Постанова

від 18.05.2020 по справі 611/541/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 611/541/17-ц

провадження № 61-15612св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Подолівська ,

заінтересована особа - державний виконавець Барвінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мєдвєдєва Інна Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати незаконними дії державного виконавця Барвінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Барвінківського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області) Медвєдєвої І. М. щодо опису, накладення арешту, встановлення заборони знищення, відчуження, псування та передачі на відповідальне зберігання, в межах виконавчого провадження № 54214233 з примусового виконання ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року по справі № 611/541/17 та скасувати постанову від 06 липня 2017 року про опис та арешт майна; постановити окрему ухвалу за фактами порушення закону державним виконавцем.

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 червня 2017 року постановою державного виконавця Барвінківського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Медвєдєвої І. М. відкрито виконавче провадження № 54214233 з примусового виконання ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 611/541/17 про накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Мєдвєдєвої І. М. від 06 липня 2017 року було описано та накладено арешт, встановлено заборону знищення, відчуження, псування посівів ярового ячменю на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6320481500:02:000:0041, 6320481500:02:000:0049, 6320481500:02:000:0050, 6320481500:02:000:0053, 6320481500:02:000:0011, з зазначенням того, що вони належать боржнику, а також призначено відповідальним зберігачем описаного майна сторонню особу - ОСОБА_3 .

Зазначає, що вищевказані дії державного виконавця вчиненні ним з перевищенням його повноважень, оскільки вчинені за відсутності та належного повідомлення боржника. Крім того, зазначає, що державним виконавцем накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6320481500:02:000:0041, 6320481500:02:000:0049, 6320481500:02:000:0050, 6320481500:02:000:0053, 6320481500:02:000:0011, які належать, відповідно, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Заявник вважає дії державного виконавця незаконними, вчиненими з порушенням вимоги Закону України Про виконавче провадження , а тому просив задовольнити скаргу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 28 липня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця Барвінківського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Медвєдєвої І. М. щодо винесення постанови від 06 липня 2017 року про опис та арешт майна (коштів) боржника в межах виконавчого провадження № 54214233 з примусового виконання ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі № 611/541/17, скасовано постанову державного виконавця від 06 липня 2017 року про опис та арешт майна. У задоволенні вимог скарги про постановлення окремої ухвали відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець описав та арештував посіви на земельних ділянках не з`ясувавши кому вони належить; позбавив можливості ОСОБА_1 скористатися своїм правом надати перелік майна, на яке в першу чергу може бути звернуте стягнення; не вказав вартість земельних ділянок; відповідальним зберігачем описаного майна призначив не боржника, а ОСОБА_3 , що не відповідає вимогам статті 58 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області задоволено.

Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 28 липня 2017 року скасовано. У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 посилаючись на порушення процедури опису та арешту майна не довів, що зазначене мало наслідком неправильне вирішення питання про опис та накладення арешту на майно і призвело до порушення його прав та свобод; ОСОБА_1 не навів прийнятних мотивів того, яким чином оскаржуваною постановою державного виконавця порушені його права чи свободи з огляду на те, що він заперечує належність йому арештованого майна; власники арештованого майна не позбавлені можливості захистити свої права, якщо вважають їх порушеними, шляхом подання позову про зняття арешту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем порушена процедура опису та арешту вказаного майна. Звертає увагу на те, що накладено арешт на майно яке йому не належить. Вважає, що надані відомості стягувачем про належність посівів сільськогосподарських культур - ярого ячменю на вказаних земельних ділянках саме йому не є належним доказом.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У травні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Барвінківському, Борівському, Ізюмському району та місту Ізюм Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень. Накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур, що належать боржнику. В разі порушення прав третіх осіб, то вони (треті особи) не позбавленні можливості звернутися з позовом про зняття арешту на майно.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 22 червня 2017 року вжиті заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Подолівська (далі - ТОВ Агрофірма Подолівська ) до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та втраченої вигоди заходи забезпечення позову. Накладено арешт в межах суми ціни позову 498 471 грн 31 коп. на майно та грошові кошти, які належать на праві власності ОСОБА_1

29 червня 2017 року державним виконавцем Барвінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мєдвєдєвою І. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54214233 на виконання вищезазначеної ухвали Барвінківського районного суду Харківської області.

06 липня 2017 року постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника державним виконавцем Барвінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мєдвєдєвою І. М. в порядку забезпечення позову описано та накладено арешт на майно, а саме: посіви ярового ячменя, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6320481500:02:000:0041, 6320481500:02:000:0049, 6320481500:02:000:0050, 6320481500:02:000:0053, 6320481500:02:000:0011.

Відповідальним зберігачем описаного майна призначено ОСОБА_3 (представник стягувача).

Власниками земельних ділянок з кадастровими номерами 6320481500:02:000:0041, 6320481500:02:000:0049, 6320481500:02:000:0050, 6320481500:02:000:0053, 6320481500:02:000:0011 відповідно є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу .

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

У відповідності до частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із засад судочинства.

Згідно із пунктом першим та шостим частини другої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України Про виконавче провадження майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень статей 383, 387 ЦПК України (в редакції, чинній на постановлення оскаржуваної ухвали) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо опису, накладення арешту, встановлення заборони знищення, відчуження, псування та передачі на відповідальне зберігання майна, а саме: посіви ярового ячменя, які належать боржнику, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначені діючим законодавством України.

Доводи заявника про те, що державним виконавцем накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6320481500:02:000:0041, 6320481500:02:000:0049, 6320481500:02:000:0050, 6320481500:02:000:0053, 6320481500:02:000:0011, не відповідають дійсності, оскільки апеляційним судом встановлено накладення арешту лише на посіви ярового ячменя на вказаних земельних ділянках.

Посилання у касаційній скарзі щодо неналежності наданого доказу про власника описаних та арештованих державним виконавцем посівів сільськогосподарських культур - ярого ячменю на вказаних земельних ділянках, колегія суддів відхиляє, оскільки Верховний Суд не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та переоцінювати їх згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов