Рішення

від 21.05.2020 по справі 120/30/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

21 травня 2020 р. Справа № 120/30/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про визнання протиправним і скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.09.2019 року №2-15620/15-19-СГ, яким відповідач відмовив їй у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Не погоджуючись з такою відмовою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року позовну заяву залишено без руху.

27.01.2020 року недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року відкрито провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін в порядку спрощеного позовного провадження.

21.02.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог. Разом з тим, у відзиві також зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2048/19-а Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянуло клопотання Позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності за кадастровим номером: 0523981600:02:000:0601 (загальна площа: 5, 5441 га, землі запасу), орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту села Гнатків Томашпільського району Вінницької області та винесено наказ від 12.09.2019 року за №2-15620/15-19-СГ. Зазначеним наказом було повідомлено позивачку, що на спірну земельну ділянку, що є зазначеною на графічних матеріалах Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Гнатківської сільській раді щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ, на підставі ч.7 cm. 118 Земельного кодексу України.

Відтак відповідач зазначає, що позивачці правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства ( код цільового призначення - 01.03)

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року позовну заяву залишено без руху.

18.05.2020 року недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

Дослідивши надані сторонами докази, та матеріали справи, судом встановлено, що у квітні 2019 року позивачка звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 11.06.2019 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило ОСОБА_1 листом №КО-8653/0-2021/0/95-19, що згідно наданих графічних матеріалів земельна ділянка розміщена на пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для сінокосіння та випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на даному виді угідь не передбачається.

Не погоджуючись із неналежною відповіддю суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року у справі №120/2048/19-а адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути повторно клопотання ОСОБА_1 від 22 квітня 2019 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні. У решті позовних вимог відмовлено. Суд вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною та скасував відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі від 11 червня 2019 року №КО-8653/0-2022/0/95-19.

Наказом від 12.09.2019 року №2-15620/15-19-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачці у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області у зв`язку із тим, що на земельну ділянку, що зазначена на графічних матеріалах Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Гнатківській сільській раді щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ.

Вважаючи наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.09.2019 року №2-15620/15-19-СГ протиправним, позивачка звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України), Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині 1 статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам-для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, яка визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів, до видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема належать землі: для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ 01.03 та для сінокосіння і випасання худоби код КВЦПЗ 01.08.

Згідно до поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 0523981600020000601 в експлікації земельних угідь зазначено, що вид угідь на даній земельній ділянці - пасовище.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначені для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства та для сінокосіння і випасання худоби, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення". При цьому, передача громадянам України вказаних земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства), здійснюється без зміни цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як видно з матеріалів справи, позивачка вирішила скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Судом встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою стало посилання відповідача на те, що на зазначену на графічних матеріалах ділянку Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою Гнатківській сільській раді від 30.08.2019 року №2-14901/15-19-СГ щодо відведення земельних ділянок в комунальну власність для створення громадських пасовищ.

У силу вимог частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.

Водночас судом встановлено, що земельна ділянка, щодо якої позивачка подала клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Наведене підтверджується копією поземельної книги на земельну ділянку кадастровий номер 0523981600020000601, що надана відповідачем одночасно з поданням відзиву на позовну заяву.

Таким чином, спірна земельна ділянка є сформованою та зареєстрована у Державному земельному кадастрі як земля сільськогосподарського призначення державної форми власності. При цьому інформація про зареєстроване право власності (користування) щодо цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відсутня.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Водночас в силу приписів статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У свою чергу в межах розгляду даної справи відповідач належними і допустимим доказами не довів тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у законному користуванні інших осіб.

У той же час, суд наголошує, що Земельний кодекс України не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, яка вказана в оскаржуваному наказі - наявність дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок Гнатківській сільській раді.

Суд погоджується з тим, що Гнатківській сільській раді наданий дозвіл на розробку документації із землеустрою. Однак, будь-які належні докази про те, що вказана земельна ділянка вже перебуває у комунальній власності, у тому числі дані реєстрів, документів, які засвідчують перехід права власності суду не надані.

Оскільки отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її у власність, відповідач безпідставно відмовив позивачці на початковій стадії процедури відведення, порушивши гарантоване законом право звернутись до уповноваженого органу для отримання можливості набути земельну ділянку у власність.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, від 08.05.2018 року по справі №815/3799/17.

Відтак, суд не може погодитись з правомірністю підстав для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення документації із землеустрою, що зазначені в оскаржуваному наказі.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовило позивачці у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Отже, позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного наказу належить задовольнити.

Щодо вимоги позивача зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

Суд вважає, що доцільним та ефективним способом захисту прав, інтересів позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства на території Кропивнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, заявлений позов належить задовольнити, а саме, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.09.2019 року №2-15620/15-19-СГ з покладенням на відповідача обов`язку надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

У той же час, оцінюючи доводи позивача щодо постановлення окремої ухвали, суд враховує, що відповідно до частин 1, 2 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Водночас, постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи встановлені обставини справи та характер спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивачки підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 12.09.2019 року №2-15620/15-19-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтованою площею 2,0 гектара, яка знаходиться на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , засоби зв`язку: НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, Код ЄДРПОУ: 39767547, Засоби зв`язку: (0432) 51-39-60, Електрона адреса: vinnytsia@land.gov.ua).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар