Постанова

від 16.11.2020 по справі 464/2212/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/2212/20 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/1894/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Сеньків Х.І.

З участю представника апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Назара Олеговича,-

в с т а н о в и в :

24.04.2020 року ОСОБА_2 звернулась в суд із скаргою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. від 04.03.2020 року у ВП №50083940 та зняти арешт, накладений вказаною постановою на рахунки, відкриті на її ім`я.

Державним виконавцем під час накладення арешту було арештовано її рахунок № НОМЕР_1 ( номер картки НОМЕР_2 ), відкритий в АТ КБ ПриватБанк , для перерахування заробітної плати з ліцею №2 Львівської міської ради (ЄДРПОУ 20834090), рахунок № НОМЕР_3 , рахунок № НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 ), відкритий в АТ КБ ПриватБанк для перерахування заробітної плати з ТзОВ Медичне училище Медик (ЄДРПОУ 19168831), які є зарплатними рахунками. У зв`язку з наведеним, вона не може отримати заробітну плату, яка являється єдиним джерелом її існування, відтак позбавлена можливості оплачувати житлово-комунальні послуги та погашати заборгованість. Вважає, що державним виконавцем неправомірно накладено арешт на її рахунки, призначені для виплати заробітної плати, оскільки звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Державним виконавцем при накладенні арешту не було з`ясовано які рахунки використовуються для виплати заробітної плати та мають спеціальний режим використання, чим порушив вимоги п.7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2020 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. від 04.03.2020 року у ВП №50083940 про арешт коштів боржника, у частині арешту коштів, які надходять на рахунки № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), № НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 ), відкриті на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ Приватбанк .

Зобов`язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Н.О. зняти арешт із рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_2 у АТ КБ ПриватБанк , а саме:

- НОМЕР_4 (номер катки НОМЕР_5 );

- НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ).

Ухвалу суду оскаржив Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що державний виконавець діяв в межах Закону України Про виконавче провадження . Зазначає, що чинним законодавством України не передбачено відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання для виплати заробітної плати. Рахунки боржника у АТ КБ Приватбанк є поточними рахунками боржника та не відносяться до рахунків зі спеціальним режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Крім цього АТ Приватбанк на яке ст.52 Закону покладений обов`язок визначити стан рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому , постанову державного виконавця виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав згадані вище рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Просить скасувати ухвалу та прийняти постанову, якою у задоволенні скарги відмовити.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано.

Скаржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про день і час слухання справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК).

Матеріалами справи та судом встановлено, що 19.07.2011 року Сихівським районним судом м.Львова у цивільній справі № 2-393/11 ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованості за кредитним договором в сумі 5 338 923,78 грн. та 1 820 грн. судового збору.

На підставі вказаного рішення 08.11.2011 року Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчі листи про примусове виконання рішення суду.

10.02.2016 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження ВП №50083940 з примусового виконання названого вище рішення.

03.04.2017 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника згідно якої відбувається утримання 20% її заробітної плати в рахунок погашення заборгованості.

04.03.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМРУ МЮ Романом Н.О. у межах даного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на всі грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення даної постанови, крім коштів, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Визнаючи неправомірною постанову старшого державного виконавця ВПВР УЗПВР у Львівській області ЗМУ МЮ Романа Н.О. від 04.03.2020 року у ВП № 50083940 про арешт коштів боржника, у частині арешту коштів, які знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ), № НОМЕР_6 ( номер картки НОМЕР_5 ) відкриті на ім`я ОСОБА_2 в АТ КБ Приватбанк суд виходив із відомостей АТ КБ Приватбанк та пред`явлених ОСОБА_2 довідок з місця роботи, що на зазначені номери рахунків перераховувалися кошти по заробітній платі. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України- п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні із заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Враховуючи вище зазначене, суд прийшов до висновку, що накладення арешту на кошти боржника, який призначений для виплати заробітної плати, суперечить вищезазначеними нормам та порушує права заявника.

Із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження (далі Закон).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пункту 7 частини 3 статті 18 Закону державний виконавець має право накласти арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, на кошти,які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів ( крім коштів, на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-І Податкового кодексу України, коштів платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Заходи примусового виконання рішень визначені у статті 10 Закону, зокрема, у пункті 1 цієї статті зазначено: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права боржника), у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно частини1 ст.48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає у його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Частина 2 статті 48 Закону передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Із п.1 резолютивної частини постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_2 від 04.03.2020 року встановлено, що арешт накладено на кошти боржника, які знаходяться на рахунках боржника, за винятком коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону не підлягають арешту в порядку встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на яких заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Стаття 48 Закону встановлює не повний перелік коштів, звернення на які заборонено законом, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено законом.

Враховуючи те, що банк не повідомив виконавця про цільове призначення коштів, які знаходяться на рахунках боржника ОСОБА_2 , у виконавця були відсутні підстави для зняття арешту.

Чинним законодавством не передбачено відкриття рахунків із спеціальним режимом використання для виплати заробітної плати. Рахунки боржника ОСОБА_2 у АТ КБ Приватбанк на які було накладено арешт є поточними рахунками боржника та не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Нормами ст. 52 Закону на банк, в даному випадку АТ КБ Приватбанк покладено обов`язок визначати призначення (статус) рахунку та можливість накладення арешту на кошти, що на ньому знаходяться. Із матеріалів справи встановлено, що Банк виконав постанову державного виконавця, а отже, не визнав зазначені рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Зазначене вище підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року по справі № 344/8982/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року по справі № 905/361/19.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.276 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є

порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Із врахуванням вище зазначеного, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до ст.141ч.1 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 15 травня 2020 року скасувати.

Прийняти постанову.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її скарги про визнання незаконними постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Назара Олеговича від 04.03.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_7 ) в користь Західного міжрегіонального управління м.Львів (рахунок UA048201720343120001000159852) 2102 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 26 листопада 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк