Постанова

від 20.05.2020 по справі 807/42/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №807/42/18

провадження № №К/9901/64426/18, К/9901/918/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди Володимира Михайловича на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року (судді Довгополов О.М., Святецький В.В., Гудим Я.Л.) та ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року (суддя Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (судді Гудим Я.Л., Святецький В.В., Довгополов О.М.),

І. Суть спору та встановлені судами фактичні обставини справи .

1. В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, у якому просив:

1.1 визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до його трудової книжки запису про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) відповідно до нового штатного розпису Закарпатської митниці ДФС після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України;

1.2 зобов`язати Закарпатську митницю ДФС внести до його трудової книжки у встановленому порядку записи про зміну назви організації-роботодавця, а також посади, рангу (звання) відповідно до нового штатного розпису відповідача після реорганізації в органи Міністерства доходів і зборів України.

2. Пояснив, що в період між його (позивача) поновленням на роботі і звільненням відповідач був зобов`язаний внести у трудову книжку запис щодо зміни назви організації-роботодавця (згідно з Указом Президента України від 24 грудня 2012 року відбулася реорганізація митних та податкових органів у органи Міністерства доходів і зборів, яке проіснувало до 01 березня 2014 року), однак не зробив цього, що є порушенням пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58).

3. У справі встановлено, що згідно з наказом Державної митної служби України від 04 березня 2011 року № 343-к, за порушення Присяги державних службовців припинено 04 березня 2011 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 , начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці.

4. На виконання цього наказу Чопська митниця Державної митної служби України видала наказ від 04 березня 2011 року № 304-к про проведення розрахунку із позивачем.

5. Згодом позивач оскаржив зазначені накази в порядку адміністративного судочинства. Відтак Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2011 року по справі № 2а-0770/1041/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, визнав протиправним та скасував наказ Державної митної служби України від 04 березня 2011 року № 343-к та наказ Чопської митниці Державної митної служби України №304-к від 04 березня 2011 року; поновив ОСОБА_1 на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп-залізничний Чопської митниці з 04 березня 2011 року.

6. На підставі зазначених судових рішень Державна митна служба України наказом від 01 червня 2013 року № 923-к скасувала наказ Державної митної служби України від 04 березня 2011 року № 343-к По особовому складу та поновила позивача на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці з 04 березня 2011 року.

7. На виконання наказу Державної митної служби України від 01 червня 2013 року № 923-к Чопська митниця Міндоходів видала наказ від 18 листопада 2013 року № 413-к, за яким ОСОБА_1 вважається поновленим на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 митного поста Чоп-залізничний Чопської митниці з 04 березня 2011 року.

8. На підставі виданих наказів у вкладиші до трудової книжки позивача ( НОМЕР_1 ) внесено запис № 31 такого змісту: Запис № 30 недійсний. Поновлений на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці з 04 березня 2011 року .

9. Наказом Чопської митниці Міндоходів від 04 грудня 2013 року № 448-к позивача звільнено з посади начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп - залізничний Чопської митниці на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу (в редакції, чинній на відповідну дату) та статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), як такого, що у період перебування на державній службі визнаний інвалідом II групи.

10. Між тим, Указом Президента України Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади від 24 грудня 2012 року № 726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

11. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів , утворено, зокрема, як юридичну особу публічного права Чопську митницю Міндоходів та реорганізовано Чопську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Чопської митниці Міндоходів. Пунктом 3 вказаної постанови визначено, зокрема, Чопську митницю Міндоходів правонаступником Чопської митниці Державної митної служби України.

12. 20 серпня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Чопської митниці, код 01861253.

13. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року № 67 ліквідовано Міністерство доходів і зборів. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

14. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Закарпатську митницю Державної фіскальної служби, яка визначена правонаступником Чопської митниці Міндоходів, яка своєю чергою реорганізована шляхом приєднання до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби.

ІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

15. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 08 серпня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

16. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2018 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

17. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивача поновили на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп-залізничний Чопської митниці на підставі наказу від 18 листопада 2013 року № 413-к; звільнений він з цієї посади на підставі наказу від 04 грудня 2013 року № 448-к. У цьому зв`язку зауважили, що до Чопської митниці Міндоходів як правонаступника Чопської митниці Державної митної служби України позивача не переводили.

18. Відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач не перебував у трудових правовідносинах із Чопською митницею Міндоходів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

ІІІ. Касаційне оскарження.

19. У касаційній скарзі на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року позивач просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

20. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно трактують норми трудового законодавства, позаяк внаслідок реорганізації Чопської митниці Державної митної служби України шляхом її приєднання до Чопської митниці Міндоходів всі працівники Чопської митниці Державної митної служби України (крім тих, яких звільнили на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП) автоматично стали працівниками Чопської митниці Міндоходів. Покликаючись на статтю 36 КЗпП позивач наголосив, що у такому випадку трудовий договір продовжується і не потрібно його переукладати чи певним чином заново формалізувати (трудові) відносини, які вже існували (до реорганізації) і продовжують існувати надалі.

21. Позивач зауважив, що на посаді його поновила саме Чопська митниця Міндоходів і після цього не виявила наміру звільнити його у зв`язку зі скороченням. За власним бажанням звільнила його теж Чопська митниця Міндоходів, адже іншої на вказану дату (04 грудня 2013 року) уже не існувало. Отож, за таких обставин, враховуючи що після поновлення на посаді (за судовим рішенням) його трудові правовідносини продовжилися уже з Чопською митницею Міндоходів (правонаступником якої згодом стала Закарпатська митниця ДФС), остання, поновлюючи позивача на посаді на підставі судового рішення, мала б на підставі пункту 2.15 Інструкції № 58 воднораз внести запис до трудової книжки (позивача) щодо зміни назви установи внаслідок реорганізації внаслідок приєднання (з Чопської митниці Державної митної служби України на Чопську митницю Міндоходів відповідно до постанови Уряду від 20 березня 2013 року № 229), а також щодо зміни спеціального звання позивача та його посади з начальник сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп-залізничний на завідувач сектору (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 839). Однак цього зроблено не було ані при поновленні його на посаду, ані згодом, при звільненні з посади (за власним бажанням - 04 грудня 2013 року).

22. З приводу посади ОСОБА_1 зауважив також, що на дату його поновлення за рішенням суду (фактично це відбулося 18 листопада 2013 року) такої посади як начальник сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп-залізничний у штатному розписі Чопської митниці Міндоходів не існувало. Як можна зрозуміти з його пояснень, суд, який вирішував спір про поновлення на посаді, при прийнятті рішення мав достатні підстави і повноваження вийти за межі позовних вимог (в тій справі) і з метою ефективного захисту порушених прав зобов`язати відповідача видати наказ, яким би його (позивача) поновили на посаді завідувача сектору (яка передбачена штатним розписом), бодай тимчасово, на період поновлення. Винесення наказу є способом виконання судового рішення і виокремлювати це як самостійну позовну вимогу не обов`язково, однак адміністративний суд, на переконання позивача, ухилився від застосування наданих йому процесуальних механізмів захисту прав особи у публічно-правовому спорі, вказавши на дискреційні повноваження відповідача.

23. З наведеного можна виснувати, що спосіб, у який позивача поновили на посаді за рішенням суду, у підсумку вплинув на його пенсійне забезпечення. За поясненнями позивача, відсутність у трудовій книжці запису про те, що він працював в органах Міндоходів зумовила те, що територіальний орган Пенсійного фонду відмовив йому у призначенні пенсії по інвалідності як державному службовцю. Зваживши на усні роз`яснення працівників Пенсійного фонду щодо призначення пенсії, він у грудні 2017 року звернувся до відповідача із вимогами про внесення записів у трудову книжку, проте йому там відмовили.

24. Отож позивач вважає, що відповідач як роботодавець належним чином не оформив його трудової книжки, а суди, які вирішували цей спір, не надали належної правової оцінки спірним відносинам, тому судові рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

25. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якій просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

26. Зазначив, що запис у трудовій книжці (№ 31) зроблено на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року у справі № 2а-0770/1041/11 (залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2012 року). Наголосив, що відповідач не перебував у трудових відносинах із Чопською митницею Міндоходів і не було підстав вносити записи у трудову книжку, як того вимагав позивач.

27. У касаційній скарзі на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року представник позивача просив скасувати цю ухвалу і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

28. Цією ухвалою суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Логойди В.М. з тих мотивів, що адвокат, надавши ордер на надання правової допомоги серії ЗР № 45108, не долучив до апеляційної скарги договору чи його копії або засвідченого підписами сторін витягу з цього договору, а також свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи посвідчення адвоката України, які б підтверджували статус представника Логойди В.М. як адвоката. Відсутність таких документів, за змістом вказаної ухвали, свідчать про неналежне підтвердження наміру позивача реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення через представника.

29. Представник позивача категорично не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, наголосивши, що процесуальний закон не містить таких вимог щодо підтвердження повноважень адвоката. Понад те, як зауважив представник позивача, правовий статус адвоката передбачає, що така особа відповідає встановленим професійним вимогам для зайняття адвокатською діяльністю; як адвокат така особа має право застосовувати порівняно більший обсяг правових засобів при здійсненні своїх повноважень та, відповідно, на неї покладено більший обсяг відповідальності. Апеляційний суд мав достатньо можливостей і підстав встановити наявність у представника позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, в тому числі за допомогою Єдиного реєстру адвокатів України. Переконує, що відсутність договору про надання правової допомоги за наявності ордеру адвоката не може трактуватися як неналежне підтвердження повноважень представника в суді.

ІV. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

30. Відповідно до пунктів 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

31. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

32. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

33. Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

34. Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

35. Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

36. Відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

37. Відповідно до пункту 2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

38. За пунктом 2.9 Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

39. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

40. Пунктом 2.10 Інструкції № 58 передбачено, що у розділі Відомості про роботу , Відомості про нагородження , Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

41. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за N таким-то недійсний . Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

42. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі . При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за N таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання.

43. За пунктом 2.15 якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

44. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

45. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. Позиція Верховного Суду.

47. Аналізуючи наведені положення Інструкції № 58 у зіставленні з обставинами цієї справи насамперед маємо зауважити, що для того, аби внести запис у трудову книжку мають бути підстави. Тобто повинен бути розпорядчий акт (наказ), на підставі та відповідно до якого у трудову книжку працівника вноситься запис.

48. Трудова книжка є документом суворої звітності і заповнюється з дотриманням встановлених вимог. Виправлення запису у трудовій книжці допускаються, проте для цього теж мають бути обґрунтовані підстави і такі виправлення також повинні вноситися з дотриманням вимог Інструкції № 58.

49. У цій справі спір, як можна зрозуміти в обсязі з`ясованих обставин, виник через те, що в трудовій книжці позивача відсутній запис про його переведення до Чопської митниці Міндоходів.

50. Внесення такого запису позивач обґрунтовує тим, що після поновлення його на посаді (на підставі судового рішення у справі № 2а-0770/1041/11) в Чопській митниці Державної митної служби України він як посадова особа автоматично продовжив працювати у Чопській митниці Міндоходів.

51. Пункт 2.15 Інструкції № 58, до якого в цій справі апелює позивач, стосуються зміни назви підприємства, що не одне і те саме, коли йдеться про припинення юридичної особи шляхом реорганізації.

52. Відповідно до постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі № 2а-0770/1041/11 (яка набрала законної сили і в частині поновлення на посаду була допущена до негайного виконання) ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору митного оформлення № 2 відділу митного оформлення № 2 митного поста Чоп-залізничний Чопської митниці днем 04 березня 2011 року.

53. На дату ухвалення вказаної постанови суду, а згодом і набрання законної сили (після її апеляційного перегляду 08 травня 2012 року) Чопської митниці Міндоходів ще не існувало.

54. Зазначене судове рішення у справі № 2а-0770/1041/11 (про поновлення позивача на посаді) виконувала, в тому числі, уже Чопська митниця Міндоходів.

55. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що на підставі вказаного судового рішення Державна митна служба України та Чопська митниця Міндоходів видали накази від 01 червня 2013 року та від 18 листопада 2013 року відповідно, якими поновили позивача на вказаній у судовому рішенні посаді. Відтак у трудову книжку позивача внесено запис про його поновлення на раніше займаній посаді так, як це зазначено у згаданому судовому рішенні та виданих на його підставі розпорядчих документах.

56. Про переведення позивача у Чопську митницю Міндоходів розпорядчого акта (наказу) не було, відповідно не було підстав для внесення будь-яких записів з цього приводу у трудову книжку. Доводи позивача про його автоматичне переведення до Чопської митниці Міндоходів у контексті обставин цієї справи є помилковими.

57. Позивача поновили відповідно до судового рішення у справі № 2а-0770/1041/11 на посаду в Чопській митниці. Питання, які виникають у зв`язку з виконанням судового рішення повинні вирішуватися судом, який його ухвалив. Доводи позивача, зокрема, про неефективний спосіб захисту і своєчасність поновлення на посаді (в тому числі, в якому органі) могли бути слушними, але позаяк такі стосуються виконання судового рішення про поновлення на посаді, вони не можуть бути підставами позову в іншій справі.

58. Менш ніж через місяць відколи позивача поновили на посаді останній звільнився за власним бажанням (04 грудня 2013 року) і жодних спорів з приводу заповнення трудової книжки (до 2017 року) не виникало.

59. Колегія суддів погоджується з аргументами позивача про те, що належне підтвердження трудового стажу при призначенні пенсійного забезпечення має важливе значення. Утім, обраний позивачем спосіб розв`язати проблему щодо підтвердження свого стажу роботи в органах Міндоходів, на думку колегії суддів, не може підмінити вирішення питань, які стосуються виконання судового рішення (в іншій судовій справі). У цьому зв`язку треба додати, що внесення запису до трудової книжки є похідним результатом/наслідком видання розпорядчого акта роботодавця (тут суб`єкта владних повноважень) і не може розглядатися як самостійний спосіб встановити/довести існування юридичних фактів (безвідносно до правових і фактичних підстав для внесення запису).

60. За встановлених в цій справі обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже Чопська митниця Міндоходів не допустила бездіяльності при заповненні трудової книжки позивача.

61. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

62. Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій (по суті спору) в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 341 КАС, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права. Доводи касаційної скарги позивача висновків судів і обставин справи не спростовують.

63. З приводу доводів представника позивача, викладених в касаційній скарзі на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги, то такі є обґрунтованими.

64. Наявності ордеру, виданого адвокатом відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність , є достатньо для підтвердження повноваження адвоката на представництво інтересів в суді. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером процесуальний закон не вимагає.

65. Суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 21 вересня 2018 року допустив порушення норм процесуального права, а отже така ухвала, відповідно до частини першої статті 353 КАС підлягає скасуванню. Водночас, підстав направляти справу для продовження розгляду, як того вимагають положення зазначеної статті, уже немає, адже апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в цій справі уже відбувся.

66. Зауважимо, що після постановлення судом апеляційної інстанції в цій справі ухвали від 21 вересня 2018 року позивач (з урахуванням мотивів апеляційного суду) повторно подав апеляційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, за якою Восьмий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження, відтак у підсумку ухвалив постанову від 11 грудня 2018 року, яка теж є предметом касаційного оскарження у цій справі (касаційне провадження № К/9901/918/19).

67. Ухвалу від 21 вересня 2018 року про повернення апеляційної скарги позивач у часі оскаржив у касаційному порядку раніше (у жовтні 2018 року), утім після того, які суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції по суті спору і ухвалив згадану постанову, позивач оскаржив також в касаційному порядку і ці рішення (провадження № К/9901/64426/18).

68. Тож у підсумку обидві касаційні скарги розглядаються в одному провадженні і з огляду на результат їх спільного перегляду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року можна задовольнити тільки частково, тобто не передаючи справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Логойди Володимира Михайловича задовольнити частково.

2. Скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року в цій справі.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова