Постанова

від 18.11.2020 по справі 305/1418/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 305/1418/19

провадження № 61-8743св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Чорнотисянська сільська рада Рахівського району Закарпатської області,

треті особи: відділ культури Рахівської державної районної адміністрації Закарпатської області, Рахівська районна профспілкова організація працівників культури України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2020 року у складі судді Бліщ О. Б.

та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 травня 2020 року

у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Кожух О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи: відділ культури Рахівської державної районної адміністрації Закарпатської області, Рахівська районна профспілкова організація працівників культури України, про визнання незаконним

та скасування розпоряджень про дисциплінарне стягнення та звільнення, актів про відсутність на роботі, актів про відмову від письмових пояснень, поновлення на роботі та здійснення виплат за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1981 року вона працює на посаді директора сільського будинку культури Чорнотисянської сільської ради.

За весь час роботи на посаді директора будинку культури в с. Чорна Тиса вона проявляла себе як відповідальний та дисциплінований працівник,

що успішно виконує покладені на неї обов`язки. Це підтверджується численним грамотами та нагородами, врученими як безпосередньо їй, так

і творчим колективам, що працюють під її керівництвом. Зазначає,

що розпорядженням Чорнотисянського сільського голови ОСОБА_2.

від 23 липня 2019 року за № 7 до неї застосовано дисциплінарне стягнення

у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України та актів про відсутність на робочому місці. З вказаним розпорядженням вона ознайомлена 24 липня 2019 року. Вважала,

що вказане розпорядження та складені відносно неї акти про відсутність

на робочому місці є незаконними і такими, що винесені з особистих мотивів сільського голови с. Чорна Тиса ОСОБА_2 , який переслідує

її за політичні погляди і ставиться до неї вороже, за його вказівкою працівники сільської ради складають не неї неправдиві акти про нібито відсутність її на робочому місці.

Оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудову дисципліну та належним чином і у повному об`ємі виконувала всі свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією, вважала зазначені акти та розпорядження незаконними. Вказувала також, що розпорядок робочого часу Чорнотисянського сільського будинку культури регламентується наказом районного відділу культури № 19 від 11 червня 2011 року, згідно якого понеділок є вихідним днем. А тимчасове розпорядження сільського голови ОСОБА_2 № 45 від 24 квітня 2019 року Про зміну внутрішнього трудового розпорядку та організацію робочого місця працівників СБК є незаконним, оскільки воно не було погоджене

з профспілковим комітетом та відділом культури, як цього вимагає законодавство, що відображено у протоколі № 2 від 13 липня 2019 року засідання профспілкового комітету.

Окрім наведеного, зазначала, що сільською радою порушено вимоги

статті 252 КЗпП України, оскільки профспілковий комітет відмовив у наданні згоди на розірвання трудового договору.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним

та скасувати розпорядження сільського голови с. Чорна Тиса ОСОБА_2.

№ 7 від 23 липня 2019 року Про дисциплінарне стягнення

на ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови с. Чорна Тиса ОСОБА_2. № 8 від 26 липня 2019 року Про звільнення ОСОБА_1 за прогул ; визнати незаконними

та скасувати акти стосовно неї про відсутність на роботі від 01 липня

2019 року та 08 липня 2019 року, а також акти про відмову від письмових пояснень від 03 липня 2019 року та 10 липня 2019 року; зобов`язати сільського голову с. Чорна Тиса ОСОБА_2. поновити її на роботі на посаді директора Чорнотисянського сільського будинку культури та здійснити відповідні виплати за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення, відповідно до штатного розпису.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня

2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що,як встановлено судом,

та підтверджено наявними доказами у справі, позивачка ОСОБА_1 відмовилася від надання письмових пояснень щодо вчинення нею дисциплінарного проступку, що підтверджується відповідними актами

від 03 липня 2019 року та 10 липня 2019 року, які підписано п`ятьма особами, у тому числі мешканцями с. Чорна Тиса, які не є ні працівниками сільської ради, ні працівниками сільського будинку культури. Проте, факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами та не спростований позивачкою. Отже, на думку суду, роботодавець виконав належним чином свій обов`язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Щодо посилання позивачки на те, що вона у своїй роботі користується наказом відділу культури і туризму Рахівської районної державної адміністрації від 06 червня 2011 року № 19 Про дотримання єдиного розпорядку робочого дня у Районному будинку культури та клубних установах району суд зазначив, що, починаючи з 03 січня 2017 року ОСОБА_1 повинна була дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого Чорнотисянською сільською радою, у тому числі

і розпорядженням від 24 квітня 2019 року № 45.

Щодо позовної вимоги позивачки про скасування актів про відсутність

її на роботі від 01 липня 2019 року та 08 липня 2019 року, то така не підлягає задоволенню, оскільки акти про відсутність на роботі є лише документами,

в яких зафіксоване певне порушення, вони не є кінцевими документами,

в яких роботодавець виносить певне рішення щодо працівника, а тому

і не підлягають оскарженню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2020 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, відмовляючи

в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення позивачем 01 липня 2019 року та 08 липня 2019 року прогулу, та правомірності її звільнення згідно із пунктом 4 статті 40 КЗпП України.

З вказаним висновком суду першої інстанції погодився суд апеляційної інстанції та вважав, що він ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи. Позивачка ОСОБА_1 01 липня 2019 року та 08 липня 2019 року вчинила прогул, що підтверджується актами про відсутність на роботі

від 01 липня 2019 року, 08 липня 2019року, з яких вбачається, що 01 липня 2019 року з 08.00 год. до 16.45 год. та 08 липня 2019 року з 08.00 год.

до 16.40 год. ОСОБА_1 була відсутня на роботі.

Також виходив із того, що судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання позивачки щодо вказаних актів і відсутності її на роботі, а саме, що вона при виконанні своїх трудових обов`язків користується наказом відділу культури і туризму Рахівської районної державної адміністрації

від 06 червня 2011 року № 19 Про дотримання єдиного розпорядку робочого дня у районному будинку культури та клубних установах району , оскільки згідно наказу відділу культури та туризму Рахівської районної державної адміністрації від 30 грудня 2016 року № 18 к Про звільнення з роботи працівників клубних закладів району ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі пункту 5 частини першої

статті 36 КЗпП України звільнено у порядку переведення з відповідних посад будинку культури с. Чорна Тиса на відповідні посади у будинок культури

с. Чорна Тиса Чорнотисянської сільської ради, а розпорядженням Чорнотисянського сільського голови від 03 січня 2017 року № 02 вказаних осіб призначено на відповідні посади у будинок культури с. Чорна Тиса Чорнотисянської сільської ради. Тобто починаючи з 03 січня 2017 року ОСОБА_1 повинна була дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого Чорнотисянською сільською радою,

у тому числі і розпорядженням від 24 квітня 2019 року № 45, яким змінено внутрішній трудовий розпорядок та організацію робочого часу працівників сільського будинку культури, і з яким ознайомлено позивачку,

що підтверджується її власноручним підписом.

Крім того, постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 серпня

2019 року у справі № 305/554/19, яка залишена без змін постановою Верховного Суду, встановлено, що 07 березня 2019 року позивачка також була відсутня на роботі і вчинила прогул, внаслідок чого до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Тобто, доведеним є факт,

що позивачка і раніше допускала порушення трудової дисципліни за яке була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального

та процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити

її позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги той факт,

що з боку сільського голови наявне упереджене та вороже ставлення до неї, що є для нього приводом для надуманого звільнення її з роботи через особисту неприязнь. Судами, при винесенні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального права, а саме статті 40, 43 та 252 КЗпП України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 11 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1

до Чорнотисянської сільської ради, треті особи: відділ культури і туризму Рахівської районної ради, профспілковий комітет первинної профспілкової організації клубних працівників Рахувського району, про визнання незаконним та скасування розпоряджень про дисциплінарне стягнення

та звільнення, актів про відсутність на роботі, актів про відмову

від письмових пояснень, поновлення на роботі та здійснення виплат за час вимушеного прогулу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив

Чорнотисянської сільської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 1981 року працювала на посаді директора сільського будинку культури Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області.

Розпорядженням сільського голови с. Чорна Тиса № 07 від 23 липня

2019 року до директора Чорнотисянського СБК с.

Чорна Тиса ОСОБА_1 , за грубе порушення трудової дисципліни, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Вказане розпорядження сільського голови прийнято на підставі актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 01 липня 2019 року та від 08 липня 2019 року, а також актів про відмову ОСОБА_1 від письмових пояснень від 03 липня 2019 року та від 10 липня 2019 року.

На копії розпорядження міститься рукописний текст наступного змісту:

З цим листом не згідна, працюю згідно наказу по райвідділу культури № 19. Голова Чорнотисянської сільської ради ОСОБА_2 ставиться до мене вороже і так, щоб нанести мені моральної та матеріальної шкоди, години відпрацьовані у неділю .

Відповідно до копії акта про відсутність на роботі вх. № 325 від 01 липня

2019 року директор сільського будинку культури Чорнотисянської сільської ради була відсутня на роботі 01 липня 2019 року без поважних причин

з 08 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв. впродовж робочого дня. Вказаний акт підписаний юрисконсультом ОСОБА_7 , інспектором ВОС ОСОБА_8 , техпрацівником СБК ОСОБА_4 , депутатом сільської ради с. Чорна Тиса ОСОБА_13.

На вказаному акті також міститься рукописний текст наступного змісту:

З даним актом не згідна, працюю згідно наказу по райвідділу культури Рахівської РДА. Голова ОСОБА_2 до мене ставиться вороже і не дає виконувати мої прямі обов`язки згідно посадової інструкції, години відпрацьовані у неділю 30.06 голова попереджений 29.06.2019 .

Відповідно до копії акта про відмову працівника надати письмове пояснення щодо його відсутності на роботі від 03 липня 2019 року ОСОБА_1

у службовому кабінеті сільського голови с. Чорна Тиса відмовилася

від надання письмових пояснень з приводу відсутності її на роботі 01 липня

2019 року з 08:00 год. до 16:45 год. Вказаний акт підписаний сільським головою ОСОБА_2 , юрисконсультом ОСОБА_7 , техпрацівником СБК ОСОБА_4 відповідальної за організацію та проведення електронних закупівель в системі Prozorro ОСОБА_10 , художнього керівника ОСОБА_5 та мешканки с. Чорна Тиса ОСОБА_11 .

Згідно із копією акта про відсутність на роботі вх. № 333 від 08 липня

2019 року директор сільського будинку культури Чорнотисянської сільської ради була відсутня на роботі 08 липня 2019 року без поважних причин

з 08 год. 00 хв. до 16 год. 40 хв. впродовж робочого дня. Вказаний акт підписаний юрисконсультом ОСОБА_7 , мешканкою с. Чорна Тиса ОСОБА_12 , сільськими депутатами с. Чорна Тиса ОСОБА_18.

та ОСОБА_13 .

На вказаному акті також міститься рукописний текст наступного змісту:

З даним актом не згідна, працюю за наказом райвідділу культури Рахівської РДА згідно закону України Про культуру . Сільський голова вороже ставиться до мене щоби нанести мені моральні та матеріальні збитки.

10 липня 2019 року .

Відповідно до копії акта про відмову працівника надати письмове пояснення щодо його відсутності на роботі від 10 липня 2019 року ОСОБА_1

у службовому кабінеті сільського голови с. Чорна Тиса відмовилася

від надання письмових пояснень з приводу відсутності її на роботі 01 липня

2019 року з 08:00 год. до 16:45 год. Вказаний акт підписаний сільським головою ОСОБА_2 , юрисконсультом ОСОБА_7 , землевпорядником ОСОБА_14 , головним бухгалтером ОСОБА_15

та художнім керівником ОСОБА_5 .

Згідно розпорядження сільського голови № 08 від 26 липня 2019 року ОСОБА_1 , директора сільського будинку культури с. Чорна Тиса , звільнено 26 липня 2019 року за прогули без поважних причин. Вказане розпорядження прийнято на підставі розпорядження Про дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді звільнення від 23 липня 2019 року та табеля обліку використання робочого часу. На вказаному розпорядженні також міститься рукописний текст наступного змісту: З розпорядженням

я не згідна в зв`язку з тим, що воно безпідставне, а голова ОСОБА_2 ставиться до мене вороже та так, щоб мені нанести моральні та матеріальні збитки. 26 липня 2019 року ОСОБА_1 .

Чорнотисянський сільський голова в зв`язку допущенням ОСОБА_1 01 липня 2019 року та 08 липня 2019 року прогулів звернувся

до профспілкового комітету клубних працівників району про надання згоди на розірвання з нею трудового договору згідно з пунктом 4

статті 40 КЗпП України з письмовими поданнями від 03 липня 2019 року

№ 425, від 10 липня 2019 року № 442.

Відповідно до резолютивної частини протоколу № 2 від 13 липня 2019 року профспілкового комітету клубних працівників району у наданні згоди

на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку

з тим, що профспілковий комітет не зміг вияснити режиму роботи працівників СБК, оскільки сторони конфлікту не надали відповідних документів.

Згідно із протоколом № 1 від 27 червня 2019 року профспілкового комітету клубних працівників району ОСОБА_1 вже попереджалася про необхідність дотримання трудової дисципліни та дотримання робочого графіка, який був затверджений розпорядженням Чорнотисянського сільського голови від 24 квітня 2019 року № 45.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників

та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

За приписами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених

за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того,

що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або повноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати

за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати

від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку i заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок,

i попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) i повідомляється працівникові під розписку.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду України у справі від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Враховуючи викладене та на підставі належним чином оцінених доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачка ОСОБА_1

01 липня 2019 року та 08 липня 2019 року вчинила прогул,

що підтверджується актами про відсутність на роботі від 01 липня 2019 року,

08 липня 2019 року, з яких вбачається, що 01 липня 2019 року з 08.00 год.

до 16.45 год. та 08 липня 2019 року з 08.00 год до 16.40 год ОСОБА_1 була відсутня на роботі. При цьому суди правильно визнали вказані акти належними, допустимими та достовірними доказами, які підтверджують факт відсутності позивача на роботі, оскільки такі акти підписали четверо осіб, в тому числі і депутати сільської ради. Натомість, позивачкою не подано будь-яких доказів, які б спростовували обставини, які вказані у вищевказаних актах.

Безпідставними є також посилання позивачки що до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення внаслідок упередженого

до неї ставлення голови сільської ради, оскільки такі доводи не підтверджені доказами і спростовуються іншими матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами та не спростований позивачем, а правова оцінка дисциплінарного проступку проведена судами на підставі з`ясованих усіх обставин його вчинення.

Отже, роботодавець виконав належним чином свій обов`язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Посилання касаційної скарги на те, що її було звільнено без згоди профспілкового комітету не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана оцінка суду апеляційної інстанції, який зазначив, що посилання профспілкового органу, що він не зміг вияснити режим роботи працівників СБК є надуманим, та не відповідає нормам законодавства про працю, а його рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору

з ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при

їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Згідно з частинами першою та третьою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або

за клопотанням учасника справи.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

У своїй заяві ОСОБА_1 не навела доводів для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та колегія суддів не вбачає для цього обґрунтованих та правових підстав. Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 403, 404, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 пропередачу справи

на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 січня

2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 травня

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович