Постанова

від 21.05.2020 по справі 905/2408/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2020 р. Справа № 905/2408/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх.№855Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2020 (повний текст якого складено та підписано 28.02.2020 суддею Паляниця Ю.О. у приміщенні господарського суду Донецької області) у справі №905/2408/19

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Дніпро,

до Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» , м.Маріуполь Донецької області,

про стягнення 50975 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Колективного підприємства «Фірма «Азовбудматеріали» про стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача у сумі 50975 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що інформація про адресу вантажоодержувача, вказана Колективним підприємством «Фірма «Азовбудматеріали» у накладній №50477835, не відповідала дійсності. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача засвідчений актом загальної форми №1158 від 04.07.2019, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 50975 грн у порядку ст.118,122 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2020 у справі №905/2408/19 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, мотивував його тим, що перейменування вулиці Кірова є загальновідомим фактом. Станом на 30.06.2019 (дата складання залізничної накладної №50477835) вантажоодержувач (Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» ) був зареєстрований за наступною адресою: 51925, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.Соборна, 18Б. При цьому фактично місцезнаходження вантажоодержувача не змінювалось, а відбулось тільки перейменування вулиці. Зміну назви вулиці неможливо ототожнювати та порівнювати з фактом неправильно зазначеної адреси, оскільки вулиця Кірова є вулицею Соборною. Господарський суд не визнав неправильним зазначення адреси Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» відповідачем, оскільки ознакою неправильної адреси є виникнення ризику відправлення вантажу на іншу адресу, аніж визначена відправником, або неможливість здійснення залізничного перевезення в силу помилок в адресі. При цьому кожна з перерахованих ознак у розглядуваному спорі відсутня. Зазначення в адресі вантажоодержувача відомостей до перейменування не створює ризиків направлення вантажу не за призначенням та не перешкоджає виконанню позивачем зобов`язання з перевезення. Обставина перейменування вулиці є загальновідомим фактом, яка до того ж підтверджує, що його місцезнаходження залишилося незмінним, отже спростовує сам факт порушення. Господарський суд керувався принципами справедливості, розумності і добросовісності, тому в силу наведених принципів не можна у контексті ст.122, 118 Статуту залізниць України вважати неправильною адресу, яка зазначена відповідно даних, які існували до перейменування населеного пункту і вулиці. Позивач не довів належними та допустимими доказами факту допущення відповідачем порушень, за які законом передбачено відповідальність у вигляді штрафу.

Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2020 у справі №905/2408/19, задовольнити позов АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» у повному обсязі. Покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Скарга обґрунтована тим, що згідно з пунктом 8 частини 2 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» зміна назви міста та вулиці призводить до зміни місцезнаходження юридичної особи. Позивач зазначає, що назва вулиці Кірова, яку відповідач власноруч вніс у накладну є символікою комуністичного тоталітарного режиму, яку у свою чергу заборонено поширювати та публічно використовувати. Оскільки назва вулиці Кірова є забороненою комуністичного тоталітарного режиму, то адреса, яка містить таку назву, є апріорі неправильною. Позивач вважає, що відсутність виникнення ризику відправлення вантажу на іншу адресу, аніж потрібна відправнику, так і відсутність неможливості здійснення залізничного перевезення у силу помилок в адресі не мають жодного значення для вирішення спору, оскільки штраф у порядку ст.118, 122 Статуту залізниць України підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків. Крім того, заявник вважає, що загальні засади цивільного законодавства, визначені ст.3 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватись у випадках, коли через неврегульованість законодавством цивільних відносин неможливо використати аналогію закону для регулювання цивільних правовідносин. Перевезення вантажів залізницею регулюється актом цивільного законодавства - Статутом залізниць України, у зв`язку з чим у господарського суду були відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин загальні засади цивільного законодавства (ст.3 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2020 у справі №905/2408/19. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2020 у справі №905/2408/19 буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

14.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№3550) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з нормами Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки для приведення об`єктів топоніміки у відповідність з вимогами цього закону, здійснюється не зміна адреси, а перейменування об`єктів топоніміки. Тому зміна назви вулиці на виконання вимог Закону №317, на думку відповідача, не є зміною адреси вантажоотримувача, а застосування старої назви вулиці не є неправильно зазначеною адресою у розумінні пункту 122 Статуту залізниць України, а тому не є перешкодою у визначенні вантажоодержувача та оповіщенні його про надходження вантажу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

30.06.2019 Колективним підприємством «Фірма «Азовбудматеріали» зі станції Велико-Анадоль Донецької залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці направлено за залізничною накладною №50477835 у вагоні №65741522 вантаж - вапно негашене. Вантажоодержувачем за цією накладною визначено - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05393043, м.Кам`янське, вул.Кірова , 18Б, код 3128) (пункти 4, 5 накладної №50477835 від 30.06.2019).

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Під час прибуття вагону №65741522 на станцію призначення працівниками залізниці встановлено, що адреса одержувача вантажу, визначена у перевізному документі №50477835 (м.Кам`янське, вул.Кірова , 18Б ) , по станції Правда Придніпровської залізниці, відсутня, про що складено акт загальної форми №1158 від 04.07.2019. В акті вказано, що отримувач з такою адресою відсутній, вагони затримані для з`ясування (а.с.11).

За змістом телеграми б/н від 04.07.2019 станції Правда Придніпровської залізниці останньою повідомлено станцію відправлення про прибуття, зокрема, вагону №65741522 за залізничною накладною №50477835 та відсутність по станції призначення одержувача вантажу з такою адресою (м.Кам`янське, вул.Кірова, 18Б ) ; вагон затримано (а.с.12).

У відповідь на вказане звернення, станція Велико-Анадоль Донецької залізниці повідомила станцію призначення, що відповідно до листа №03 від 04.07.2019 вантажовідправника, вважати правильним вулицю вантажоодержувача: Соборна, 18Б (а.с.13).

Відповідно до статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів згідно зі статтею 5 Статуту.

Пунктом 1.1 Правил передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Відповідно до пункту 1.2 Правил накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства.

Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.

Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

До накладної можуть додаватися додаткові супровідні документи та документи дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачена законами України. У разі оформлення перевізного документа в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) супровідні документи додаються в електронному вигляді (виготовлені за допомогою сканера тощо). При цьому оригінали супровідних документів в паперовому вигляді направляються відправником безпосередньо одержувачу.

За пунктом 1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до додатку 3 до Правил у накладній у графі Одержувач , яка заповнюється вантажовідправником, зазначаються відомості щодо вантажоодержувача: найменування, код згідно ЄДРПОУ, поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської скриньки.

Представник вантажовідправника у графі 55 правильність внесених відомостей підтверджую зазначає свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (пункт 2.3 Правил).

Пунктом 122 Статуту визначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з пунктом 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

При у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі №917/964/17.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що згідно з пунктом 8 частини 2 ст.7 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» зміна назви міста та вулиці призводить до зміни місцезнаходження юридичної особи. Підприємство як вантажовідправник відповідно до пунктів 24, 122 Статуту має нести відповідальність за неправильне зазначення в залізничній накладній адреси одержувача, а факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу підтверджується актом загальної форми №1158 від 04.07.2019, в якому вказано, що отримувач з такою адресою відсутній.

Як свідчать матеріали справи, у накладній №50477835 у графі 4 "одержувач" вказано: код ЄДРПОУ 05393043, "ПАТ "Дніпропетровський меткомбінат"; адреса одержувача: вул.Кірова, 18б, м.Кам`янське.

Водночас, звертаючись до залізниці з листом, підприємство просило внести зміни у накладній щодо адреси вантажоодержувача, вважати правильним вулицю отримувача Соборна, 18б.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у справі №917/500/19 від 27.03.2020 надав правову оцінку питанню зміни назв міст, вулиць у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» , де визначив, що відповідно до вказаного нормативно-правового акту неправильним є зазначення адреси вантажоодержувача, за якою він не знаходиться . Зазначення у накладній правильних даних та адреси вантажоодержувача, однак з попередньою дійсною назвою населеного пункту до його перейменування не є підставою для висновку про помилку в адресі одержувача, не створює перешкод у ідентифікації цього населеного пункту, оскільки є загальновідомою інформацією, отже, не може мати наслідком покладення на вантажовідправника відповідальності у вигляді штрафу за неправильно вказану адресу відповідно до пунктів 118, 122 Статуту.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що фактично місцезнаходження вантажоодержувача не змінювалось, а відбулось тільки перейменування вулиці. Зміну назви вулиці неможливо ототожнювати та порівнювати з фактом неправильно зазначеної адреси, оскільки вулиця Кірова є вулицею Соборною.

Також господарський суд правильно вказав, що зазначення в адресі вантажоотримувача відомостей до факту перейменування не створює ризиків направлення вантажу не за призначенням та не перешкоджає виконанню позивачем зобов`язання з перевезення.

За наведених обставин колегія суддів вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги про те, що відповідачем неправильно зазначено адресу вантажоодержувача, що є підставою для стягнення суми штрафу, відтак господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2020 у справі №905/2408/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.05.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова