Постанова

від 20.05.2020 по справі 911/1823/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р. Справа№ 911/1823/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А В.

За участю представників:

від позивача: Білоус Ю.Ю. - адвокат

від відповідача: Соболь Б.В. - адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод

на рішення Господарського суду Київської області, ухвалене 28.01.2020, повний текст якого складений 12.02.2020

у справі № 911/1823/19 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховецьке

про стягнення 788 002,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 102 802,20 грн., понесених позивачем у зв`язку з перевезенням неякісної партії насіння ріпаку, отриманого від відповідача за договором поставки № 09/07/2018-178Р від 09.07.2018, а також штрафу в сумі 685 200,24 грн., нарахованого на підставі п. 5.3 вказаного договору за поставку неякісного товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором поставки №09/07/2018-178Р від 09.07.2018, що виявились у поставці відповідачем позивачу неякісного товару позивачу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2020, повний текст якої складений 12.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено обставини поставки відповідачем неякісного товару зазначивши, що:

- з системного аналізу положень спірного договору слідує, що у разі непогодження покупця із якістю поставленого відповідачем товару, показники якої (якості) визначено за результатами проведених лабораторією позивача аналізів, остаточна якість відповідного товару має бути підтверджена незалежною акредитованою лабораторією за результатами дослідження проб, відібраних обома сторонами, або тільки покупцем у разі нез`явлення постачальника для відбору, в кінцевому пункті розвантаження;

- позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини надіслання відповідачу повідомлення про спільний відбір проб товару та проведення відповідного дослідження якості товару в незалежній акредитованій лабораторії;

- надані позивачем акти повернення №№ 114, 115, 116, 117 від 15 та 16 липня 2018 року та свідоцтва про якість зерна №№ 114-Р, 115-Р, 116-Р від 15.07.2018 та № 117-Р від 16.07.2018, складені та видані ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод - лабораторією позивача в місці приймання товару, у розумінні положень спірного договору не є кінцевими результатами незалежної перевірки як підстави для визнання якості обома сторонами та застосування договірних наслідків у вигляді перерахунку ціни товару або його повернення;

- результати дослідження якості товару, надані лабораторією позивача, є лише проміжними результатами для визначення подальших дій покупця щодо прийняття товару або щодо складення акта про фактичні показники якості товару та заявлення претензії постачальнику з подальшим підтвердженням якості у незалежній лабораторії та відповідними наслідками з перерахунку ціни товару або його повернення;

- доводи позивача про надіслання відповідачу 20.07.2018 претензії (листа № 20.07.2018/001) та надалі - 26.07.2018, направлення до відповідача юриста і менеджера з постачання для пред`явлення усної претензії по якості товару визнаються судом неспроможними, позаяк вказані дії, вчинені позивачем після повернення відповідачу товару, жодним чином не підтверджують дотримання позивачем обов`язку, як і не нівелюють обов`язок, дотримуватись передбаченого договором порядку визначення кінцевих результатів дослідження якості товару незалежною лабораторією до повернення товару відповідачу;

- при цьому, як слідує зі змісту адресованого відповідачу листа № 20.07.2018/001, позивач просив відповідача повернути грошові кошти за недоотриманий згідно договору товар та відшкодувати витрати на доставку (повернення) товару у порядку пункту 3.5 спірного договору поставки, тобто у разі перевищення якісними показниками обмежувальних норм згідно пункту 3.3. договору поставки, тоді як заявлені позивачем у даній справі вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем саме пункту 3.2. договору поставки, а не пункту 3.3. вказаного договору, а відтак жодних зауважень стосовно порушення відповідачем умов п. 3.2. договору поставки щодо якості насіння ріпаку та відхилення у ньому параметрів показників, зокрема вмісту глюкозинолатів, лист № 20.07.2018/001 не містить.

Під час розгляду справи суд першої інстанції позивачем було подано клопотання про долучення доказів (на підставі статті 42, статті 82 Господарського процесуального кодексу України) вих. № 226 від 27.01.2020 (а.с. 17-20 т. 2), в якому позивач просив:

- визнати поважними причин неподання доказів та клопотання у попередніх судових засіданнях та на іншій стадії судового процесу;

- долучити до матеріалів справи докази, а саме: заяви свідка ОСОБА_1 від 22.01.2020, роздруківки електронної пошти, копії листів, рахунку та акту про надання послуг;

- змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів у справі з урахуванням доказів;

- викликати свідка ОСОБА_1 для проведення допиту у судовому засіданні.

У вказаному клопотанні, яке було подано після закінчення встановленого ГПК України строку для подання доказів, позивач зазначив про те, що він не мав змоги подати раніше заяву свідка та документи, що є додатками до клопотання, оскільки ОСОБА_1 не є працівником позивача, а для надання відповідної заяви і засвідчення її нотаріусом необхідне волевиявлення особи на такі дії, та про те, що інші документи, які він просить долучити до справи, знайшов та передав позивачу ОСОБА_1 , що, на думку позивача, є поважними причинами неподання вказаного клопотання з доказами раніше, оскільки такі обставини не залежали від волевиявлення позивача.

У судовому засіданні 28.01.2020 вказане клопотання позивача в частині долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а також зміни порядку з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів у справі з урахуванням вказаних доказів залишено судом першої інстанції без розгляду з посиланням на пропущення позивачем встановленого строку для подання до суду доказів та не доведення поважності причин для пропущення вказаного процесуального строку.

Висновків про не доведення поважності причин для пропущення вищевказаного процесуального строку суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що викладені позивачем у клопотанні доводи про неможливість подання заяви свідка раніше, на стадії підготовчого провадження, не свідчать про наявність поважних причин пропуску відповідного процесуального строку, оскільки обставини звільнення ОСОБА_1 є відомими для позивача, як роботодавця вказаної особи, та не свідчать про об`єктивну неможливість позивача отримати вказані ним докази та подати їх до суду заздалегідь, у передбачені законом строки, або ж принаймні повідомити суд про вказане на стадії підготовчого провадження, до початку розгляду вказаної справи по суті, згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вказане вище обставини, а саме залишення без розгляду клопотання позивача про долучення до матеріалів справи, зокрема, заяви свідка, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_1 для проведення допиту у судовому засіданні, позаяк передумовою для виклику судом свідка у судове засідання в порядку ст. 89 ГПК України є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.

Не погоджуючись з рішенням, 11.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивач зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які полягали в тому, що:

- судом першої інстанції на 1 місяць і 3 дня порушено строк проведення підготовчого провадження, на 11 днів - строки проведення розгляду справи по суті;

- судове рішення судом першої інстанції було підготовано ще до закінчення судового розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати, так як суд першої інстанції перебував в нарадчій кімнаті 28.01.2020 не більше 2-3 хвилин, а за такий проміжок часу неможливо підготувати судове рішення на декількох сторінках формату А4, яке було зачитано суддею 28.01.2020 і це свідчить про те, що доводи адвокатів сторін при дослідженні доказів 28.01.2020 та у судових дебатах, на які суд послався в мотивувальній частині оспорюваного рішення не були почутими і на такі доводи суд уваги не звернув;

- судом першої інстанції було відмовлено в задоволення клопотання позивача № 226 від 27.01.2020 про долучення заяви свідка ОСОБА_1 , долучення додаткових доказів та проведення допиту свідка;

- сторони в п. 3.9 спірного договору не визначили і конкретно не розтлумачили, як повинно виглядати повідомлення про перевірку якості, однак, незважаючи на це, позивач повідомив відповідача відразу після проведення аналізів в пункті поставки про поставлену неякісну партію товару, надавши свідоцтва про якість, що визнав і відповідач у своєму відзиві, а також про поставку товару неналежної якості у телефонному режимі менеджер позивача ОСОБА_1 15 та 16 липня 2018 року повідомив як директора так і засновників відповідача, що вказано ним у заяві свідка яку суд першої інстанції безпідставно відмовився долучити до матеріалів справи;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що відбору зразків для проведення аналізів якості в незалежній акредитованій лабораторії позивач не проводив, оскільки оцінка якості була проведена в пункті поставки, відповідачу було відомо про встановлену невідповідність по якості і не вжито заходів в розумінні п. 3.9 спірного договору щодо контрольного відбору зразків товару для незалежної перевірки в іншій лабораторії;

- апелянт вважає помилковими посилання суду першої інстанції на обов`язок позивача дотримуватись в односторонньому порядку вимог п. 3.9 спірного договору в разі невідповідності поставленого насіння ріпаку по якості, так як позивачем вжито заходів, визначених в п. 3.8 договору, а саме повернення товару відповідачу після встановлення його невідповідності вимогам п. 3.2 договору, повідомлення про це відповідача та відсутність з його боку дій, направлених на можливий контрольний відбір зразків насіння ріпаку.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів, які було долучено до клопотання № 226 від 27.01.2020, поставлення ухвали про допит свідка ОСОБА_1 , а також визнання явки відповідача в судове засідання для участі у апеляційному перегляді обов`язковою.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2020 справа № 911/1823/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Калатай Н.Ф. на лікарняному з 06.04.2020 по 10.04.2020 вирішити питання про відкриття апеляційного провадження чи залишення апеляційної скарги без руху у передбачені законодавством строки не виявилось можливим.

Ухвалою від 13.04.2020 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- Товариству з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод на рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 06.05.2020;

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19;

- справу № 911/1823/19 призначено до розгляду на 20.05.2020 о 15:40;

- сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою;

- звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи № 911/1823/19 за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідних клопотань.

08.05.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач заперечив проти порушення судом першої інстанції норм процесуального права розгляді клопотань позивача та зазначив про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту поставки відповідачем неякісного товару, з огляду на що просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо поданого позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які було долучено до клопотання № 226 від 27.01.2020, та постановлення ухвали про допит свідка ОСОБА_1 колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У обґрунтування вказаного клопотання позивач послався на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про залишення без розгляду клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а також зміни порядку з`ясування обставин справи та порядку дослідження доказів у справі з урахуванням вказаних доказів з посиланням на пропущення позивачем встановленого строку для подання до суду доказів та не доведення поважності причин для пропущення вказаного процесуального строку.

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає таке.

27.01.2020 до суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про долучення доказів (на підставі статті 42, статті 82 Господарського процесуального кодексу України) вих. № 226 від 27.01.2020 (а.с. 17-20 т. 2) в якому позивач просив:

- визнати поважними причин неподання доказів та клопотання у попередніх судових засіданнях та на іншій стадії судового процесу;

- долучити до матеріалів справи докази, а саме: заяви свідка ОСОБА_1 від 22.01.2020, роздруківки електронної пошти, копії листів, рахунку та акту про надання послуг;

- змінити порядок з`ясування обставин справи та порядок дослідження доказів у справі з урахуванням доказів;

- викликати свідка ОСОБА_1 для проведення допиту у судовому засіданні.

У вказаному клопотанні позивач зазначив про те, що він не мав змоги подати раніше заяву свідка та документи, що є додатками до клопотання, оскільки ОСОБА_1 на даний час не є працівником позивача, а для надання відповідної заяви і засвідчення її нотаріусом необхідне волевиявлення особи на таку дії та про те, що інші документи, які він просить долучити до справи, знайшов та передав позивачу ОСОБА_1 .

Вказане, на думку позивача, є поважними причинами неподання вказаного клопотання з доказами раніше, оскільки такі обставини не залежали від волевиявлення позивача.

ГПК України встановлено, що:

- учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 80);

- показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.ч. 1, 4 ст. 88).

Отже, позивач мав подати всі докази, в тому числі і заяви свідків, разом з позовною заявою, а у випадку неможливості подання їх у вказаний строк повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, проте вказаних дій позивачем вчинено не було, а з відповідним клопотанням він звернувся під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що викладені позивачем у клопотанні доводи про неможливість подання заяви свідка раніше, на стадії підготовчого провадження, не свідчать про наявність поважних причин пропуску відповідного процесуального строку, оскільки обставини звільнення ОСОБА_1 були відомими позивачу, як роботодавцю вказаної особи, та не свідчать про об`єктивну неможливість позивача отримати вказані ним докази та подати їх до суду заздалегідь, у передбачені законом строки, або ж повідомити суд про вказане на стадії підготовчого провадження, до початку розгляду вказаної справи по суті, згідно ч. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Також статтею 207 ГПК України встановлено, що

- головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи (ч. 1);

- суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2).

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання позивача про долучення до справи доказів, у тому числі заяви свідка, та, з огляду на вказане, не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача, викладеного в апеляційній скарзі, про долучення до матеріалів справи доказів, які було долучено до клопотання № 226 від 27.01.2020 та постановлення ухвали про допит свідка ОСОБА_1 з підстав, які викладені в постанові.

Станом на 20.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

09.07.2018 позивач як покупець та відповідач як постачальник уклали договір поставки № 09/07/2018-178Р (далі Договір) (а.с. 14-17 т. 1) в п. 1.1 якого погодили, що відповідач зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію (далі - товар), а позивач - прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, визначених договором, в асортименті, кількості та по цінам, визначеним цим пунктом, а саме: насіння ріпаку Код УКТ ЗЕД 12051090, 300 тон ціною всього, з ПДВ, 3 426 001,20 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна товару, що постачається згідно договору на умовах FCA (франко-склад постачальника), становить 11 420,00 грн за одну тону, з урахуванням ПДВ 20%.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом позивача на умовах FCA (франко-перевізник) на складі відповідача, згідно Інкотермс в редакції 2010 року, з пункту навантаження на складі відповідача - Київська обл., Сквирський р-н, с. Оріховець, на зерновий склад позивача - Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, смт Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1 (далі - пункти поставки). Норма завантаження товару в автотранспорт регулюється позивачем (п. 4.1 Договору).

За змістом п. 4.2 Договору, товар вважається поставленим відповідачем та отриманим позивачем в момент відмітки про отримання товару у товарно-транспортній накладній відповідальної особи вантажоодержувача.

Право власності на товар від відповідача до позивача переходить з дати відмітки покупцем у товарно-транспортній накладній на товар (п. 4.4 Договору).

На виконання умов Договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар - ріпак, а саме:

- 27,04 тони вартістю 308 796,91 грн за видатковою накладною № 115 від 13.07.2018 та товарно-транспортною накладною № 1 від 13.07.2018;

- 28,98 тони вартістю 330 951,72 грн за видатковою накладною № 116 від 13.07.2018 та товарно-транспортною накладною № 2 від 13.07.2018;

- 29,58 тони вартістю 337 803,72 грн за видатковою накладною № 117 від 13.07.2018 та товарно-транспортною накладною № 3 від 13.07.2018;

- 27,70 тони вартістю 316 334,11 грн за видатковою накладною № 118 від 14.07.2018 та товарно-транспортною накладною № 4 від 14.07.2018;

- 27,84 тони вартістю 317 932,91 грн за видатковою накладною № 119 від 14.07.2018 та товарно-транспортною накладною № 6 від 14.07.2018;

- 27,22 тони вартістю 310 852,51 грн за видатковою накладною № 120 від 14.07.2018 та товарно-транспортною накладною № 5 від 14.07.2018.

Вказане сторонами не заперечується та підтверджується доданими до матеріалів справи відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 18-23, 31-36 т. 1).

Перевезення вказаного товару здійснено залученим позивачем перевізником ПП Став-Сервіс за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортом № ТП-31 від 05.07.2018 (а.с. 24-29 т. 1).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що перевірка якості поставленого відповідачем товару здійснена ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод у пункті поставки, як погоджено сторонами у Договорі, що право лабораторії ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод проводити відповідні вимірювання підтверджується рішенням ДП Миколаївський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації № РН-0028/2016 від 31.08.2016 з додатком до вказаного рішення галузь проведення вимірювань (а.с. 57-65 т. 1), що неякісність спірного товару підтверджується свідоцтвами про якість зерна №№ 114-р, 115-р, 116-р та 116-р від 15 та 16 липня 2018 року (а.с. 134-137 т. 1) та актами повернення від 15 та 16 липня 2018 року №№ 114, 115, 116, 117, складеними ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод (а.с. 53-56 т. 1).

Крім того, позивач зазначив про те, що з метою досудового врегулювання спору він 26.07.2018 відрядив до відповідача юриста та менеджера з постачання для пред`явлення відповідачу усної претензії, що, відповідно, і було здійснено, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями наказів №№ 119-в, 118-в від 26.07.2018, довіреностей № 8 від 28.12.2017 №17 від 27.07.2018, звітів про виконання завдання, завдань на службове відрядження, наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №11-к від 07.09.2018, звітів про використання коштів, виданих на відрядження (а.с. 119-131 т.1).

Отже, позивач зауважив, що відповідачем порушено вимоги п. 3.2 Договору поставки щодо якості товару, а тому позивач вжив передбачених п. 3.8 Договору поставки заходів з повернення відповідачу товару після перевірки його якості у місці приймання сертифікованою лабораторією зернового складу.

Факт повернення позивачем відповідачу спірного товару сторонами не заперечується.

Позивач зазначає про те, що, з огляду на те, що у поставленому відповідачем товарі - насінні ріпаку показник масової частки глюкозинолатів є більшим, аніж погоджено сторонами у Договорі, позивач за умовами Договору має право на стягнення штрафу в сумі 685 200,24 грн., нарахованого на підставі п. 5.3 Договору за поставку неякісного товару, а також збитків в сумі 102 802,20 грн., понесених позивачем у зв`язку з перевезенням неякісної партії насіння ріпаку.

У свою чергу, відповідач зазначає про те, що:

- позивачем, як покупцем, порушено вимоги п. 3.9. договору, оскільки про непогодження позивача з якістю товару відповідача повідомлено не було, а лише після повернення 16.07.2018 товару менеджер покупця повідомив по телефону про невідповідність ріпаку вимогам ДСТУ 4966:2008 у зв`язку з перевищенням рівня глюкозинатів;

- позивачем проведено дослідження не у незалежній лабораторії, а у залежній від покупця лабораторії - ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод , кінцевим бенефіціарним власником якого є директор покупця - ТОВ Кривоозерський олійний завод , тоді як свідоцтва вказаної, залежної від позивача, лабораторії видані без підпису лаборанта;

- надані позивачем акти повернення №№ 114, 115, 116, 117 від 15 та 16 липня 2018 року складені та підписані ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод , з яким відповідач жодних договірних відносин не має, а тому вказані акти не є належними доказами у справі;

- після того, як 16.07.2018 до нього прибуло чотири машини із зерном ріпаку, зразки останнього були відібрані в присутності водіїв та направлені на аналізи в незалежну випробувальну лабораторію ДП Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , яка за результатами досліджень надала протоколи випробувань №№1010-1013ПР від 19.07.2018 (а.с. 150-153 т. 1), якими встановлено відповідність ріпаку ДСТУ 4966:2008;

- 20.07.2018 електронною поштою від позивача надійшов лист № 20.07.2018/001, відповідно до якого позивач пропонував відповідачу повернути кошти за недоотриманий товар у розмірі 665 793,72 грн, що відповідач і здійснив та повернув кошти у арифметично правильному розмірі - 652 728,12 грн., на доказ чого до відзиву відповідачем додано копії платіжного доручення № 299 від 23.07.2018 та бухгалтерської довідки (а.с. 148-149 т. 1);

- жодних пропозицій про подальшу поставку ріпаку позивач не надав, хоча перші шість партій товару прийняв без зауважень; щодо понесених позивачем коштів на перевезення вантажу відповідач зазначив, що при поверненні вказаних коштів слід керуватися п. 3.5 Договору поставки, відповідно до якого транспортні витрати покупця відшкодовуються у разі перевищення обмежувальних норм у п. 3.3 Договору поставки, обставин стосовно чого не доведено.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмови, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з нормами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості договору за кожен день прострочення, у випадку істотного (на строк понад 3 (три) робочих днів) порушення відповідачем строку (терміну) поставки товару (партії товару), визначеного Договором, та/або у випадку непоставки товару (партії товару), та/або у випадку відмови від поставки товару (партії товару), та/або у випадку поставки неякісного товару (партії товару), та/або у випадку неповної передачі постачальником документів, постачальник зобов`язується сплатити на користь покупця штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) Договору, а також позивач в праві застосувати до постачальника оперативну-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару до моменту усунення відповідачем відповідного порушення.

Крім того, в п. 5.6 Договору сторонами погоджено, що у випадку поставки відповідачем неякісного товару, позивач має право повернути такий товар відповідачу з відшкодуванням понесених збитків на транспортне перевезення неякісної партії товару.

Отже, у випадку поставки неякісної партії товару позивач має право нарахувати відповідачу штраф у розмірі 20% від загальної вартості (ціни) (з ПДВ) договору (3 426 000,20 грн.), а також вимагати відшкодування збитків на транспортне перевезення неякісної партії товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.2 Договору поставки якість товару повинна відповідати граничним показникам якості, узгодженим сторонами, зокрема:

- вологість - не більше 8%;

- олійна домішка - не більше 5,0% (насіння рицини (рос. клещевина ) - не дозволяється);

- сміттєва домішка - не більше 2%, в тому числі вміст домішок, що важко відокремлюються: підмаренник їжачок , талабан польовий (рос. ярутка ), мишій (рос. щетинник сизый ) - не більше 1,5%;

- вміст олії (в перерахунку на суху речовину) - мін. 42%;

- ерукова кислота - макс. 2%;

- глюкозинолати - макс. 25 µmol/gr;

- радіоактивність цезія 134/137 - макс. 600 Becq/кг. Наявність товару з ГМО не допускається. У разі виявлення товару з ГМО поставка допускається лише при умові складання сторонами додаткової угоди, де вказуються умови цього договору по об`єму, якості, ціні та вартості, при цьому ціна зменшується на 1000,00 грн/т.

Решта показників якості повинні відповідати вимогам ДСТУ 4966:2008.

На підтверджено факту неналежної якості товару позивачем до матеріалів справи додано свідоцтва про якість зерна №№ 114-р, 115-р, 116-р та 116-р від 15 та 16 липня 2018 року та актами повернення від 15 та 16 липня 2018 року №№ 114, 115, 116, 117, складені ТОВ Кривоозерський комбікормовий завод .

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В Договорі сторонами погоджено, що:

- якість товару по вологості, вмісту олії та домішкам визначається в пункті поставки на зерновому складі позивача: Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, смт Криве Озеро, вул. Кобзаря, 1, згідно показників якості, визначених сертифікованою лабораторією зернового складу, що вказується у реєстрах на приймання товару, на підставі яких розраховується кінцева ціна товару (п. 3.7);

- у випадку відхилення параметрів якісних показників товару від показників, вказаних у п. 3.2, на дану партію чи автомашину, підставою для чого є результати випробувань (аналізу товару лабораторією позивача), видані сертифікованою лабораторією в кінцевому пункті доставки, складається акт про фактичні показники якості товару даної партії для перерахунку ціни товару або повернення товару в разі його невідповідності (п. 3.8);

- в разі незгоди котрої зі сторін про невідповідність показників якості товару, представники сторін у строк, що не може перебільшувати трьох робочих днів, проводять контрольний відбір зразка товару і перевіряють якість товару в незалежній акредитованій лабораторії. В такому випадку товар не вивантажується до узгодження претензій по якості. Контрольний відбір проб товару у такому разі обов`язково має бути здійснений у присутності представників позивача та відповідача. Представник відповідача повинен прибути в кінцевий пункт розвантаження не пізніше однієї доби від дати отримання повідомлення про перевірку якості товару, для спільного відбору та проведення аналізу проб в незалежній акредитованій лабораторії. У разі неприбуття представника відповідача та недотримання вимог даного пункту, позивач вправі самостійно провести відбір проб та провести незалежну перевірку. Результати незалежної перевірки є кінцевими і признаються обома сторонами для виконання та перерахунку ціни товару. В разі незгоди відповідача з результатами аналізу по якості товару, плата, і це погоджено сторонами, за проведення додаткової перевірки якості покладається на відповідача (п. 3.9).

З системного аналізу вказаних вище положень Договору слідує, що у разі непогодження позивача з якістю поставленого відповідачем товару, показники якої (якості) визначено за результатами проведених лабораторією позивача аналізів, сторони повинні скласти акт про фактичні показники якості відповідної партії товару, в яких буде узгоджено порушення відповідачем показників якості товару, або, у випадку відмови відповідача від складення такого акту, остаточна якість відповідного товару має бути підтверджена незалежною акредитованою лабораторією за результатами дослідження проб, відібраних обома сторонами, або тільки позивачем у разі нез`явлення представника відповідача для відбору, в кінцевому пункті розвантаження.

Отже, для проведення перевірки якості товару у погодженому сторонами у Договорі порядку, який, відповідно до приписів чинного законодавства, є обов`язковим для сторін, у випадку виявлення факту поставки відповідачем неякісного товару за результатами лабораторії позивача, останній мав повідомити про вказані обставини відповідача та погодити порушення показників якості товару шляхом підписання відповідного акту про фактичні показники якості партії товару, а у випадку незгоди відповідача з показниками якості, визначеними лабораторією позивача, викликати представника відповідача для проведення контрольного відбору зразка товару для перевірки якості товару в незалежній акредитованій лабораторії, і лише у разі неприбуття представника відповідача позивач вправі самостійно провести відбір проб та провести незалежну перевірку, при цьому у такому випадку товар не вивантажується до узгодження претензій по якості.

Докази вчинення позивачем таких дій матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

Враховуючи викладене вище, факт поставки товару неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Договором.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок довести обставини, на які він посилається, - факт неякісності товару, що ним у встановленому законодавством порядку не зроблено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведений факт поставки відповідачем неякісного товару, тобто порушення ним умов Договору, а відтак, відсутні правові підстави для застосування до відповідача передбачених Договором наслідків, а саме стягнення штрафу та відшкодування збитків на транспортне перевезення неякісної партії товару.

При цьому посилання позивача на те, що ним було відповідачу направлено претензію щодо повернення коштів (вих. № 20.07.2018/001 від 20.07.2018) (а.с. 129 т. 1), а також направлення до відповідача юриста і менеджера з постачання для пред`явлення усної претензії по якості товару, викладених вище обставин не спростовують, оскільки вказані дії були позивачем вчинені після повернення спірного товару відповідачу та, відповідно, в будь-якому випадку не можуть свідчити про вчинення дії щодо дотримання договірного порядку на підтвердження факту поставки відповідачем неякісного товару.

З таких саме підстав не можуть бути прийняті і доводи відповідача про підтвердження ним належної якості спірного товару протоколами випробувань №№1010-1013ПР від 19.07.2018, складеними ДП Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації .

З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт поставки відповідачем товару неналежної якості та, відповідно, відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 102 802,20 грн., понесених позивачем у зв`язку з перевезенням неякісної партії насіння ріпаку, отриманого від відповідача за Договором, а також штрафу в сумі 685 200,24 грн., нарахованого на підставі п. 5.3 Договору, а відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Щодо посилань позивач на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, порушення судом першої інстанції на 1 місяць і 3 дня строку проведення підготовчого провадження, на 11 днів - строку проведення розгляду справи по суті, слід зазначити про те, що вказані порушення не віднесені до визначених ч. 3 ст. 277 ГПК України порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, та не призвели до до неправильного вирішення справи, а відтак, за змістом ч. 2 вказаної статті не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Щодо посилань позивача на те, що судове рішення судом першої інстанції було підготовано ще до закінчення судового розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати, так як суд першої інстанції перебував в нарадчій кімнаті 28.01.2020 не більше 2-3 хвилин, а за такий проміжок часу неможливо підготувати судове рішення на декількох сторінках формату А4, яке було зачитано суддею 28.01.2020 і це свідчить про те, що доводи адвокатів сторін при дослідженні доказів 28.01.2020 та у судових дебатах, на які суд послався в мотивувальній частині оспорюваного рішення, не були почутими і на такі доводи суд уваги не звернув, колегія суддів зазначає про те, що чинним процесуальним законодавством не унормовано як часу, протягом якого суд має перебувати у нарадчій кімнаті для прийняття рішення, так і часу за який суд у нарадчій кімнаті може виготовити скорочений та повний текст судового рішення. До того ж, колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що в судовому засіданні 28.01.2020 судом першої інстанції будо проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, а повний текст був складений 12.02.2020.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод на рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 28.01.2020 у справі № 911/1823/19

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1823/19.

Повний текст постанови складено: 20.05.2020

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець