Постанова

від 21.05.2020 по справі 640/11999/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11999/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю. та Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в справі за адміністративним позовом Споживчого товариства "УТФ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Споживче товариство УТФ з позовом до Головного управління ДФС у м. в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00003781402 від 22.03.2019 року, №00003801402 від 22.03.2019 року, №00003811402 від 22.03.2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00003791402 від 22.03.2019 року в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2 455 860,95 грн (два мільйони чотириста п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот шістдесят грн дев`яносто п`ять коп).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 31.10.2019 року по 20.02.2019 року Головним управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку СТ УТФ з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.09.2018 року.

На підставі проведеної перевірки контролюючи органом було складено АКТ від 27.02.2019 року №144/26-15-14-02-01-14/30839403.

Контролюючи органом в ході проведення аналізу інформації в базах ДФС України щодо взаємовідносин з ТОВ Русінтер , ТОВ Євроторг , ТОВ Вігол Агро , ТОВ Зенмех , ТОВ АГросвіт Центр , ТОВ Юг-Агроінвест К , ТОВ Компані-Груп за перевіряємий період встановлено, що у вищевказаних підприємств відсутні матеріально-технічні можливості здійснення господарських операцій, відсутній рух активів, зобов`язань, власного капіталу. В зв`язку із чим, відповідачем зроблено висновок про нереальність господарських операцій між СТ УТФ та вказаними контрагентами.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем, у порядку ст. 86 Податкового Кодексу України , були подані заперечення на акт від 11 .03.2019 року №11.

22.03.2019 року за результатами розгляду заперечень відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00003781402 від 22.03.2019 року, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об`єднань доходи в сумі 2 846 774,00 грн та штрафні санкції у сумі 711 694,00 грн;

- №00003791402 від 22.03.2019 року, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2 467 759,00 грн та штрафні санкції в сумі 616 940,00 грн;

- №00003801402 від 22.03.2019 року, яким Товариству було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 140 588,00 грн;

- №00003811402 від 22.03.2019 року, яким до Товариства було застосовано штраф за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового Кодексу України податкових накладних/розрахунку коригування у сумі 66 864,50 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, 26 липня 2019 року позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу, за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення від 22.03.2019 року залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Одним із постачальників, з якими позивач мав господарські правовідносини був ТОВ Русінтер . Вказані відносини були спрямовані на отримання від підприємства сільськогосподарського товару - сої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику ТОВ Протексім .

Відповідно до договору №26 від 26.04.2017 року ТОВ Русінтер зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених в специфікаціях, поставити позивачу сільськогосподарський продукт - сою.

На підтвердження взаємовідносин з ТОВ Русінтер позивачем надано видаткові накладні №РН-0000137 від 27.04.2017, РН-0000141 від 29.04.2017, № РН-0000143 від 05.05.2017, № РН-0000142 від 04.05.2017, № РН-0000155 від 02.06.2017 року, № РН-0000156 від 04.06.2017, № РН-0000160 від 10.06.2017, а також рахунками-фактурами до них.

Транспортування даного товару відбулось на підставі товаро-транспортних накладних: №22 від 27.04.2017 року, № 23 від 29.04.2017 року, № 28 від 04.05.2017 року, №29 від 05.05.2017 року, № 41 від 01.06.2017 року, №45 від 03.06.2017 року, №49 від 10.06.2017 року.

Якість поставленого товару була підтверджена результатами дослідження, проведеного виробничо-технічною лабораторією ТОВ Протексім від 27.04.2017 року, 29.04.2017 року, 04.05.2017 року, від 05.05.2017 року, 02.06.2017 року, 04.06.2017 року, 10.06.2017 року.

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалів позовної заяви.

Факт оплати товару також підтверджується і висновками акту перевірки, в якому зазначено, що дебіторська заборгованість відсутня.

За результатами зазначених господарських операцій, ТОВ Русінтер були виписані та зареєстровані наступні податкові накладні: №38 від 27.04.2017 рокуу, № 42 від 29.04.2017 року, № 1 від 04.05. 201 року, № 2 від 05.05.2017 року № 2 від 04.06.2017 року, № 1 від 02.06.2017 року, № 5 від 10.06.2017 року.

Також, позивачме на підтвердження господарських операцій надано наступні документи: копією договору купівлі-продажу №2701/1 від 27.01.2017 року; копією звіту про площа та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2016 року за формою №29-сг, яку ТОВ АФ Копенкувате подано до управління статистики.

Даним звітом підтверджується, що ТОВ АФ Копенкувате в 2016 році займалось обробкою землі та є виробником сільськогосподарської продукції, в т.ч. і сої, яку в подальшому було реалізовано на адресу ТОВ Русінтер : копіями накладних, відповідно до яких ТОВ АФ Копенкувате відпущено, а ТОВ Русінтер одержано сою: №12 від 20.02.2017 року, № 14 від 01.03.2017 року, № 24 від 26.04.2017 року, № 27 від 03.05.2017 року, № 29 від 05.05.2017 року, № 36 від 01.06.2017 року, № 37 від 03.06.2017 року.

Отриманий від ТОВ Русінтер товар був реалізований позивачем на адресу ТОВ Протексім , відповідно до договору № 26 від 26.04.2017 року.

В обґрунтування донарахування податкових зобов`язань по контрагенту ТОВ Русінтер контролюючий орган посилається на анулювання даному підприємству свідоцтва платника ПДВ 15.06.2018 року та внесення його до Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва - 20.09.2018 року.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки аналіз наведених вище первинних документів свідчить про те, що взаємовідносини СТ УТФ із ТОВ Русінтер відбувались у травні-червні 2017 року, тобто за рік до обставин, на які посилається відповідач. Тобто на момент здійснення господарських операцій, ТОВ Русінтер мав належний правовий статус для ведення господарської діяльності.

Також між позивачем та ТОВ Євроторг укладено договір №22 від 22.03.2017 року.

На виконання вказаного договору, ТОВ Євроторг було поставлено сою, відповідно до специфікацій, яка була прийнята позивачем відповідно до видаткових накладних №35 від 28.03.2017 року, № 36 від 29.03.2017 року, №39 від 19.04.2017 року, а також рахунками-фактурами до них: №35 від 27.03.2017 року, № 36 від 29.03.2017 року, № 339 від 19.04.2017 року.

Поставка товару відбувалась на умовах EXW - на елеватор ТОВ Торговий дім Зернотрейд .

Про виконання обов`язку ТОВ Євроторг по поставці сої свідчать наступні матеріали справи:

- складські квитанції на зерно, виписані складом ТОВ Торговий дім Зернотрейд №726 від 28.03.2017 року, № 731 від 03.04.2017 року, № 749 від 19.04.2017 року;

- картка аналізу зерна №192 від 27.03.2017 року, № 192 від 19.04.2017 року;

- акти приймання-передавання зерна на склад №35 від 03.04.2017 року, №47 від 19.04.2017 року.

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ Євроторг було виписано та зареєстровано податкові накладні:№ 1 від 28.03.2017 року, № 2 від 29.03.2017 року.

Щодо походження вказаного товару, яке ставиться під сумнів податковим органом, то воно підтверджується довідкою ТОВ Євроторг за вих №29/1 від 29.03.2017 року.

В подальшому, отриманий від ТОВ Євроторг товар, на підставі договору поставки №22 від 22.03.2017 року був реалізований ТОВ Агротрейд-2000 .

Зазначений товар був належним чином прийнятий ТОВ Агротрейд-2000 , що підтверджується видатковими накладними№ 3 від 29.03.2017 року, № 1 від 03.04.2017 року, № 2 від 03.04.2017 року, а також рахунками-фактурами до них - №29 від 29.03.2017 року, №1 від 0.04.2017 року, № 2 від 03.04.2017 року.

Відповідно до специфікації поставка товару здійснювалась на умовах - на елеватор ТОВ Торговий дім Зернотрейд . Про факт постачання даного товару свідчать також наступні документи: складські квитанції на зерно, виписані складом ТОВ Торговий дім Зернотрейд за № 728 від 29.03.2017 року, № 732 від 03.04.2017 року, № 736 від 03.04.2017 року; картка аналізу зерна №193 від 29.03.2017 року, № 190 від 03.04.2017 року, № 193 від 03.04.2017 року; акт приймання-передавання зерна №34 від 29.03.2017 року, № 36 та № 38 від 03.04.2017 року, з якого вбачається, що новим поклажодавцем сої став ТОВ Агротрейд-2000 , тобто фактично товар не перевозився, а був залишений на складі новим власником; довіреність № 126 від 29.03.2017 року та № 142 від 03.04.2017 року, на підставі яких товар був отриманий п представником ТОВ Агротрейд-2000 .

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ УТФ виписано та зареєстровано податкові накладні № 1 від 29.03.2017 року, № 1 від 03.04.201 року , № 2 від 03.04.2017 року.

ТОВ Агротрейд-2000 було проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями №5918 від 29.03.2017 року на суму 1130120,40 грн, № 5968 від 03.04.2017 року на суму 590 000,00 грн, № 5990 від 04.06.2017 року на суму 147306,80 грн та № 5991 від 04.06.2017 року на суму 43993,20 грн, а також актом звірки розрахунків за березень-квітень 2017 року.

Подальші господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ Євроторг відбувались на підставі договору поставки соєвих бобів № 24 від 24.05.2017 року.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ Євроторг реалізувало позивачу товар, відповідно до специфікацій, який був прийнятий ТОВ УТФ , що підтверджується видатковими накладними.

Поставка даного товару здійснювалась на умовах DAP за адресою: Київська обл, м. Кагарлик, вул. Став`янка,95, склад Кагарлицький елеватор ТОВ Комплекс Агромарс .

Про виконання обов`язку щодо поставки сої свідчать також товарно-транспортні накладні: № 000038 від 25.05.2017 року, № 000039 від 25.05.2017 року, № 000040 від 29.05.2017 року, № 000041 від 29.05.2017 року, № 000044 від 30.05.2017 року, № 000043 від 30.05.2017 року, № 000046 від 30.05.2017 року, № 000042 від 30.05.2017 року, № 000047 від 31.05.2017 року, № 000048 від 01.06.2017 року.

Якість поставленої ТОВ Євроторг сої підтверджується виданими ТОВ Комплекс Агромарс ярликами проби на зерно: від 25.05.2017 року на два автомобілі, від 29.05.2017 року (а/м 005-37), від 29.05.2017 року (а/м 82-27), від 30.05.2017 року (а/м 78-61), від 30.05.2017 року (а/м 47-50), від 30.05.2017 року (а/м 005-37), від 30.05.2017 року (а/м 27-69), від 31.05.2017 року (а/м 47-50), від 01.06.2017 року (а/м 005-37).

За результатами зазначених господарських операцій ТОВ Євроторг було виписано та зареєстровано податкові накладні: № 2 від 25.05.2017 року, № 1 від 25.05.2017 року, № 4 від 29.05.2017 року, № 3 від 29.05.2017 року , № 5 від 30.05.2017 року, № 6 від 30.05.2017 року, № 7 від 30.05.2017 року, № 9 від 31.05.2017 року, № 10 від 01.06.2017 року.

Походження зазначеного товару підтверджується довідками ТОВ Євроторг за вих №24/1 від 24.05.2017 року та № 30/1 від 30.05.2017 року.

Крім того, на підтвердження походження сої ТОВ Євроторг були надані копії звітів форми сг-29 та сг-4 ФР Матійчук І.В.

Оплата товару була підтверджена наданими до перевірки платіжними дорученнями та виконана в повному обсязі, про що зазначено в акті перевірки.

Отриманий товар СТ УТФ був в подальшому реалізований на адресу ТОВ Комплекс Агромарс на підставі договору №158/2017/КАМ/О від 17.05.2017 року.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була поставлено соя з 25.05.2017 року по 01.06.2017 року, що підтверджуєтеся видатковими накладними, рахунками-фактурами, а також податковими накладними, посвідченнями про якість зерна, картками аналізу зерна, що долучені до матеріалів справи та досліджені судом під час вирішення справи по суті.

В обґрунтування висновків, відображених в акті перевірки, контролюючий орган посилається на анулювання даному підприємству свідоцтва платника ПДВ 31.07.2018 року.

Колегія суддів, такі висновки податкового органу не приймає до уваги при вирішенні спору по суті, оскільки аналіз первинної документації по взаємовідносинах позивача із ТОВ Євроторг свідчить про те, що вони відбулись в травні-червні2017 року, тобто задовго то до моменту анулювання такого свідоцтва контрагенту, а тому на час здійснення операцій із поставки товару, ТОВ Євроторг мав належний правовий статус для ведення господарської діяльності.

Фінансово-господарська діяльність із TOB ВІГОЛ АГРО відбулася на підставі договору № 6 від 06.06.2017 р. та протоколом розбіжностей до нього.

Предметом вказаного Договору визначено, що Постачальник (TOB ВІГОЛ АГРО ) передає, а Покупець (TOB УТФ ) приймає та сплачує, на умовах що вказуються у специфікаціях (додатках) до Договору, накладних, рахунках сільськогосподарську продукцію - сою.

Зазначений товар був належним чином прийнятий TOB УТФ , що підтверджується видатковими накладними №105 від 15.06.2017 р., № 122 від 27.06.2017 р., № 123 від 27.06.2017 р., а також рахунками-фактурами до них, відповідно: №90 від 15.06.2017 р., № 107 від 27.06.2017 р., № 108 від 27.06.2017 р.

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 1197 від 19.06.2017 р. на суму 372026,67 грн., № 1200 від 10.07.2017 р. на суму 100 285,33 грн., № 1239 від 07.07.2017 р. на суму 90 092,00 грн., № 1240 від 13.07.2017 р. на суму 100 194,00 грн., № 1241 від 14.07.2017 р. на суму 144 000,00 грн., № 1242 від 14.07.2017 р. на суму 67 805,60 грн., № 1244 від 17.07.2017 р. на суму 400 000,00 грн., № 1245 від 18.07.2017 р. на суму 232194,40 грн., № 1260 від 12.07.2017 р. на суму 100 805,60 грн., а також Актом звірки розрахунків від 18.07.2017 р.

Факт оплати товару встановлювався під час перевірки, дебіторська заборгованість відсутня, про що зазначено в Акті перевірки.

За результатами зазначених господарських операцій TOB ВІГОЛ АГРО виписано та зареєстровано податкові накладні: № 16 від 15.06.2017 р.; № 34 від 27.06.2017 р.; № 33 від 27.06.2017 року.

Походження зазначеного товару підтверджується документами, наданими TOB ВІГОЛ АГРО , а саме: довідкою TOB ВІГОЛ АГРО від 15.06.2017 р. № 1, про те, що соя придбана у сільськогосподарського підприємства - виробника та вирощена і зібрана на полях України у Черкаській області, Христинівського району; копією звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2016 року № 29-сг (річна) з відміткою органу державної статистики про прийняття звіту (квитанція № 2); копія довідки від 21.07.2016 р. №489 Ліщинської сільської ради Христинівського району з інформаціє про те, що СТОВ Ліщинівське обробляє 3853,1201 га. Подальший перепродаж (реалізація) товару відбувалася замовникам - ТОВ Агротрейд-2000 , ТОВ Комплекс Агромарс , що підтверджена в матеріалах справи відповідними первинними документами.

Транспортування зазначеного товару відбулося на пряму контрагентам CT УТФ , а саме TOB Комплекс Агромарс філія Кагарлицький елеватор (Київська обл., м. Кагарлик, вул. Став`янка, 95, склад Кагарлицький елеватор) та TOB АГРОТРЕЙД-2000 (Київська обл., Білоцерківський р-н., селищна рада Терезинська Автодорога Київ-Одеса 82км+500м) на підставі товарно-транспортних накладних: № 54 від 15.06.2017 р., №54-1 від 15.06.2017 р., № 63 від 27.06.2017 р., № 64 від 27.06.2017 р., № 65 від 27.06.2017 р.

За поставлений товар контрагентами CT УТФ проведено оплати, що підтверджується платіжними дорученнями: № 6548 від 16.06.2017 р., №6586 від 19.06.2017 р., №2019587379 від 13.07.2017 р., №2019587381 від 13.07.2017 р., №2019587400 від 17.07.2017 р., №2019587447 від 27.07.2017 р., 2019587488 від 02.08.2017 р., №2019587489 від 02.08.2017 р.

Щодо взаємовідносин TOB УТФ з TOB ЗЕНМЕХ , судом встановлено наступне.

Господарські взаємовідносини з TOB ЗЕНМЕХ були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - соя. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику TOB АГРОТРЕЙД-2000 .

Фінансово-господарська діяльність із TOB ЗЕНМЕХ відбулася на підставі договору №20 від 20.03.2017 року.

На виконання умов зазначеного договору TOB ЗЕНМЕХ реалізувало TOB УТФ сою в кількості 22.000 тон.

Зазначений товар був належним чином прийнятий TOB УТФ , що підтверджується видатковими накладними № 1 від 21.03.2017 p., № 2 від 22.03.2017 р.

Оплата товару підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 500 від 22.03.2017 р. на суму 100 000,00 грн. та № 501 від 24.03.2017 р. на суму 145 283,50 грн.

Факт оплати товару був підтверджений відповідачем і під час перевірки. В акті перевірки зазначено, що дебіторська заборгованість відсутня.

За результатами зазначених господарських операцій TOB ЗЕНМЕХ виписано та зареєстровано податкові накладні: № 2 від 21.03.2017 p.; № 3 від 22.03.2017 р.

Якість зазначеного товару підтверджується документами, наданими TOB ЗЕНМЕХ , а саме: Протоколом випробувань № 818 від 20.03.2017 р. , замовником якого є TOB ЗЕНМЕХ .

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: № 9 від 21.03.2017 р., № 10 від 22.03.2017 р.

Придбаний товар CT УТФ у TOB ЗЕНМЕХ в подальшому був перепроданий (реалізований) TOB АГРОТРЕЙД-2000 на підставі:договору поставки № 22 від 22.03.2017 р., укладеного між CT УТФ (Постачальник) та TOB АГРОТРЕЙД-2000 (Покупець); специфікація від 22.03.2017 р.; рахунок-фактура №1 від 23.03.2017 р.; накладна №1 від 23.03.2017 р.; довіреність №114 від 22.03.2017 р. зі строком дії до 31.03.2017 р.податкова накладна № 1 від 23.03.2017 р.

Реалізований CT УТФ TOB АГРОТРЕЙД-2000 товар на підставі Складської квитанції на зерно № 713 від 23.03.2017 р. було прийнято на зберігання TOB ТД ЗЕРНОТРЕЙД від TOB АГРОТРЕЙД-2000 на підставі договору складського зберігання № 63 від 15.11.2016 р. та аналізної картки №190 від 23.03.2017 р. Вказаний товар був повністю оплачений на підставі платіжного доручення №5891 від 23.03.2017 р.

Господарські взаємовідносини з TOB АГРОСВІТ ЦЕНТР були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - макуха соняшникова. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику ПрАТ ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД .

Фінансово-господарська діяльність із TOB АГРОСВІТ ЦЕНТР відбулася на підставі договору поставки № 28 від 28.08.2018 р.

Зазначений товар був належним чином прийнятий TOB УТФ , що підтверджується видатковими накладними №144 від 31.08.2018 р., № 145 від 31.08.2018 р., а також рахунками-фактурами до них, відповідно: №144 від 31.08.2018 р., №145 від 31.08.2018 р.

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 829 від 12.09.2018 р. на суму 200 080,80 грн., №830 від 13.09.2018 р. на суму 194 680,00 грн. та №840 від 02.10.2018 р. на суму 98 690,20 грн., які долучені до матеріалів справи та досліджені судом під час розгляду справи.

Факт оплати товару встановлювався під час перевірки, дебіторська заборгованість відсутня, про що зазначено в Акті перевірки (аркуш 15) та Актом звірки від 31.10.2018 р. взаєморозрахунків за період серпень 2018 р. - жовтень 2018 р.

За результатами зазначених господарських операцій TOB АГРОСВІТ ЦЕНТР виписано та зареєстровано податкові накладні: № 16 від 31.08.2018 р.; № 17 від 31.08.2018

Якість зазначеного товару підтверджується свідоцтвом якості №001-30/08/18 від 30.08.2018 р. TOB АГРОСВІТ ЦЕНТР

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: № 286 від 31.08.2018 р., № 287 від 31.08.2018 р.

Придбаний товар СТ УТФ в подальшому був перепроданий (реалізований) ПрАТ ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД на підставі: договору поставки № 23 від 23.03.2017 р. укладеного між СТ УТФ (Постачальник) та ПрАТ ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД (Покупець); специфікація від 28.08.2018 р.; рахунок-фактура № 6 від 28.08.2018 р.; накладні №6 від 31.08.2018 р. та№ 7 від 31.08.2018 р.; довіреність №312 від 28.08.2018 р. зі строком дії до 06.09.2018 р.; податкові накладні №6 від 31.08.2018 р. та № 7 від 31.08.2018 р.; сертифікати якості № 310818-01 від 31.08.2018 р. та №310818-02 від 31.08.2018 р. Транспортування товару відбулося ТОВ АГРОСВІТ ЦЕНТР на пряму контрагенту СТ УТФ ПрАТ ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД (Чернігівська обл., Городнянський р-н., м. Городня, вул. Вокзальна, 2) на підставі товарно-транспортних накладних: № 286 від 31.08.2018 р., №287 від 31.08.2018 р.

Як зазначає позивач, а також підтверджується письмовими доказами у справі, товар був повністю оплачений на підставі платіжних доручень №1425 від 03.09.2018 р., №59625 від 03.09.2018 р. та№ 1479 від 12.09.2018 р. на загальну суму 512 309,00 грн. Факт відсутності будь-якої заборгованості підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 30.09.2018 р. між СТ УТФ та ПрАТ ГОРОДНЯНСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД за період серпень 2018 р. - вересень 2018 р.

Судом були досліджені також взаємовідносини TOB УТФ з TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К ,.

Господарські взаємовідносини з TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К були спрямовані на отримання у даного підприємства сільськогосподарського товару - макуху та олію соєву. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику TOB Комплекс Агромарс (філія Київкомбікорм ).

Фінансово-господарська діяльність із TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К відбулася на підставі договору № 13 від 13.09.2018 р.

Предметом вказаного Договору визначено, що Постачальник (TOB ЮГ- АГРОІНВЕСТ К ) передає, а Покупець (TOB УТФ ) приймає та сплачує, на умовах що вказуються у специфікаціях (додатках) до Договору, сільськогосподарську продукцію - товар.

Товар був належним чином прийнятий ТОВ УТФ , що підтверджується видатковими накладними №12 від 14.09.2018 р., № 13 від 17.09.2018 р., № 15 від 20.09.2018 р., а також рахунками-фактурами до них, відповідно: № 16 від 13.09.2018 р., №17 від 14.09.2018 р., № 20 від 19.09.2018 р. на загальну суму 1 001 355,00 грн.

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 792 від 14.09.2018 р. на суму 140 000,00 грн., № 840 від 17.09.2018 р. на суму 75 096,00 грн., № 851 від 18.09.2018 р. на суму 52 880,00 грн., № 874 від 19.09.2018 р. на суму 60 000,0 0 грн., № 899 від 20.09.2018р. на суму 40 000,00 грн., № 923 від 21.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 932 від 21.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 934 від 24.09.2018 р. на суму 100 000,00 грн., № 932 від 25.09.2018 р. на суму 125 420,00 грн., № 937 від 26.09.2018 р. на суму 60 000,00 грн., № 930 від 27.09.2018 р. на суму 53 774,00 грн., № 940 від 28.09.2018 р. на суму 69 000,00 грн., № 965 від 03.10.2018 р. на суму 56 580,00 грн., № 995 від 16.10.2018 р. на суму 28 605,00 грн., № 996 від 17.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 997 від 19.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн. на загальну суму 1 001 355,00 грн., а також Актом звірки розрахунків за період з 01.09.2018 по 07.11.2018 р.

Отже, CT УТФ повністю розрахувалося з TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К за поставлений товар та дебіторська заборгованість відсутня.

За результатами зазначених господарських операцій TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К виписано та зареєстровано податкові накладні: № 2 від 14.09.2018 р.; № 3 від 17.09.2018 р.

Якість зазначеного товару підтверджується Посвідченням про якість на жмих соєвий № ОЮ-8, Посвідченням про якість на олію соєву №9 та Посвідченням про якість на жмих соєвий № 9 наданими TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К , а також сертифікатом відповідності UA1.049.Х002433-17.

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: № 289 від 14.09.2018 р., № 292 від 17.09.2018 р., № 296 від 20.09.2018 р.

Придбаний товар CT УТФ у TOB ЮГ-АГРОІНВЕСТ К в подальшому був перепроданий (реалізований) TOB Комплекс Агромарс (філія Київкомбікорм ) на підставі: договору поставки макухи соєвої № 124/2018/КАМ/О від 28.02.2018 р. укладеного між CT УТФ (Постачальник) та TOB Комплекс Агромарс (філія Київкомбікорм ) (Покупець); рахунків-фактур №3 від 14.09.2018 р., № 10 від 20.09.2018 р.;накладних №3 від 14.09.2018 р., № 10 від 20.09.2018 р.; податкової накладної №3 від 14.09.2018 р., № 10 від 20.09.2018 р.; сертифікаті якості №140918-1 від 14.09.2018 р., № 200918-1 від 20.09.2018 р. договору поставки соєвої олії № 125/2018/КАМ/О від 28.02.2018 р.; рахунку-фактури № 6 від 17.09.2018 р.; накладної № 6 від 17.09.2018 р.; податкової накладної № 6 від 17.09.2018 р.; сертифікату якості від 17.09.2018 р.; довіреності № 410 від 05.09.2018 р. зі строком дії до 25.09.2018 р.

TOB Комплекс Агромарс (філія Київкомбікорм ) розрахувалося з CT УТФ на загальну суму 896 076,00 грн. та рахується кредиторська заборгованість в сумі

Також предметом перевірки контролюючим органом були господарські взаємовідносини з TOB КОМПАНІ-ГРУП, що були спрямовані на отримання у даних підприємств сільськогосподарського товару - макуха та олія сої. Товар був використаний з метою ведення господарської діяльності для подальшого перепродажу (реалізації) замовнику TOB Комплекс Агромарс (Філія Київкомбікорм ).

Фінансово-господарська діяльність із TOB КОМПАНІ-ГРУП відбулася на підставі договору № 18 від 18.06.2018 р.

Зазначений товар був належним чином прийнятий TOB УТФ , що підтверджується видатковими накладними № 5 від 21.08.2018 р., 20 від 15.09.2018 р., № 22 від 16.09.2018 р., №23 від 17.09.2018 р., №24 від 19.09.2018 р., №31 від 27.09.2018 р., №32 від 30.09.2018 р., №1 від 02.10.2018 р. а також рахунками-фактурами до них, відповідно: №5 від 21.08.2018 р., 20 від 15.09.2018 р., №22 від 16.09.2018 р., №23 від 17.09.2018 р., №24 від 19.09.2018 р., № 31 від 27.09.2018 р., № 32 від 30.09.2018 р., № 1 від 02.10.2018 р.

Транспортування товару відбулося на підставі товарно-транспортних накладних: №285 від 22.08.2018 р., №290 від 15.09.2018 р., №291 від 16.09.2018 р., №293 від 17.09.2018 р., № 294 від 19.09.2018 р., № 298 від 27.09.2018 р., № 299 від 30.09.2018 р.

Товар згідно накладної № 4 від 22.08.2018 р. транспортувався перевізником ФОП ОСОБА_1 за замовленням CT УТФ , що підтверджується Договором на транспортно- експедиторські послуги №21 від 21.08.2018 р., Заявки від 21.08.2018 р., акту наданих послуг №ІДР00000747 від 22.08.2018 р., податковою накладною №1 від 22.08.2018 р. За надані транспортно-експедиторські послуги CT УТФ повністю розрахувалось з ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними дорученнями №791 від 31.08.2018 р., №1042 від

Решта товару транспортувалася силами та за рахунок Постачальника, про що в специфікаціях визначено умови поставки: СРТ - м. Київ, вул. Кирилівська, 98.

Якість поставленого товару підтверджується результатами дослідження, проведеного TOB КОМПАНІ-ГРУП №20/08-18 від 20.08.2018 р., № б/н від 10.09.2018 р., № б/н 10.09.2018 р., № б/н 17.09.2018 р., № б/н 17.09.2018 р., № б/н 26.09.2018 р., № б/н

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями № 790 від 22.08.2018 р. на суму 400 848,00 грн., № 830 від 03.09.2018 р. на суму 100212,00 грн., № 820 від 17.09.2018 р. на суму 103 032,00 грн., №834 від 18.09.2018 р. на суму 130000,00 грн., №841 від 19.09.2018 р. на суму 130 000,00 грн., № 898 від 20.09.2018 р. на суму 90 758,00 грн., № 875 від 20.09.2018 р. від 55672,86 грн., № 892 від 21.09.2018 р. на суму 50 000,00 грн., № 901 від 24.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 935 від 25.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 937 від 26.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., №941 від 27.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 948 від 28.09.2018 р. на суму 90 000,00 грн., № 982 від 04.10.2018 р. на суму 88 918,00 грн., №933 від 24.09.2018 р. на суму 41 008,00 грн., №934 від 25.09.2018 р. на суму 40 252,00 грн., № 938 від 26.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 942 від 27.09.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 966 від 01.10.2018 р. на суму 200 000,00 грн., № 982 від 05.10.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 984 від 08.10.2018 р. на суму 50 000 ,00 грн., № 949 від 28.09.2018 р. на суму 54 752,00 грн., №973 від 02.10.2018 р. на суму 100 000,00 грн., №983 від 05.10.2018 р. на суму 40 000,00 грн., № 985 від 09.10.2018 р. на суму 48 688,00 грн., № 978 від 10.10.2018 р. на суму 20 000,00 грн., №986 від 11.10.2018 р. на суму 20 000,00 грн., № 992 від 16.10.2018 р. на суму 50 000,00 грн., № 998 від 17.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 1001 від 18.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 1003 від 19.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 1007 від 22.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 1017 від 23.10.2018 р. на суму 15 000,00 грн., № 1015 від 24.10.2018 р. на суму 15 000,00 грн., № 1016 від 25.10.2018 р. на суму 99 360,00 грн., № 1067 від 15.11.2018 р. на суму 20840,00 грн., № 1068 від 16.11.2018 р. на суму 14000,00 грн., №1069 від 19.11.2018 р. на суму 20000,00 грн., № 1070 від 20.11.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 976 від 08.10.2018 р. на суму 19840,00 грн., №987 від 11.10.2018 р. на суму 20 000,00 грн., № 1012 від 22.10.2018 р. на суму 15 000,00 грн., № 1006 від 23.10.2018 р. на суму 10 000,00 грн., № 1013 від 24.10.2018 р. на суму 10 000,00 грн., № 1021 від 26.10.2018 р. на суму 15 000,00 грн., № 1023 від 29.10.2018 р. на суму 30 000,00 грн., № 1026 від 30.10.2018 р. на суму 50 000,00 грн., №971 від 01.10.2018 р. на суму 250 000,00 грн., № 1071 від 22.11.2018 р. на суму 19 960,00 грн., № 1079 від 23.11.2018 р. на суму 10 000,00 грн., № 1091 від 26.11.2018 р. на суму 10 000,00 грн., №977 від 10.10.2018 р. на суму 20 000,00 грн., № 1041 від 09.11.2018 р. на суму 20 000,00 грн.

В Акті перевірки зазначається, що станом на 30.09.2018 р. (кінцевий період, який охоплює перевірка) по бухгалтерському рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками сальдо по кредиту рахунку на кінець періоду з контрагентом TOB КОМПАНІ-ГРУП становить 1 747 278,00 гривень.

Однак, суд вважає, що контролюючим органом не було прийнято до уваги платежі на рахунок TOB КОМПАНІ-ГРУП за період жовтень-листопад 2018 р. згідно яких CT УТФ повністю розрахувалось за поставлений товар з TOB КОМПАНІ-ГРУП .

За результатами зазначених господарських операцій TOB КОМПАНІ-ГРУП виписано та зареєстровано на адресу CT УТФ податкові накладні: № 4 від 22.08.2018 р.; №20 від 15.09.2018 р.; №22 від 16.09.2018 р.; №23 від 17.09.2018 р.; №24 від 19.09.2018 р.; № 31 від 27.09.2018 р.; № 32 від 30.09.2018 р.

Зазначений товар було повністю реалізовано, що підтверджується наступними первинними документами, а саме: договором поставки макухи соєвої №124/2018/КАМ/О від 28.02.2018 р. з TOB Комплекс Агромарс (філія Київкомбікорм ), рахунками-фактурами №4 від 15.09.2018 р., №5 від 16.09.2018 р., №7 від 17.09.2018 р., №8 від 19.09.2018 р., №12 від 27.09.2018 р.; накладними №4 від 15.09.2018 р., №5 від 16.09.2018 р., №7 від 17.09.2018 р., №8 від 19.09.2018 р., №12 від 27.09.2018 р.; податковими накладними №4 від 15.09.2018 р., №5 від 16.09.2018 р., №7 від 17.09.2018 р., №8 від 19.09.2018 р., №12 від 27.09.2018 р.; сертифікатами якості №150918-1 від 15.09.2018 р., №160918-1 від 16.09.2018 р., №170918-2 від 17.09.2018 р., №190918-1 від 19.09.2018 р., №270918-1 від 27.09.2018 р.; договором поставки соєвої олії №125/2018/КАМ/О від 28.02.2018 р., рахунками- фактурами №4 від 22.08.2018 р., №15 від 30.09.2018 р.; накладними №4 від 22.08.2018 р., №15 від 30.09.2018 р.; податковими накладними №4 від 22.08.2018 р., №15 від 30.09.2018 р.

TOB Комплекс Агромарс (філія Київкомбікорм ) повністю розрахувалося за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 9623052893 від 18.09.2018 р., №9623081551 від 02.11.2018 р., №9623081544 від 02.11.2018 р., №9623081955 від 15.11.2018 р., №9623081948 від 15.11.2018 р., №9623083054 від 18.12.2018 р., №9623052993 від 28.12.2018 р., №9623052992 від 28.12.2018 р., №9623083305 від 27.12.2018 р., №9623083166 від 21.12.2018 р., №9623082557 від 04.12.2018 р., № 9623083639 від 30.01.2019 р.

Транспортування товару відбувалося від контрагента-постачальника (TOB КОМПАНІ-ГРУП ) до контрагента-покупця (TOB Комплекс Агромарс ) на підставі товаро-транспортних накладних, які зазначені вище.

Отже, дослідивши вищезазначені первинні документи, суд прийшов до висновку, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.

Крім того, в акті перевірки встановлено, що СТ УТФ належним чином не було підтверджено наявність залишків товару на складі, які обліковуються на субрахунку 281 Товари на складі станом на 31.12.2017 року на суму 104 342,76 грн, ПДВ в сумі 20 869 грнё станом на 30.09.2018 року на суму 504814,26 грн, крім того ПДВ на суму 100 963 грн, а тому податковим органом було встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Суд, дослідивши надані сторонами документи, прийшов до наступних висновків.

Так, позивач користувався послугами складського зберігання та іншими супутніми складськими послугами за адресою: Київська обл, м. Кагарлик , вул. Святотроїцька , 22, на підставі договору №58 від 01.11.2016 року, укладеного з ТОВ Торговий дім Зернотрейд . В подальшому відбулась заміна складу. Позивачем був підписаний ще один договір з ТОВ Елеватор Зернотрейд -№06Є07-2018 від 06.07.2018 року складського зберігання зерна, який діяв з моменту підписання і до 31.12.2018 року.

Залишки товарів, які були описані в акті перевірки, були згодом реалізовані. Зокрема, залишок товарів станом на 31.12.2017 року на суму 104 342,76 грн був реалізований позивачем на адресу ПАТ ППР Броварський , відповідно до договору поставки сільськогосподарської продукції №02/05/2018 від 02.05.2018 року.

Вказані обставини підтверджуються також наявними в матеріалах справи документами: Накладною № 2 та рахунком-фактурою № 2 від 05.05.2018 року; Посвідченням про якість на партію сої від 05.05.2018 року; ТТН №263 від 05.05.2018року; Довіреністю на отримання ТМЦ №368 від 04.05.2018 року; Податковою накладною № 1 від 04.05.2018 року та квитанцією про її реєстрацію.

Оплата товару відбулась 08.05.2018 року та 15.05.2018 року, згідно платіжних доручень №16680 та №16902.

Висновки контролюючого органу щодо не підтвердження залишку товару на складі станом на 31.12.2017 року на суму 104 342,76 грн ґрунтуються виключно на тому, що договір № 58 від 01.11.2016 року закінчив свою дію 31.05.2017 року, а тому товару не було де зберігатися.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується із такими висновками відповідача.

Оскільки СТ УТФ мало заборгованість за оплату складських послуг, зазначені залишки на складі були притримані до моменту оплати даної заборгованості. Про це свідчить лист ТОВ Торговий дім Зернотрейд №120 від 05.06.2017 року.

В подальшому, позивач оплатив заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 536 від 27.04.2018 року та № 544 від 02.05.2018 року, після чого ТОВ Торговий дім Зернотрейд надана можливість відвантажити товар, що залишався притриманим до виконання договірних зобов`язань.

Щодо залишків станом на 30.09.2018 року на суму 504 814,26 грн, то вони також були реалізовані, що підтверджується договором поставки № 25 від 25.10.2018 року з ТОВ Авір трас юг , специфікацією від 25.10.2018 року, накладною № 5 та рахунком -фактурою № 5 від 26.10.2018 року, посвідченням про якість на партію сої від 26.10.2018 року, ТТН №302 від 26.10.2018, довіреністю на отримання товару №3 від 26.10.2018 року, податковою накладною № 5 від 26.10.2018 року. Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №494 від 02.11.2018 року, №503 від 08.11.2018 року, № 505 від 09.11.2018 року, № 520 від 22.11.2018 року.

Тому вищезазначені документи спростовують доводи, викладені в акті перевірки, оскільки товар, що знаходився у залишках станом на 31.12.2017 року та 30.09.2018 року, був використаний в господарській діяльності, тому у відповідача були відсутні підстави для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ та винесення податкового повідомлення-рішення.

Також суд звертає увагу, що доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є гіпотетичними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, фактично на доказах, які не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Також, відповідачем вказано, що в основу акту були покладені відомості із баз даних ДФС, які є в розпорядженні контролюючого органу. Чи проводилась фактичне дослідження діяльності підприємств-контрагентів представник відповідача не зміг зазначити.

Наведені вище обставини не спростовуються і долученими до матеріалів справи відповідачем копій витягів із АІС Податковий блок облікових карток суб`єкта фіктивного підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пп. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Усилу приписів п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно аб. 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 99 року № 996-XIV в чинній редакції первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 95 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У постанові від 16 липня 2019 року у справі № 802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування податкового кредиту з ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про реальність господарської операції.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що останні не містять дефектів форми та змісту, та в повній мірі відображають господарські операції Споживчого товариства УТФ з ТОВ "Русінтер", ТОВ Євроторг , ТОВ Вігол Агро , ТОВ Зенмех , ИТОВ Агросвіт Центр , ТОВ Юг-Агроінвест К , ТОВ Компані-Груп . Поряд з цим, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на інформацію ІС "Податковий блок" та ЄРПН не можна вважати достатньою для висновку про нереальність здійснення вказаними контрагентами господарських операцій з придбання та наступного продажу позивачу зернових та технічних культур згідно укладених вище договорів.

Зокрема, ІС "Податковий блок" не враховує інформацію про те, що вказані контрагенти не обов`язково є виробниками сільськогосподарської продукції, а можуть бути посередниками, можуть здійснювати діяльність з постачання придбаної продукції іншим особам за допомогою орендованих, а не власних транспортних засобів, а також користуючись послугами працівників за цивільно-правовими договорами, а не такими, що перебувають у трудових відносинах з ним, враховуючи сезонний характер господарської діяльності з реалізації зернових та технічних культу року Висновок відповідача щодо достатності чи недостатності у підприємства засобів для здійснення тієї чи іншої господарської діяльності є оціночним судженням, що не підтверджене належними доказами.

Відповідач в акті перевірки посилається на результати опрацювання зібраної податкової інформації, проте, збирання такої інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № К/9901/27855/18, від 19 червня 2018 року у справі № К/9901/3749/18, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Крім іншого, Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Колегія суддів зауважує, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товару для позивача могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

В той же час, як було вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством не покладено обов`язок на покупця відслідковувати рух придбаної продукції з моменту її створення до придбання, тому джерела отримання контрагентами проданої позивачу продукції не мали з`ясовуватися позивачем, а також не з`ясовуються судом під час розгляду справи.

Поряд з викладеним, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії всіх товарно-транспортних накладних, якими оформлювалося транспортування товару по укладених позивачем договорах з вказаними контрагентами, і наявність в них окремих дефектів за умови підтвердження реальності господарської операції іншими доказами не є достатнім для спростування реальності господарської операції.

Твердження відповідача про те, що ТОВ "Русінтер" не здійснювало погашення складських квитанцій в період з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2018 року, на переконання суду апеляційної інстанції, не може бути доказом відсутності зерна у останнього, оскільки власником зерна є позивач, яким відповідні складські квитанції надано з відмітками "переоформлено з ТОВ "Русінтер", про що зазначено в акті і що відповідає ст. 46 Закону № 37-IV.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а, від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 березня 2019 року у справі № 810/302/15.

За таких обставин, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "Булвес проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що "у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, судова колегія суддів наголошує, що можливе порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скару Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядки та строки, передбачені ст..ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О.Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Н.В. Безименна

Повний текст постанови складено 21 травня 2020 року.