Рішення

від 21.05.2020 по справі 400/823/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 р. № 400/823/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягають у неврахуванні до пенсії ОСОБА_1 періодів роботи - за 1998 - 1999 роки на ЗАТ Реєстратор ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області врахувати до пенсії ОСОБА_1 періоди роботи - 1998 -1999 р. на ЗАТ Реєстратор .

Ухвалою від 28.02.2020 року суд призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач протиправно відмовив йому в зарахування до пенсії стажу роботи в ТОВ Реєстратор за період з 1998 по 1999 роки мотивуючи тим, що надана позивачем до управління пенсійного фонду довідка від 20.03.2018р. № 9 про заробітну плату для обчислення пенсії видана ТОВ Реєстратор не підтверджена первинними документами.

Відповідач заперечував проти позову, про що зазначив у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказав, що надані позивачем документи до справи та до управління пенсійного фонду (накази про прийняття на посаду в ЗАТ Реєстратор та звільнення з посади) суперечать один одному, містять розбіжності в даті звільнення позивача з посади, а інформація щодо періоду роботи позивача за 1998-1999 роки відсутня в наданих позивачем документах. Також трудова книжка позивача не містить записів щодо трудової діяльності ОСОБА_1 в ЗАТ Реєстратор за спірний період. Надані позивачем довідки про заробітну плату не містять інформації ні про заробітну плату, ні про стаж роботи позивача за 1998-1999 роки. Крім того, підприємство ЗАТ Реєстратор не знаходиться за юридичною адресою, а надані таким підприємством довідки не відповідають чинному законодавству.

Таким чином, відповідач не має законних підстав для зарахування позивачу стажу роботи за 1998-1999 роки в ТОВ Реєстратор .

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 17.07.2001р. є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області й отримував пенсію по інвалідності відповідно до вимог законодавства України.

Виходячи зі змісту позовної заяви та відзиву наданого відповідачем до справи, позивач неодноразово звертався до відповідача про зарахування стажу роботи за певні періоди на деяких підприємствах, на яких працював до виходу на пенсію.

Відповідно до матеріалів справи, позивач працював зокрема: з 11.01.1994 по 20.12.2000 на Приватному підприємстві Гіацинт .

При поновлені пенсії по інвалідності II групи з 18.03.2008 року позивачем знову надано до управління пенсійного фонду трудову книжку (від 16.09.1968), згідно якої він працював, зокрема: з 1994 року в Приватному підприємстві Гіацинт , але як встановлено судом, в записі про звільнення 20.12.2000р. є виправлення на 20.12.2006, виправлення міститься і в році наказу.

Вказані обставини підтверджуються при порівнянні записів двох трудових книжок. Також, суд вказує на те, що записи трудових книжок від 16.09.1968 не містять інформації щодо роботи позивача на підприємстві Реєстратор у спірний період (за 1998-1999 роки).

15.08.2014 року позивачем надано заяву до відповідача про проведення перерахунку пенсії з додаванням страхового стажу за період роботи в ЗАТ Реєстратор . До заяви позивачем додано вкладиш до трудової книжки (дата заповнення 15.03.1996).

Порядок та умови зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії по 31.12.2003 регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788), а з 01.01.2004 регулюються нормами Закону № 1058.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Згідно пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно якого основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2. 2 Інструкції № 58 передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідані тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число місяць двозначними).

Згідно пункту 2. 27 Інструкції № 58 запис про звільнення у трудовій книжц працівника проводиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковій номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі - зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих з: місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 Інструкції № 58 у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без групової книжки недійсний. Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10x25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.

Судом встановлено, що на титульній сторінці трудових книжок позивача, наданих до матеріалів справи відповідачем, а не самим позивачем як доказ підтвердження стажу, не зазначено факт видачі вкладишу, вкладиш від 15.03.1996 виданий не за встановленою формою, відтак суд приходить до висновку, що без трудової книжки такий вкладиш є недійсний.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться накази щодо роботи ОСОБА_1 за сумісництвом в ЗАТ Реєстратор , надані позивачем до справи: наказ про прийняття на роботу від 15.03.1996 № 18, наказ про звільнення від 29.12.1997 № 87 та наказ про звільнення від 29.12.1999 № 87, тобто накази про звільнення суперечать один одному щодо дати звільнення.

Наказ про звільнення від 29.12.1999 № 87 суперечить записам вкладки до трудової книжки: з 15.03.1996 (наказ № 18 від 15.03.1996) по 29.12.1997 (наказ № 87 від 29.12.1997) . Відтак, у суду є підстави вважати надані позивачем документи недостовірними.

Як вказав відповідач у відзиві, інформація згідно довідки від 21.06.2013 № 6685/07 про заробітну плату застрахованої особи ОСОБА_1 (РПОКПП НОМЕР_1 ) за 1998 - 1999 роки, відсутня, оскільки ЗАТ Реєстратор не звітувало за позивача за вказаний період.

Судом встановлено, що зміст наданої позивачем до справи Довідки про заробітну плату від 20.03.2018 № 09 за спірний період з січня 1998 по 1999, не підтверджує ні стаж, ні заробітну плату позивача, з огляду на наступне.

Вказана довідка видана з посиланням на первинні документи та місцем їх знаходження, але за вказаною адресою підприємство не знаходиться, його місце знаходження невідоме, що підтверджується актом перевірки відповідача від 18.09.2019 № 46 (копія додається).

Крім того, Довідка підписана засновниками ЗАТ Реєстратор , без зазначення їх посади.

Згідно акту прийому-передачі документів для обчислення пенсії від 16.02.2018р., наданому позивачу, зазначено що позивач приймає документи лише за 1996-1997 роки, проте відомостей за 1998-1999 (за спірний період) в акті не зазначено. Крім, того суд зауважує, що згідно чинного законодавства, позивач не є особою, якій можуть передаватися документи на зберігання.

Отже, оскільки документи надані позивачем, для підтвердження роботи в ЗАТ Реєстратор містять розбіжності (невідповідності) один одному, у суду не має підстав вважати інформацію зазначену в документах наданих позивачем з ЗАТ Реєстратор достовірною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для розрахунку пенсійної виплати з урахуванням періоду роботи за 1998 - 1999 роки в ЗАТ Реєстратор відсутні.

Отже, дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до пенсії позивача стажу роботи за період з 1998-1999 роки на ЗАТ Реєстратор є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Крім того, як зазначено відповідачем у відзиві та встановлено судом, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 по справі № 2-а/489/251/15, яка набрала законної сили 02.02.2016 року, довідки ЗАТ Реєстратор № 32-р від 20 березня 2009 р., 54-к від 18 березня 2009 р., за періоди роботи - з квітня 1996 р. по грудень 1999 р. та за сумісництвом з 15 березня 1996 р. по 29 грудня 1999 р. УПФУ визнало недостовірними, оскільки з 2007 р. підприємство господарської діяльності не веде, а за місцем реєстрації не знаходиться.

Також суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи відповідачем, а не позивачем як доказ про трудову діяльність, надані копії трудової книжки (вкладишу до трудової книжки наданого до пенсійного фонду позивачем), а відомості зазначені до вкладишу до трудової книжки наданого окремо позивачем у серпні 2014 р. до заяви про перерахунок пенсії, до уваги судом не приймаються, оскільки інформація зазначена в такому вкладиші про те, що ОСОБА_1 працював у ЗАТ Реєстратор по переводу з ПП Гіацинт з 15 березня 1996 р. по 29 грудня 1997 р. (наказ про звільнення № 87 від 29 грудня 1997 р), суперечить Інструкції про порядок ведення трудових: вкладиш старого зразку, а не нового, не вшитий до трудової книжки, а в самій книжці не зазначено про видачу вкладишу, відомості у вкладишу щодо 1997 року звільнення позивача з ЗАТ Реєстратор не збігаються з довідкою виданої ЗАТ Реєстратор про звільнення його у 1999р.

У відповідності до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів суду, що діяв правомірно, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов