Постанова

від 21.05.2020 по справі 305/1418/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/1418/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 травня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Куштана Б.П., Кожух О.А.

імена (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чорнотисянська сільська рада,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2020 року у складі судді Бліщ О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнотисянської сільської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - відділ культури і туризму Рахівської районної ради, профспілковий комітет первинної профспілкової організації клубних працівників Рахівського району, про визнання незаконними та скасування розпоряджень про дисциплінарне стягнення та звільнення, актів про відсутність на роботі, актів про відмову від письмових пояснень, поновлення на роботі та здійснення виплат за час вимушеного прогулу,-

встановив :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1981 року вона працює на посаді директора сільського будинку культури Чорнотисянської сільської ради. За весь час роботи на посаді директора будинку культури в с. Чорна Тиса вона проявляла себе як відповідальний та дисциплінований працівник, що успішно виконує покладені обов`язки. Це підтверджується численним грамотами та нагородами, врученими як безпосередньо їй, так і творчим колективам, що працюють під її керівництвом. Зазначає, що розпорядженням Чорнотисянського сільського голови Павлючка І.Д. від 23.07.2019 за № 7 до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, на підставі актів про відсутність на робочому місці. З даним розпорядженням вона ознайомлена 24.07.2019. Вказує, що вказане розпорядження та складені відносно неї акти про відсутність на робочому місці є незаконними і такими, що винесені з особистих мотивів сільського голови с. Чорна Тиса Павлючка І.Д. , який переслідує її за політичні погляди і ставиться до неї вороже, нацьковує на неї працівників сільської ради, які за його вказівкою складають не неї неправдиві акти про нібито відсутність її на робочому місці. Оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудову дисципліну та належним чином і у повному об`ємі виконувала всі свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією, вважає дані акти та розпорядження незаконними. Вказує також, що розпорядок робочого часу Чорнотисянського сільського будинку культури регламентується наказом Районного відділу культури № 19 від 11.06.2011, згідно якого понеділок є вихідним днем. А тимчасове розпорядження сільського голови Павлючка І.Д. № 45 від 24.04.2019 Про зміну внутрішнього трудового розпорядку та організацію робочого місця працівників СБК є незаконним, оскільки воно не було погоджене з профспілковим комітетом та відділом культури як цього вимагає законодавство, що відображено у протоколі №2 від 13.07.2019 засідання профспілкового комітету. Окрім наведеного позивачка зазначає, що відповідачем порушено вимоги ст. 252 КЗпП України, оскільки профспілковий комітет відмовив у наданні згоди на розірвання трудового договору. З огляду на викладене, просила скасувати розпорядження № 7 від 23.07.2019 та акти про відсутність на роботі від 01.07.2019 та 08.07.2019, а також про відмову від письмових пояснень від 03.07.2019 та 10.07.2019.

29 липня 2019 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, в якій остаточно просила:

1) визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови села Чорна Тиса Павлючка І.Д. № 7 від 23.07.2019 Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 ;

2) визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови села Чорна Тиса Павлючка І.Д. № 8 від 26.07.2019 Про звільнення ОСОБА_1 за прогул ;

3) визнати незаконними та скасувати акти стосовно неї про відсутність на роботі від 01.07.2019 та 08.07.2019, а також акти про відмову від письмових пояснень від 03.07.2019 та 10.07.2019;

4) зобов`язати сільського голову с. Чорна Тиса Павлючка І.Д. поновити її на роботі на посаді директора Чорнотисянського сільського будинку культури та здійснити відповідні виплати за час вимушеного прогулу, через незаконне звільнення, відповідно до штатного розпису.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2020 року у задоволенні зміненого позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, заявлені нею позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені нею в обґрунтування заявлених позовних вимог та дійшов помилкового висновку, що нею допущено порушення трудової дисципліни та безпідставно відмовив у заявленому позові.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 274 України справи, що виникають з трудових відносин розглядаються в апеляційному порядку в порядку спрощеного позовного провадження.

В апеляційній скарзі апелянт просила провести розгляд справи у її відсутності.

З врахуванням вищенаведеного, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п`ятнадцять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем 01.07.2019 р. та 08.07.2019 р. прогулу, та правомірності її звільнення згідно із п.4 ст.40 КЗпП України.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки такий ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Матеріалами встановлено, позивачка ОСОБА_1 з 1981 року працює на посаді директора сільського будинку культури Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

Актами про відсутність на роботі від 01.07.2019, від 08.07.2019 та табелем обліку використання робочого часу за липень 2019 року стверджено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 01.07.2019р. та 08.07.2019р. без поважних причин впродовж робочого дня.

Розпорядженням сільського голови села Чорна Тиса № 07 від 23 липня 2019 року дні відсутності на роботі 01.07.2019 та 08.07.2019 ОСОБА_1 , директора Чорнотисянського СБК с. Чорна Тиса визнано прогулами, позначено дані дні її відсутності у табелі використання робочого часу як прогули, за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Ропорядженням сільського голови села Чорна Тиса № 08 від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 , директора Чорнотисянського СБК с. Чорна Тиса звільнено 26 липня 2019 року за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

За приписами ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.

Згідно п. 4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або повноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працівникові під розписку.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачка ОСОБА_1 01.07.2019року та 08.07.2019 року вчинила прогул, що підтверджується актами про відсутність на роботі від 01.07.2019року, 08.07.2019року, з яких вбачається, що 01.07.2019 року з 08.00 год. до 16.45год. та 08.07.2019року з 08.00 год. до 16.40 год. ОСОБА_1 була відсутня на роботі. При цьому суд першої інстанції правильно визнав дані акти належними, допустимими та достовірними доказами, які підтверджують факт відсутності позивача на роботі, оскільки такі акти підписали четверо осіб, в тому числі і депутати сільської ради. Натомість, позивачкою не подано будь - яких доказів, які б спростовували обставини, які вказані у вищевказаних актах.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання позивачки з приводу вказаних актів і відсутності її на роботі, а саме, що вона при виконанні своїх трудових обов`язків користується наказом відділу культури і туризму Рахівської районної державної адміністрації від 06.06.2011 №19 Про дотримання єдиного розпорядку робочого дня у Районному будинку культури та клубних установах району , оскільки згідно наказу відділу культури та туризму Рахівської РДА від 30.12.2016 № 18 к Про звільнення з роботи працівників клубних закладів району ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України звільнено у порядку переведення з відповідних посад Будинку культури с. Чорна Тиса на відповідні посади у Будинок культури с. Чорна Тиса Чорнотисянської сільської ради, а розпорядженням Чорнотисянського сільського голови від 03.01.2017 № 02 вказаних осіб призначено на відповідні посади у Будинок культури с. Чорна Тиса Чорнотисянської сільської ради. Тобто, починаючи з 03.01.2017 ОСОБА_1 повинна була дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого Чорнотисянською сільською радою, у тому числі і розпорядженням від 24.04.2019 № 45, яким змінено внутрішній трудовий розпорядок та організацію робочого часу працівників сільського будинку культури, і з яким ознайомлено позивачку ОСОБА_1 , що підтверджується її власноручним підписом.

Безпідставними є також посилання позивачки що до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення внаслідок упередженого до неї ставлення голови сільської ради, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами і спростовуються іншими матеріалами справи.

Зокрема, постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у справі №305/554/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду, встановлено, що 07березня 2019 року позивачка також була відсутня на роботі і вчинила прогул, внаслідок чого до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Тобто, доведеним є факт, що позивачка і раніше допускала порушення трудової дисципліни за яке була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання позивача про відсутність згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору і порушення закону при її звільненні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2,5,7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З матеріалів справи вбачається, що Чорнотисянський сільський голова в зв`язку допущенням ОСОБА_1 01.07.2019 року та 08.07.2019 року прогулів звернувся до профспілкового комітету клубних працівників району про надання згоди на розірвання з нею трудового договору згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України з письмовими поданнями від 03.07.2019 року №425, від 10.07.2019 року №442.

З резолютивної частини протоколу №2 від 13.07.2019 року профспілкового комітету клубних працівників району вбачається, що у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з тим, що профспілковий комітет не зміг вияснити режиму роботи працівників СБК, оскільки сторони конфлікту не надали відповідних документів. Однак, таке рішення виборного органу є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам.

З протоколу №1 від 27.06.2019 року профспілкового комітету клубних працівників району вбачається, що ОСОБА_1 , вже попереджалася про необхідність дотримання трудової дисципліни та дотримання робочого графіку, який був затверджений розпорядженням Чорнотисянського сільського голови від 24.04.2019 року №45. Тобто, як позивач ОСОБА_1 , так і профспілковий виборний орган та відділ культури були ознайомлені з вищевказаним розпорядженням сільського голови і режимом роботи працівників СБК, а тому посилання профспілкового органу, що він не зміг вияснити режим роботи працівників СБК є надуманим, та не відповідає засадам цивільного законодавства: добросовісності, справедливості, розумності, а його рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що профспілкиий комітет виконав свої обов`язки передбачені ч.7 ст. 43 КЗпП України і повідомив сільського голову про прийняте ним рішення щодо розгляду його подань відносно ОСОБА_1 у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

З врахуванням вищенаведених обставин звільнення позивача проведене на законних підставах і з дотриманням встановленого законом порядку.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2020 року.

Головуючий:

Судді: