Рішення

від 18.05.2020 по справі 640/7244/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/7244/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень, вимоги

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131934204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1360543,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131754204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано військовий збір на суму 104572,40 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131774204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 1254868,83 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131734204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано адміністративний штраф на суму 170,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131744204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано адміністративний штраф на суму 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.12.2018 №0131724204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 1387,74 грн., в тому числі штраф за період з 11.02.2013 по 19.02.2013 в розмірі 1284,94 грн. та пеню в розмірі 102,80 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.12.2018 №0131714204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 12594,84 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.12.2018 №0131684204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 9963,84 грн., в тому числі штраф за період з 10.02.2017 по 13.02.2017 в розмірі 9768,67 грн. та пеню в розмірі 195,17 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ф-397, яким ФОП ОСОБА_1 визначено розмір боргу (недоїмки) в розмірі 80095,67 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті проведеної посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , висновки якого, на переконання позивача, є необґрунтованими та незаконними, а отже винесені на підставі цих висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, вважаючи позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, відповідач у поданому відзиві на адміністративний позов послався зокрема на не підтверджені задекларовані позивачем показники бухгалтерської звітності у перевіряємий період та, відповідно, на правомірності винесених податкових рішень з огляду на виявлені та встановлені в акті податкової перевірки порушення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, у тому числі з підстав, викладених у поданому відзиві.

Враховуючи думку представників сторін та заявлене клопотання, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків зазначеного акту проведеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог:

- пункту 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 836579,22 грн., в тому числі: за 2016 рік - 324382,87 грн., за 2017 рік - 512196,35 грн.;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України - занижено військовий збір за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 69714,93 грн., в тому числі: за 2016 рік - 27031,91 грн., за 2017 рік - 42683,02 грн.;

- абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки у розмірі 80095,67 грн., в тому числі: за 2016 рік - на 45852,77 грн., за 2017 рік - на 34242,90 грн.;

- частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 12849,44 грн., за 2016 рік в сумі 48716,70 грн., визначену Звітом від 09.02.2017 №9269720873, та 126,65 грн., визначену вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2017 №4541306;

- пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2016-2017 роки на 907029,00 грн., в тому числі: за 2016 рік - 452926,00 грн. (за березень - 8824,00 грн., за квітень - 69995,00 грн., за травень - 36589,00 грн., за червень - 43016,00 грн., за липень - 61045,00 грн., за серпень 31572,00 грн., за вересень - 24183,00 грн., за жовтень - 36339,00 грн., за листопад - 64644,00 грн., за грудень - 76719,00 грн.), за 2017 рік - 454103,00 грн. (за січень - 812,00 грн., за лютий - 94114,00 грн., за березень - 72054,00 грн., за червень - 169364,00 грн., за липень - 52175,00 грн., за серпень - 36563,00 грн., за вересень - 25579,00 грн., за жовтень - 3442,00 грн.) та завищено від`ємне значення на 632832,00 грн., в тому числі: за 2016 рік - 359604,00 грн. (за січень - 61673,00 грн., за лютий - 71392,00 грн., за березень - 95927,00 грн., за квітень - 52781,00 грн., за травень - 41819,00 грн., за червень - 26993,00 грн., за вересень - 9019,00 грн.), за 2017 рік - 273228,00 грн. (за січень - 46379,00 грн., за квітень - 51740,00 грн., за травень - 122803,00 грн., за червень - 16056,00 грн., за жовтень - 7641,00 грн., за листопад - 9891,00 грн., за грудень - 18718,00 грн.);

- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

- підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України - не подано до податкового органу за місцем реєстрації, протягом 10 робочих днів після реєстрації об`єкта нерухомості, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

Надалі, на підставі висновків акту від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 ГУ ДФС у м. Києві винесено спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Оскільки після процедури досудового оскарження вказаних рішень податкового органу останні були залишенні без змін, а скарга - без задоволення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Так, відповідно до пояснень та документів, наданих ФОП ОСОБА_1 , а саме видаткових накладних, банківських виписок, актів наданих послуг (робіт), проведеною податковою перевіркою встановлено, що протягом періоду з 01.01.2016 по 31.12.2017 ФОП ОСОБА_1 (замовник) з ТОВ "ПАККО Холдинг" (код ЄДРПОУ 34928470), ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" (код ЄДРПОУ 35442481), ТОВ "ЛК-Транс" (код ЄДРПОУ 37470510), ТОВ "Континіум-Трейд" (код ЄДРПОУ 33170637), ТОВ "АВАНТА" (код ЄДРПОУ 35495114), ТОВ "ОМЕГА" (код ЄДРПОУ 30982361), ТОВ "Легіон 2015" (код ЄДРПОУ 39775097), ТОВ "ЮЛЬСОФ" (код ЄДРПОУ 34132770), ТОВ "АТЛАНТІК-ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 39101878), ТОВ "ФОРА" (код ЄДРПОУ 32294897), ПІІ "Білла-Україна" (код ЄДРПОУ 25288083) та ін. (виконавці) було укладено договори, за якими Замовнику надавались маркетингові послуги, а саме: послуги щодо вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту на товар, послуги консолідації замовлень, послуги зі збору інформації про продукцію, послуги по проведенню маркетингових заходів, що сприяють просуванню та збільшенню обсягів продажу, а також підвищують рівень обізнаності споживачів про торгову марку, послуги передпродажної підготовки та мерчандайзингу, послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу, послуги по розміщенню товару в мережі виконавців та ін. Деталізація придбаних послуг наведена у додатку 3 до акту від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .

Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 (постачальник) із вищезазначеними підприємствами (покупці) укладено типові договори на поставку продукції, згідно яких постачальник зобов`язувався поставляти в установлені строки відповідний товар, а вказані покупці приймати та сплачувати за нього.

Попри це, через наявність договорів поставки зі вказаними підприємствами, за якими право власності на поставлений товар наставало у покупця з моменту фізичного отримання товару від постачальника, на думку контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 не підтверджено зв`язку отриманого доходу та використання маркетингових послуг та як наслідок - зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 177.2 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат за 2016-2017 роки на загальну суму 4647662,32 грн., в т.ч.: за 2016 рік - на 1802127,04 грн., за 2017 рік - на 2845535,28 грн., та до заниження чистого оподатковуваного доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 4647662,32 грн., в т.ч.: за 2016 рік - на 1802127,04 грн., за 2017 рік - на 2845535,28 грн., внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки на 836579,22 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 324382,87 грн., за 2017 рік - 512196,35 грн.

Відповідно, враховуючи викладене, в акті від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 вчинено запис про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 69714,93 грн.

Також, зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 907029,00 грн. та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість з вартості придбання послуг, а саме в порушення вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, за послугами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та використання яких не пов`язано із господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження правомірності висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу та, відповідно, податку на доходи фізичних осіб і завищення витрат за 2016-2017 роки внаслідок включення до останніх витрат за договорами маркетингових послуг, відповідачем у відзиві зазначено про те, що у наданих позивачем актах-здачі приймання робіт (послуг), маркетингові дослідження не носять конкретної інформації стосовно стимулювання збуту продукції, політики цін, організації та управлінні руху продукції до споживача. В перевіряємому періоді відсутні нові ринки збуту, торгівельні підприємства, підприємства громадського харчування, тощо. Надані для перевірки документи не підтверджують організацію та управління руху продукції, розширення ринку збуту продукції, стимулювання збуту продукції.

Заперечення позивача, згідно позовної заяви, уточнення до неї та відповіді на відзив відповідача, у цій частині виявлених податковою перевіркою порушень ґрунтуються на тому, що укладені з відповідними контрагентами договори про надання маркетингових послуг у встановленому законодавством порядку визнані недійсними чи нікчемними не були, а вся первинна документація (в т.ч. акти виконаних робіт, накладні, тощо) на виконання таких договорів складені належним чином, що не заперечується податковим органом.

Таким чином, наголошуючи на вищевказаному, позивачем зазначено, що його дії по формуванню податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 були обґрунтованими.

Крім того, у березні 2019 року мало місце звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" про визнання недійсними договорів про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01.01.2016 №У5625 та від 01.01.2017 №У5625, на підставі статей 203-216, 901-903 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 по справі №910/3545/19 в позові відмовлено повністю. Зокрема, з його мотивувальної частини убачається, що поясненнями позивача, відповідача, актами виконання робіт (наданих послуг) за 2016 та 2017 роки, які містяться в матеріалах справи, підтверджувався факт надання виконавцем замовнику послуг за вищевказаними оспорюваними договорами, а позивачем в розумінні статті 215 Цивільного кодексу України не було доведено суду підстав недійсності оспорюваних правочинів, а саме недодержання вимог Закону сторонами саме в момент вчинення правочинів.

Суд звертає увагу, що в межах даної адміністративної справи предметом спору є, зокрема, саме правомірність відображення позивачем у податковій звітності за перевіряємий період витрат, понесених за договорами про надання маркетингових послуг, в тому числі за договорами, укладеними з ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет".

Верховним Судом України в постанові від 15.12.2015 у справі №21-4266а15 наголошено, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.03.2019 по справі №809/1718/15 (провадження №К/9901/19199/18) згідно усталеної практики зазначив, що відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 13.07.2016 по справі №816/2815/14 (провадження №К/800/2121/15) аналізуючи відповідні положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зробила висновок про те, що витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають права на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

В ухвалі від 30.05.2017 по справі №826/1094/16 колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду серед іншого вказала, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Також, у згаданій ухвалі суду апеляційної інстанції містяться висновки про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, з`ясовуючи обставини по справі за аналогічним предметом спору, колегія суддів зазначила, що маркетингова послуга, як вивчення та дослідження ринку, рекламна послуга повинна супроводжуватися пакетом таких документів: - наказ керівника, в якому зазначається ціль вивчення, особи, відповідальні за його проведення; - план підготовки до рекламних заходів, в якому зазначається календарний план заходів з вказанням строків і відповідальних осіб; - тендерні пропозиції з метою знаходження економічного вигідного; - договір в письмовому вигляді з прописаними вимогами до дослідження; - звіт про вивчення ринку; - акт виконаних робіт, в якому досконало описується, яке дослідження проводилось, в яких містах, скільки респондентів було опитано та інше.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в пунктах 17, 18, 20, 21 постанови від 24.04.2018 по справі №821/1344/17 (провадження №К/9901/34129/18) вказав наступне.

Маркетингові послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з проведення рекламних акцій, дегустацій, презентацій, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Отже, згідно вищевикладеного, у залежність правомірності відображення в бухгалтерському обліку та податковій звітності витрат на маркетингові, рекламні послуги, окрім належним чином складених первинних документів, ставиться факт обґрунтованості їх понесення платником податків, можливість надання таких послуг виконавцем, а також необхідність наявності підтвердження реальності здійснення цих послуг за відповідними договорами.

Згідно висновків перевіряючих, зазначених в акті від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , останні зроблено на підставі аналізу наданих позивачем договорів, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (послуг) та банківських виписок.

Як випливає зі змісту наданих позивачем копій договорів про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01.01.2016 №У5625 та від 01.01.2017 №У5625 укладених ФОП ОСОБА_1 (замовник) з ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет" (виконавець), за своєю сутністю надавані Виконавцем послуги полягали у внесенні до автоматизованої інформаційної бази Виконавця даних за номенклатурою товарів Замовника, забезпечення розміщення даного товару в місцях продажу Виконавця, надання логістичних послуг та ін., що фактично були пов`язані з реалізацією Виконавцем товару Замовника кінцевим споживачам.

Що стосується послуги зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів Замовника, то відповідно до пункту 2.2.4 договорів від 01.01.2016 №У5625 та від 01.01.2017 №У5625 її зміст передбачав надання Виконавцем Замовнику інформації про обсяги реалізованої продукції Замовника, яка за пунктом 2.2.6 мала сприяти у вивченні ринку саме Замовником.

За цим же пунктом договору передбачалось і надання Виконавцем Замовнику відповідного звіту про кількість реалізованої продукції Замовника в торгівельних точках Виконавця.

Щодо вартості послуг та порядку (умов) їх приймання, в пункті 3 вищезазначених договорів містились положення, за якими вартість послуг з розміщення товару Замовника та збору інформації про його реалізацію рахувалась у відсотковому співвідношенні до вартості загальної кількості товару Замовника. При цьому вартість послуги зі стимулювання та розширення ринку збуту товарів Замовника безпосередньо не встановлювалась, а вираховувалась за фактом її надання у відповідних актах.

Враховуючи встановлені актом від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 обставини, зокрема про те, що із відповідними підприємствами, у тому числі з ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", позивачем укладались типові договори на поставку продукції, за якими ФОП ОСОБА_1 зобов`язувався поставляти в установлені строки певний товар, а зазначені підприємства приймати і сплачувати за нього, а також що умови цих договорів передбачали перехід права власності на цей товар до вказаних підприємств з моменту його отримання, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про обґрунтованість понесених позивачем витрат на маркетингові послугами за договорами, укладеними в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачем із відповідними контрагентами.

Крім того, матеріали справи також не містять жодних доказів на користь твердження про те, що надавані позивачу послуги за відповідними маркетинговими договорами мали певний економічний ефект для господарської діяльності позивача чи взагалі сприяли вивченню ринку задля досягнення такого у майбутньому.

Як наслідок, суд погоджується з доводами відповідача, що ФОП ОСОБА_1 не підтверджено зв`язку отриманого доходу та використання маркетингових послуг у перевіряємий період, чим порушено вимоги пункту 177.2 та пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, та що призвело до порушення підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131734204, суд зазначає, що відповідно до підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

За пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень.

Проведеною податковою перевіркою позивача встановлено (пункт 2.10 акту від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 ), що відповідно до наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді при здійсненні підприємницької діяльності використовував приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - склад, загальною площею 210,00 кв. м, орендоване у ТОВ "Суалохін" (код ЄДРПОУ 38903528) згідно договору оренди від 01.10.2015 №1, та за адресою: АДРЕСА_2 - склад, площею 179,6 кв. м, допоміжне приміщення, площею 38,7 кв. м, офісне приміщення, площею 12,5 кв. м, орендовані у ТОВ "Дайсі" (код ЄДРПОУ 39341207) згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2017 №34.

Попри це, в облікових даних платника податків ОСОБА_1 відсутня інформація про об`єкт оподаткування - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які згідно пояснення використовуються для здійснення підприємницької діяльності.

ФОП ОСОБА_1 не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, чим порушено підпункт 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.

Відповідно, суд вбачає правомірним винесення відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України податкового повідомлення рішення від 26.12.2018 №0131734204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано адміністративний штраф на суму 170,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131744204, то за приписами пункту 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Проведеною податковою перевіркою позивача встановлено (пункт 1.13.1 пункту 1.13 та пункт 2.1.1 пункту 2.1 акту від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 ), що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснював на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Втім, до перевірки не було надано Книги обліку доходів і витрат за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017, чим порушено вимоги пунктів 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 121 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином, суд вбачає правомірним винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0131744204, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано адміністративний штраф на суму 510,00 грн.

Щодо рішення від 26.12.2018 №0131724204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі, рішення від 26.12.2018 №0131714204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення від 26.12.2018 №0131684204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивач звернув увагу, що останні винесено відповідачем з порушенням строків позовної давності, а тому просив застосувати такий строк як підставу для скасування вказаних рішень податкового органу.

Згідно пункту 1 розділу VІI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (Інструкція №449), за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI) покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону №2464-VI.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу VІI Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II Інструкції №449, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01.01.2015 та надалі, - у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до Інструкції №449.

Також підпунктом 5 пункту 2 розділу VІІ Інструкції №449 визначено, що за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 15 до Інструкції №449. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.

На суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 5 розділу VІІ Інструкції №449). Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску (пункт 12 розділу VІІ Інструкції №449).

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (пункт 13 розділу VІІ Інструкції №449).

Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог у цій частині.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ф-397, то на думку позивача протиправність останньої полягає в необґрунтованості та незаконності висновків акту від 08.11.2018 №4485/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 , при цьому жодних доводів на користь своєї позиції ані позовна заява з уточненнями, ані відповідь на відзив відповідача - не містять.

Відповідно, суд також не вбачає підстав для задоволення заявлених позовних вимог і в цій частині.

Як підсумок, викладене у сукупності, враховуючи вимоги частин першої, другої статті 77 та згідно частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що позивачем не спростовано та не надано належним чином допустимих і належних доказів, які б свідчили про протиправність винесених відповідачем рішень, що оскаржуються в межах даної адміністративної справи, а отже відсутні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, судові витрати, що підлягають розподілу, відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

У позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко