Рішення

від 18.05.2020 по справі 640/6363/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/6363/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Са-Ната (вул. Є.Чавдар, 11, м.Київ, 021140, код ЄДРПОУ37689478)

до Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м.Київ, 04060, код ЄДРПОУ39794214)

про визнання протиправним та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Са-Ната (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати постанову №КВ497/1520/АВ/НД/СПТД/ФС-248 від 02.04.2019 року, винесену першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області, на ТОВ СА-НАТА (код ЄДРПОУ 37689478) накладено штраф у розмірі 417300,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що винесена відповідачем постанова №КВ497/1520/АВ/НД/СПТД/ФС-248 від 02.04.2019 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки: оскаржувана постанова винесена на підставі документа, який не передбачений чинним законодавством як підстава накладення штрафу; інспекційне відвідування фактично та юридично не проводилось; будь-яких порушень законодавства про працю з боку позивача виявлено не було; ненадання документів відбулось з об`єктивних причин, а саме у зв`язку з провокаційними діями інспекторів відповідача, які в порушення вимог законодавства не надавали уповноваженим особам позивача завчасно та у передбачений законом спосіб направлення на перевірку, вимоги про надання необхідної їм інформації та документів; ненадання документів на перевірку, в даному випадку, не є перешкодою у її проведенні в розумінні чинного законодавства, враховуючи відсутність підстав для її проведення, відсутність порушень стосовно безпосереднього предмета перевірки, недопуск до перевірки, а також порушення прошення процедури витребування документів та інформації.

До суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та вказує на те, що прибувши на інспекційне відвідування за місцями здійснення господарської діяльності ТОВ Са-Ната , інспекторами праці було пред`явлено посвідчення та спроба вручити копію направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів. Але уповноважені особи ТОВ Са-Ната відмовилися від отримання вищезазначених документів та повідомили, що не допускають інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування. У зв`язку з цим, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. №295 було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ/677/1698/НД від 12.03.2019, за результатами розгляду якого було прийнято рішення про винесення Постанови про накладення штрафу на підставі абз.7 ч.2 статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 417300,00 гривень на ТОВ Са-Ната .

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладених у відзиві, а також вказує на те, що відповідачем не доведено факту відмови у наданні документів, які стосувались предмету перевірки. Крім того, у відповіді на відзив, позивач зазначає, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не є правовою підставою для винесення оскаржуваної постанови; при цьому в оскаржуваній постанові фігурує номер акту, який взагалі не направлявся на адресу позивача та не надався для ознайомлення, який начебто став підставою для її винесення.

Розглянувши адміністративний позов, відзив та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

02.04.2019р. Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою на позивача накладено штраф у розмірі 417 300 грн.

Вищезазначена постанова прийнята на підставі акта про неможливість інспекційного відвідування від 12.03.2019 року №497/1520/АВ/НД щодо порушень ТОВ СА-НАТА (код 37689478), який відсутній у матеріалах справи.

При цьому у матеріалах справи міститься акт від 12.03.2019 року №КВ677/1698/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, згідно якого вбачається, що інспекторами праці Сафоновим Михайлом Сергійовичем, Шевчуком Сергієм Олеговичем, Ющенко Віталієм Петровичем, Сідим Євгенієм Анатолійовичем, номер службового посвідчення №1698, №1520, №1063, №1432 відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України/частини 3 статті 34 Закону Уукраїни Про місцеве самоврядування в Україні , Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, о 16.00 год. 00 хв. 12 березня 2019 року у присутності адміністратора ТОВ СА-НАТА , код 37689478, за фактичною адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 75 та у присутності заступника директора Зезюліна В.М. за фактичною: 02140, м. Київ, вул. Є.Чавдар, 11, офіс 223 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ СА-НАТА , код 37689478. Предмет контролю: з питань виявлення неоформлених трудових відносини відповідно до вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №413.

Як встановлено судом, у названому акті зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці:

- ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування;

- ненадання для ознайомлення/завірених об`єктом відвідування копій книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування;

- ненадання керівництвом ТОВ СА-НАТА будь-яких документів або пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю;

- до інспекційного відвідування не надано документи, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Перешкоджання зафіксовано засобами відеотехніки.

На виконання вимог від 12.03.2019 №678, №677 позивач зобов`язаний був надати документи інспектору праці в строк до 13:00 год 13.03.2019 (вимога №678), до 17:00 13.03.2019 (вимога №677). Проте, у зазначений строк вимоги щодо надання документів позивачем не були виконані.

При цьому, у акті від 12.03.2019 року №КВ677/1698/НД також міститься інформація про те, що факт недопуску до перевірки за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 75 був зафіксований працівниками національної поліції наряд №1077, патрульними поліції Пархоменко Д.В. та Кремешний І.В., за адресою: м. Київ, вул. Є.Чавдар, буд. 11, працівниками національної поліції складено електронний рапорт щодо недопуску від 12.03.2019 №16785.

Позивач вважаючи вищезазначену постанову протиправною, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V).

Згідно зі ст.1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Частиною 3 статті 6 Закону № 877-V передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 10 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов`язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:

державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;

суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;

посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);

тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;

орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);

органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;

у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю);

- бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб;

- вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб`єкта господарювання;

- одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю);

- надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;

- вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення;

- з`ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивачу були надіслані направлення на проведення інспекційного відвідування від 12.03.2019 №677, №678, вимоги про надання документів від 12.03.2019 №677, №678 та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ677/1698/НД від 12.03.2019, що підтверджується штрих-кодом №04060 0534563 0 поштового відправлення, які позивач отримав 18.03.2019 року, тобто вже після здійснення інспекційного відвідування, доказів протилежного відповідачем до суду не надано.

При цьому відповідачем також не доведено факту перед початком здійснення державного нагляду (контролю) внесення запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб`єкта господарювання) відповідно до частини 12 статті 4 Закону № 877-V.

Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення ( пункт 11 Порядку №295).

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Згідно з підпунктом 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, згідно з абз.6 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З матеріалів справи вбачається, а саме у акті від 12.03.2019 року №КВ677/1698/НД міститься інформація про те, що факт недопуску до перевірки за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 75 був зафіксований працівниками національної поліції наряд №1077, патрульними поліції Пархоменко Д.В. та Кремешний І.В., за адресою: м. Київ, вул. Є.Чавдар, буд. 11, працівниками національної поліції складено електронний рапорт щодо недопуску від 12.03.2019 №16785. Проте жодних доказів зазначеного у матеріалах справи не міститься та відповідачем до суду не надано.

При цьому, судом критично надається оцінка твердженням відповідача про створення перешкод інспектору праці у проведенні інспекційного відвідування позивача, що на думку відповідача, зафіксовано поліцейськими, з огляду на те, що посадовими особами відповідача у порушення наданих їм повноважень залучалися у даному випадку працівники поліції, оскільки їх залучення передбачено лише за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці згідно підпункту 4 пункту 11 Порядку №295. Проте, відповідачем суду не надано жодних доказів, які б свідчили про загрозу безпеці інспекторам праці при проведення інспекційного відвідування у ході інспекційного відвідування позивача 12.03.2019 року.

Крім того, судом враховується те, що за абз.2 п.2 Порядку №509 передбачено застосування штрафу лише на підставі акту про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, тобто за наслідками проведеної перевірки, а застосування штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування не передбачено ні Порядком №295, ні Порядком №509, ні нормами ст. 265 КЗпП України.

Також, суд зазначає, що відповідачем не доведено факту відмови позивача в отриманні копії направлення на проведення інспекційного відвідування та жодними доказами не підтверджується, оскільки ні акту про відмову в отриманні направлення складено відповідачем не було, ні відмітки про це на самому посвідченні (направленні) не зроблено.

Що ж стосується твердження відповідача щодо відмови в отриманні уповноваженими представниками позивача вимог від 12.03.2019 №677, №678 про надання документів, суд звертає увагу на наступне.

Вимога про надання документів є документом, форма якого затверджена наказом Мінсоцполітики України №1338 від 18.08.2017 року. Згідно цієї форми у вимозі повинна бути зроблена відмітка про її вручення, у випадку неможливості особистого вручення один примірник вимоги направляється об`єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення із зазначенням реквізитів поштового відправлення.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ні в екземплярі позивача, ні в екземплярі відповідача відмітки про вручення або про відмову в їх отриманні - відсутні, протилежного відповідачем суду не надано.

Суд враховує, що відповідальність за порушення законодавства про працю та порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення встановлені ст. 265 КЗпП України і постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 256 КЗпП України).

Положеннями ч. 7 ст. 256 КЗпП України передбачено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.

Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно із п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 6 Порядку № 509).

Пунктом 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Положеннями п. 8 Порядку № 509 передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як встановлено судом та не спростовується і не заперечується відповідачем, у постанові №КВ497/1520/АВ/НД/СПТД/ФС-248 від 02.04.2019 про накладення на позивача штрафу у розмірі 417300,00 грн. міститься посилання на акт 12.03.2019 року №497/1520/АВ/НД, який не направлявся на адресу позивача та не надався для ознайомлення, але який є підставою для винесення названої постанови, протилежного відповідачем до суду не надано.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи про накладення штрафу на позивача, позивач не був повідомлений, оскільки жодних доказів протилежного у матеріалах справи не міститься та відповідач суду не надав.

Суд також зазначає, що аналіз наданих суду відповідачем фото- та відеоматеріалів, не свідчить про те, що посадовою особою позивача вчиняються будь-які дії щодо створення відповідачу перешкод у проведення інспекційного відвідування, так як на диску вбачаються короткі відеофрагменти та фотографії, а не суцільне відео з моменту пред`явлення посвідчень аж до складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування.

При цьому, відповідно до пункту 22 Порядку №295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, у акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ677/1698/НД від 12.03.2019 відсутня інформація, що фото- та відеоматеріали за наслідками проведення зйомки були долучені до акту, а також на диску з фото- та відеоматеріалами відсутній номер акту, що свідчить про порушення відповідачем норм Порядку №295.

З огляду на наведене, суд вбачає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість прийняття оспорюваної постанови про застосування до позивача штрафу у розмірі 417300 грн. (у стрократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення) за абзацом 7 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Са-Ната (вул. Є.Чавдар, 11, м.Київ, 021140, код ЄДРПОУ37689478) - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати постанову №КВ497/1520/АВ/НД/СПТД/ФС-248 від 02.04.2019 року, винесену першим заступником начальника ГУ Держпраці у Київській області, на ТОВ СА-НАТА (код ЄДРПОУ 37689478) про накладення штрафу у розмірі 417300,00 грн. (чотириста сімнадцять тисяч триста грн.).

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м.Київ, 04060, код ЄДРПОУ39794214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Са-Ната (вул. Є.Чавдар, 11, м.Київ, 021140, код ЄДРПОУ37689478) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6259,50 грн. (шість тисяч двісті п`ятдесят девять грн., 50 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська