Рішення

від 18.05.2020 по справі 640/9939/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ №640/9939/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0026021404 від 21 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0026011404 від 21 травня 2019 року.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що висновки акту перевірки не відповідають реальним обставинам, зроблені з порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в яких на обґрунтування своїх заперечень послався на те, що під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

На підставі службового посвідчення серії НОМЕР_1 , дійсного до 20 травня 2021 року, видного Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві та згідно наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08 квітня 2019 року №4248 ОСОБА_1 , головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, інспектором податкової та митної справи IV рангу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначення по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама за травень та липень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведено перевірки складено акт від 25 квітня 2019 року №435/26-15-14-04-05/33602860, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22626,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20950,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама , оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг та товарів, а позивачем не надано достатніх доказів в спростування даного факту.

На підставі акту перевірки від 25 квітня 2019 року №435/26-15-14-04-05/33602860 відповідачем 21 травня 2019 року прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0026021404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 26188,00 грн.;

- №0026011404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 28283,00 грн.;

Незгода з вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов`язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежами податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама .

Так, уповноваженими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві перевірку проведено з інформації отриманої з документів наданих позивачем та з:

- бази даних ДФС ІС Податковий блок ;

- ДФС ІС Податковий блок Єдиний реєстр податкових накладних ;

- АІС Єдиний державний реєстр судових рішень .

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама .

В акті про результати документальної планової виїзної перевірки від 25 квітня 2019 року №435/26-15-14-04-05/33602860 контролюючим органом зазначено наступне:

- вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 березня 2017 року справа №355/14/17 керівника підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України;

- неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів;

- не підтвердження поставки послуг ТМЦ по ланцюгу постачання (згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних);

- неможливість підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійсненню господарської, економічної діяльності.

Проте, такі висновки контролюючого органу спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група та його контрагентом, ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг , укладено контракт №40 від 24 грудня 2015 року, щодо поставки позивачем на користь ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг , продукції Шарнірне з`єднання .

Так, 01 квітня 2016 року позивач отримав замовлення на виготовлення продукції від ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг №4500182930 до контракту №40 від 24 грудня 2015 року, специфікації №4 від 01 квітня 2016 року на продукцію Шарнірне з`єднання в кількості 6 шт. за ціною 148 764,00 грн. без ПДВ. Загальною вартістю 1 071 100,80 грн. з ПДВ. Позивач зазначає, що термін виготовлення обладнання становить 5-6 місяців.

Для виконання умов контракту №40 від 24 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група здійснювало закупку сировини та матеріалів для виготовлення продукції Шарнірне з`єднання , в тому числі у Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гама .

Для виготовлення товару для ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг позивач замовив сировину у Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гама . Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама виставило позивачу рахунки на оплату за товар. Так товар поставлений позивачу та оплачений позивачем наступним чином:

- по рахунку № а-00000169 від 17 травня 2016 року:

17 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама виставило позивачу рахунок на оплату металопродукції № а-00000169 на суму 114 294,00 грн. з ПДВ, а саме: Ст 95x18 - 15x35x100 мм (700 шт.), Ст 20x13 - 50x95x255 мм (118- 100) (15 шт.), Ст20x13 -50x95x255 мм(118- 101) (15 шт.), Ст 20x13-45x70x195 мм(128- 152) (30 шт.), Ст 20x13-45x70x195 мм(128- 153) (30 шт.), Ст 50хфа- коло 50 мм (0,640 т.).

31 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гамма відправлено продукцію на адресу позивача на суму 46584,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № а-00000173. Автомобільним перевізником була компанія ПП Ідеал-С .

Відповідно до товарно-транспортної накладної №3105-1 від 31 травня 2016 року перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Volkswagen НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 по маршруту м. Запоріжжя, вул . Брянська, 15-м. Київ, вул. Гарматна, 8 (адреса приміщення цеху згідно Договору оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група та ПАТ НВП Більшовик №27/Б-2015 від 23 грудня 2015 року). Оплата автоперевізнику була здійснена за рахунок відправника.

02 липня 2016 року позивач здійснив передоплату по рахунку № а-00000169 від 17 травня 2016 року в розмірі 50% (57147,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 276 та банківською випискою від 02 липня 2016 року банку ПУМБ.

Від поставки продукції Ст 95x18 - 15x35x100 мм та Ст 50хфа- коло 50 мм позивач відмовився, внаслідок чого виникла переплата в розмірі 10563,00 грн.

31 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю ТК ГАМА виписано податкову накладну №64 на суму 57147,00 грн. в т.ч. ПДВ 9524,50 грн., а в подальшому розрахунок коригування №1 від 27 липня 2016 року до ПН № 64 на суму -10 563,00 грн. в т.ч. ПДВ -1 760,50 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних та PK включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за травень та липень 2016 року.

Станом на 02 липня 2016 року Дт заборгованість по розрахунках між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама по рахунку № а-00000173 від 17 травня 2016 року становила 10563,00 грн.;

- По рахунку № р-00000127 від 17 травня 2016 року:

17 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама виставило позивачу рахунок на оплату металопродукції № р-00000127 на суму 3 295,68 грн. з ПДВ, а саме: Коло ф 190 ст.45 (0,007 т.) та Поковка ф 290 (0,132 т.).

08 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама відправлено продукцію на адресу позивача на суму 3 295,68 грн., що підтверджується видатковою накладною № а-00000174. Автомобільним перевізником була компанія ПП Ідеал-С .

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 0807-1 від 08 липня 2016 року перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Volkswagen НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 по маршруту м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15 - м. Київ, вул. Гарматна, 8 .

Оплата автоперевізнику здійснена за рахунок отримувача по рахунку № СФ- 0100, який позивач отримав 11 липня 2016 року разом з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮО. Вартість послуг по перевезенню склала 1300,00 грн. в т.ч. ПДВ 216,67 грн., що підтверджується договором-заявкою, який було підписано між замовником та перевізником 08 липня 2016 року. Факт оплати компанії ПП Ідеал- С підтверджується платіжним дорученням № 290 та відображено в банківській виписці від 13 липня 2016 року банку ПУМБ.

08 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама виписано податкову накладну № 25 на суму 3295,68 грн. в т.ч. ПДВ 549,28 грн.

Станом на 08 липня 2016 року Кт заборгованість по розрахунках між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Гама по рахунку № а-00000127 від 17 травня 2016 року становила 3295,68 грн.

03 серпня 2016 року листом №2451 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гама з проханням переплату по рахунку № а-00000173 від 17 травня 2016 року спрямувати на погашення кредиторської заборгованості по рахунку № р- 00000127 в сумі 3 295,68 грн. з ПДВ, а різницю переплати 7 267,32 грн. повернути на поточний рахунок, відкритий в банку ПУМБ.

26 червня 2017 року позивач повторно звернувся з листом №270 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гама про повернення надмірно сплачених коштів, які Товариство з обмеженою відповідальністю ТК ГАМА не повернуло на поточний рахунок позивача;

- По рахунку № а-00000168 від 09 червня 2016 року:

09 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама виставило позивачу рахунок на оплату металопродукції № а-00000168 на суму 75820,80 грн. з ПДВ, а саме: Круг ф 150 ст.20 (0,180 т.), Поковка ф 210 ст. 20 (0,900 т.), Круг ф 190 ст. 45 (0,295 т.), Поковка ф 290 (1,900 т.).

10 червня 2016 року платіжним дорученням №232 здійснений платіж в сумі 75 820,80 грн. з ПДВ, а саме 100% передоплата, що підтверджується банківською випискою банку ПУМБ від 10 червня 2016 року.

22 червня 2016 року позивач виписав доручення на отримання товару №86, відповідно до якого видана видаткова накладна № а- 00000171 від 23 червня 2016 року. Сума відвантаженої продукції становила 67200,00 грн. з ПДВ, що еквівалентно 2 позиції продукції Поковка.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №2306016/1 від 23 червня 2016 року продукція транспортувалась автомобілем ТАТА НОМЕР_3 водієм ОСОБА_3 (водійське посвідчення НОМЕР_4 ). Розрахунки з автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_4 здійснювались за рахунок отримувача, тобто позивачем. Вартість послуг по перевезенню становила 3000,00 грн. без ПДВ., яка підтверджується договором-заявкою на перевезення від 22 червня 2016 року.

Виконані роботи між перевізником та замовником Товариством з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №749 від 24 червня 2016 року, 06 липня 2016 року оплачений рахунок №749 від 24 червня 16 року, отриманий від ФОП ОСОБА_4

08 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама на адресу позивача відправило решту продукції по рахунку №а-00000168 від 09 червня 2016 року, а саме Круг ф150 та ф 190 на суму 8 620,80 грн. з ПДВ. Підтвердження реалізації продукції є видана видаткова накладна № а-00000172 від 08 липня 2016 року та товарно-транспортна накладна до неї №0807-1 від 08 липня 2016 року. Автомобільним перевізником була компанія ПП Ідеал-С .

Відповідно до товарно-транспортної накладної №0807-1 від 08 липня 2016 року перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Volkswagen НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 по маршруту м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15 - м. Київ, вул. Гарматна, 8 .

Оплата автоперевізнику здійснена за рахунок отримувача по рахунку № СФ- 0100, який позивач отримав 11 липня 2016 року разом з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮО. Вартість послуг по перевезенню склала 1300,00 грн. в т.ч. ПДВ 216,67 грн., що підтверджується договором-заявкою, який підписано між замовником та перевізником 08 липня 2016 року.

Факт оплати компанії ПП Ідеал-С підтверджується платіжним дорученням №290 та відображено в банківській виписці від 13 липня 2016 року банку ПУМБ.

10 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Гама видало податкову накладну №49 на суму 75 820,80 грн. в т.ч. ПДВ 12 636,80 грн.

Заборгованість по рахунку № а-00000168 від 09 червня 2016 року відсутня.

Так, щодо доводів відповідача, викладених в акті, а саме щодо інформації з Інтернет сайту моторного страхового бюро України не встановлено зазначених в товарно- транспортних накладних автомобіля НОМЕР_3 , що свідчить на думку відповідача про сумнівність здійснення фінансово-господарських операцій, а саме - перевезення вантажів.

В той же час жодного доказу ані до акту перевірки, ані до матеріалів справи представником відповідача не долучено.

Водночас, на спростуванні таких тверджень позивачем долучено до матеріалів справи дані з вищезазначеного сайту, що на дату 31 травня 2016 року за вказаним державним знаком автомобіля наявний страховий поліс, що підтверджується долученим скрін-шотом з даного сайту (а.с. 79).

Щодо посилань відповідача на відсутність у контрагента позивача необхідної кількості робітників для виконання об`єму робіт, визначених договором, суд зазначає, що представником відповідача та уповноваженими особами відповідача при проведені перевірки враховано лише інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Тк Гама наявну в АІС Податковий блок , при цьому не досліджено можливості та наявності залучення робітників за допомогою цивільно-правових договорів, в той же час, як у Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві така можливість наявна за рахунок проведення звірок, запитів та перевірок.

Щодо наявного вироку у відношенні керівника контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гама , суд звертає увагу на наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Податковий орган дійшов висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами лише на підставі аналізу податкової звітності з податкових інформаційних баз. В той же час, контролюючим органом не встановлювалась можливість укладення контрагентами інших цивільних договорів, як і не доведена неможливість вчинення робіт згідно укладених з позивачем договорів офіційно задекларованими працюючими особами контрагентів позивача.

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/921/18, від 27 лютого 2018 року №К/9901/4256/17, від 30 січня 2018 року №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Крім цього, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій, позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи та надані такі пояснення.

Отримавши сировину від Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Гама позивачем виконані свої зобов`язання перед ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг та 22 вересня 2016 року здійснена реалізація продукції замовнику - ПАТ Арселорміттал Кривий Ріг по Контракту №40 від 24 грудня 2015 року, специфікації № 4 від 01 квітня 2016 року на загальну суму 1071100,80 грн., в т.ч. ПДВ - 178516,80 грн., яка супроводжувалась видатковою накладною №454 від 22 вересня 2016 року, товарно-транспортною накладною №Р454 від 22 вересня 2016 року (Перевізник: ФОП ОСОБА_5 , Водій: ОСОБА_6 (посвідчення НОМЕР_6 ), Автомобіль -FAW НОМЕР_7 .).

На дану реалізацію видана податкова накладна №14 від 22 вересня 2016 року, сума податкових зобов`язань - 178 516,80 грн. Податкова накладна зареєстрована в ЄДРПН під номером: 9183879253 та відображена у податковій декларації з ПДВ за вересень 2016 року.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Послуги, роботи отримані від контрагентів, мали реальний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які стали предметом перевірки.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов`язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов`язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов`язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов`язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06 лютого 2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями №0026021404, №0026011404 від 21 травня 2019 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доведеності перед судом правомірності та обґрунтованості прийнятих ним рішень, а тому позовні вимоги є такими, що підлягаю задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0026021404 від 21 травня 2019 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0026011404 від 21 травня 2019 року.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київська Інженерна Група (код ЄДРПОУ 33602860, 04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко