Рішення

від 19.05.2020 по справі 464/37/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/37/20

пр.№ 2/464/504/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2020 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар судового засідання - Кравс С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

встановив:

Позивач АТ КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.01.2013 у розмірі 123 491 грн. 34 коп. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 03.01.2013 відповідач отримала кредит у розмірі 4 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг , затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 та Тарифами Банку , які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, порушила зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що станом на 31.10.2019 становить 123 491 грн. 34 коп.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позовної заяви представником ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду справи не заперечила, позов підтримала в повному обсязі та просила такий задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомила та не подала відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.01.2013 між позивачем та відповідачем шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 4 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Так, у анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погодилася з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що остання ознайомилася та погодилася з такими умовами та тарифами банку.

До кредитного договору позивач надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями частин 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються АТ КБ Приватбанк , відтак такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним 03.01.2013, заборгованість станом на 31.10.2019 становить 343 659, 93 грн., з яких: 4 346,74 грн. - заборгованість за кредитом, 336 913,19 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 400 грн. - пеня.

Разом з цим, враховуючи право кредитодавця на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 123 491,34 грн., з яких: 4 346,74 грн. - заборгованість за кредитом, 119 144,60 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

При розгляді вказаної справи суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17.

Зокрема, у такому судовому рішенні зазначено, що без наданих АТ КБ Приватбанк підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Як видно зі змісту підписаної відповідачем анкети-заяви, у такій відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді сплати відсотків за користування кредитом.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.01.2013, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, викладені, як зазначено в позовній заяві, на сайті банку: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та Тарифи розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 03.01.2013, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили саме ці умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді спати відсотків за користування кредитним коштами, а відтак відсутній обов`язок відповідача щодо їх сплати.

Оскільки судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, витяги з яких додані до позовної заяви, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Тарифи мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов`язання зі сплати відсотків за користування кредитним коштами, а відтак суд дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 119 144,60 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

При цьому, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухилялася від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором від 03.01.2013 у розмірі 4 343,74 грн., що є заборгованістю за кредитом.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 67,62 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 207, 526, 549, 610-611, 626, 628, 633-634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та статтями 12, 81, 89, 142, 247, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором від 03.01.2013 в розмірі 4 346 (чотири тисячі триста сорок шість) гривень 74 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк 67 (шістдесят сім) гривень 62 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Головуючий Дулебко Н.І.