Постанова

від 05.08.2020 по справі 400/823/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/823/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області, що полягають у неврахуванні до його пенсії періодів роботи за 1998 - 1999 роки на ЗАТ "Реєстратор";

- зобов`язати врахувати до пенсії вказаний період роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійний орган протиправно відмовив йому в зарахуванні до пенсії стажу роботи в ТОВ "Реєстратор" з 1998 по 1999 роки, оскільки надана позивачем довідка від 20.03.2018р. за №09 про заробітну плату для обчислення пенсії видана ТОВ "Реєстратор" не підтверджена первинними документами.

Посилаючись на вказані обставини просив суд позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020р. у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття по справі нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії пенсійного органу щодо відмови в зарахуванні до пенсії позивача стажу роботи за період з 1998-1999 роки на ЗАТ "Реєстратор" є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нове рішення, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що з 17.07.2001р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області.

З 18.03.2008р. ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності II групи від загального захворювання та з 17.11.2017р. на підставі особистої заяви переведено на пенсію за віком відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

19.06.2019р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до ОУПФУ м. Миколаєва Миколаївської області про перерахунок пенсії відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви було надано довідку від 20.03.2018р. за №8, видану ЗАТ "Реєстратор" про заробітну плату за період з січня 1998р. по грудень 1999р..

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.09.2019р. за №429/03.19-р ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки довідка не підтверджується первинними документами.

Зазначене рішення мотивовано наступним: "Довідка №8, видана 20.03.2018 з посиланням на первинні документи 1998-1999 роки, які знаходяться за адресою вул.Космонавтів, буд.22, підписана засновником ЗАТ "Реєстратор" ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (зазначення посади).

Згідно із службовими записками від 8.08.2019 №604 та від 19.09.2019 №878 ЗАТ "Реєстратор" останній звіт надано за березень 2007 року. З квітня 2007 року підприємство не веде фінансово-господарську діяльність.

За даними Єдиного державного реєстру страхувальників ЗАТ "Реєстратор" перебуває у стадії ліквідації. Місцезнаходження засновника ОСОБА_4 не встановлено, телефонний зв`язок з ним відсутній.

ЗАТ "Реєстратор" зареєстрований за адресою вул. Нікольська, буд.25 м.Миколаїв, але за даною адресою підприємство не знаходить місцезнаходження його невідоме, що підтверджується актом перевірки предмет фактичного місцезнаходження від 18.09.2019 №46.

В акті прийому-передачі документів для обчислення пенсії від 16.02.2019 наданому ОСОБА_1 , зазначено, що ЗАТ "Реєстратор" віддає, а ОСОБА_1 приймає відповідні документи, в тому числі про заробітну плату лише за 1996 та 1997 роки. Розрахунково-платіжні відомості за 1998-1999 роки не надавались. Крім того, ОСОБА_1 не є посадовою особою, якій передаються первинні документи для зберігання.

З урахуванням зазначеного, провести перевірку первинних документів 1998-1999 роки не можливо, в зв`язку з відсутністю підприємства юридичною адресою та посадових осіб.".

Перевіряючи правомірність дії відповідача з урахуванням підстав позову, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до приписів положень ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.3 ст.2 та ч.1 ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого перевіряє чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003р. за №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 1.01.2004р., законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Приписами ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, порядок та умови зарахування періодів трудової діяльності та інших періодів, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до 31.12.2003р. регулюються ЗУ "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991р. №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ), а з 1.01.2004р. регулюються нормами Закону №1058.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Положеннями п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000р. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000р. становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000р. незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000р. враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1.07.2000р. - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно пп.3 п.2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000р. (додатки 3, 4 до Положення) та за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000р. (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно п.4.1 розділу IV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Згідно п.4.2 розділу IV Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Крім, того відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно п.4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що аналіз наведених норм права свідчить, що рішення про відмову в перерахунку пенсії є індивідуально-правовим актом і породжує права та обов`язки для позивача, тому має відповідати вимогам, визначеним у ст.2 КАС України, відповідно до яких обґрунтованість є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, крім обґрунтованості також є вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Отже, при вирішені судом спору щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії суду насамперед необхідно надати правову оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, прийняття якої передувало та стало підставою зверненню до суду.

При цьому, за приписами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.09.2019р. №429/03.19-р про відмову позивачу в перерахунку пенсії ґрунтується виключно на неможливості провести перевірку первинних документів в зв`язку із відсутністю підприємства за юридичною адресою.

Так, у зазначеному рішенні вказано, що ЗАТ "Реєстратор" перебуває у стадії ліквідації, проте згідно даних, що містяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України, апеляційним судом встановлено, що ЗАТ "Реєстратор" (код ЄДРПОУ 23626877) не перебуває в процесі припинення.

Крім того, з урахуванням довідки ЗАТ "Реєстратор" №09 від 20.03.2018р. про заробітну плату позивача у якій товариство не заперечує проти проведення перевірки первинних документів, колегія суддів вважає, що наданий пенсійним органом акт перевірки на предмет фактичного місцезнаходження ЗАТ "Реєстратор" від 18.09.2019 № 46, згідно якого ЗАТ за адресою: м.Миколаїв, вул.Нікольська,25 не знаходиться, за умови його складання одноособово начальником відділу контрольно-перевірочної роботи №1 без свідків, не може бути достатнім і належним доказом, якій би переконливо свідчив про неможливість провести перевірку первинних документів.

Також, суду в обґрунтованість прийняття зазначеного рішення не було надано доказів на підтвердження не встановлення місцезнаходження засновника ЗАТ - Чижа К.А. та відсутність з ним телефонного зв`язку.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що пенсійним органом взагалі не перевірено і не надано оцінки документів наданих ОСОБА_1 , які на його думку є підставою для перерахунку пенсії. Крім того пенсійним органом на підтвердження всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви позивача не надано доказів щодо витребовування додаткових документів.

Що стосується тверджень пенсійного органу про те, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016р. по справі за №2-а/489/251/15, встановлено недостовірність довідок та інших документів ОСОБА_1 за період роботи з 1996 по 1999 в ЗАТ "Реєстратор", то судова колегія вважає такі твердження помилковими, оскільки при зверненні до головного управління позивач надав довідку про заробітну плату видану після ухвалення зазначеного рішення.

Враховуючи те, що перевірка документів поданих для перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу який, як свідчать матеріали справи недобросовісно та нерозсудливо їх розглянув, то судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що дії головного управління щодо відмови в зарахуванні до пенсії позивача стажу роботи за період з 1998-1999 роки на ЗАТ "Реєстратор" є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

У зв`язку із неналежним розглядом заяви позивача про перерахунок пенсії, його позовні вимоги про зобов`язання ГУПФУ врахувати період роботи на ЗАТ "Реєстратор" є передчасними.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005р. (заява № 38722/02).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

З урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції порушення відповідачем вимог чинного законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог, скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 19.09.2019р. №429/03.19-р про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, та зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 19.06.2019р..

Згідно ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можливо вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 травня 2020р. - скасувати.

Прийняти по справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.09.2019р. за №429/03.19-р про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - скасувати.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 19.06.2019р. з урахуванням висновків суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М.Градовський

Судді: А.В.Крусян

О.В.Яковлєв