Рішення

від 20.08.2007 по справі 3/173-07-5250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/173-07-5250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2007 р.Справа  № 3/173-07-5250

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс"   

Про: стягнення 21187,22 грн.

                                                                                                                         Суддя  Д'яченко Т.Г.

                                                           Представники:

Від позивача: не з'явився  

Від відповідача: Батранюк Е.В., за довіреністю

В судовому засіданні 15.08.2007р. оголошувалась перерва до 20.08.2007р. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс"    залишок передоплати за непоставлений в строк товар у розмірі 11312 грн., пеню у розмірі 7635грн., суму інфляційних збитків у розмірі 1011,20 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 318,40 грн. та штрафні санкції за весь час користування чужими грошовими коштами у розмірі 910,62 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

21 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" (Покупець) було укладено Договір поставки №2102 (далі за текстом –Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а покупець зобов'язується сплатити сіялку зернову Great Plains NT 24ft у комплекті ( надалі Товар ), найменування, кількість, ціна, вартість, вимоги до якості, комплектність, порядок, строки поставки і оплати якого вказуються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка Товару на протязі дії Договору здійснюється за домовленістю Сторін. Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2006р. включно, а по виниклим зобов'язанням до повного взаєморозрахунку. Покупець здійснює розрахунок за Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в строки та на умовах, узгоджених у специфікації. Загальна сума Договору складає 141400 грн., у тому числі ПДВ.

Так, специфікацією №1 до даного Договору передбачалась, зокрема, передплата у розмірі 20% від вартості Товару, а саме на суму 28280 грн., а перехід права власності на Товар повинен був виникнути у момент здійснення 100% оплати Покупцем та підписання акту приймання-передачі сторонами. Поставка Товару повинна була здійснюватись на умовах  „Інкотермс” в редакції 2000р., а саме на умовах ЕХW. Поставка повинна була бути здійснена у строк до 05.03.2006р.

На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс" суму передбаченою домовленістю сторін передплати, у розмірі 28280 грн.

29.03.2006р., так як фактична передача Товару у зазначені Договором строки не відбулась, а необхідність використання Товару для Покупця відпала, він  звернувся листом №4 до Постачальника у якому просив перенести термін поставки на більш пізній строк, а саме на 30.08.2006р. Дану пропозицію Постачальник прийняв.

23.10.2006р. Покупець листом за № 23/10 повідомив Постачальника про зміну сфери діяльності  свого підприємства та просив повернути перераховану ним 27.02.2006р. суму у розмірі 28280 грн. у якості передплати.

Додатково, як вбачається з листа № 4 від 19.03.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" повідомляло відповідача про зміну сфери діяльності у серпні 2006р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс" частково виконав зазначені у листі  від 23.10.2006р. за № 23/10  вимоги Покупця і частково повернув суму раніше сплачену Покупцем у якості передплати. Так 18.01.2007р. на рахунок позивача надійшли кошти у сумі 15000 грн. та 29.03.2007р. у сумі 1968 грн., а всього  на загальну суму 16968грн.

Решту суми Постачальник повертати відмовився, мотивуючи свої дії умовами договору, зазначаючи, що мав на це право у відповідності до умов п. 5.4 Договору, згідно якого при розірванні договору Покупцем у односторонньому порядку, останній зобов'язаний сплатити Постачальнику неустойку у розмірі 10% від несплаченої по графіку платіжної суми.

Отже, так як на думку позивача він виступає добросовісною стороною у даному зобов'язанні, а відповідно має право на повернення усієї сплаченої у якості передплати суми, це обумовило його дії по зверненню до господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи умови Договору поставки №2102 від 21 лютого 2006 року, суд доходить до висновку, що в ньому було зазначено ряд специфічних важливих для вирішення спору особливостей.

Зокрема, основні умови Договору конкретизувались у Специфікації №1, що є його невід'ємною частиною.

Умовами Договору передбачалась поставка Товару у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів „Інкотермс” у редакції 2000 року, а Специфікацією №1 конкретизувалось, що поставка буде здійснюватись на умовах  ЕХW склад Постачальника, вказувалася адреса складу.

Так, термін "франко-завод" ( умови поставки ЕХW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином,  цей термін  покладає  мінімальні  обов'язки  на продавця, а покупець  несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Але, положення розділу ЕХW покладають на поставника певні обов'язки, зокрема ст.А.4. Поставка передбачає, що Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний  засіб,  в  узгоджений  день  чи  в межах погодженого періоду або,  якщо такого часу не обумовлено,  у строк,  звичайний для  поставки  аналогічних  товарів.  Якщо  сторони  не  узгодили конкретної точки  в  межах  названого  місця  поставки,  і  наявні декілька  придатних  для цього точок,  продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям, а ст. А.7. Повідомлення покупцю, передбачає, що Продавець зобов'язаний  дати  покупцю  достатнє  повідомлення щодо  часу  і місця,  коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

І лише після виконання зазначених вимог у Покупця, згідно ст. Б.4 виникає обов'язок прийняти поставку товару,  як тільки її здійснено у відповідності з статтями А.4 і А.7/Б.7.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, жодних належних доказів інформування Покупця з боку Постачальника про можливість прийняття Товару у розпорядження не існує. Отже, суд приходить до висновку, що свого обов'язку передати Товар Товариство з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс" не виконало.  

Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо.

Оцінюючи надані до позовної заяви письмові докази та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що Покупець та Постачальник взаємо погоджено змінили умови Договору поставки №2102 від 21 лютого 2006 року стосовно строків виконання зобов'язання, відклавши термін такого виконання на 30.08.2006р. Наведене також не заперечується представниками сторін.

Так як Товариство з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс" не виконало умови Договору у передбачені домовленістю строки, чим порушило існуюче зобов'язання, то у Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" виникло право відмовитись від виконання зазначеного Договору, а точніше розірвати Договір.

П.7.3.2 Договору конкретизує такі підстави, а саме Договір може бути достроково розірваний однією із сторін у разі неодноразового порушення іншою стороною строків оплати або строків поставки Товару, а також неодноразового порушення умов якості, кількості та комплектності Товару. У цьому разі сторона, що виявила бажання достроково розірвати договір зобов'язана достроково повідомити іншу сторону у письмовій формі за два тижні. За плином двотижневого терміну Договір вважається розірваним.             

Положення п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України легітимізують дії позивача за наведених обставин - якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Додатково, враховуючи особливості  даного Договору, п.п.2,3 ст.693 Цивільного кодексу України передбачаються наступні положення:

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

3. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Доводи відповідача, в яких він керується п. 5.4 Договору і відповідно не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" всю суму, раніше отриману у якості передплати, залишивши за собою 10% від несплаченої по графіку суми за розірвання Договору у односторонньому порядку є неправомірними з наступних підстав.

П.5.4 Договору належить до розділу Відповідальність сторін.

Так, згідно п.1 ст. 614 Цивільного кодексу України, сторона несе відповідальність лише за наявності її вини.

Суд не вбачає винної поведінки з боку позивача за даних обставин, і навпаки, вважає, що саме відповідач першим порушив умови Договору. З наведеного, сума сплачена позивачем у якості передплати підлягає поверненню повністю, у відповідності до п.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем штрафних санкцій за Договором поставки №2102 від 21 лютого 2006 року, вважає його таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, Суд змушений надати юридичне трактування правовідносинам, що склалися після фактичного невиконання умов Договору з боку відповідача і вважає, що даний Договір було розірвано.

А, отже нарахування штрафних санкцій позивачем проводилось з недодержанням вимог п.7.3.2. Договору, а саме, неправильно визначений момент, з якого договір є розірваним.

Так як письмове повідомлення, в якому фактично значиться намір розірвати договірні стосунки, надіслане позивачем 23.10.2006р. за №23/10, отримане відповідачем 23.10.2006р.  (дана обставина визнана відповідачем у тексті листа №33 від 13.03.2007р.), то у  відповідності  до вимог п. 7.3.2. Договору його слід вважати розірваним саме з 07.11.2006р., тобто, через два тижні після письмового повідомлення.

З наведеного обов'язок відповідача повернути суми, отриманої раніше передплати, виник саме 07.11.2006р.  

Відповідно, розрахунок позивача по нарахуванню ним штрафних санкцій у період з 31.10.2006р. по 11.06.2007р. підлягає приведенню у відповідність вимогам закону та Договору.  

Так, сума інфляційних, що підлягає стягненню становить 929,98 грн., сума 3% річних у розмірі 306,97 грн. та сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до ст.231 Господарського кодексу України, становить 765,26 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 7635 грн. за прострочену поставку Товару у відповідності до п. 5.3 Договору, Суд відмовляє позивачу з наступних підстав.

У відповідності до п. 2 ст. 616 Цивільного Кодексу України, Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Приписами п.1. ст. 620 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Аналізуючи докази у сукупності, Суд не знаходить жодних доказів дій з боку позивача, які б свідчили про його намагання отримати предмет Договору та скористатися своїм правом вимоги, більш того, як вбачається з тексу листа, адресованого відповідачу за №4 від 19.03.2007р., „сфера діяльності”  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" змінилась ще у серпні 2006р., тобто суд приходить до висновку, що зобов'язання для позивача „втратило інтерес” значно раніше ніж це зазначено у письмовому повідомленні від 23.10.2006р. за №23/10, і позивач умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання з боку відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми залишку передплати за непоставлений в строк товар у розмірі 11312 грн., суму інфляційних збитків у розмірі 929,98 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 306,97 грн. та штрафні санкції за весь час користування чужими грошовими коштами, нараховані відповідно до ст.231 Господарського кодексу України, в розмірі 765,26 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАМ-Агросервіс" (65011, м.Одеса, пров. Ніни Онілової, 8/10, кв.21), код ЄДРПОУ 33016976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідекс-Грейн" (54025, м. Миколаїв, пр-т. Героїв Сталінграду, 91, к.110), код ЄДРПОУ 33367701) суму залишку передплати за непоставлений в строк товар у розмірі 11312 (одинадцять тисяч триста дванадцять) грн., суму інфляційних в розмірі 929 (дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 306 (триста шість) грн. 97 коп., штрафні санкції за весь час користування грошовими коштами у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 26 коп.,  державне мито в сумі 133 (сто тридцять три) грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя