Ухвала

від 15.05.2020 по справі 464/2212/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №464/2212/20

пр № 4-с/464/14/20

У Х В А Л А

15 травня 2020 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Чуби Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Назара Олеговича,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 24.04.2020 р. звернулась в суд із скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. від 04.03.2020 року у ВП №50083940 та зняти арешт, накладений вказаною постановою на рахунки, відкриті на її ім`я.

В обґрунтування скарги покликається на те, що 19.07.2011 р. Сихівським районним судом м.Львова у цивільній справі було ухвалено рішення про стягнення у солідарному порядку з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості за кредитним договором в сумі 5 338 923,78 та 1 820 грн. судового збору. На підставі вказаного рішення, 08.11.2011 р. Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчі листи про примусове виконання рішення суду. 10.02.2016 р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП №50083940 з примусового виконання вищевказаного рішення суду. 03.04.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, згідно якої відбувається утримання 20% її заробітної плати в рахунок погашення заборгованості. 04.03.2020 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом Н.О. у межах даного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої було накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення даної постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Однак у даній постанові державним виконавцем не конкретизовано рахунків, а також не зазначено відомостей про рахунки, на яких містяться кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. Внаслідок такої недбалості з боку державного виконавця, в результаті вищевказаного арешту було арештовано її рахунок № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), відкритий в АТ КБ ПриватБанк , для перерахування заробітної плати з ліцею №2 Львівської міської ради (ЄДРПОУ 20834090) та рахунок № НОМЕР_3 та рахунок № НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 ), відкритий в АТ КБ ПриватБанк для перерахування заробітної плати з ТзОВ Медичне училище Медик (ЄДРПОУ 19168831), які є зарплатними рахунками. У зв`язку з наведеним, вона не може отримати заробітну плату, яка являється єдиним джерелом її існування, відтак позбавлена можливості оплачувати житлово-комунальні послуги та погашати заборгованість. Вважає, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на її рахунки, призначені для виплати заробітної плати, оскільки звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Державним виконавцем при накладенні арешту не було з`ясовано які рахунки використовуються для виплати заробітної плати та мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п.7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

У судове засідання заявник та представник заявника не з`явились. 15.05.2020 р. на адресу суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_3 про розгляд скарги у її відсутності та відсутності заявника, скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Роман Н.О. та представник заінтересованої особи ПАТ ВТБ Банк в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час ті місце розгляду скарги.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, чітко визначені Законом України Про виконавче провадження .

За змістом статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи із змісту ст.2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 7 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За умовами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.448 ЦПК України).

У справі Горнсбі проти Греції ЄСПЛ зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до ч.2, 3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 19.07.2011 р. у цивільній справі №2-393/11 за позовом ПАТ ВТБ Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вирішено стягнути із відповідачів в солідарному порядку заборгованість ща кредитним договором №10.06/07-КД від 18 червня 2007 р. в сумі 5 338 923,78 грн., а також 1 820 грн. судових витрат.

На підставі виконавчого листа, виданого Сихівським районним судом м.Львова 08.11.2011 р., на виконання вищевказаного рішення, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 10.02.2016 р. відкрито виконавче провадження № 50083940.

04.03.2020 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом Н.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до довідки №26 від 07.05.2020 р., виданої директором ТзОВ Медичне училище Медик ОСОБА_4 , ОСОБА_1 працює у даному закладі на посаді викладача по предмету Фізика і її заробітна плата перераховується із зарплатного рахунку ТзОВ Медичне училище Медик , на її особистий рахунок НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 ), відкритий в АТ КБ ПриватБанк .

Згідно із довідкою №07/05/1 від 07.05.2020 р. директора Ліцею №2 Львівської міської ради Л.Савчук, ОСОБА_1 працює у даному закладі на посаді вчителя фізики і її заробітна плата перераховується із зарплатного рахунку ліцею, на її особистий рахунок НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), відкритий в АТ КБ ПриватБанк .

Відповідно до відомостей АТ КБ ПриватБанк , за період 01.01.2018 р. - 09.04.2020 р. на рахунок № НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 ), відкритий на ім`я ОСОБА_1 , здійснювалось перерахування заробітної плати із ТзОВ Медичне училище Медик . За цей же період на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ) здійснювалось зарахування заробітної плати із Ліцею №2 ЛМР.

Таким чином судом встановлено, що на підставі оскаржуваної постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. від 04.03.2020 року у ВП №50083940 , накладено арешт на кошти, які знаходяться чи будуть знаходитись на карткових рахунках ОСОБА_1 , на які перераховується заробітна плата.

Згідно із ч.1 ст.56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.128 КЗпПУ при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Отже, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, суперечить вищезазначеним нормам та порушує права позивача.

За змістом статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно із ч.5 ст.59 Закону України Про виконавче провадження арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на те, що на рахунки заявника ОСОБА_1 , з яких вона просить зняти арешт, дійсно зараховується заробітна плата, та зважаючи на граничний розмір відрахувань із заробітної плати, встановлений для даного виду стягнення, що не може перевищувати 50% доходу, суд вважає вимоги заявника обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259-261, 447, 450, 451 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. від 04.03.2020 року у ВП №50083940 про арешт коштів боржника, у частині арешту коштів, які надходять на рахунки № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), № НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 ), відкриті на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ Приватбанк .

Зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. зняти арешт із рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ ПриватБанк , а саме:

- НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 );

- НОМЕР_6 НОМЕР_7 (номер картки НОМЕР_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.

Суддя Д.Ю. Теслюк