Постанова

від 19.05.2020 по справі 211/7127/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5602/20 Справа № 211/7127/19 Суддя у 1-й інстанції - Папарига В. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Голуб О.О.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Приватне підприємство ВІРА

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року , яке постановлено суддею Папаригою В.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 06 квітня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства ВІРА (далі - ПП ВІРА ) і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 272 245 грн. у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що перебуваючи в трудових відносинах з ПП ВІРА , на посаді рамника ІІІ розряду, 23 травня 2019 року з ним стався нещасний випадок.Внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, 24 вересня 2019 року пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, ІІ група інвалідності за трудовим каліцтвом. Внаслідок нещасного випадку позивач змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, оскільки позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває больові відчуття, а саме: біль в ділянці лівої кисті, наявність гнійних ран, обмеження рухів 1 та 5 пальців. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травм, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, відсутності наявності реальної динаміки покращення стану здоров`я, яке позивач мав до отримання каліцтва, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію, а факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПП ВІРА на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб, на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, а саме 271 245 грн., посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, не враховано, що позивач внаслідок нещасного випадку на виробництві втратив 65% професійної працездатності, у зв`язку з чим змушений постійно лікуватись та проходити чисельні огляди МСЕК.

На думку представника позивача, судом не повністю враховано, що в момент отримання тяжких тілесних ушкоджень позивач відчув сильний фізичний біль, потребував та потребує до теперішнього часу медичного лікування, в тому числі хірургічних операцій, функції лівої кисті вже ніколи не відновляться. Внаслідок трудового каліцтва позивач повинен докладати додаткових зусиль та витрачати час для організації свого життя, оскільки на теперішній час у позивача спостерігається значна втрата рухомих можливостей кисті, що суттєво ускладнює задоволення позивачем власних елементарних потреб життєдіяльності. Наявність даних негативних явищ в житті позивача свідчить про тривалий та суттєвий розлад здоров`я, відсутність у нього можливості в значній мірі реалізовувати повною мірою свої звички та бажання, що в свою чергу призводить до суттєвого зниження якості життя та зменшення благ, які він мав до моменту травмування. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є довготривалими, функції організму не відновлені повністю, усвідомлення чого завдає позивачу болю та страждань. Негативні явища з`явились в житті позивача у віці 50 років, однак не були ретельно досліджені та оцінені судом першої інстанції.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди .

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача відповідач ПП ВІРА вважає, що апеляційна скарга безпідставна, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності з діючим законодавством України, без порушень норм матеріального та процесуального права.

Учасники справи, будучі належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Від позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, відзиву відповідача на апеляційну скаргу представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем, на посаді рамника ІІІ розряду ПП ВІРА внаслідок нещасного випадку, що стався 23 травня 2019 року, отримав тілесні ушкодження.

Відповідно до п. 6 Акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 14 червня 2019 року, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 23 травня 2019 року під час виконання ним трудових обов`язків згідно режиму роботи підприємства, де ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, не вимкнувши верстат та не дочекавшись повної зупинки пили, просунув ліву руку під кожух верстата (а.с. 14-15).

Згідно п. 7 Акту, причиною нещасного випадку є основна - організаційна - невиконання вимог інструкції з охорони праці, супутні - організаційна - невиконання посадових обов`язків та психофізіологічна - алкогольне сп`яніння (а.с. 15).

Відповідно до п. 10 Акту, особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є рамник - ОСОБА_1 , який самовільно приступив до роботи оператора многопилу, після почутого стороннього звуку пили не вимкнув верстат та підніс ліву руку під огородження пили, вживав алкогольні напої в обідню перерву, чим порушив вимоги: п.п. 1.11, 3.15, 3.18.1,3.22.3, 5.3 Інструкції про охорону праці для оператора многопила , що затверджена наказом директора ПП ВІРА від 23.07.2018 року за № 48 та в.о. начальника столярно-розпиловочного цеху - директор ПП ВІРА - ОСОБА_3 , який недостатньо проконтролював дотримання працівниками правил та норм охорони праці, виробничої та трудової дисципліни, чим порушив вимоги пункту 3.9 Посадової інструкції начальника столярно - розпиловочного цеху що затверджена наказом директора ПП ВІРА від 31.08.2017 року №27 ( а.с. 16).

Висновком МСЕК від 24 вересня 2019 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, ІІ група інвалідності за трудовим каліцтвом (а.с. 8-11).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди та з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою на виробництві травмою правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач ПП ВІРА повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини випливають із властивої людській особі гідності .

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи.

Зокрема, судом враховано ступінь вини позивача в нещасному випадку, який перебував в стані алкогольного сп`яніння, самовільно змінив робоче місце та невиконання ним вимог інструкції з охорони праці. Судом враховано стан здоров`я позивача, відсоток втрати професійної працездатності, конкретні обставини по справі і наслідки, що наступили, вірно визначив розмір моральної шкоди,яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 20 000 гривень.

Тому, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом, з вищенаведених підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 травня 2020 року.

Головуючий:

Судді: