Постанова

від 18.05.2020 по справі 342/147/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/147/20

Провадження № 22-ц/4808/477/20

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р. М.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.,

секретаря Маслей А.М.,

з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Дутчаком Тарасом Гнатовичем, на ухвалу Городенківського районного суду, постановлену у складі судді Гайдича Р.М. 13 лютого 2020 року в м. Городенці,

в с т а н о в и в :

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ясенево-Пільнівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради.

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення вказаного позову.

В заяві зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2019 року він придбав 95/100 нежитлових будівель, що знаходяться на земельній ділянці площею 1,5803 га, к/н 2621688601:01:002:0374, яка перебувала в постійному користуванні продавця на підставі Державного акта на право постійного користування землею, та 18.10.2019 року він подав до сільської ради заяву про передачу йому земельної ділянки в оренду.

Однак, відповідачем прийнято рішення від 08.10.2019 року за № 710-27/2019 про поділ цієї земельної ділянки на чотири земельні ділянки площами: 0,25 га, 0,12 га, 0,05 га та 1,1603 га та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу такої земельної ділянки.

Із вказаним рішенням відповідача він не погодився та звернувся за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів з позовом про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради.

Посилаючись на те, що на підставі рішення сільської ради продовжуватиметься виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що в подальшому матиме наслідком припинення існування такої як об`єкта цивільних прав та у майбутньому істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду, ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Ясенево-Пільнівської сільської ради від 08.10.2019 року за № 710-27/2019 Про поділ земельної ділянки по

АДРЕСА_1 районного суду від 13.02.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги заяви не є належно обґрунтованими, у поданій заяві відсутні докази необхідності забезпечення позову, тому немає підстав забезпечити позов у спосіб, вказаний заявником.

Також судом зазначено, що будь-яких обґрунтованих відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не представлено.

Крім того, зазначена заявником вимога про забезпечення позову за змістом є тотожною з заявленими ним позовними вимогами, а спір по суті ще не розглядається.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.

Зазначає, що на замовлення відповідача землевпорядна організація здійснює виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки к/н НОМЕР_1 :01:002:0374, оскільки головою Ясенево-Пільнівської сільської ради позивачу, як суміжному землекористувачу, було подано на погодження схему поділу земельної ділянки із технічної документації щодо поділу земельної ділянки, що виготовляється фізичною особою - підприємцем, який здійснює діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах та є сертифікованим інженером - землевпорядником.

Виготовлення такої технічної документації із землеустрою в майбутньому буде наслідком припинення існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав з часу поділу такої на чотири самостійних земельні ділянки та присвоєння таким нових кадастрових номерів, що призведе до додаткових судових процесів, експертиз та пов`язаних з цим витрат.

Тому, невжиття заявленого виду заходу забезпечення позову призведе до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Звертає увагу на те, що заявлений вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та допускається, оскільки зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування призведе до призупинення робіт землевпорядною організацією, а також відповідачу не буде спричинено жодних збитків.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції посилався на відсутність доказів необхідності забезпечення позову та обґрунтованих відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, суд залишив поза увагою вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 153 ЦПК України, згідно яких суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням, а у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін, а також те, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представник Ясенево-Пільнівської сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ясенево-Пільнівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Ясенево-Пільнівської сільської ради від 08.10.2019 року за № 710-27/2019 Про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням вирішено здійснити поділ земельної ділянки комунальної форми власності площею 1,5803 га (к/н НОМЕР_1 :01:002:0374), розташованої в межах населеного пункту села Ясенів-Пільний та території Ясенево-Пільнівської сільської ради на чотири земельні ділянки площами 0,25 га, 0,12 га, 0,05 га та 1,1603 га відповідно до схеми поділу і виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу такої земельної ділянки.

Відповідно до договору купівлі-продажу 95/100 нежитлових будівель від 07.03.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу Стефурак Н.Я., позивачем придбано 95/100 нежитлових будівель, а саме: склад № 2 літ. Т , склад № 3 літ У та склад № 4 літ Ф . Нежитлові будівлі (склади), 95/100 часток яких відчужуються, знаходяться на земельній ділянці площею 1,5803 га, к/н 2621688601:01:002:0374 (а.с. 33-36).

Отже, предметом позову у даній справі є законність рішення Ясенево-Пільнівської сільської ради, наслідком якого є поділ земельної ділянки комунальної власності, що передбачає виготовлення відповідної технічної документації.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Так, на обґрунтування поданої заяви про забезпечення позовуОСОБА_1 вказує, що між сторонами виник спір щодо поділу земельної ділянки , на якій розміщені нежитлові будівлі (склади), 95/100 з яких належить йому на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, та щодо надання якої йому в оренду він звертався до відповідача у зв`язку із виникненням права користування такою при переході права власності на будівлі.

При цьому, належність на праві власності земельної ділянки у даній справі не оспорюється, а законність рішення Ясенево-Пільнівської сільської ради про поділ земельної ділянки комунальної власності стосується фактичних обставин справи та не є предметом дослідження при вирішенні питання про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України Про запобігання корупції .

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим або буде ускладнено чи стане неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, буде ускладнено чи стане неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При цьому, заявник не зобов`язаний подавати суду докази.

Обґрунтовуючи необхідність застосування судом певних видів заходів забезпечення позову, заявник посилався на те, що за наявності дії оскаржуваного рішення продовжуватиметься виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що в майбутньому буде наслідком припинення існування земельної ділянки, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

При цьому, щодо застосування саме такого способу забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного рішення, заявник посилався на можливість застосування судом інших заходів забезпечення позову, не визначених у ст. 150 ЦПК України.

Разом з тим, статтею 150 ЦПК України передбачено застосування інших заходів забезпечення позову у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, однак заявник не посилався на такий випадок, передбачений законами, а також міжнародними договорами, як на підставу застосування саме заявленого ним заходу забезпечення позову.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог про забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що землевпорядна організація на замовлення відповідача здійснює виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що в майбутньому буде наслідком припинення існування земельної ділянки, а також на те, що заявлений вид заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та його застосування не спричинить жодних збитків відповідачу не приймаються до уваги, оскільки такі доводи не обґрунтовують те, яким чином невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості чи утруднення виконання можливого рішення суду про скасування оскаржуваного рішення сільської ради.

Враховуючи вищенаведене підстав для скасування ухвали суду немає.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частинами 1, 2 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Городенківського районного суду від 13 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 20 травня 2020 року.