Постанова

від 21.05.2020 по справі 400/2786/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2020 р.м. ОдесаСправа № 400/2786/19

Головуючий в І інстанції: Устинов І.А.

Дата та місце ухвалення рішення: 25.11.2019 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області) з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2019 року №№ 0109353-5406-1409, 0109349-5406-1409, 0109352-5406-1409, 0109358-5406-1409, 0109351-5406-1409, 0109350-5406-1409.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено відповідачем та підтверджено під час судового розгляду справи, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договорів купівлі - продажу від 27.08.2016 року та від 03.11.2016 року, позивачу на праві власності належать:

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються із: будівлі охорони, цегла, майстерня, вапняк, будівля кузні, бут, будівля зварювального цеху;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_2 , які складаються із: будівлі СТОА, цегла, склад ПММ;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_7, які складаються із: мийка СТОА, цегла, будівля зварювального цеху СТОА, цегла;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_8, які складаються із: боксовий гараж, з/б плити, адмінприміщення АТП, цегла;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_9, які складаються із: будівлі СТОТ з адмінкорпусом, з/б плити, підстанція, вапняк;

- нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_10, які складаються із: будівлі спец цеху, вапняк.

28.05.2019 року ГУ ДФС у Миколаївській області прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0109353-5406-1409, яким позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017, 2018 роки у загальній сумі 90963,37 грн.;

- № 0109349-5406-1409, яким позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017, 2018 роки у загальній сумі 34129,69 грн.;

- № 0109352-5406-1409, яким позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017, 2018 роки у загальній сумі 237117,86 грн.;

- № 0109358-5406-1409, яким позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017, 2018 роки у загальній сумі 30927,54 грн.;

- № 0109351-5406-1409, яким позивача визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. за 2016, 2017, 2018 роки у загальній сумі 6761,34 грн.;

- № 0109350-5406-1409, яким позивачу визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016, 2017, 2018 роки у загальній сумі 84745,14 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Головним управлінням ДФС у Миколаївській області від 28.05.2019 року винесено протиправно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на викладене.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту в підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості; ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а - г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

У відповідності до пп. ж пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Згідно пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 року не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ, згідно якої сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції .

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис від 23 вересня 2008 року № 575-VI виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові , група 127 Будівлі нежитлові інші , клас 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства .

Також, згідно вказаного Державного класифікатора до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включається підклас: 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші (зокрема, підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають: бази зберігання мінеральних добрив і пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства з ремонту сільськогосподарських машин і транспорту, станції біологічного захисту рослин).

У спірних правовідносинах позивач вважає, що нерухомість за адресами: сщ. Кавуни, Арбузинського району, Миколаївської області, по вул. Молодіжній №№ 39, 40, 42, 43, 44, 45, яка належить йому на праві власності, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

На підтвердження своїх доводів позивачем до суду надано довідку Арбузинського районного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації від 26.06.2019 року № 20, свідоцтво про право власності від 21.11.2005 року Серії САА № 029074, довідку з ЄДРПОУ, згідно яких нежитлові будівлі комплексу розташованого по АДРЕСА_6 , належали з 21.11.2005 року на підставі свідоцтва про право власності ВАТ Арбузинська райагропромтехніка , видами діяльності якого було: ремонт, технічне обслуговування і монтаж інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства, ремонт, технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення.

Також, згідно вказаної довідки Арбузинського районного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації від 26.06.2019 року № 20 та рішення Кавунівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області № 28 від 17.04.2009 року, наведений комплекс був поділений на окремі нежитлові будівлі з присвоєнням окремих поштових адрес, зокрема: П. Морозова №№ 39, 40, 42, 43, 44, 45 (вул. П. Морозова за рішенням Кавунівської сільської ради перейменована на вул. Молодіжна).

Крім того, згідно довідок Арбузинського районного комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації від 26.06.2019 року, що надані позивачем та наявні в матеріалах справи, за весь час переходу прав власності функціональне призначення наведених нежитлових будівель наступними власниками не змінювався.

Окрім наведеного, позивач посилається на те, що він є засновником (власником) ТОВ Плавні , видами діяльності якого за КВЕД є, зокрема: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорідних і дворічних культур; післяурожайна діяльність, що підтверджується наданою позивачем довідкою з ЄДРПОУ.

Позивач вказує, що саме з метою здійснення наведеної діяльності ним були придбані наведені вище нежитлові будівлі, що, на думку позивача, з урахуванням функціонального призначення цих нежитлових будівель, свідчить про те, що такі будівлі не є об`єктом податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Як у відзиві на позовну заяву, так і поданій апеляційній скарзі, відповідач жодним чином не оспорює та не спростовує наведені позивачем доводи та надані ним докази щодо функціонального призначення належних позивачу на праві власності нежитлових будівель, їх використання позивачем для забезпечення, зокрема, наступної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорідних і дворічних культур; післяурожайна діяльність.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі посилається лише на те, що позивач не зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що, за таких обставин, на думку відповідача, виключає можливість застосування податкової пільги за пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Поряд з цим, відповідач жодним чином не обґрунтував вказаний висновок.

Водночас, на користь висновку, що нормою пп. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Так, Законом України від 23.11.2018 року № 2628-VIII, підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено належними та достатніми доказами заявлені позовні вимоги, а відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не підтверджено правомірність винесених ним податкових повідомлень - рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 649/593/16-а та від 24 квітня 2020 року у справі № 540/2206/19, у якій судами застосовано підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Також, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 820/3706/17 та від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1751/17.

Поряд з цим, вирішуючи справу, суд першої інстанції, як на підставу для скасування оскаржуваних ППР, помилково послався на порушення строків направлення цих рішень з огляду на викладене.

Так, згідно пп. 266.7.2 п. 266.7, пп. 266.10.1, 266.10.2, 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

В свою чергу, сам же факт порушення податковим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із виключенням із його мотивувальної частини висновку суду про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовано податковим органом з порушенням встановленого пунктом 266.7.2 ПКУ строку, що є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року змінити, виключивши із його мотивувальної частини висновок про те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовано податковим органом з порушенням встановленого пунктом 266.7.2 Податкового кодексу України строку, що є підставою для їх скасування.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 21.05.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька