Постанова

від 20.05.2020 по справі 420/5679/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5679/19 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В. при секретарі -Поповій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІЙНИК до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року МП у формі ТОВ КОЛІЙНИК (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі - відповідач, ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0043921407 від 13.09.2019 року, яким донараховано податку на додану вартість на суму 129800,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64900,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі помилкових та необґрунтованих висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У період з 12.08.2019 року по 16.08.2019 року фахівцями ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка МП у формі ТОВ КОЛІЙНИК .

За результатами перевірки було складено акт №1694/15-32-14-07/13919207 від 23.08.2019 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю КОЛІЙНИК , код за ЄДРПОУ 13919207 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом - постачальником ТОВ АЛОР ОПТ , код ЄДРПОУ 41916191, за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки було встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 та абзацу 1 п.198.3 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся: за грудень 2018 року - на суму 129800,00 грн..

На підставі наведеного акту перевірки, ГУ ДПС в Одеській області було прийнято податкове-повідомлення рішення від 13.09.2019 року №0043921407 про донарахування податку на додану вартість на суму 129800,00 грн. за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64900,00 грн..

За змістом акту перевірки підставою для винесення фіскальним органом спірного рішення стали висновки про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за перевірений податковий період по операціям із контрагентом-постачальником ТОВ АЛОР ОПТ .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт придбання позивачем товару підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ АЛОР ОПТ , ДФС посилається на наступні обставини: відповідно до баз даних ЄРПН, ІС Податковий блок , за перевірений період на користь ТОВ АЛОР ОПТ не зареєстровано податкові накладні щодо оренди основних фондів, вантажних робіт. Наявність трудових ресурсів - 1 особа. Остання податкова звітність - за березень 2019 року. ТОВ АЛОР ОПТ з моменту реєстрації не подавало до органів ДФС: декларації з податку на прибуток, декларацію з ПДВ починаючи з квітня 2019 року, фінансові звіти суб`єкта малого підприємництва.

За таких обставин, ДФС було зроблено висновок відносно ТОВ АЛОР ОПТ про: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутність фізичної, технічної та технологічної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутні основні фонди, недостатня чисельність працюючих; відсутність основних фондів, вантажних послуг у процесі здійснення господарської операції; відсутність за місцезнаходженням.

ДФС вважає, що Товариство використовувало лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від контрагента-постачальника ТОВ АЛОР ОПТ .

З наявної в матеріалах справи первинної документації по вказаним господарським операціям вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ АЛОР ОПТ (продавець) укладено договір поставки №18.06-18-9 від 18.06.2018 року, предметом якого є передача товару за ціною, що вказана в накладних.

На виконання вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні №№134, 135, 178 від 05.12.2018 року, 03.12.2018 року та 17.12.2018 року відповідно; товарно-транспортні накладні №№517, 511, 541 від 05.12.2018 року, 03.12.2018 року та 17.12.2018 року відповідно; виписки банку та платіжні доручення п/д №105, п/д №1929, п/д №1928 від 21.01.2019 року, 09.01.2019 року та 04.01.2019 року відповідно; податкові накладні №№9, 8, 60 від 05.12.2018 року, 03.12.2018 року та 17.12.2018 року відповідно; дані бухгалтерського обліку за грудень 2018 року - січень 2019 року; податкова декларація з ПДВ за грудень 2018 року від 18.01.2019 року; додаток №5 розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2018 року від 18.01.2019 року.

Податковим органом не висловлено жодного зауваження щодо бухгалтерської документації, окрім того, що у видаткових накладних не зазначено місце їх складення та умови продажу, а ТТН не містять відомості про бухгалтера та номеру видаткової накладної.

Також ДФС зазначає, що позивачем не було надано до перевірки жодного документу щодо зберігання товару, сертифікату якості або технічних паспортів.

Колегія суддів зазначає, що недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення Товариством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій. Такі первинні документи повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи.

В даному випадку, факти передачі товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та у податковій звітності.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи були долучені наступні документи податкового та бухгалтерського обліку, які додатково підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ АЛОР ОПТ та подальше використання придбаного товару, а саме: договори з ДП Адміністрація морських портів України , договори поставки, додатки до договорів, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, зведені виписки, заключні виписки, договірні ціни, локальні кошториси, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості, підсумкові відомості ресурсів, заявки на оформлення автотранспортних перепусток на територію порту, матеріальні перепустку на ввіз (внесення) ТМЦ.

Колегія суддів не може погодитись з твердженнями ДФС про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом через відсутність у останнього фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення господарських операцій, основних фондів, вантажних послуг, оскільки відсутність наведеного, не свідчить про нереальність господарських операцій за умови підтвердження їх належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Такий висновок відповідає висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 05.03.2020 року у справі №809/1558/13-а.

Згідно змісту ст.1 та ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Ці документи підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (надалі - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З наведеного вбачається, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження своїх припущень, викладених в акті перевірки щодо нереальності господарської операції, що відбулась між позивачем та контрагентом, натомість позивачем надана первинна документація з якої вбачається, що вищезазначені господарські операції мали реальний характер.

Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що господарські операції позивача з контрагентом, придбання товару та оплата його вартості підтверджується наданими позивачем первинними документами, належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У платника податків відсутній обов`язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №804/9100/16.

За таких підстав ДФС не доведено факту відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом з приводу придбання товару, не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв`язку із чим, колегія суддів робить висновок про обґрунтованість позовних вимог та безпідставність висновків податкового органу, а тому спірне податкове повідомлення-рішення №0043921407 від 13.09.2019 року підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 21 травня 2020 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.