Рішення

від 07.05.2020 по справі 194/616/19

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 194/616/19

Провадження № 2/185/534/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Кучеренко Ю.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Жмуренка А.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Мицак Н.Т., розглянувши цивільну справу ЄУ № 194/616/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Тернівської нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтока З.В., про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04.12.2006 на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині права власності на майно: мотоцикл, грошовий вклад, земельну ділянку, площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223581300:01:001:0113 та свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 03.04.2013 на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині права власності на майно земельну ділянку, площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223581300:01:001:0113 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . На час смерті позивач була малолітньою, оскільки їй було всього 13 років. На момент смерті батьки позивача були розлучені, мати позивача не зверталась після смерті батька з заявою про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину з метою захисту спадкових справ неповнолітньої доньки. Зазначає, що про факт того, що після смерті

батька залишилась спадщина у виді земельної ділянки (паю) позивачу стало відомо в жовтні 2018 зі слів ОСОБА_5 , після чого вона звернулась до нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину, але їй була надана відповідь від 26.11.2018, що спадщину після смерті батька прийняла її бабуся (мати померлого батька), яка в заяві заявила, що інших спадкоємців крім неї немає. Посилається на ст. 1268 Цивільного Кодексу України, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Ні вона, ні її мати від спадщини не відмовлялись, тому вона вважається такою, що прийняла спадщину незалежно від відсутності свідоцтва про право на спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, спадщину після її смерті прийняв позивач. Вважає, що її права на спадщину після смерті батька порушені, так як бабуся приховала факт наявності у її сина малолітньої доньки, зазначивши в заяві про прийняття спадщини, що окрім неї інших спадкоємців не має, тому є підстави для визнання свідоцтва від 04.12.2006 недійсним, та відповідно визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 03.04.2013 видане на ім`я відповідача, так як в частині земельної ділянки воно видане на підставі свідоцтва від 04.12.2006.

Ухвалою від 28.03.2019 справу за підсудністю направлено до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою від 01.07.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 05.09.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

24.09.2019 відповідачем подано відзив на позов відповідно до якого він позов не визнає в повному обсязі, та просить відмовити в його задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності, так як позивачу 26 років, з часу смерті батька пройшло 13 років, а з часу смерті бабусі 7 років, тобто сплив трирічний строк позовної давності звернення до суду.

Ухвалою від 26.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача, позивач дали пояснення відповідно до обставин, викладених в позовній заяві, підтримали позовні вимоги, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зокрема зазначила, що після досягнення нею повноліття вона не зверталась до нотаріуса з питань спадкування так як не знала, що після смерті батька залишилась спадщина тому, що і з батьком і з бабусею спілкувалась рідко, не питала у бабусі чи є спадщина, вона також не розповідала їй нічого про спадщину, після повноліття бабусю не бачила, про існування спадщини після повноліття ні в кого не дізнавалась так як думала, що спадщини немає, про наявність спадкового майна - земельного паю вона дізналась тільки в 2018 році. Представник позивача зазначив, що чому бабуся зазначила, що інших спадкоємців окрім неї немає невідомо, але на час смерті батька позивач була неповнолітня, тому вважається такою, що прийняла спадщину, так як мати заяву про відмов від спадщини не подавала, а про наявність спадкового майна позивач дізналась тільки в 2018 році. В подальшому подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача, відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Відповідач пояснив, що коли помер його брат - батько позивача, то матір позивача була на похованні, та ОСОБА_3 - бабуся позивача та їх з братом мати сказала мамі позивача що є спадщина, її треба оформити, але мама позивача зазначила, що їм нічого не потрібно, тому ОСОБА_3 прийняла та оформила спадщину. Потім вона померла, та він вже прийняв та оформив спадщину після смерті матері на себе. Позивачу на час смерті бабусі було 19 років, вона була на похованні. Після смерті брата пройшло 13 років, а після смерті бабусі 7 років, його мати спадщину не приховувала, і повідомляла мати позивача про майно. В подальшому подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи - Державний нотаріус Тернівської нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтока З.В., в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомила.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивача, та вона в 2018 році оформлювала спадщину після померлого в 2012 чоловіка, та дізналась, що є паї, а батько позивача працював на фабриці, тому і сказала позивачу дізнатись про її право на пай її батька.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона є мамою позивача, на момент смерті ОСОБА_4 вони були розлучені та 10 років разом не проживали. Вона не знала, що є земля, про спадкове майно - пай дізналась рік тому зі слів ОСОБА_5 . З заявою про відмову від спадщини в інтересах доньки після смерті колишнього чоловіка вона не зверталась. Вона була присутня на похованні ОСОБА_4 та розмов про спадщину не було. До нотаріуса з питань спадкування доньки після смерті батька вона не зверталась, так як не знала що треба робити, думала її повинні повідомити про спадкове майно, не знала, що є спадкове майно. Коли жили в шлюбі з ОСОБА_4 майно було, коли розлучились вона знала, що у чоловіка був мотоцикл, який вони купили в шлюбі, вклад в банку. Потім зазначила, що про банківській вклад не знала. Про те, що давали землю не знала, знала, що чоловік працював на птахофабриці, та знала, що йому давали землю під будівництво дома. Доньці про майно нічого не розповідала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 та є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Шлюб між батьками позивача було розірвано 23.05.2000, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

Батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00021497451 від 21.11.2018 та відповіді на запит Тернівського МВДРАЦС № 122/14.25-143 від 20.11.2018 ОСОБА_7 була матір`ю ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На звернення позивача від 12.11.2018 Тернівська державна нотаріальна контора відповіддю від 26.11.2018 № Б-1 повідомила, що після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа 31.07.2006 за заявою його матері ОСОБА_3 , яка заявила, що інших спадкоємці окрім неї немає, останній 04.12.2006 було видано свідоцтво про право на спадщину на майно: мотоцикл, право на земельну частку (пай), грошовий вклад. Повідомлено, що на день смерті ОСОБА_4 позивач була малолітньою, тому про її права зобов`язана була подбати мама. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 була заведена спадкова справа та 03.04.2013 видано свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю першої черги за законом. Роз`яснено позивачу її право звернення до суду.

Відповідно до копії спадкової справи № 177 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 судом встановлено, що заповіт відсутній, з заявою про прийняття спадщини за законом 31.07.2006 звернулась ОСОБА_3 (мати померлого), в заяві про прийняття спадини від 31.07.2006 зазначено Крім мене є інші спадкоємці, які передбачені ст. 1261 ЦК України - дочка спадкодавця ОСОБА_8 , пережившої дружини не має . 16.11.2006 нотаріусом направлено лист ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 ) в якому повідомлено про відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , роз`яснено порядок звернення до нотаріуса та повідомлення про прийняття спадщини, роз`яснено про обов`язок повідомити про інших спадкоємців, та зазначено, що якщо до 01.12.2006 ОСОБА_8 не звернеться до нотаріуса з заявою про оформлення своїх спадкових прав, свідоцтво про право на спадщину буде посвідчено на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 після смерті її сина ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-76 на земельну частку (пай)КСП птахофабрика Правда , розміром 2,50 умовних кадастрових гектарах, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката НОМЕР_5 , виданого 16.07.1997, грошового внеску в ощадному банку з належним відсотками та компенсацією, мотоцикл марки ІЖ-П-5, 1993 року виписку, р.н. НОМЕР_6 , грошової суми 4135 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , та після її смерті спадщину прийняв та оформив на своє ім`я відповідач. Нотаріальна справа на запит суду надана не була. Сторони визнали ці обставини в судовому засіданні та в подальшому надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до листа нотаріуса № Б-1 від 26.11.2018 після смерті ОСОБА_10 було видано свідоцтво про право на спадщину від 03.04.2013 спадкоємцю першої черги на житловий будинок (р.НОМЕР_9), земельну ділянку (НОМЕР_10), грошовий вклад (НОМЕР_11). Посилання нотаріуса в зазначеному листі на те, що ОСОБА_3 заявила, що інших спадкоємці окрім неї немає, повністю спростовуються матеріалами спадкової справи.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 159542838 від 14.03.2019 вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.04.2013 № 699 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223581300:01:001:0113, житловий будинок по АДРЕСА_1 (свідоцтво № НОМЕР_9 від 03.04.2013).

Позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 03.04.2013 на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині права власності на майно - земельну ділянку, площею 2,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223581300:01:001:0113, так як вважає, що саме ця земельна ділянка була успадкована померлою ОСОБА_3 після смерті її батька ОСОБА_4 як земельна частка (пай)КСП птахофабрика Правда , розміром 2,50 умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_4 на підставі сертифіката ДП № 0114865, виданого 16.07.1997, але жодних належним та допустимих доказів цих обставин не надає, та клопотань про витребування таких доказів позивачем, представником позивача заявлено не було, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як необґрунтовані та не доведені позивачем.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 04.12.2006 на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України слід прийти до висновку, що порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу.

Для з`ясування обставини прийняття неповнолітньою особою спадщини необхідно встановити факти, що спадкоємець є дитиною спадкодавця, на час відкриття спадщини є неповнолітньою особою, неповнолітньою особою не подано заяви про відмову від прийняття спадщини.

Постановою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 183/4406/16) було зроблено висновок, відповідно до якого частина четвертої статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач є донькою спадкодавця ОСОБА_4 і мала право на спадкування за законом у першу чергу. На час відкриття спадщини донька спадкодавця була неповнолітньою особою. Заяву про відмову від прийняття спадщини за законом позивач, її мати не подавали. Тобто позивач прийняла відповідну спадщину в силу прямої дії норми матеріального права, а тому правила частини першої статті 1269 ЦК України на неї не поширюються.

Частиною третьою статті 1269 ЦК України передбачено право, а не обов`язок особи, яка досягла чотирнадцяти років, на подання заяви про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а частиною четвертою цієї норми права конкретизовано, що подання відповідної заяви від імені малолітньої, недієздатної особи має бути здійснено її батьками (усиновлювачами), опікунами.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про порушення спадкових прав позивача при видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2006 на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, що прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку, але чинним законодавством обмежено строк в який особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є сталою.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виповнило 18 років ІНФОРМАЦІЯ_7 , бабуся ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач була присутня на похованні бабусі, рідко, але спілкувалась з нею, крім того сторони та свідок ОСОБА_6 - мати позивача, зазначили що мати знала про існування у померлого ОСОБА_4 спадкового майна - мотоциклу, грошового вкладу, та те, що спадщину після його смерті оформила бабуся, тобто позивач після досягнення повноліття могла довідатися про порушення свого права як у бабусі так і у своєї матері, але не робила таких дій, поважних причин позивачем не зазначено, також позивачем не доведено факту того, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, зазначено лише, що про наявність спадкового майна у виді саме земельного паю дізналась лише в 2018 році та звернулась до нотаріуса, що не може бути поважною причиною, так як спадкоємець приймає всю спадщину, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Тобто, не можна відраховувати момент спливу строку позовної давності від факту дізнання, чи бажання особи дізнатися про наявність якогось конкретного майна зі всієї спадкової маси.

Позивач звернулась до суду 26.09.2019, через 8 років після досягнення нею повноліття, та після спливу 7 років з часу смерті бабусі ОСОБА_3 , тобто пройшов значний період, отже, позивач на власний розсуд не цікавилась своїми спадковими правами на все спадкове майно, а зацікавилась ними коли дізналась про наявність земельного паю. Зазначене дає підстави вважати, що позивач об`єктивно могла довідатися про порушення її спадкових прав, що спадкове майно, в тому числі земельний пай на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом належить її бабусі.

Із набранням чинності 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального Кодексу України було оновлено перелік основних засад (принципів) цивільного судочинства, в якому особливе місце посів основоположний принцип верховенства права. Принцип верховенства права неодноразово був розтлумачений Європейським судом з прав людини в контексті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які є джерелом права (стаття 3 ЦПК України). Тому при вирішенні справи не варто дотримуватися виключно рамок формальної законності як суворої відповідності букві закону, а слід тлумачити закон та вирішувати конкретну справу з точки зору сутнісних вимог верховенства права, таких як правова визначеність, пропорційність, пріоритетність прав людини, тощо.

Учасники відповідних правовідносин повинні мати можливість завбачати наслідки вчинення ними дій і бути впевненими своїх правомірних очікуваннях стосовно того, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізовано у повному обсязі.

Суд також звертає увагу на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №488/288/15-ц, та постанові ВС від 16.03.2020 № 190/171/17.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що з 21.02.2011 з часу досягнення позивачем повноліття, почався перебіг позовної давності, однак позивач звернулася до суду лише 26.03.2019 після сплину трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові в частині оскарження свідоцтва від 04.12.2006 із зазначених підстав.

На думку суду, задоволення вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину по закінченню майже 13 років після його видачі мирного володіння спадковим майном померлою бабусею ОСОБА_3 на протязі цих 13 років, в ситуації, коли її право власності на спадкове майно перейшло вже іншій особі - відповідачу, який також вже 7 років їм миро володіє, є недопустимим, оскільки це порушувало б закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на справедливий суд в такому його елементі, як правова визначеність, та мирне володіння майном, закріплено ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Державний нотаріус Тернівської нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтока З.В, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом - відмовити.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Державний нотаріус Тернівської нотаріальної контори Дніпропетровської області Надтока Зінаїда Василівна, ЄДРПОУ: 02803068, вул. Курська, 12 м. Тернівка, Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко