Ухвала

від 30.04.2020 по справі 320/5191/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.04.2020 Справа № 320/5191/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №320/5191/18 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/989/20 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2020 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Мелітопольського міськрайонного суду м.Запоріжжя від 01 квітня 2020 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Долинськ Долинського району Кіровоградської області, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з приміщенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з приміщенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області,

обвинуваченого ОСОБА_6 в режимі відеоконференції з приміщенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2020 року, якою клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволене, змінено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2020 року до 18:30 години включно.

Одночасно постановлено звернути в дохід держави заставу, внесену в сумі 35240 гривень за ОСОБА_6 відповідно до ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 червня 2018 року, та зарахувати її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, обвинувачений не виконав покладені на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах провадження відсутні відомості з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_6 був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду провадження. Ухвали суду про примусовий привід обвинуваченого належним чином працівниками поліції не виконувались, оскільки останні не здійснювали виїзд за місцем проживання обвинуваченого.

Також апелянт зазначив про те, що при врученні обвинуваченому прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відбулось за відсутності захисника, про що свідчить відсутність підпису останнього на вказаному клопотанні. Вказане, на думку апелянта, є порушенням права обвинуваченого на захист.

На думку апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що всі ризики, зазначені в клопотанні прокурора, носять формальний характер та жодним чином не доведені.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання, будь-яких заяв учасників кримінального провадження щодо впливу на них обвинуваченим не надано, останній раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Згідно з ухвалою суду, в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження №12018080140001399 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.ч.1,2ст.307КК України.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 листопада 2019 року обвинуваченого ОСОБА_6 оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання і доставлення до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

01 квітня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області доставлено обвинуваченого ОСОБА_6 , який згідно з протоколом затримання, був затриманий 31 березня 2020 року о 18 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній тривалий час переховується від суду, у зв`язку з чим перешкоджає кримінальному провадженню, та є ризик того, що він може вчинити новий злочин.

Обвинувачений в судовому засіданні просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки він має на утриманні дітей.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зауважив, що ОСОБА_6 наркотичні засоби не збував.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого та його захисника на підтримання апеляційної скарги; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого і наполягала на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про застосування вказаного запобіжного заходу, прокурор має навести обґрунтування необхідності запобіжного заходу з посиланням на ризики, зазначенні у статті 177 КПК України, неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, тощо (ст.184 КПК України).

Як свідчать матеріали провадження, клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Наведені у клопотанні прокурора підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.

Так, із наданих матеріалів контрольного провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.307 КК України, які є тяжкими злочинами.

Докази сторін будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, існують на даний час, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, докази ще не досліджувалися.

Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, проте, порушив умови запобіжного заходу у виді застави після її внесення і звільнення з-під варти та переховувався від суду, у зв`язку з чим був оголошений його розшук, згідно з наданими суду матеріалами провадження, обвинувачений ніде не працює, міцних соціальних зв`язків не має, зареєстрований та проживає у іншому місті.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про існування вищевказаних ризиків і про те, що інші більш м`які запобіжні заходи, з огляду на фактичні обставини правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , суворість можливого покарання та особу обвинуваченого, можуть не забезпечити запобігання цих ризиків.

Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення даного провадження необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок суду не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки останнього.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, були перевірені судом першої інстанції та спростовані в оскаржуваній ухвалі.

Твердження захисника про те, що вручення клопотання прокурора обвинуваченому відбувалось з порушенням права на захист останнього, є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Відомостей про те, що вказані вимоги порушені, в матеріалах провадження немає.

Немає відомостей і про те, що під час розгляду клопотання обвинувачений був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. і право на захист.

Захисник був присутній при розгляді клопотання, висловив свою позицію, отримав копію ухвали суду у день її постановлення, а в подальшому звернувся з апеляційною скаргою на прийняте судом рішення.

Дані про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законноюта обґрунтованоюі підстави дляїї скасуваннявідсутні.

Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 квітня 2020 року, якою клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволене, змінено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2020 року до 18-30 години включно, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4