (стор. 71 том І).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції контролюючий орган посилався, що позивачу повернуті первинні документи, що підтверджується листами з правоохоронних органів.

На адресу суду апеляційної інстанції 02 квітня 2020 року надійшли додаткові пояснення від контролюючого органу з додатками, в яких останній посилається на те, що доданими документами підтверджується повернення позиву правоохоронними органами первинної документації.

Колегією суддів досліджено надані контролюючим органом додатки та встановлено, що в листі ГУ Національної поліції у місті Києві від 12 серпня 2016 року № 13924/125/23/3-16 зазначається про повернення Товариству документів 08 квітня 2016 року, а в Листі від 14 грудня 2016 року №13697/05/24-2016 зазначено про повернення Товариству документів, проте, відсутні дані коли саме повернуті документи та кому вони були повернуті.

Крім того, Контролюючим органом надано суду копію розписки директора Товариства про повернення йому документів СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В., колегія суддів критично ставиться до даної розписки, оскільки даною розпискою підтверджується передача директором Товариства документів слідчому, а не навпаки.

Крім того, у вищезазначеній розписці відсутня дата складання, що унеможливлює встановити точної дати передачі документів СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В..

Контролюючим органом було складено протоколи про адміністративне правопорушення щодо Директора та Головного бухгалтера Товариства за ст. 163 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у яких вказується про порушення останніми п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень: Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2016 року по справі №757/48994/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 163-3 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення; Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.11. 2016 року № 757/48995/16-п провадження по справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 1633 КУпАП закрити за відсутності в діянні складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом в апеляційній скарзі взагалі не зазначено про невідповідність висновків суду першої інстанції в даній частині, а отже, судом позовні вимоги позивача в даній частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0006994201 від 28.12.2016 року задоволено правомірно.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: Г. В. Земляна

Судді: А. Б. Парінов

Я. М. Собків

Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року.