Постанова

від 20.05.2020 по справі 191/2939/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2315/20 Справа № 191/2939/17 Суддя у 1-й інстанції - Кухар Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року по справі за позовом селянським (фермерським) господарством АЛГІЗ до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Роздорської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуби Юрія Антоновича, про визнання недійсними, в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , договорів купівлі-продажу нерухомого майна, переведення прав та обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И Л А:

С(Ф)Г "Алгіз" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Роздорської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуби Ю.А., в якій просило, з урахуванням уточнень, визнати недійсним в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між С(Ф)Г Мисливське , в особі ліквідатора ОСОБА_3. , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі №Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м.; визнати недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між С(Ф)Г Мисливське , в особі ліквідатора ОСОБА_3. , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі №Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м.; перевести на С(Ф) Г Алгіз , права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між С(Ф)Г Мисливське в особі ліквідатора ОСОБА_3., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі №Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна : Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м.; перевести на С(Ф) Г Алгіз права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20.11.2015 року між С(Ф)Г Мисливське , в особі ліквідатора ОСОБА_3. , який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна : Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26341452 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26342091 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А.; визнати за С(Ф)Г Алгіз , право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м., який складається з наступного майна: літ. А-1 адміністративна будівля, 284 кв.м.; літ. Б-1 будівля ветеринарного пункту, 159 кв.м.; літ. Н-1 навіс, 26 кв.м.; літ, Г-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. В-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. З-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. К-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. Е-1, будівля кормоцеху, 346 кв.м.; літ. ТП, будівля трансформаторної підстанції, 39 кв.м.; літ. О-1, будівля сінника, 473 кв.м.; М-1, будівля сінника, 473 кв.м.; літ. Р-1, вбиральня; літ. Ж- 1, навіс, 195 кв.м.; літ № 1, 2, 3, 4 силосні сховища, 1295 кв.м.; літ. Л-1 будівля бойлерної, 360 кв.м.; літ. Д-1 будівля складу, 1135 кв.м.; літ. №5 огорожа. Крім того, просив судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року позовні вимоги СФГ АЛГІЗ до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Виконавчий комітет Роздорської селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Якуби Ю.А. задоволено повністю. Визнано недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між С(Ф)Г Мисливське , в особі ліквідатора Талана Ростислава Григоровича, який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: Ѕ (одна друга) частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м. Визнано недійсним, в частині зазначення покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між С(Ф)Г Мисливське , в особі ліквідатора Талана Р . Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м. Переведено на С(Ф)Г "АЛГІЗ , права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 2 0 листопада 2015 року між С(Ф)Г Мисливське в особі ліквідатора ОСОБА_3., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2539 щодо нерухомого майна: Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м. Переведено на С(Ф)Г АЛПЗ , права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 20 листопада 2015 року між С(Ф)Г Мисливське , в особі ліквідатора Талана Р . Г., який діяв на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року у справі № Б/24/2/05 (Продавець) та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2542 щодо нерухомого майна: Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), загальною площею 12749 кв.м. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26341452 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26342091 від 20.11.2015 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А. Визнано за С(Ф)Г АЛПЗ , право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м., який складається з наступного майна: літ. А-1 адміністративна будівля, 284 кв.м.; літ. Б-1 будівля ветеринарного пункту, 159 кв.м.; літ. Н-1 навіс, 26 кв.м.; літ. Г-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. В-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. 3-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. К-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; літ. Е-1, будівля кормоцеху, 346 кв.м.; літ. ТП, будівля трансформаторної підстанції, 39 кв.м.; літ. 0-1, будівля сінника, 473 кв.м.; М-1, будівля сінника, 473 кв.м.; літ. Р-1, вбиральня; літ. Ж- 1, навіс, 195 кв.м.; літ № 1, 2, 3, 4 силосні сховища, 1295 кв.м.; літ. Л-1 будівля бойлерної, 360 кв.м.; літ. Д-1 будівля складу, 1135 кв.м.; літ. №5 огорожа. Грошові кошти в сумі 120000 грн., зараховані представником ПП Агропак Миргородським В.П. як внесок-застава за подання позовної заяви ПП Агропак до ОСОБА_1 21.08.2017 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області - передано у власність та перераховано на користь ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат (том 3 а.с. 102-112).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити (том 3 а.с.115-122).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору оренди від 01.07.2000 року, укладеного між С(Ф)Г Мисливське (далі Орендодавець) в особі голови Сорока В.І., та С(Ф)Г Алгіз (далі Орендар), Орендодавець надає Орендарю єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Строк оренди комплексу три роки, а саме з 01.07.2000 року до 01.07.2003 року. Зазначений в п.1.1 договору комплекс передається Орендарю для ведення приватного фермерського господарства.

01.10.2007 року ОСОБА_9 , як Орендодавець та С(Ф)Г Алгіз , як Орендар, уклали договір оренди № 68, згідно якого Орендодавець надає Орендарю єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Строк оренди комплексу три роки, а саме з 01.10.2007 року до 01.10.2008 року. Зазначений в п.1.1 договору комплекс передається Орендарю для ведення приватного фермерського господарства.

Згідно договору оренди № 73 від 01.03.2009 року ПП Агропак в особі директора Бербенець В.А., Орендодавець, та С( Ф)Г Алгіз , як Орендар, Орендодавець надає Орендарю єдиний майновий свиновідгодівельний комплекс, розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Строк оренди комплексу три роки, а саме з 01.03.2009 року до 01.03.2012 року. Зазначений в п.1.1 договору комплекс передається Орендарю для ведення приватного фермерського господарства.

Відповідно довідки Синельниківського центру обслуговування клієнтів ПАТ ДТЕК Дніпрообленерго з 13.06.2002 року відповідно до договору № 31/30 про постачання електричної енергії СФГ Мисливське є користувачем і відповідальним зберігачем ліній внутрішнього користування та лічильника обліку спожитої електроенергії по свиновідгодівельному комплексу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . З 20.01.2005 року до теперішнього часу відповідно до Договору № 285/30 про постачання електричної енергії, який переукладений 03.06.2008 року, СФГ Алгіз є користувачем і відповідальним зберігачем ліній внутрішнього користування та лічильника обліку спожитої електроенергії по свиновідгодівельному комплексу, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Оплата згідно ліміту в період з 13.06.2002 року до теперішнього часу за спожиту електроенергію проводиться своєчасно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2011 року (справа №30/5005/9985/2011) визнано за С(Ф)Г Мисливське право власності на об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 ; витребувано об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 від Приватного підприємства Агропак на користь С(Ф)Г Мисливське . Дане рішення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року (справа № 30/5005/9985/2011) було залишено без змін.

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.03.2017 року нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4285.0 га належить на праві приватної власності ПП Агропак на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т.М.

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.03.2017 року об`єкт нерухомого майна, а саме об`єкт свиновідгодівельного комплексу, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м., який складається з: А-1 адміністративна будівля, 284 кв.м.; Б-1 будівля ветеринарного пункту, 159 кв.м.; Н-1 навіс, 26 кв.м.; Г-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; В-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; З-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; К-1, будівля свинарника, 1991 кв.м.; Е-1, будівля кормоцеху, 346 кв.м.; ТП, будівля трансформаторної підстанції, 39 кв.м.; О-1, будівля сінника, 473 кв.м.; М-1, будівля сінника, 473 кв.м.; Р-1, вбиральня; Ж- 1, навіс, 195 кв.м.; № 1,2,3,4 силосні сховища, 1295 кв.м.; Л-1 будівля бойлерної, 360 кв.м.; Д-1 будівля складу, 1135 кв.м.; №5 огорожа. Ѕ частка зазначеного майна належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нерухомого майна, виданий 20.11.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А.

15.06.2007 року між ОСОБА_1 (як Покупець) та С(Ф)Г Мисливське (як Продавець) та особі ліквідатора ОСОБА_3., який діє на підставі постанови господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006 року по справі Б 24/2/05, уклали договір купівлі-продажу № 15/06, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та сплатити об`єкт (під розбирання) свиновідгодівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно специфікації.

Загальна сума договору складає 120000 грн. згідно звіту з експертної оцінки. Остаточні розрахунку між сторонами здійснюються до 31.08.2007 року ( п.2.1, 2.2. Договору).

20.11.2015 року між С(Ф)Г Мисливське в особі ліквідатора ОСОБА_3. та який діє на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року по справі № Б24/2/05, іменоване далі Продавець та ОСОБА_1 , іменована як Покупець уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого Продавець передає нерухоме майно у власність Покупцю , а Покупець приймає нерухоме майно та сплачує за нього обговорену суму. Нерухомим майном, що відчужується за цим договором є Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м. Оціночна вартість згідно звіту про оцінку майна, складеного 05.10.2015 року ПП ЦАУП Сприяння складає 120000 грн. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 60000 грн., які Продавець одержав повністю від Покупця до після підписання цього договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2539.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2015 року, ОСОБА_1 є власником Ѕ частки об`єкту свиновідгодівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 12749 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2539, виданий 20.11.2015 року.

20.11.2015 року між С(Ф)Г Мисливське в особі ліквідатора ОСОБА_3. та діє на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2015 року по справі № Б24/2/05, іменоване далі Продавець та ОСОБА_1 , іменована як Покупець уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого Продавець передає нерухоме майно у власність Покупцю , а Покупець приймає нерухоме майно, та сплачує за нього обговорену суму. Нерухомим майном, що відчужується за цим договором є Ѕ частка об`єкту свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 12749 кв.м. Оціночна вартість згідно звіту про оцінку майна, складеного 05.10.2015 року ПП ЦАУП Сприяння складає 120000 грн. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 60000 грн., які Продавець одержав повністю від Покупця до після підписання цього договору. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2542.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2015 року, ОСОБА_1 є власником Ѕ частки об`єкту свиновідгодівельного комплексу, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 12749 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2542, виданий 20.11.2015 року.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.11.2015 року С( Ф )Г Мисливське з 01.02.2012 року перебуває в стані припинення за судовим рішенням про банкрутство. Судове рішення про визнання особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури 15.06.2006, 25.06.2006, Б24/2/05, Господарський суд Дніпропетровської області.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.08.2018 року С( Ф )Г Мисливське припинено за судовим рішенням. Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, 18.02.2016, 23.02.2016, Б24/2/05, Господарський суд Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2015 року справа № Б24/2/05 скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс С(Ф)Г Мисливське, с. Циганівка Синельниківського району та поновлено провадження у справі №Б24/2/05 про банкрутство С(Ф)Г Мисливське , а також поновлено повноваження арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року (Справа № Б/24/2/05) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора С(Ф)Г Мисливське с. Циганівка Синельниківського району; ліквідовано юридичну особу С(Ф)Г Мисливське ; згідно п.6 ст.31 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними; припинено повноваження ліквідатора у справі № Б24/2/05 про банкрутство С(Ф)Г Мисливське арбітражного керуючого ОСОБА_3. , провадження у справі припинено.

Протоколом № 1/19 загальних зборів членів С(Ф)Г Алгіз від 18.01.2019 року вирішено затвердити Передавальний Акт від 18.01.2019 року, складений за результатами реорганізації (припинення) юридичної особи - ПП Агропак шляхом приєднання до С(Ф) Г Алгіз ; визначити С(Ф)Г Алгіз повним правонаступником ПП Агропак відносно всього майна, майнових прав та обов`язків, а також усіх вимог та зобов`язань ПП Агропак .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка не довела суду, що придбала вказане спірне майно з метою здійснення виробництва сільськогосподарської продукції і використання спірного майна за його цільовим призначенням. Натомість Позивач довів обставини того, що останній за правовим статусом виробника сільськогосподарської продукції буде використовувати спірний об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом з іншою невід`ємною частиною свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що забезпечить змогу використання таких частин як одного об`єкту за його цільовим призначенням. Вказана діяльність здійснюється не тільки в інтересах позивача але й в інтересах як відповідної територіальної громади так і всієї України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно Статуту С(Ф)Г Алгіз (в новій редакції) головною метою діяльності Господарства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, реалізації та здійснення інших видів діяльності. Предметом діяльності господарства є: сільськогосподарське виробництво та реалізація товарної продукції і сировини, вирощування зернових та технічних культур.

За вимогами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За вимогами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі ЄСПЛ Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та 71378/10) Суд нагадує, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі Копецький проти Словаччини (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі Копецький проти Словаччини (Кореску v. Slovakia), п. 50; Anheuser-Busch Inc. проти Португалії (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до ч.1, 3, 7 ст.86 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що діяв станом на 2015 рік, для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки. У разі продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є власністю сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості. Для забезпечення переважного права придбання майна боржника арбітражний керуючий надсилає повідомлення про продаж підприємства боржника, майна боржника особам, які займаються виробництвом або виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і володіють земельною ділянкою, безпосередньо прилеглою до земельної ділянки боржника, а також опубліковує в друкованому органі за місцезнаходженням боржника інформацію про продаж підприємства боржника, його майна із зазначенням початкової ціни продажу підприємства боржника, його майна, що виставляються на торги. Арбітражний керуючий продає майно боржника особі, що має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, що раніше подав заявку на участь у торгах.

Суд вважає обґрунтованими твердження представника позивача про правовий статус позивача як сільськогосподарського підприємства (виробника сільськогосподарської продукції) основним видом діяльності якого було і є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) таким підприємством сільськогосподарської продукції становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

Визначення сільськогосподарського підприємства передбачене Законом України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років за умовами якого сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

За умовами ст. 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 04.11.2012 року, що діяла з 04.11.2012 року 1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п`ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року у справі № Б24/2/05 встановлено, що під час проведення ліквідаційної процедури, відповідно до рішення комітету кредиторів банкрута від 20.12.2006р. та вимог чинного законодавства ліквідатором 20.11.2015р., укладено з ОСОБА_1 нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу нерухомого майна - свиногодувальний комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 . В засіданні 18.02.2016р. судом досліджено договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме свиногодувального комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , укладені 20.11.2015 року та зареєстровані в реєстрі за №2542 та 2539. та встановлено, що наведені договори відповідають вимогам щодо змісту, форми, нотаріального посвідчення, державної реєстрації та інших вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до ст. 203 ЦК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказане судове рішення не стосується тих підстав позову, які заявлені в даному процесі, зокрема судами взагалі не встановлювались обставини щодо наявності або відсутності переважних прав, а зроблені висновки про проведені ліквідатором процедури та укладені договори.

Суд наголошує на тому, що позивач, в тому числі і правопопередник, не були учасниками справи про банкрутство, а тому заявляти будь-які клопотання не могли, а тому у вказаній справі забезпечується конституційне право на судовий захист, яке не реалізоване у справі про банкрутство.

Правовий статус селянського (фермерського) господарства Мисливське визначався Законом України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 року № 2009-ХІІ, який втратив чинність згідно із Законом України від 19 червня 2003 року N 973-IV. На зміну вказаного закону прийшов Закон України від 19 червня 2003 року N 973-IV Про фермерське господарство .

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону України № 2009-ХІІ Відносини, пов`язані із створенням та діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулюються цим Законом, законами "Про власність", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про підприємництво", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавством про землю, іншими законодавчими актами України. Цей Закон не поширюється на сільськогосподарську діяльність громадян, які ведуть особисте підсобне господарство, займаються індивідуальним і колективним садівництвом та городництвом.

За вимогами ст. 2 Закону України № 2009-ХІІ: 1. Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією; 2. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником; 3. При створенні одним із членів сім`ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім`ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності; 4. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства; 5. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України; 6. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов`язки і використовувати права голови одному з членів господарства.

За умовами ст. 3 Закону України № 2009-ХІІ 1. Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами. 2. Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського) господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою. 3. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного постачання на період трирічного становлення селянського (фермерського) господарства. Втручання в господарську або іншу діяльність селянського (фермерського) господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні селянському (фермерському) господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або третейським судом.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції посилався на закон, який не міг застосовуватися для вирішення спору, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції роз`яснено, з чим погоджується і колегія суддів, що норми ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не регулювали спірні правовідносини, адже редакція Закону, на підставі якої здійснювався розгляд справи Господарським судом Дніпропетровської області була до 19.01.2013 року, а саме редакція від 04.11.2012, яка передувала редакції від 19.01.2013 року. Згідно з п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Кодексом. Оскільки провадження у даній справі було порушено 05.01.2005 року, то при розгляді справи судом застосовувались норми Закону в редакції, що діяла станом на 18.01.2013 року, що також підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року. Редакція Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що діяла до 19.01.2013 року містила лише 53 статті. Отже, під час виконання обов`язків ліквідатора у справі № Б24/2/05 про визнання банкрутом СФГ Мисливське ліквідатором не могли виконуватись вимоги не існуючої статті.

При цьому чинна редакція закону України від 04.11.2012 року регулювала особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.

Відповідно до ст. 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ в редакції від 04.11.2012 року, що діяла з 04.11.2012 року: Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п`ятдесяти відсотків загальної суми виручки. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п`ятдесяти відсотків загальної суми виручки. У разі продажу об`єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв`язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п`ятнадцяти місяців. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв`язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.07.2000 року є орендарем та користувачем свиновідгодівельним комплексом, що розташований за адресами: АДРЕСА_1 .

Статус позивача як сільськогосподарського підприємства (виробника сільськогосподарської продукції) основним видом діяльності якого було і є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, не оспорюється сторонами.

Інших сільськогосподарських підприємств в даній місцевості не встановлено та не спростовано такі висновки сторонами.

Статтею 50 вказаного Закону у вказаній редакції передбачені особливості банкрутства фермерського господарства, зокрема: підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов`язаннями та (або) виконати зобов`язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства. 3. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство, крім документів, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону, додаються документи, які містять відомості: про склад і вартість майна фермерського господарства; про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності; про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт. Зазначені документи також додаються головою фермерського господарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано в господарський суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства. У разі, якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов`язаннями та зобов`язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства. Проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п`ятнадцяти місяців. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище фермерського господарства у зв`язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі: невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства; наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства. Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура. Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна. Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядником майна. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов`язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об`єктів, що продаються. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється. Господарський суд направляє копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.

Вказані норми права дійсно передбачають, що продаж майна сільськогосподарського підприємства та фермерського господарства має бути здійснений таким чином, щоб зберегти можливість використання вказаного майна в подальшому за його цільовим призначенням ( ч. 3 ст. 44 та ч. 13 ст. 50), при цьому продаж нерухомого майна фермерського господарства має відбуватись за конкурсом з обов`язковими умовами - збереження цільового призначення сільськогосподарських об`єктів, що продаються (ч. 13 ст. 50) за наявності всіх інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об`єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості (ч. 3 ст. 44).

Доказів, які б підтверджували б додержання всіх вказаних умов в процедурі банкрутства суду не подано жодним учасником справи, при цьому подані відповідачами ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_13 та ОСОБА_3 докази щодо проведення процедури реалізації спірного нерухомого майна не є достатніми для суду для розуміння того, що уповноважена на продаж особа ОСОБА_3 вчинив всі юридично значимі дії, спрямовані на виконання процедури продажу з врахуванням переважного права позивача, який на думку суду довів обставини того, що останній відповідає правовому статусу сільськогосподарського підприємства, яке набуло переважне право на придбання спірного майна але через невиконання належної процедури такого права реалізувати не змогла. В даній справі, додержуючись принципу диспозитивості цивільного судочинства, суд першої інстанції вірно зазначив про неможливість вийти за межі позовних вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), тому питання про визнання недійсними в цілому договорів через недодержання процедури реалізації нерухомого майна сільськогосподарського підприємства не вирішувалося і суд виходив з презумпції правомірності правочинів (ч. 1 ст. 204 ЦК України), що є предметом розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем ОСОБА_3 не подано будь-яких доказів з приводу обізнаності позивача про вказаний продаж і відмови останнього від власного переважного права. Тому твердження позивача про те, що реалізувати переважне право не було реальної можливості суд вважає обґрунтованими, адже наявність оголошення у справі про банкрутство не вказує на те, що у позивача не було відповідного переважного права на придбання спірного нерухомого майна або те, що від вказаного права останній відмовився.

Визнаючи переважне право за позивачем суд фактично усуває недолік щодо мети подальшого використанням майна за цільовим призначенням та ефективно захищає суб`єктивне переважне право Позивача. Але без визнання за Позивачем права власності на придбаний ним об`єкт нерухомості за двома окремими договорами інші способи захисту будуть вважатись неефективними, адже в процесі Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнають ні переважного права Позивача, ні можливих підстав для виникнення права власності на спірне майно шляхом реалізації переважного права на придбання, що суперечитиме вимогам ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд наголошує на тому, що доказів обізнаності позивача про укладені спірні договори поза межами загального трирічного строку позовної давності учасниками справи не подано. Позивачем ПП АГРОПАК в позові зазначено, що про продаж частини комплексу за адресою: АДРЕСА_1 такий дізнався наприкінці жовтня 2016 року, коли була отримана ухвала Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна. 22.08.2017 року, в межах одного року, ПП АГРОПАК звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зустрічним позовом про переведення на себе прав і обов`язків покупця за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстровані в реєстрі за № 2539 та 2542. З 01.02.2019 року. Позивач є правонаступником ПП АГРОПАК , у зв`язку з чим набув всіх прав і обов`язків правопопередника.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , згідно якої остання надала відповіді на запитання, які були їй поставлені у позовній заяві С( Ф)Г Алгіз , а саме: станом на 20.11.2015 року вона не мала правового статусу фізичної особи підприємця; вона особисто не займалася виробництвом та (або) реалізацією сільськогосподарської продукції до 20.11.2015 року; нерухоме майно СФГ Мисливське , а саме: будівлі і споруди свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було придбано по Ѕ частці за двома окремими договорами тому, що майно так продавалося. Порядок продажу нею не визначався і для неї, як покупця, не мав значення; їй невідомо чи був присвоєний кадастровий номер земельній ділянці на якій розташоване куплене нерухоме майно свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; заходи щодо отримання кадастрового номеру на земельну ділянку нею не вживались і не вживаються до вирішення спору у справі № 191/2939/17 та отримання законної можливості в повному обсязі користуватися купленими об`єктами; у зв`язку з тим, що з моменту придбання нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу воно постійно являється об`єктом судових спорів у судах різних інстанцій за позовами ОСОБА_2 , СФГ Мисливське , ПП Агропак , ПП Алгіз , апеляційними та касаційними скаргами; оплата за договорами купівлі-продажу нерухомого майна, укладеними 10.11.2015 року між СФГ Мисливське в особі ліквідатора ОСОБА_4. та нею, посвідченими приватним нотаріусом Якубою Ю.А. та зареєстрованими в реєстрі за №№ 2539, 2542 до нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу, здійснена в повному обсязі без участі нотаріуса; Факт надходження від неї коштів підтверджений звітом ліквідатора СФГ Мисливське та ліквідаційним балансом, затвердженими ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2016 року у справі № Б24/2/05. Згідно зазначеної ухвали, майно банкрута (С(Ф)Г Мисливське ) належним чином реалізоване, кошти направлені на погашення кредиторської заборгованості відповідно до реєстру вимог кредиторів; нерухоме майно свиновідгодівельного комплексу придбано з метою використання за призначенням, але в менших розмірах після проведення відповідної реконструкції в межах її можливостей; дозволи чи згода на знищення чи пошкодження купленого нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу нікому не надавалися. У тому стані, в якому об`єкти нерухомості були придбані, без відповідної реконструкції використовувати їх за призначенням було б збитковим і недоцільним. З метою реконструкції свиновідгодівельного комплексу розпочинались роботи на окремих об`єктах нерухомості в тому числі демонтаж, але після накладення ухвалою Синельниківського міськрайонного суду арешту на цей об`єкт, роботи були зупинені. У зв`язку із постійними судовими спорами щодо права власності, об`єкт не використовується до завершення судових тяжб. Домовленостей до зобов`язань щодо цільового використання купленого у С(Ф)Г Мисливське нерухомого майна свиновідгодівельного комплексу із продавцем не було. Джерелом її обізнаності щодо викладених вище обставин являється її участь в укладенні договорів купівлі-продажу нерухомого майна про яке йде мова, періодичний огляд цього майна, результати ознайомлення з матеріалами справи № 191/2939/17 через свого представника.

Виходячи з вказаного, Відповідачка не довела суду, що придбала вказане спірне майно з метою здійснення виробництва сільськогосподарської продукції і використання спірного майна за його цільовим призначенням. Натомість Позивач довів обставини того, що останній за правовим статусом виробника сільськогосподарської продукції буде використовувати спірний об`єкт свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом з іншою невід`ємною частиною свиновідгодівельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), що забезпечить змогу використання таких частин як одного об`єкту за його цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил підвідомчості та те, що справа має розглядатися в господарському суді, колегія суддів відхиляє, оскільки справу вирішено належним судом і підстав для закриття провадження немає.

Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді