Рішення

від 10.04.2020 по справі 937/8435/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 10.04.2020

Справа № 937/8435/19

2/937/567/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Купавської Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія МТВ-плюс про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недостовірною інформацію опубліковану відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 на своєму веб-сайті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та продемонстровану у телеефірі компанії, яка складається зі слів: З матеріалів справи повідомляється, що посадові особи облради, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог земельного та водного законодавства передали під забудову земельні ділянки в прибережній захисній смузі на узбережжі Азовського моря. Ідеться про виділення родині ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач просить зобов`язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили опублікувати на своєму сайті та проголосити в телевізійному ефірі резолютивну частину судового рішення, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ТРК МТВ-плюс відповідач розмістив статтю під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 ), а увечері о 18-00 годині вийшов сюжет, що розмішений на відеохостінгу YouNube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 . У відеосюжеті в стверджувальній формі повідомлялось, що посадові особи облради, зловживаючи своїм службовим становище, в порушення вимог земельного та водного законодавства передали під забудову земельні ділянки в прибережній захисній смузі на узбережжі Азовського моря за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у відеосюжеті продемонстровано фото позивача та його батька. Позивач вважає, що відео так змонтовано і озвучено, що у глядачів складається впевненість, що є матеріали кримінального провадження, в якому міститься інформація, що саме позивач та його батько у незаконний спосіб отримали від посадових осіб обласної ради земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що принижує їх ділову репутацію. Використання відповідачем слів зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог земельного та водного законодавства передали під забудову земельні ділянки виставляє позивача та його батька учасниками злочинних дій. Стверджуючи про передачу , виділення земельних ділянок родині ОСОБА_2 , про те, що ці обставини містяться в матеріалах кримінального провадження, відповідач говорить про фактичні обставини, що не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка, на якій розміщена база відпочинку Белуга належить ТОВ База відпочинку Дружба , акт землекористування не скасований. Позивачу та його батьку ніяка земельна ділянка на косі Пересип не відводилась та не передавалась. Поширення недостовірної інформації відповідачем, як автором статті, принижує ділову репутацію, знижує престиж позивача, який є публічною особою та займає посаду виконуючого обов`язки Мелітопольського міського голови.

Ухвалою суду від 17.10.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та відзиву на позовну заяву.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечував щодо позову, оскільки викладена на їхньому сайті стаття була дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації з посиланням на нього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5 на інтернет-сайті Факти-Запоріжжя (ІНФОРМАЦІЯ_6). Тим більш, що позивач, перебуваючи на публічній посаді, тим самим погодися виставити себе на публічне обговорювання і що він потенційно може зазнавати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації. Відповідач вважає, що дана стаття є нічим більше ніж оціночним судженням, і в ній не вбачається ідентифікації, як громадянина саме позивача, оскільки відсутнє прізвище, ініціали та по батькові останнього. Тому просить в позові відмовити.

Позивач у своїй відповіді на відзив вказує, що посилання відповідача на інтернет-сайт Факти Запоріжжя є безпідставними, оскільки він не є засобом масової інформації або інформаційним агентством, а є анонімним джерелом, без вказівки авторів публікацій та відповідальних осіб редакції. Тому, оскільки саме відповідач не перевірив достовірність інформації, яку він поширив, він тим самим створив власний медіапродукт і повинен нести відповідальність.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За правилами ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У відповідності зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, діяльність якого пов`язана у сфері телевізійного мовлення (основний), виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, надання інших інформаційних послуг (код КВЕД 59.11, 60.10, 60.20, 63.99, 73.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті за електронною адресою (ІНФОРМАЦІЯ_3 ) була розміщена стаття з заголовком ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: З матеріалів справи повідомляється, що посадові особи облради, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог земельного та водного законодавства передали під забудову земельні ділянки в прибережній захисній смузі на узбережжі Азовського моря. Ідеться про виділення родині ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, цього ж дня на відеохостінгу YouNube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 розміщено відеосюжет з цим же текстом.

Позивач стверджує, що інформація щодо нього є поширеною, тобто, була доведена до відома невизначеного кола осіб на веб-сайті, вона стосується позивача, поширена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, а тому, її поширення є порушенням його особистих немайнових прав.

На підтвердження своїх доводів позивач додав до позову копію державного акту на право постійного користування землею, який видано ТОВ База відпочинку Дружба , площею 2,66 га, розташованої в смт.Кирилівка, на підставі рішення Якимівської райдержадміністрації від 25.02.1998 №119 /а.с.9-12/.

За Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказане ТОВ База відпочинку Дружба , код ЄДРПОУ 24905680, а земельна ділянка, що розташована за цією адресою належить Кирилівській селищній раді Якимівського району Запорізької області, яка уклала договір оренди землі строком на 49 років з даним товариством /а.с.49-52/.

Інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, була отримана з інтернет-сайту Факти-Запоріжжя ( ІНФОРМАЦІЯ_8) .

З вказаної статті та сюжету вбачається, що автор вважає незаконним передачу земельної ділянки під будівництво бази відпочинку. При цьому, у відеосюжеті є відображення статті, розміщеної з інтернет-сайту Факти Запоріжжя . А отже, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів є судженням.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підставі ст. 47-1 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За роз`ясненнями, наданими у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Свобода висловлювань гарантується ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод у наступних термінах:

"1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цінності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демократичному суспільстві."

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч.1 ст.277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст.37 Закону України "Про пресу", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

При цьому, зважаючи на вищезазначені вимоги закону, позивач не скористався наданим йому ч.1 ст. 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм оцінку.

Крім того, позивач ОСОБА_1 обіймає посаду секретаря Мелітопольської міської ради, тимчасово виконує обов`язки голови Мелітопольської міської ради, а отже, є публічною особою.

За роз`ясненнями п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також, усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі "Українська Прес-Група проти України" зазначено: Хоч публікації про політичних діячів і містили критику та були образливими і навіть шокуючими, проте політичні лідери, обираючи свою професію, були відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це є той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві .

Отже, право на недоторканість ділової репутації та честі і гідності публічної особи підлягає захисту лише у випадках, коли позивач доведе, що інформація поширена з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Так, дійсно об`єкт, розташований по АДРЕСА_1 , належить ТОВ База відпочинку Дружба , а земельна ділянка передана даному товариству в оренду на 49 років Кирилівською селищною радою.

При цьому, зі змісту статті та відеосюжету вбачається, що слідчі ТУ ДБР проводять досудове розслідування за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) щодо передачі під забудову земельних ділянок в прибережній захисній смузі на узбережжі Азовського моря.

Таким чином, вжиті в оскаржуваній публікації вислови відображають лише власну оцінку газетою реальних подій з огляду на співставлення певних фактів, які дійсно мали місце, висловлені у формі оціночних суджень.

При цьому, обставини, на які є посилання в оскаржуваних позивачем статтях та сюжеті на телебаченні, позивачем не спростовані. Суду не надано доказів того, правдива чи неправдива інформація викладена в них.

Дійсно, комплекс будівель та споруд, розташований по АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за ТОВ База відпочинку Дружба , але ж є засновники цього товариства. Відомостей про цих осіб суду не надано, доказів того, що вони не є членами родини позивача, теж не надано, клопотань про витребування цих доказів сторонами не заявлено.

А, відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позовні вимоги у даному випадку є безпідставними і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 94, 277, 297, 299 ЦК України, Закону України Про інформацію ,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія МТВ-плюс про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія МТВ-плюс , код ЄДРПОУ 20488378, адреса: м.Мелітополь, пр.Б.Хмельницького, 70.

Повне судове рішення складене 10.04.2020.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

СУДДЯ: