Постанова

від 20.05.2020 по справі 160/7806/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7806/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку

письмового провадження

в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (головуючий суддя - Конєва С.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправною та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАКТ (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про відмову у прийнятті митної декларації, а саме картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2019/00492 від 17.07.2019р.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що оспорювана картка відмови прийнята протиправно, за відсутності належних, достатніх та законних підстав, оскільки внаслідок неповного проведення експертного дослідження Відповідач не виконав покладені на нього обов`язки контролювати та/або встановити (у разі сумніву) точні відомості про товар, а також відомості, необхідні для здійснення їх митного контролю та митного оформлення та ухилився від виконання цього обов`язку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року адміністративний позов задоволено (а.с.196-201).

Стягнуто з бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) та по сплаті судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи у сумі 4200,00 грн. (чотири тисячі двісті грн. 00 коп.).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що у ході судового розгляду справи митницею не було надано суду жодних однозначних доказів того, що ввезений Позивачем товар за ЕМД №UA110150/2019/226366 від 13.06.2019р. (МД №UA110150/2019/231128 від 17.07.2019p.) є арматурою або катанкою, на який розповсюджуються антидемпінгові заходи в порушення вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поряд із цим, вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначив, що, враховуючи ухилення учасників справи від виконання покладених на них обов`язків ухвалою суду від 16.09.2019 р., наявна необхідність покладення судових витрат Позивача, пов`язаних із проведенням судової експертизи, на обидві сторони та стягнути з бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача такі витрати у сумі 4200 грн., виходячи із розрахунку: 8400 грн./2.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на оплату судової експертизи, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Позивач, із посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на оплату судової експертизи та ухвалити нове рішення, яким дані витрати стягнути з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що Позивач не мав змоги надати експерту ідентифіковані зразки товару. Також Позивач вказує, що судом першої інстанції не встановлено факт зловживання Позивачем своїми процесуальними правами щодо призначеної судом експертизи, фактичні обставини справи не свідчать про те, що спір виник внаслідок неправильних дій Позивача.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу Позивача на рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат залишити без задоволення, з огляду на те, що ненадання декларантом документів на підтвердження звільнення товару від застосування антидемпінгових заходів та не здійснення жодних заходів для отримання відповідної інформації в процесі митного контролю й під час судового розгляду справи свідчить про зловживання Позивачем його правами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, також, заявив клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року здійснено заміну відповідача - Дніпропетровську митницю Державної фіскальної служби на правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби в адміністративній справі №160/7806/19.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

У відповідності до матеріалів справи ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року судом із власної ініціативи на підставі приписів частини 1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України призначено судову експертизу.

Зобов`язано Позивача та Відповідача на вимогу експерта, надати всі необхідні для проведення експертизи матеріали та документи, у тому числі надати зразки проб товару ввезеного позивачем за ЕМД №UA110150/2019/231128 від 17.07.2019p. а саме: прутки з кремнієво-марганцевої сталі, без подальшого оброблення, гарячекатані, круглого поперечного перерізу, діаметром менш як 80 мм, без вм`ятин, ребер, канавок, і інших рельєфів на поверхні, прутки використовуються в сільгоспмашинобудуванні, ГОСТ 2590-2006, ГОСТ 19281-2014 марка сталі 09Г2С, розмір круг 36,0 мм 44,370 тн, виробник: АТ ЕВРАЗ Об`єднаний Західно-Сибирський металургійний комбінат , торговельна марка ЕВРАЗ .

Витрати на проведення експертизи покладено на Позивача.

07 лютого 2020 року Позивачем разом із відповідним клопотанням долучено до матеріалів справи докази понесення витрат на проведення експертизи у розмірі 8400,00 грн., сплачені на підставі рахунку №СФ-0032 від 28 січня 2020 року в межах договору №707-19-4 від 20 грудня 2019 року, укладеного Позивачем із Державним підприємством Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади .

Із змісту наявного у матеріалах справи висновку судової експертизи Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" від 11.02.2020 р. вбачається, що для проведення експертизи не було надано зразків проб товару.

Ненадання Позивачем та Відповідачем вказаних проб судом першої інстанції кваліфіковано як ухилення учасників справи від виконання вимог ухвали суду від 16 вересня 2019 року стосовно надання на експертизу зразків проб товару, що позбавило експерта можливості однозначно встановити належність ввезеного Позивачем товару за ЕМД №UA110150/2019/231128 від 17.07.2019p. до арматури чи катанки.

Зазначене стало підставою для покладення судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, на обидві сторони.

У відповідності до частини 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону згідно правил наведеної норми процесуального права повинен бути належним чином обґрунтованим.

Поряд із цим, право суду застосувати приписи частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України можливе за наявності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; - спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Судом першої інстанції у даній справі вирішено спір по суті. Проте оскаржуване судове рішення не містить обґрунтованих висновків щодо зловживання Позивачем процесуальними правами та із матеріалів справи не вбачається обставин, що вказують на такі зловживання.

Поряд із цим, судом не сформульовано висновків і стосовно того, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Позивача та суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для такого висновку, виходячи із змісту матеріалів справи.

В той же час, сама констатація судом першої інстанції ухилення учасників справи від виконання вимог ухвали суду від 16 вересня 2019 року не може бути підставою для застосування приписів частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки для цього суд мав надати оцінку даній обставині як зловживанню сторонами чи їх представниками процесуальними правами або як обставині, що вказує на виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Разом із тим, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній частині не обґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що поведінка учасників справи стосовно виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року за будь-яких умов не може бути кваліфікована як обставина, що вказує на виникнення спору внаслідок неправильних дій зокрема Позивача, оскільки спір у даній справі вже мав місце на момент звернення Позивача до суду із адміністративним позовом і наявність такого спору, а також порушення прав Позивача зі сторони Відповідача, вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення та дане порушення прав існувало в незалежності від виконання ухвали суду від 16 вересня 2019 року.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що ухилення сторін від виконання вимог ухвали суду від 16 вересня 2019 року, на що послався суд першої інстанції, у контексті вищевикладеного не може бути кваліфіковано як зловживання процесуальним правом, оскільки таке право стороною реалізується на власний розсуд, в той час як рішення суду утворює для відповідних осіб саме обов`язок щодо його виконання. Крім того, поведінку Позивача у ході проведення експертизи не можна розглядати як похідний етап від реалізації його права на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи, оскільки у даній справі експертиза була призначена за ініціативою суду.

Згідно частини 2 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків у частині розподілу судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та необґрунтовано відійшов від правил розподілу судових витрат, визначених статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати у розмірі 8400,00 грн., пов`язані із проведенням експертизи, понесені Позивачем, з урахуванням задоволення його позову, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці Держмитслужби.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, порушено норми процесуального права, і тому оскаржуване рішення суду в даній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про розподіл судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №280/7806/19 в частині вирішення питання розподілу судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи - скасувати.

Ухвалити в частині вирішення питання розподілу судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, нове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТАКТ (код ЄДРПОУ 21858879) судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №280/7806/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова