Постанова

від 22.10.2020 по справі 640/9939/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9939/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року, суддя Шейко Т.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0026021404 від 21 травня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 26188,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0026011404 від 21 травня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 28283,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Крім того, в апеляційній скарзі представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі службового посвідчення серії НОМЕР_1 , дійсного до 20 травня 2021 року, видного Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві та згідно наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08 квітня 2019 року №4248 ОСОБА_1 , головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за ризиковими операціями управління спеціального аудиту Департаменту аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, інспектором податкової та митної справи IV рангу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" з метою дотримання вимог податкового законодавства України при визначення по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" за травень та липень 2016 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведено перевірки складено акт від 25 квітня 2019 року №435/26-15-14-04-05/33602860, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22626,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20950,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама", оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг та товарів, а позивачем не надано достатніх доказів в спростування даного факту.

На підставі акту перевірки від 25 квітня 2019 року №435/26-15-14-04-05/33602860 відповідачем 21 травня 2019 року прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0026021404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 26188,00 грн;

- №0026011404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 28283,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на непідтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинах між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" за травень та липень 2016 року.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин відповідачем надано не було.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які сукупно з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як убачається із матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" збільшено суму грошового зобов`язання за платежами податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама".

Уповноваженими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві перевірку проведено з інформації отриманої з документів наданих позивачем та з:

- бази даних ДФС ІС "Податковий блок";

- ДФС ІС "Податковий блок" "Єдиний реєстр податкових накладних";

- АІС "Єдиний державний реєстр судових рішень".

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама".

В акті про результати документальної планової виїзної перевірки від 25 квітня 2019 року №435/26-15-14-04-05/33602860 контролюючим органом зазначено наступне:

- вироком Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 березня 2017 року справа №355/14/17 керівника підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України;

- неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" оформлених господарських операцій за відсутності трудових ресурсів;

- не підтвердження поставки послуг ТМЦ по ланцюгу постачання (згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних);

- неможливість підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійсненню господарської, економічної діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" та його контрагентом, ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг", укладено контракт №40 від 24 грудня 2015 року, щодо поставки позивачем на користь ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг", продукції "Шарнірне з`єднання".

01 квітня 2016 року позивач отримав замовлення на виготовлення продукції від ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" №4500182930 до контракту №40 від 24 грудня 2015 року, специфікації №4 від 01 квітня 2016 року на продукцію "Шарнірне з`єднання" в кількості 6 шт. за ціною 148 764,00 грн. без ПДВ. Загальною вартістю 1 071 100,80 грн з ПДВ. Позивач зазначає, що термін виготовлення обладнання становить 5-6 місяців.

Для виконання умов контракту №40 від 24 грудня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" здійснювало закупку сировини та матеріалів для виготовлення продукції "Шарнірне з`єднання", в тому числі у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Гама".

Для виготовлення товару для ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" позивач замовив сировину у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Гама". Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" виставило позивачу рахунки на оплату за товар.

Товар поставлений позивачу та оплачений позивачем наступним чином:

1) по рахунку № а-00000169 від 17 травня 2016 року:

17 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" виставило позивачу рахунок на оплату металопродукції № а-00000169 на суму 114 294,00 грн. з ПДВ, а саме: Ст 95x18 - 15x35x100 мм (700 шт.), Ст 20x13 - 50x95x255 мм (118- 100) (15 шт.), Ст20x13 -50x95x255 мм(118- 101) (15 шт.), Ст 20x13-45x70x195 мм(128- 152) (30 шт.), Ст 20x13-45x70x195 мм(128- 153) (30 шт.), Ст 50хфа- коло 50 мм (0,640 т.).

31 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гамма" відправлено продукцію на адресу позивача на суму 46584,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № а-00000173. Автомобільним перевізником була компанія ПП "Ідеал-С".

Відповідно до товарно-транспортної накладної №3105-1 від 31 травня 2016 року перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Volkswagen НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 по маршруту м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15-м.Київ, вул. Гарматна, 8 (адреса приміщення цеху згідно Договору оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" та ПАТ НВП "Більшовик" №27/Б-2015 від 23 грудня 2015 року). Оплата автоперевізнику була здійснена за рахунок відправника.

02 липня 2016 року позивач здійснив передоплату по рахунку № а-00000169 від 17 травня 2016 року в розмірі 50% (57147,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 276 та банківською випискою від 02 липня 2016 року банку ПУМБ.

Від поставки продукції Ст 95x18 - 15x35x100 мм та Ст 50хфа- коло 50 мм позивач відмовився, внаслідок чого виникла переплата в розмірі 10563,00 грн.

31 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ГАМА" виписано податкову накладну №64 на суму 57147,00 грн. в т.ч. ПДВ 9524,50 грн., а в подальшому розрахунок коригування №1 від 27 липня 2016 року до ПН № 64 на суму -10 563,00 грн. в т.ч. ПДВ -1 760,50 грн.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних та PK включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за травень та липень 2016 року.

Станом на 02 липня 2016 року Дт заборгованість по розрахунках між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" по рахунку № а-00000173 від 17 травня 2016 року становила 10563,00 грн;

2) по рахунку № р-00000127 від 17 травня 2016 року:

17 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" виставило позивачу рахунок на оплату металопродукції № р-00000127 на суму 3 295,68 грн. з ПДВ, а саме: Коло ф 190 ст.45 (0,007 т.) та Поковка ф 290 (0,132 т.).

08 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" відправлено продукцію на адресу позивача на суму 3 295,68 грн (видатковою накладною № а-00000174). Автомобільним перевізником була компанія ПП "Ідеал-С".

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 0807-1 від 08 липня 2016 року перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Volkswagen НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 по маршруту м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15 - м. Київ, вул. Гарматна, 8.

Оплата автоперевізнику здійснена за рахунок отримувача по рахунку № СФ- 0100, який позивач отримав 11 липня 2016 року разом з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮО. Вартість послуг по перевезенню склала 1300,00 грн. в т.ч. ПДВ 216,67 грн., що підтверджується договором-заявкою, який було підписано між замовником та перевізником 08 липня 2016 року. Факт оплати компанії ПП "Ідеал- С" підтверджується платіжним дорученням № 290 та відображено в банківській виписці від 13 липня 2016 року банку ПУМБ.

08 липня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" виписано податкову накладну № 25 на суму 3295,68 грн. в т.ч. ПДВ 549,28 грн.

Станом на 08 липня 2016 року Кт заборгованість по розрахунках між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" по рахунку № а-00000127 від 17 травня 2016 року становила 3295,68 грн.

03 серпня 2016 року листом №2451 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" з проханням переплату по рахунку № а-00000173 від 17 травня 2016 року спрямувати на погашення кредиторської заборгованості по рахунку № р- НОМЕР_3 в сумі 3 295,68 грн. з ПДВ, а різницю переплати 7 267,32 грн. повернути на поточний рахунок, відкритий в банку ПУМБ.

26 червня 2017 року позивач повторно звернувся з листом №270 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" про повернення надмірно сплачених коштів, які Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК ГАМА" не повернуло на поточний рахунок позивача;

3) по рахунку № а-00000168 від 09 червня 2016 року:

09 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" виставило позивачу рахунок на оплату металопродукції № а-00000168 на суму 75820,80 грн. з ПДВ, а саме: Круг ф 150 ст.20 (0,180 т.), Поковка ф 210 ст. 20 (0,900 т.), Круг ф 190 ст. 45 (0,295 т.), Поковка ф 290 (1,900 т.).

10 червня 2016 року платіжним дорученням №232 здійснений платіж в сумі 75 820,80 грн. з ПДВ, а саме 100% передоплата, що підтверджується банківською випискою банку ПУМБ від 10 червня 2016 року.

22 червня 2016 року позивач виписав доручення на отримання товару №86, відповідно до якого видана видаткова накладна № а- 00000171 від 23 червня 2016 року. Сума відвантаженої продукції становила 67200,00 грн. з ПДВ, що еквівалентно 2 позиції продукції Поковка.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №2306016/1 від 23 червня 2016 року продукція транспортувалась автомобілем ТАТА НОМЕР_4 водієм ОСОБА_3 (водійське посвідчення НОМЕР_5 ). Розрахунки з автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_4 здійснювались за рахунок отримувача, тобто позивачем. Вартість послуг по перевезенню становила 3000,00 грн. без ПДВ., яка підтверджується договором-заявкою на перевезення від 22 червня 2016 року.

Виконані роботи між перевізником та замовником Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №749 від 24 червня 2016 року, 06 липня 2016 року оплачений рахунок №749 від 24 червня 16 року, отриманий від ФОП ОСОБА_4

08 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" на адресу позивача відправило решту продукції по рахунку №а-00000168 від 09 червня 2016 року, а саме Круг ф150 та ф 190 на суму 8 620,80 грн. з ПДВ. Підтвердження реалізації продукції є видана видаткова накладна № а-00000172 від 08 липня 2016 року та товарно-транспортна накладна до неї №0807-1 від 08 липня 2016 року. Автомобільним перевізником була компанія ПП "Ідеал-С".

Відповідно до товарно-транспортної накладної №0807-1 від 08 липня 2016 року перевезення вантажу здійснювалось автомобілем Volkswagen НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 по маршруту м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15 - м. Київ, вул. Гарматна, 8.

Оплата автоперевізнику здійснена за рахунок отримувача по рахунку № СФ- 0100, який позивач отримав 11 липня 2016 року разом з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-ООООЮО. Вартість послуг по перевезенню склала 1300,00 грн. в т.ч. ПДВ 216,67 грн., що підтверджується договором-заявкою, який підписано між замовником та перевізником 08 липня 2016 року.

10 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Гама" видало податкову накладну №49 на суму 75 820,80 грн. в т.ч. ПДВ 12 636,80 грн. Заборгованість по рахунку № а-00000168 від 09 червня 2016 року відсутня.

Колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності по операціях, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року у справі № 335/14/17 ОСОБА_5 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 212 КК України, за створення ряду фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "ТК Гама".

В межах даного кримінального провадження встановлено, що у період з січня 2014 року по 31 серпня 2016 року ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , діючи умисно на території м. Запоріжжя, з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, маючи мету отримувати прибуток при наданні послуг підприємствам, зареєстрованим на території Запорізької області та інших областей України, з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а також з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та прикриття незаконної діяльності, створили та придбали суб`єкти господарської діяльності (юридичних осіб), зокрема, ТОВ "ТК Гама" (код ЄДРПОУ 39521493).

Крім того, в межах розслідування кримінального провадження в даній справі, допитано як свідка ОСОБА_8 , який підписував документи як директор ТОВ "ТК Гама", що оформлено протоколом допиту від 09 серпня 2016 року. Вказаним протоколом допиту зафіксовано показання про те, що ця особа не здійснювала будь-якої фінансово-господарської діяльності у ТОВ "ТК Гама", грошові кошти з банківського рахунку не знімав, жодних операцій з іншими підприємствами не здійснював і товарів не реалізовував та не придбавав.

Вказані обставини також встановлено Верховним Судом у постанові від 18 вересня 2020 року у справі №280/4337/18 (адміністративне провадження №К/9901/34098/19) стосовно ТОВ "ТК Гама".

Як свідчать матеріали справи, господарські операції позивача з постачальником ТОВ "ТК Гама", за наслідками яких сформований спірний податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних ОСОБА_8 і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину згідно з ухваленим вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року у справі № 335/14/17.

Відповідно до вище зазначеного вироку по справі № 335/14/17 1-кп/335/166/2017 TOB "ТК Гама" саме в 2016 році неодноразово мало взаємовідносини з різними підприємствами, в результаті таких взаємовідносин ніяких товарно-матеріальних цінностей за цей період не реалізовувалося та не поставлялося.

Таким чином, у межах спірних правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "ТК Гама" колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам.

Водночас, з`ясуванню підлягають і обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів. Надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначеним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року у кримінальній справі № 335/14/17, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи контрагента позивача, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій без жодного економічного ефекту та руху активів.

Колегія суддів зазначає, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставним.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року (справа № 21-4781а15), від 22 березня 2016 року (справа № 21-170а16), від 22 березня 2016 року (справа № 21-2927а15), від 29 березня 2016 року (справа № 21-5315а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3270а15), від 12 квітня 2016 року (справа № 21-3635а15), від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4985а15), від 26 квітня 2016 року (справа № 21-4976а15), від 24 травня 2016 року (справа № 21-5332), від 14 червня 2016 року (справа № 21-1318а16).

Крім того, у кримінальній справі, яка розглядалася, містяться відомості, що посадова особа контрагента позивача - директор ТОВ "ТК Гама" ОСОБА_8 заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2017 року у справі № 335/14/17, суд констатували, що злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Також у межах даного кримінального провадження ОСОБА_8 , заперечував свою участь у діяльності ТОВ "ТК Гама" та управлінні підприємством.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що контрагент позивача - ТОВ "ТК Гама" було створено на реалізацію злочинного умислу щодо неправомірної мінімізації податкових зобов`язань та надання незаконної податкової вигоди для підприємств реального сектору економіки, тобто є фіктивним підприємством.

Крім того, слід зазначити, що документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься також, у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 12 вересня 2017 року у справі № 826/10933/14, від 18 липня 2017 року у справі № 826/24815/15, від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами, та позбавляє права на врахування в податковому обліку наслідків нереальних господарських операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 78 КАС УКраїни обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2020 року скасувати та ухвали постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Інженерна Група" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.