Постанова

від 21.05.2020 по справі 640/185/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/185/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій і рішення Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення під час перерахунку пенсії з 01.07.2012 р. і 01.04.2014 р. розміру відсотків з 90 % на 80 % місячного заробітку, з якого здійснюється нарахування пенсії; визнання незаконними розпорядження про перерахунок пенсії 182365 від 08.01.2013 р. та розпорядження про перерахунок пенсії 182365 від 07.04.2014 р., згідно з якими перерахунок призначеної пенсії був проведений з розрахунку в розмірі 80 % від суми місячного заробітку; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.07.2012 р. та 01.04.2014 р., виходячи з розміру призначеної пенсії 90 % від суми місячного заробітку у відповідності зі статтею 50 Закону України Про прокуратуру в редакції, яка діяла на час призначення пенсії з врахуванням довідок про підвищені розміри місячної зарплати, наданих прокуратурою Запорізької області № 18-466-вих.12 від 06.08.2012 р. та довідки Генеральної прокуратури України № 50 від 31.03.2014 р. № 18-50зп та здійснити відповідні виплати недонарахованої пенсії з 01.07.2012 р. та 01.04.2014 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що розмір пенсії повинен обчислюватися за нормами Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 505 та з урахуванням п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668 від 08.07.2011 р.

Саме цим Законом, як стверджує апелянт, внесені зміни до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру , відповідно до яких пенсія прокурорам призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги з 1 липня 2012 року, не звернув увагу на порушення позивачем строків звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду 29 грудня 2018 року, а позовні вимоги стосуються позовних вимог з 01.07.2012 р. та 01.04.2014 р.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 23.03.2020 р. за вх. № 10553, в якому позивач підтримує позицію суду першої інстанції у повному обсязі та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зважає на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 01.01.2004 р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру у розмірі 90% місячного заробітку.

24.09.2018 р. позивач звернувся до начальника Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з проханням повідомити про розмір (відсоток від грошового забезпечення) нарахованої йому пенсії.

Листом від 10.10.2018 р. за № 505/к-4 Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що станом на 24.09.2018 р. пенсія позивача обчислена з розміру 80 % місячного заробітку станом на 31.03.2014 р. на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 50, виданої 31.03.2014 р. за № 18-50зн та додатку до довідки № 50. Розмір пенсії за вислугу років складає 11724, 00 грн (14655, 00 грн х 80%).

25.10.2018 р. позивач звернувся до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з проханням повідомити причину зменшення розміру (відсотків) нарахування призначеної пенсії, з якого періоду (місяць, рік) і на підставі яких нормативних актів таке зменшення відбулось.

Листом від 07.11.2018 р. за № 588/К-4 Бердянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що з 01.07.2012 р. під час перерахунку пенсії по заробітній платі згідно з довідкою прокуратури Запорізької області від 06.08.2012 р. розрахунок заробітної плати проведено згідно норм статті 50-1 Закону України Про прокуратуру , враховуючи зміни, внесені у цю статтю Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 р. № 3668, який набрав чинності з 01.10.2011 р., тобто із заробітної плати, обчисленої у розмірі 80% місячного заробітку.

На запит позивача від 21.11.2018 р. Бердянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надані копії розпоряджень 182365 від 08.01.2013 р. та 182365 від 07.04.2014 р. про перерахунок пенсій з 01.07.2012 р. та з 01.04.2014 р., відповідно до яких пенсія позивача визначена у розмірі 80 % грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 р. № 3668-VІ (далі - Закон № 3668), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789), зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так відповідно до статті 50-1 Закону № 1789 у редакції Закону № 3668 прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789 щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв`язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (далі - постанова № 505), якою затверджено нові схеми посадових окладів працівників прокуратури, у позивача виникло право на перерахунок пенсії з 1 липня 2012 року.

Проте, з урахуванням стажу роботи в органах прокуратури позивачу первісно було призначено пенсію у розмірі 90% від заробітку.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції щодо того, що оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні перерахованого розміру не може бути застосоване законодавство, яке стосується порядку призначення пенсії, в тому числі і щодо її розміру у відсотковому відношенні до заробітної плати.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та отримання пенсії з урахуванням її розміру, визначеного як 90 відсотків місячного заробітку, є вірним.

Щодо висновку суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог з 01.07.2012 р. та доводів апелянта в цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Позивач з адміністративним позовом звернувся до суду 29.12.2018 р.

Даний спір стосується регулярних (щомісячних) виплат.

Згідно ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, вперше зниження відсоткового розміру заробітної плати відповідач здійснив на підставі розпорядження від 08.01.2013 р. № 182365, відтак про таке зниження позивач мав можливість дізнатися після отримання перерахованої вперше пенсії, тобто з 25.01.2013 р. та щомісяця протягом подальших п`яти з половиною років.

Колегія суддів припускає, що з метою уникнення надмірного формалізму в питанні дотримання позивачем процесуальних строків певну похибку слід враховувати щодо умов отримання пенсії позивачем. Зокрема це стосується збільшеного розміру песійної виплати, що не одразу може виявити зниження відсоткового розміру.

Натомість, термін у більше ніж п`ять років є дійсно надмірним та суперечить такому запобіжнику нестабільності суспільних відносин як дотримання шестимісячного строку звернення до суду.

У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач отримав можливість дізнатися про складові пенсійного забезпечення лише з 24.09.2018 р., коли звернувся до пенсійного органу.

В той же час, судом першої інстанції не було встановлено причин неможливості такого звернення позивача у період з 26.01.2013 р. по 23.09.2018 р.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що у даному спорі відсутнє обов`язкове досудове врегулювання. Натомість, лише в цьому випадку заявний характер спору міг мати значення в питанні пропуску строку звернення до суду, оскільки відсутність такого звернення була б об`єктивною перепоною як для позивача в питанні можливості звернення з позовом, так і для відповідача в питанні здійснення позивачу перерахунку.

У спорі ж що розглядається, віповідачем на власний розсуд були вчинені свавільні дії щодо зменшення позивачу пенсійної виплати шляхом зміни відсотку заробітної плати. Відтак з моменту вчинення цих дій позивач не мав жодних перешкод для звернення з адміністративним позовом без необхідності попереднього звернення до відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У даному спорі суд першої інстанції невірно розтлумачив положення КАС України, встановивши момент, коли позивач виявив бажання дізнатися про складові отримуваної пенсії, в той час як процесуальний закон містить термін повинна дізнатися , що в даному випадку збігається з моментом отримання позивачем першої виплати пенсії після перерахунку.

При цьому, позивачем жодним чином не доведено наявність об`єктивних обставин, що до 24.09.2018 р. перешкоджали останньому звернутися до пенсійного органу.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення позивачу строку на звернення з адміністративним позовом.

З огляду на те, що пенсія є періодичним платежем, та її виплата у часовому проміжку триває, а до суду першої інстанції позивач звернувся 29.12.2018 р., колегія суддів вважає, що період з 01.07.2012 р. по 28.07.2018 р. не підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За цих обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині є необґрунтованим та помилковим.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог за період з 01.07.2013 р. по 28.07.2018 р., а тому наявні підстави для його скасування в цій частині та залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст. 139 КАС України вирішенню підлягає питання щодо перерозподілу судових витрат.

Так позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1473, 20 грн, в той час як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1409, 60 грн, що є розрахуноковою сумою для визначення судового збору. Решта суми може бути повернута позивачу за його клопотанням.

Враховуючи пропорційність до задоволення позовних вимог колегія суддів приходить до висновку, що стягненню на користь позивача підлягатиме сума у розмірі 281, 92 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог за період з 01 липня 2012 року по 28 липня 2018 року скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 281, 92 гривень (двісті вісімдесят одна гривня 92 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вулиця Консульська, 23-Л, місто Бердянськ, 71118, ЄДРПОУ 37963785).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 21.05.2020 року)