Постанова

від 18.05.2020 по справі 2-220/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1199/20

Номер справи місцевого суду: 2-220/12

Головуючий у першій інстанції Тончева Н. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2019 року про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Раайффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2019 року представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернувся до суду з заявою, в якій просив видати дублікат виконавчого листа №2-220/12, виданого Саратським районним судом Одеської області відносно ОСОБА_2 на виконання заочного рішення від 26.04.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ Райффайзен Банк Аваль заборгованості за кредитним договором у сумі 494823,25 грн.; визнати поважною причину пропуску строку для пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа; поновити строк для пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа.

Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 оскаржив зазначене заочне рішення однак 08.06.2012 року апеляційним судом Одеської області було відмовлено в прийняті його апеляційної скарги. 17.01.2014 року виконавчий лист №2-220/12, що видав Саратський районний суд Одеської області відносно ОСОБА_2 разом із заявою про відкриття виконавчого провадження було подано до Другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ. Враховуючи те, що на адресу ПАТ Райффайзен Банк Аваль жодних постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження з примусового виконання вище зазначеного виконавчого листа №2-220/12 не надходило, 25.10.2017 року на адресу Другого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було подано заяву про хід виконавчого провадження по примусовому виконанню вище зазначеного виконавчого листа. У зв`язку з відсутністю відповіді на запит, 03.07.2018 року представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль повторно звернувся до Другого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області з заявою від 25.06.2018 року про хід виконавчого провадження. 03.09.2018 року на адресу ПАТ Райффайзен Банк Аваль надійшов лист - відповідь від 23.04.2018 року, у якому вказано, що згідно наявної інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні до відділу надходив виконавчий документ №2-220/12, 06.02.2014 року заступником начальника відділу - Гончаренко А.В., винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст.26 п.4 Закону України Про виконавче провадження . Іншою інформацією відділ не володіє, оскільки архів виконавчих проваджень за 2014 рік знищено. Представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль вважав, що вказане дає підстави вважати, що вище зазначений виконавчий лист №2-220/12 був загублений при поштовій пересилці. Оскільки станом на 14.09.2018 року боржником зобов`язання за виконавчим листом не виконані, заборгованість не погашена, банк має намір скористатися правом подачі виконавчого листа на примусове виконання до органів ДВС.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2019 року у задоволенні заяви представника ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль Башука ОСОБА_3 С ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль Зарецький І.Г. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застування норм матеріального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву АТ Райффайзен Банк Аваль задовольнити.

Апеляційну скаргу представник ПАТ Райффайзен Банк Аваль Зарецький І.Г. обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник не надав до суду жодного належного доказу та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа, не надав доказів того, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист - не виконано; не доведено, що не проведено стягнення з боржника за виконавчим листом, не вказано строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не надано підтверджуючих доказів звернення заявника до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки до суду було надано розрахунок заборгованості станом на 18.09.2018 року, що підтверджує факт наявність заборгованості та не сплати суми заборгованості; ст. статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції 07 травня 2020 року сторони у справі не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 18 травня 2020 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2012 року Саратським районним судом Одеської області було винесено заочне рішення №2-220/12 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В своїй заяві про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа, представник заявника зазначає, що зазначений документ був виданий судом та отриманий банком, однак втрачений при поштовій пересилці.

З листа в.о. начальника Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельничук Р.В. від 23 квітня 2018 року №27438 вбачається, що згідно наявної інформації з автоматизованої системи виконавчого провадження, на виконанні до відділу надходив виконавчий документ №2-220/12, 06.02.2014 року заступником начальника відділу - Гончаренко А.В., винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 26 п. 4 Закону України Про виконавче провадження ; іншою інформацією відділ не володіє, оскільки архів виконавчих проваджень за 2014 рік знищено.

Відповідно до діючої редакції ЦПК України видача дублікату виконавчого листа не передбачена.

Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 "Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2015 року Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Таким чином, умовою для видачі дубліката виконавчого документу є звернення стягувача із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та у разі доведеності втрати його оригіналу.

Наразі, звернувшись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник не надав суду жодного належного та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа, не надав доказів того, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист - не виконано; не доведено, що не проведено стягнення з боржника за виконавчим листом, дублікат якого заявник просить видати, не вказано строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, не надано підтверджуючих доказів звернення заявника до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Варто також зазначити, що питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникла об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суди, при розгляді заяв про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання мають детально досліджувати всі обставини, які вплинули на пропуск строків пред`явлення виконавчих документів до виконання і розглядати їх в сукупності шляхом встановлення відповідного причинно-наслідкового зв`язку.

Це відповідає правовій позиції у справі №6-711цс15, яка викладена у постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року.

Стягувач зобов`язаний сумлінно користуватись усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки заявником не надано доказів того, що дублікат виконавчого документу було втрачено, не наведено обґрунтованих обставин втрати оригіналу виконавчого листа, не додано належних та допустимих доказів звернення заявника до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та не зазначено жодної поважної причини необхідності видачі дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, а видача його дублікату може призвести до подвійного стягнення, суд першої інстанції вірно вважав, що у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Одеської дирекції АТ Райффайзен Банк Аваль Башука Д.С. необхідно відмовити.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, разом з тим колегія суддів зазначає, що законодавець передбачив, вимогу щодо строку звернення виконавчих документів до виконання, таким чином надав можливість для правомірного не виконання рішення суду, у разі пропуску такого строку з вини стягувача.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та прийнята з порушенням правил підсудності не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання, а тому законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення.

Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 21 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 травня 2020 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк