Рішення

від 19.05.2020 по справі 0840/3568/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Справа № 0840/3568/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

представника позивача: Машко Г.І.,

представника відповідача: Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" (69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 162, код ЄДРПОУ 36247157)

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" (далі - позивач, ТОВ СМУ-1 ЗКХР ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018 № 0007401406, № 0007411406.

Ухвалою суду від 30.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, в процесі підготовчого провадження у справі призначено підготовче судове засідання по справі на 25.09.2018.

Ухвалою суду від 25.09.2018 за клопотанням представника позивача, проти якого не заперечив представник відповідача, продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів до 30.11.2018 та розгляд справи призначено на 08.11.2018.

Протокольною ухвалою від 08.11.2018 у підготовчому засіданні оголошена перерва до 12.11.2018.

Протокольною ухвалою від 12.11.2018 підготовче засідання було відкладено на 29.11.2018.

Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження у справі №0840/3568/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018.

Протокольною ухвалою від 03.12.2018 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2018.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі № 0840/3568/18 до набрання законної сили судовим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 1-кп/331/320/201 (1-кп/331/443/2018) по кримінальному провадження внесеному в ЄРДР №42018081280000018 від 30.01.2018.

В судовому засіданні оголошено перерву до 18.12.2018.

Ухвалою суду від 18.12.2018 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя у справі № 1-кп/331/320/2018 (ЄУН 331/4118/18).

10.03.2020 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою від 10.03.2020 у розгляді справи оголошено перерву до 19.03.2020.

Ухвалою суду від 19.03.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін для примирення до 15.04.2020.

Ухвалою суду від 15.04.2020 продовжено процесуальний строк визначений ухвалою суду від 19.03.2020 до 19.05.2020.

19.05.2020 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 19.05.2020, на підставі статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу Акорд .

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві від 29.08.2018 (вх.№26905) та відповіді на відзив від 29.10.2018 (вх.№34580). Зокрема зазначив про свою незгоду з висновками контролюючого органу про нереальність здійснення господарських відносин позивача з контрагентами, відсутність об`єктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій, неможливістю проведення зустрічної звірки, наявністю відповідної податкової інформації. На думку представника, Товариством в повному обсязі надано всі необхідні первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ , тому жодних підстав для не включення податкового кредиту по операціям з цими підприємствами, позивач не мав. Також вказав, що реальність отримання товарів від контрагентів підтверджує й подальший рух товарів, що в свою чергу призвело до зміни в структурі активів підприємства. Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Також зазначає про наявність й інших можливостей залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах. З позиції представника, не можуть бути використані в якості доказів податкова інформація, отримана з аналітичної бази даних податкового органу, факти відсутності відповідей на запити. З посиланням на правову позицію Верховного суду вказав, що здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати правових наслідків для платника податку. З приводу наявності кримінального провадження, в якому фігурують контрагенти позивача, зазначив про декриміналізацію кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України та закриття провадження у справі №331/4118/18. Тому висновок відповідача про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є необґрунтованим, порушує законні інтереси, права, ділову репутацію ТОВ СМУ-1 ЗКХР . З наведених підстав представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018 №0007401406, №0007411406.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 14.09.2018 (вх.№28960). В обґрунтування зазначив, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 10440 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 403062 грн. Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ . Вказує, що господарські операції між ТОВ СТАРВЕЙ та контрагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Висновок про нереальність здійснення ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ господарських операцій на адресу позивача встановлено з причин відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг), які реалізовано ТОВ СМУ-1 ЗКХР . Щодо ТОВ АВВІЛ представник вказав на встановлення перевіркою документального оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення у ланцюгу постачальників з огляду на відсутність реального (законного) джерела походження реалізованого товару (послуг) на адресу ТОВ АВВІЛ . Крім того звернув увагу суду на порушення у 2018 році кримінального провадження №42018081280000018 за фактом створення підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у формуванні незаконного податкового кредиту підприємств реального сектору економіки, в якому фігурували ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ . Таким чином представник відповідача зауважив, що як суб`єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної фіскальної служби прав. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ТОВ СМУ-1 ЗКХР (код ЄДРПОУ 36247157) є юридичною особою, яка зареєстрована 11.11.2008. Основним видом діяльності позивача, згідно КВЕД є: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (а.с.11 т.2).

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.03.2018 № 980 (а.с.26 т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СМУ-1 ЗКХР з питань дотримання вимог податкового законодавства з єдиного податку третьої групи за 2016 рік, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ СТАРВЕЙ за листопад-грудень 2016 року, ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ за грудень 2016 року, ТОВ АВВІЛ за січень 2017 року, у тому числі в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки складено акт №232/08-01-14-06/36247157 від 16.04.2018 (а.с.15-45 т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1, 44.2 ст.44, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України в редакції, що діяла в 2014 році, порядку заповнення декларації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1213 від 28.09.2011 підприємством занижено податок на прибуток на суму 10440 грн., у т.ч. по періодам: 2017 рік на суму 10440 грн.

- пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп. 14.1.231 п.14.1, ст. 14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 403062 грн., в т.ч. за період: листопад 2016 року на суму 10120 грн., грудень 2016 року на суму 381342 грн., січень 2017 року на суму 11600 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018:

- №0007401406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 503827,50 грн., у тому числі 403062 грн. - за податковими зобов`язаннями та 100765,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.46-47 т.1).

- №0007411406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13050 грн., у тому числі 10440 грн. - за податковими зобов`язаннями та 2610 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.48-49 т.1).

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення, проте рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 08.08.2018 №25930/6/99-99-11-01-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.50-65 т.1).

Не погодившись із висновками контролюючого органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ СМУ-1 ЗКХР звернулось з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Перевіряючи правомірність дій відповідача у винесенні спірних податкових повідомлень-рішень суд виходить з наступного.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали акту перевірки, порушення виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ТОВ СМУ-1 ЗКХР з ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ .

Висновки акту перевірки побудовані на твердженнях контролюючого органу про:

- відсутність у контрагентів позивача достатньої наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товарів;

- не встановлення походження товару від виробника або імпортера придбаної продукції, оскільки контрагентами були придбані товари відмінні від тих, що поставлені на адресу ТОВ СМУ-1 ЗКХР ;

- суперечності в оформленні первинних документів, а також документів, які підтверджують транспортування товару;

- наявність кримінального провадження №42018081280000018 від 30.01.2018, в яких фігурують посадові особи контрагентів;

- відсутність податкової звітності вказаних контрагентів.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган прийшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, у перевіреному періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ

1. Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ СТАРВЕЙ (Постачальник), укладено договір поставки №17/11 від 17.11.2016 (а.с.66-67 т.), згідно умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та характеристики якої погоджені сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору:

- специфікація №1 від 17.11.2016 на загальну суму 60720 грн., в тому числі ПДВ 10120 грн. (а.с.68 т.1);

- специфікація №2 від 30.11.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн. (а.с. 69 т.1),

- специфікація №3 від 01.12.2016 на загальну суму 267752,89 грн., в тому числі ПДВ 44625,48 грн.

На підтвердження поставки товару ресора ЕК-14, ДЖІТ 304.242.001 (Е13.14.000) судом досліджено: рахунок-фактуру №30/11-6 від 30.11.2016 на загальну суму 60720 грн., в тому числі ПДВ 10120 грн.; видаткову накладну №30/11-14 від 30.11.2016 на загальну суму 60720 грн., в тому числі ПДВ 10120 грн.; товарно-транспортну накладну №30/11-14 від 30.11.2016 з відомостями про вантаж; податкову накладну №14 від 30.11.2016 на загальну суму 60720 грн., в тому числі ПДВ 10120 грн. (а.с.70-73 т.1).

Оплата вказаного товару підтверджена копією платіжного доручення: №1356 від 09.12.2016 на загальну суму 60720 грн., в тому числі ПДВ 10120 грн. (а.с.166 т.1).

Як свідчать матеріали справи, вищезазначені ТМЦ були придбані для подальшої реалізації на ПРАТ Донецксталь МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД , відповідно до укладеного Договору купівлі-продажу №31736ДС/ЯКХЗ/07 від 29.01.2016 та специфікації до договору №3 від 19.10.2016 (а.с.213-215, 217 т.1). Факт подальших реалізацій засвідчується також повідомленням від 13.04.2018 з доказами направлення, податковою накладною №2 від 16.01.2017 з квитанцією про її реєстрацію (а.с.218-221 т.1). До реалізації товар зберігався на складі, про що свідчить журнал проводок за 01.01.2016-31.07.2018 (а.с.87 т.1)

На підтвердження поставки товару дросель згладжуючий судом досліджено: рахунок-фактуру №09/12-3 від 09.12.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн.; видаткову накладну №12/7 від 09.12.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн.; товарно-транспортну накладну №12/7 від 09.12.2016 з відомостями про вантаж; податкову накладну №7 від 09.12.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн. (а.с.74-77 т.1).

Оплата вказаного товару підтверджена копією платіжного доручення: №1357 від 09.12.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн. (а.с.167 т.1).

На підтвердження поставки товару жорсткість б 16 мм, жорсткість б 20 мм, лобовина 2300*1000*30, косинка посиленння лобовини, кронштейн гальмівних фаркопів, верхній пояс тележки, рама кріплення гальмівних циліндрів, кронштейн підвісного кріплення колодкодержателів, поперечна балка кріплення повітряного резервуару, кріплення повітряного резервуару, поперечна балка кріплення ЕД118, кронштейн пружинного демфера кріплення ЕД118 , кріплення направляючої ресорно-пружинної підвіски, обмеження нижньої межі ЭД118, рама кузова, кріплення кабіни машинного заду, оглядовий люк ЕД 118 судом досліджено: рахунок-фактуру 13/12-3 від 13.12.2016 на загальну суму 267752,89 грн., в тому числі ПДВ 44625,48 грн.; видаткову накладну №12/21 від 13.12.2016 на загальну суму 267752,89 грн., в тому числі ПДВ 44625,48 грн.; товарно-транспортну накладну №12/21 від 13.12.2016 з відомостями про вантаж, податкову накладну №21 від 13.12.2016 на загальну суму 267752,89 грн., в тому числі ПДВ 44625,48 грн. (а.с.78-82 т.1).

Оплата вказаного товару підтверджена копією платіжного доручення: №1370 від 21.12.2016 на загальну суму 267752,89 грн., в тому числі ПДВ 44625,48 грн. (а.с.168 т.1).

ТМЦ, придбані відповідно до Специфікацій 2,3 та видаткових накладних №12/7 та №12/21, за поясненням представника позивача, були використані в якості матеріалів при проведенні робіт з капітального ремонту відповідно до договору підряду №16/382 від 15.08.2016, укладеного з ПАТ ЕВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ , що підтверджено матеріалами справи, а саме: актом №1 від 26.12.2016 приймання-передачі виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (а.с.182-200 т.1)

Облік розрахунків за одержані тoварно-матеріальні цінності, виконані рoботи, надані послуги з контрагентом ТОВ СТАРВЕЙ за період 01.01.2016-31.07.2018 підтверджено карткою рахунку №631 (а.с.83-86 т.1).

2. 05.12.2016 між ТОВ СМУ-1 ЗКХР (покупець) та ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ був укладений договір купівлі-продажу №05/12, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, найменування, кількість та характеристики якої погоджені сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору: специфікація №1 від 05.12.2016 на загальну суму 126968,57 грн., в тому числі ПДВ 21161,42 грн.; специфікація №2 від 06.12.2016 на загальну суму 95306,69 грн., в тому числі ПДВ 15884,45 грн.; специфікація №3 від 08.12.2016 на загальну суму 220837,30 грн., в тому числі ПДВ 36806,22 грн.; специфікація №4 від 09.12.2016 на загальну суму 159054,17 грн., в тому числі ПДВ 26509,03 грн.; специфікація №5 від 09.12.016 на загальну суму 108857,08 грн., в тому числі ПДВ 18142,84 грн.; специфікація №6 від 09.12.2016 на загальну суму 210116,39 грн., в тому числі ПДВ 35019,40 грн.; специфікація №7 від 13.12.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн.; специфікація №8 від 13.12.2016 на загальну суму 130560 грн., в тому числі ПДВ 21760 грн.; специфікація №9 від 13.12.2016 на загальну суму 270924 грн., в тому числі ПДВ 45154 грн. (а.с.88-99 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №1 від 05.12.2016 на загальну суму 126968,57 грн., в тому числі ПДВ 21161,42 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №14/12-6 від 14.12.2016; видаткову накладну №12/22 від 14.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/22 від 14.12.2016, податкову накладну №22 від 14.12.2016 (а.с.100-103 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №2 від 06.12.2016 на загальну суму 95306,69 грн., в тому числі ПДВ 15884,45 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №14/12-7 від 14.12.2016; видаткову накладну №12/23 від 14.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/23 від 14.12.2016, податкову накладну №23 від 14.12.2016 (а.с.104-108 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №3 від 08.12.2016 на загальну суму 220837,30 грн., в тому числі ПДВ 36806,22 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №15/12-7 від 15.12.2016; видаткову накладну №12/24 від 15.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/24 від 15.12.2016, податкову накладну №24 від 15.12.2016 (а.с.109-114 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №4 від 09.12.2016 на загальну суму 159054,17 грн., в тому числі ПДВ 26509,03 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №15/12-8 від 15.12.2016; видаткову накладну №12/25 від 15.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/25 від 15.12.2016, податкову накладну №25 від 15.12.2016 (а.с.115-118 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №5 від 09.12.016 на загальну суму 108857,08 грн., в тому числі ПДВ 18142,84 грн., судом досліджено: рахунки-фактури №15/12-9 від 15.12.2016, №23/12-4 від 23.12.2016; видаткові накладні №12/26 від 15.12.2016, №12/41 від 23.12.2016; товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж №12/26 від 15.12.2016, №12/41 від 23.12.2016, податкові накладні №26 від 15.12.2016, №41 від 23.12.2016 (а.с.119-126 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №6 від 09.12.2016 на загальну суму 210116,39 грн., в тому числі ПДВ 35019,40 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №16/12-2 від 16.12.2016; видаткову накладну №12/28 від 16.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/28 від 16.12.2016, податкову накладну №28 від 16.12.2016 (а.с.127-131 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №7 від 13.12.2016 на загальну суму 348840 грн., в тому числі ПДВ 58140 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №20/12-5 від 20.12.2016; видаткову накладну №12/33 від 20.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/33 від 20.12.2016, податкову накладну №33 від 20.12.2016 (а.с.132-135 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №8 від 13.12.2016 на загальну суму 130560 грн., в тому числі ПДВ 21760 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №21/12-3 від 21.12.2016; видаткову накладну №12/37 від 21.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/37 від 21.12.2016, податкову накладну №37 від 21.12.2016 (а.с.136-139 т.1).

На підтвердження поставки товару за специфікацією №9 від 13.12.2016 на загальну суму 270924 грн., в тому числі ПДВ 45154 грн., судом досліджено: рахунок-фактуру №21/12-4 від 22.12.2016; видаткову накладну №12/39 від 22.12.2016; товарно-транспортну накладну з відомостями про вантаж №12/39 від 22.12.2016, податкову накладну №39 від 22.12.2016 (а.с.140-144 т.1).

Оплата поставлених товарів підтверджується платіжними дорученнями: №1396 від 04.01.2017 на загальну суму 159054,17грн.; №1383 від 03.01.2017 на загальну суму 220837,30 грн.; № 1399 від 04.01.2017 на загальну суму 54428,54 грн.; №1398 від 04.01.2017 на загальну суму 95306,69 грн.; №1397 від 04.01.2017 на загальну суму 126968,54 грн.; №1408 від 16.01.2017 на загальну суму 54428,54 грн.; №1406 від 16.01.2017 на загальну суму 210116,39 грн.; №1407 від 16.01.2017 на загальну суму 348840 грн.; №1409 від 18.01.2017 на загальну суму 130560 грн.; №1410 від 18.01.2017 на загальну суму 270924 грн. (а.с.172-181 т.1).

Облік розрахунків за одержані тoварно-матеріальні цінності, виконані рoботи, надані послуги з контрагентом ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ за період 01.01.2016-31.07.2018 підтверджено карткою рахунку №631 (а.с.145-156 т.1).

Згідно наданих пояснень представника позивача, ТМЦ, придбані відповідно до Специфікацій №1-7 та видаткових накладних №12/22 від 14.12.2016, №12/23 від 14.12.2016, №12/24 від 15.12.2016, №12/25 від 15.12.2016, №12/26 від 15.12.2016, №12/41 від 23.12.2016, №12/28 від 16.12.2016, №12/33 від 20.12.2016 були використані в якості матеріалів при проведенні робіт з капітального ремонту відповідно до договору підряду №16/382 від 15.08.2016, укладеного з ПАТ ЕВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ , що підтверджено матеріалами справи, а саме: актом №1 від 26.12.2016 приймання-передачі виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (а.с.182-200 т.1).

Товари, придбані відповідно до Специфікації №8 та видаткової накладної №12/37 від 21.12.2016 були реалізовані на адресу ПАТ ЯХКЗ (2 шт.) та частково перебували на складі підприємства (а.с.222 т.1).

Товари, придбані відповідно до Специфікації №9 та видаткової накладної №12/39 від 22.12.2016 були в подальшому реалізовані на адресу ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , що підтверджується укладеним контрактом №3178 SAP №4600083278 від 14.11.2016, специфікаціями №1-2 від 14.11.2016 та видатковими накладними №СМ-0000114 від 26.12.2016 на загальну суму 15840 грн., №СМ-0000113 від 26.12.2016 на загальну суму 285156 грн., №СМ-0000005 від 31.03.2017 на загальну суму 77688 грн.; податковими накладними № 41 від 26.12.2016, №42 від 26.12.2016, №7 від 21.02.2017, №8 від 14.03.2017, №9 від 21.03.2017 разом з квитанціями про їх реєстрацію (а.с.228-250 т.1, а.с.1-2 т.2).

3. 27.01.2017 між ТОВ АВВІЛ (постачальник) та ТОВ СМУ-1 ЗКХР укладено договір поставки №1/17 від 27.01.2017, у відповідності до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію: клапан максимального тиску тормозної системи та блок пневмосистеми електровозу (а.с.157-158 т.1).

Поставка товару підтверджена наступними документами: рахунок-фактура №СМ-0000109 від 27.01.2017 на загальну суму 69600 грн., в тому числі ПДВ 11600 грн.; видаткова накладна №ПИ-0000178 від 27.01.2017; довіреність №4 від 19.01.2017, товарно-транспортна накладна від 27.01.2017 з відомостями про вантаж; податкова накладна №29 від 27.01.2017 (а.с.159-163 т.1).

Облік розрахунків за одержані тoварно-матеріальні цінності, виконані рoботи, надані послуги з контрагентом ТОВ АВВІЛ за період 01.01.2016-31.07.2018 підтверджено карткою рахунку №631 (а.с.165 т.1).

Оплата товару підтверджена платіжними дорученнями №1445 від 01.03.2017 на загальну суму 8400 грн., №1494 від 16.05.2017 на загальну суму 54200грн., №1497 від 17.05.2017 на загальну суму 7000 грн. (а.с.169-171 т.1).

Товари придбані у ТОВ АВВІЛ , відповідно до видаткової накладної №ПМ-0000178 від 27.01.2017 були в подальшому реалізовані на ПАТ ЯКХЗ , в підтвердження чого судом досліджено Специфікацію №2 від 20.09.2016, видаткову накладну №СМ-0000003 від 21.02.2017, податкові накладні №34 від 09.11.2016, №40 від 23.12.2016 з квитанціями про їх реєстрацію (а.с.222-227 т.1).

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (далі - ТТН).

Відповідач ставить під сумнів операцій з перевезення вантажу з огляду на те, що всі вони здійснені водієм ОСОБА_1 . При цьому, доказів неможливості використання різними контрагентами одного водія суду не надано.

За інформацією, наданою відповідачем з Регіонального сервісного центру в Запорізькій області, гр. ОСОБА_1 має посвідчення водія серіїї НОМЕР_1 , що в повній мірі підтверджує можливість останнього керувати транспортними засобами та працювати водієм (а.с.50 т.2).

Слід зазначити, що вимогами податкового обліку взагалі не передбачено обов`язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат.

Наведене має місце і в практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (постанова від 25.06.2019 у справі №К1240/1982/18): Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документів або паспортів на отримані товари. .

В акті перевірки також зазначається про те, що операції позивача із його контрагентом не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, які необхідні для виконання умов за договорами постачання.

Слід зазначити, що в акті перевірки не наводиться жодних доказів щодо відсутності трудових ресурсів у контрагента, лише посилання на надану податкову звітність.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Вказана позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.08.2018 справі №1570/4299/12.

Також слід зазначити, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Тож контролюючим органом, всупереч вимог ст. 77 КАС України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача для визнання угод нереальними суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути допустимими доказами по справі. Чинним законодавством України не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об`єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об`єктом документальної перевірки.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.

Відносно інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №42018081280000018 від 30.01.2018, в якому фігурують посадові особи контрагентів позивача, слід зазначити наступне.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2020 у справі №331/4118/18 (провадження №1-кп/331/77/2020) закрито провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42018081280000018 від 30.01.2018 відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України на підставі п.4 ч.1 ст.284 Кримінально-процесуального кодексу України у зв`язку з декриміналізацією діяння (а.с.154 т.2).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.78 КАС України).

Щодо посилання відповідача на протокол допиту від 23.06.2018 підозрюваного - ОСОБА_3 (а.с.51-68 т.2), суд зазначає, що в протоколі допиту самим підозрюваним вказано також про здійснення в зазначений період часу також і реальної господарської діяльності, зокрема реальних поставок на ТОВ СТАРВЕЙ , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВВІЛ ( а.с.67, зворот, т.2)

Також слід зазначити, що акт перевірки від 16.04.2018 не містить посилань на протокол допиту свідка від 23.06.2018, а лише про наявність кримінального провадження за №42018081280000018 від 30.01.2018.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

До суду не надано доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення операцій не були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в відзиві відповідача на позовну заяву, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7753,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1875 від 20.08.2018 (а.с.3 т.1).

Відтак, судовий збір у розмірі 7753,16 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" (69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 162, код ЄДРПОУ 36247157) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0007401406 від 25.05.2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 503827,50 грн., у тому числі 403062 грн. - за податковими зобов`язаннями та 100765,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0007411406 від 25.05.2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13050 грн., у тому числі 10440 грн. - за податковими зобов`язаннями та 2610 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ-1 ЗАПОРОЖСКИЙ КОКСОХИМРЕМОНТ" (69089, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 162, код ЄДРПОУ 36247157) судовий збір у сумі 7753 (сім тисяч сімсот п`ятдесят три) грн. 16 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строки оскарження рішення суду застосовуються з урахуванням норм Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21.05.2020.

Суддя І.В.Садовий